Формування пізнавального інтересу в учнів початкових класів засобами театралізації

Автор: вчитель початкових класів Чудак Марія Сергіївна

вчитель початкових класів Чудак Марія Сергіївна

Ніхто на світі не установив та і не установить точну дату народження театру. Ніхто на світі не сказав та і не скаже на якому аркуші паперу потрібно було позначити його первинну дату.

День виникнення театру за “гірською грядою” століть, що давно пішли, і тисячоліть, в глибинах якнайдавніших найбільш віддаленої від нас епохи історії людства.

Призначення театру – бути для людей школою життя. Школа життя найдревніша, найдивніша, емоційна, найсвятковіша, найнатхненніше, ні на що не схожа велика школа – ось що таке театр.

“Життя – театр, а всі ми в нім актори”. – писав Шекспір. А великий педагог К. Д. Ушинський сказав: “Педагогіка не тільки наука, а й мистецтво, – найбільше, найскладніше, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв”. Тому використання елементів театралізації на уроках і в позакласний час вважаю необхідним засобом для особистісно – орієнтованого навчання.

Переконана, що тільки невимушена обстановка в класі, коли між учителем і учнем встановлюється особистісний психологічний контакт, коли працюється легко й охоче, то це і буде запорукою у навчанні і вихованні.

Адже кожен учень має природне право бути неповторним, оригінальним, неординарним, бути самим собою. Тому моє завдання – зберегти, примножити, оволодіти більшими й глибшими знаннями засобами театральної педагогіки.

Звичайно, всім зрозуміло, коли цікаво, то тебе слухають, вчать. А якщо це діти маленькі, то вони будуть слухати і вчити навчальний матеріал, коли все оживе, а класна кімната перетвориться на сцену. Де вчитель і учень – актори. І щоб викликати інтерес, побачити вогник у дитячих очах, захоплення – на що тільки не йду. На уроці перетворююсь і в бабу із казки “Колобок”, “Рукавичка”,

“Дідова дочка, бабина дочка”, “Ріпка”, у казкових героїв, літературних персонажів, і навіть у речі і різні явища. Сухий математичний чи мовний матеріал стає цікавим і захоплюючим. Звичайно беруть в цьому участь і діти. Є групи дітей, які самі створюють цікаві сценки, діалоги, самі грають з ляльками або перевтілюються в них. Іншим допомагаю я за раніше продуманим сценарієм або готовим надрукованим діалогом чи п’єсою. Але і ті і другі отримують на кінець уроку задоволення. А я – найбільше. Мета досягнута.

З дитинства я теж брала участь в драмгуртках. Вчитель мови навчила оживляти літературних героїв, письменників, казкових персонажів. До цих пір перед очима образи Лілеї, Мавки І Лесі Українки, Катерини… Тому мені зараз не важко, у дорослому віці змінити голос, управляти мімікою, різними рухами. Вчитель не може не грати. Щоб володіти учнями потрібно вміти володіти собою. Тому наша праця, а особливо вчителя початкових класів, перекликається з працею артиста, режисера. Стараюсь залучати своїх учнів бути живими, гратись, а граючись вчити таблиці множення, корені, закінчення… Та не такі вони вже й страшні, як їх оживити, погратися з ними… Тому підготовка до уроку вимагає особливого підходу. Який театр краще підійде до даної теми, а кому дозволити з казкових героїв прийти на урок. А ще й запитую у дітей, прислухаюсь до їхньої думки. Переконую, що наші національні Телесики, Незнайки, Лисички, Вовчики – братики кращі за чужі й страшні, спотворені герої, як Нечупари, Гобліни, Покемони.

Щаслива, коли викликаю у школярів позитивні емоції в процесі засвоєння нових знань. Адже знання із позитивними враженнями дивують глибиною і міцністю. Вони зливаються, врізаються у пам’ять. На кожному уроці повинні бути і радість і гнів, співчуття, переживання.

Використання елементів театральної педагогіки сприяє створенню на уроці ситуації успіху. Дидактична гра, подача нового матеріалу театралізовано урізноманітнить урок, зробить його цікавим, запам’ятовуючим. Жодного уроку без гри! Ось повинно стати девізом навчального процесу. Потреба в грі ніколи не зникає навіть у дорослому віці. Ніколи не зникає фантазія, творчість, це викликає в душі добрі почуття.

Театралізацію можна використовувати як елемент на уроці, або ж інколи готувати повністю театралізований урок. Це більш підходить для підсумкових уроків по темі. Такі уроки мають ширші можливості, вони залучають до роботи весь клас, дають змогу кожному учневі випробувати себе в різних ситуаціях і можуть охопити найрізноманітніші види робіт на уроці.

Театр це не тільки країна казки і фантазії, але й світ тривалої важкої праці. У класі створені різні види театру: пальчиковий, ляльковий, настільний, театр рукавичок, “кокон”, маріонеток. Під керівництвом учителя писали сюжети або використовували вже написані. Найцікавішою для дітей є шкільна тематика. Це життя їм близьке і знайоме. Допомагають і діти попереднього випуску. Вони дають для роботи свої байки, діалоги, п’єси. Їм цікаво коли вони ніби режисери, спостерігають за грою інших учнів.

Театралізовані ігри з дітьми існують з давніх – давен. Гра з дитиною – це потреба самого життя. Дітей завжди захоплюють образи принцес, всемогутніх царів, чаклунів. Та ось з’явились знайомі казки, де зайчик, вовк, ведмідь, лисиця втілювали риси людської вдачі, тим самим підкреслюючи, що добре, а що погано. Казка з’явилась основою сюжету.

Зміст кожного матеріалу має бути легким, динамічним, веселим – що імпонує дитячому сприйняттю. Враховуючи, що такі ігри психологічно впливають на формування духовного стану дитини – дуже розумно треба ставитись до добору матеріалу. Не потрібно нехтувати сталими традиціями народу: порядності, гідності, інтелігентності.

Створені нові сюжети повинні захопити дитячу уяву, треба йти від зразків кращого в нашій дійсності – в світ фантазій, і тим підкреслити велич існуючих почуттів і дій в кращих проявах.

Всі. Без винятку, емоційно, радісно сприймають звістку про прихід казкових героїв на уроки, перевтілення в образ якогось героя, нагода інтонаційного зображення, нагода пострибати, як зайчик, або нявкнути, як киця.

Що ж таке театралізація у житті дитини?

  • По – перше, театралізація – це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення їхніх психічних процесів (пам’яті, уяви, мислення), розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.
  • По – друге, театралізація – це усвідомлення власного “Я” та можливість самовираження особистості, подолання невпевненості, зняття нервового напруження, подолання сумнівів щодо себе, віра у власні сили, врівноваження процесів збудження і гальмування.
  • По – третє, це високий рівень естетичного виховання, позитивний вплив на емоційну сферу дитини, акумулятор життєвої мудрості, оптимізму, енергії.

Я вірю в це!

Любов, добро все переможуть!

Від них іде нове життя у світ,

Тому я ставлю ніжність на сторожі

Вона розтопить зачерствілий лід.

Тому дитячі душі я готую

Для завтрашніх ясних діянь.

Ми разом з ними вже тепер будуємо

Палац із добрих справ і знань.

Відгуки та пропозиції

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 коментарів

  1. Відсутність світлин чи презентацій практичної роботи, безперечно, – мінус, але яка цікава ідея! Ми часом недооцінюєм роль театралізацій у розвитку пізнавальної активності дитини. Добра порада від авторки- частіше використовувати театралізацію як ЕЛЕМЕНТ уроку, що не потребує такого довгого часу підготовки, як урок-вистава, але також є високоефективним. Дякую.

  2. “Формування пізнавального інтересу в учнів початкових класів засобами театралізації” -цікава тема, згодна з попередніми коментарями, в котрих говориться про те, що школа-це театр, і не тільки одного актора, діти можуть вживатися у різні ролі, важливо вчити розуміти мистецтво, при тому вчити бути самим собою, не загубити своєї індивідуальності. Але дуже цікаво було б побачити вашу роботу наочно. Дякую

  3. Хотілося б побачити море світлин, у яких авторка відображає захоплення її учнів театральними дійствами. Театральні постановки дійсно вчать переживати різні емоції , які невластиві щоденній буденності, розвивають творчі здібності учасників, їх словниковий запас.

  4. Використання елементів театральної педагогіки сприяє створенню на уроці ситуації успіху. Дидактична гра, подача нового матеріалу театралізовано урізноманітнить урок, зробить його цікавим, запам’ятовуючим.

  5. Театр – завжди захоплює, зацікавлює, манить. Я не зустрічала жодного учня байдужого до театралізації. Стараюся хоч декілька хвилин на уроці читання приділити цьому методу навчання. Діти в захваті. Самі виготовляють маски, пальчикові ляльки. ляльки з різних баночок та коробочок. Цікаво і їм, і мені. Дуже вдячна Марії Сергіївні за корисну статтю.

  6. В даній публікації автор знайомить зі своїм досвідом по темі “Формування пізнавального інтересу в учнів початкових класів засобами театралізації” і вважає, що вміє вчити той – хто вчить цікаво. За основу спілкування з дітьми бере доброзичливість і щирість, акторську майстерність, а це тішить і радує, це зігріває і надихає, це дає поштовх до життя, до творчості. Марія Сергіївна завдяки широкому використанню театрально – ігрових методів навчання дає змогу не залишити поза увагою жодної дитини, дбаючи про її природні здібності, розвиває інтелектуально – емоційний рівень дітей, вміння застосовувати нові здобуті знання на практиці. Дякую.

  7. Коли вчитель володіє акторськими здібностями, використовуючи міміку, жести, силу та інтонацію голосу, то діти зазвичай з цікавістю слухають його і “вбирають” подану ним інформацію. Але якщо в процесі навчання учні мають змогу самі побувати в ролях казкових героїв, літературних персонажів, то це ще з більшою силою збуджує у них пізнавальний інтерес. Проблема, над якою Ви, Маріє Сергіївно, працюєте і так гарно описали, є близькою і для мене.

  8. Маріє Сергіївно! Кожен учитель -це актор на уроці ,а урок-це театр одного актора. Ви надзвичайно гарно це описали. Фрагменти театралізації можна використовувати майже на кожному уроці. Ви -справжній учитель з Великої літери. Дякую Вам за свою роботу.

  9. Доброго дня Марія Сергіївна. Я згодна, що театралізація необхідна на уроках, але, щоб школу відрізняти від театру, в якому дійство йде за сценарієм ( гра акторів різна!) , в школі кожен урок – імпровізація. Мені, наприклад, хотілось би ознайомитись з Вашим конкретним уроком. Діти зараз і так постійно “літають” і важко запам`ятовують найпростіший матеріал, тому цікаво: як часто Ви застосовуєте цей прийом, скільки хвилин уроку? З публікації я цього не зрозуміла. А взагалі, стаття цікава. Дякую за розуміння.

  10. Урок інколи інколи називають “театром одного актора”. Я вважаю, що акторські здібності потрібні у викладанні, особливо у початкових класах. Також вчитель повинен мати неабияке почуття гумору.
    Марія Сергіївна справжній актор.

  11. Я вважаю, що Марія Сергіївна дуже талановита людина. Дійсно тема, над якою вона працює, є дуже актуальною. Звичайно ми всі намагаємося на уроках використовувати елементи театралізації.Мені сподобалася фраза вчителя :”Щоб володіти учнями потрібно вміти володіти собою.” Дійсно, вчитель початкових класів є і артистом, і режисером. Цікава і корисна публікація!

  12. Повністю поділяю погляди колеги відносно засобів театралізації на уроці та в позаурочний час. Участь у різноманітних сценках, святах не лише розкриває дитину, як особистість, а згуртовує колектив. Неталановитих дітей немає, є дорослі, які не займаються розвитком дітей. Учням пощастило, що вони мають такого наставника.

  13. Марія Сергіївна учні на ваших уроках є неповторними, оригінальними, неординарними, є самими собою.