mail@urok-ua.com

Конспект уроку позакласного читання, 6 клас. Українська література

“Дивосвіт Ігоря Калинця в поезії і в прозі”

Автор: вчитель української мови та літератури Заболотна Галина Богданівна

Автор вчитель української мови та літератури Заболотна Галина БогданівнаТема. Дивосвіт Ігоря Калинця в поезії і в прозі (повість-казка «Данка і Крак», цикл поезій «Гостинці із вузлика»).

Мета. З’ясувати світоглядні особливості творчості Ігоря Калинця шляхом зіставлення художніх образів, тем, ідей.

Виховувати уважне ставлення учнів до оригінального мовлення, до підтексту твору.

Спонукати до активного утвердження особистості на засадах самоаналізу, оптимізму, любові до ближніх.

Учні повинні знати: зміст виучуваних творів; жанрові ознаки казки, оповідання; літературознавчі поняття уособлення, порівняння, художній образ, підтекст, реальне і фантастичне у творі, ритм, рима, звукопис.

Учні повинні вміти: вибірково переказувати текст, декламувати поезії, логічно висловлювати враження від поезій, розуміти підтекст, знаходити логічні зв’язки між зіставлюваними явищами.

Обладнання. Тексти виучуваних творів, аудіо запис поезії «Дві пісеньки про синє» І.Калинця, відеозапис розповіді І.Калинця, портрет І.Калинця, виставка книжок І.Калинця та інших львівських письменників, репродукції з видами Львова, словник літературознавчих термінів, тлумачний словник.

Тип уроку. Урок-дослідження.

Хід уроку

Все трохи переплуталося:   сон і дійсність, давнє і теперішнє. так воно інколи буває в житті, бо життя – дуже складне.

Ігор Калинець,

«Данка і Крак», 2004 р.

 … і як ти вхитряєшся

у львівській тісноті

здвигати

повітряні замки…

Ігор Калинець,

«Верлібровий вирок», 1971 р.

 І. Мотивація навчальної діяльності. Цілевизначення.

 Слово вчителя (3 хв.).Казка

У львівському велелюдді, захлюпнутому щоденними клопотами і тому байдужому, Доля вишукує тих, хто опирається будням, і знаходить поетів.

«То ж диваки», – знизують плечима одні. «Мудреці», – схиляють голови інші. «Хіба вони не такі, як усі?» – кидають знічев’я треті. А Доля каже: «Відчайдухи вони із душею зболеною, із серцем мрійливим, у світ залюбленим. тому не такі, як усі».

«Хіба вони не живуть поруч із нами?» – іронічно скривилися скептики? «Поруч, але у своєму Дивосвіті, де нема нічого випадкового, де розмовляють і люди, і предмети, і стихії…» – «Якою мовою?» – не вгавали скептики. «Мовою серця, людино…»

Оцей дивосвіт ми на уроці будемо намагатися пізнати. Хотілося б збагнути, як переливаються мрії автора в художні образи. Знайдемо відповідь на це питання (назовемо його проблемою), зіставляючи повість – казку Ігоря Калинця «Данка і Крак», кілька поезій цього ж автора, епізоди життя письменника.

Повість-казка «Данка і Крак» І.Калинця у виданнях різних років

Учні записують епіграф уроку, тему.

Дослідження полягатиме у запереченні або підтвердженні схожості деяких фактів, художніх образів у різних творах і в житті письменника.

Збагнувши, якими художніми засобами створені образи, спробуємо з’ясувати, чи об’єднані ці образи якоюсь потаємною авторською думкою-мрією. Це один із способів проникнення в підтекст твору, одна з найнеобхідніших умов глибокого розуміння прочитаного.

Перед дослідженням учні виконали вдома підготовчу роботу по групах: прочитали художні твори, приготувалися до вибіркового переказу, до читання поезій, обміркували запропоновані завдання, дібрали повідомлення про автора. На уроці групи переформовані за принципом мозаїки, кожен учень є носієм частинки знань із спільної для новоствореної групи підтеми.

Таким чином одні учні навчатимуть інших, а роль учителя зводиться до координатора навчального процесу.

ІІ. Сприйняття навчального матеріалу.

  1. Знайомство із письменником (5 хв.):

а) повідомлення учня про творчий доробок автора.

Орієнтовний зміст повідомлення. Ігор Калинець – лауреат премії ім. І.Франка, ім. В.Стуса, Державної премії ім. Т.Шевченка. Дві останні премії отримав за збірки «Пробуджена муза» і «Народжена муза». Небагато на Львівщині таких знаних своєю творчістю людей.

Сьогоріч І.Калинцю виповниться 76 літ, а в його творчому доробку більше 30 виданих збірок. Значна частина – це твори для дітей: «Данка і Крак», «Дурні казки», «Як Івасик малював», «Деякі пісеньки», «Книжечка для Дзвінки» та інші.

б) відеозапис виступу Ігоря Калинця.

Робота в групах.

2.1. (10 хв.)

2.1.1. Чому Данка затаїла своє приятелювання з Краком?

Орієнтовна відповідь. Богданка (Данка) з інтелігентної родини. Ї люблять мама, татко, бабуня, а також песик Гавчик і кицька М’явка. Через кватирку Данка познайомилася з круком Краком, який уміє читати думки, приходити у сни, розповідати безліч цікавих історій – йому більше, як 300 літ.

Але дівчинка так і не зважилась розказати про Крака родині, хоч таємниця вже стала обтяжливою: Данка готувалася до першого причастя і не могла нікому говорити неправду. І все-таки Богданка мовчала , вважала, що їй не повірять, матимуть за фантазерку.

Письменник не продовжує роз’яснювати стан, через який дівчинка не ділилася ні з ким таємницею. Але очевидно, що Данці доводилося скривати частинку свого «я». ЇЇ зашвидко відучували від дитячих фантазій, і вона не завжди могла бути сама собою.

2.1. 2. «Місяцівна» (учень декламує).

Чому юнакові не радять приятелювати з місяцівною?

Ніхто ніколи не чув

про сумну місяцівну,

а вона візьми серед ночі

стань юнакові в очу:

у срібному покої

чеше срібні коси,

білою рукою

відганяє сльози:

– Щезніть, сльози,

щезніть,

не застуйте світу –

хай косу розчешу срібну.

Місячної ночі

пішов юнак світ за очі

шукати сумну місяцівну.

Питав місяця-молодика

і місяця уповні.

Проминуло дванадцять місяців

рівно –

так і не довідався.

Уже й люди прозвали сновидою.

Журяться батько-мати:

– Покинь місяцівну шукати,

де ж таке видано?

Вибери собі людську дівчину –

та й закінчимо!

– Не плачте, матінко,

не плачте, батеньку.

Або місяцівна, або ніхто.

То вона

у срібному покої

чеше срібні коси,

білою рукою

відганяє сльози

– Щезніть, сльози, щезніть,

не застуйте світу –

хай косу розчешу

срібну…

Орієнтовна відповідь. Хлопцеві кажуть сватати «людську доньку», бо його захоплення земною дівчиною дивне, вже його сновидою називають. А місяців на юнакові «в очу стоїть», він каже, що «або місяців на, або ніхто». Ігор Калинець знайшов вдалий епітет – дуже вже вона гарно «срібну косу» чеше. Хлопець воліє бути висміяним, ніж зректися красивого видива.

2.1.3. Чи зрікався І.Калинець думок, щоб бути «як усі»?

Орієнтовна відповідь. Ігор Миронович Калинець за освітою філолог. Його «місяцівною» були література і воля, розділити їх було важко. Ще студентом писав вірші, як він каже, «написавши собі верлібровий вирок». Поет вважав, що

відректися метафори

це відректися

не тільки

ой не тільки

від сну…

Потім був арешт 1979 р., 6 років тюрем і 3 роки заслання. З 1981 р., уже на волі, поет не зміг написати нічого – не писалося. Аж через років п’ятнадцять І.Калинець знову видає збірку за збіркою, більше для дітей.

2.1.4. Висновок.

Схожість на рівні художніх образів очевидна: і Крак, і місяців на, і поетові вірші не були сприйняті скептиками. Але стремління людини до надзвичайного – це частинка її духовного світу. Бережімо красу в собі, не зрікаймося красивих мрій.

2.2.1. Як сприйняла Данка історію князя Лева і угорської царівни Констанції?

Орієнтовна відповідь. Крак розповідав Данці багато давніх історій, але щоразу дівчинка сподівалася, що нарешті йтиметься про принца, принцесу в розкішному платті. Їй здавалося, що історія переповнена щасливими красунями-принцесами. А виявилося, що й тоді щастя треба було вистраждати. Крак розповів, що князь Лев закохався в Констанцію і кілька років чекав, поки подорослішає і зможе одружитися. А в дарунок молода дружина одержала від Лева храм святого Івана (біля Високого замку).

Данку здивувало, що на храмі є меморіальна дошка про молоду Констанцію від її краян-угорців, але нема ані згадки про князя Лева від сьогочасних українців.                            Храм св. Івана, ХІІІст.

2.2.2. «Весілля 1250 р.».

Чи відрізняється зміст віршованого твору від прозового?

Вежі замкові

стягами мають,

бо щось святкове

збутися має.

Вдолі Підзамче

шумить-вирує:

їде Констанца

з країни угрів.

Поїзд весільний

їде поволи –

ждуть королівну

в храмі Миколи.

Бреде ридваном

вже через Полтву.

Виніс Лев пані

обручку злоту.

Констанца чемно

в соборі каже:

– Для мене церкву

збудуй, мій княже!

Ще не замовкли

співи і танці – виріс в мить ока

храм для Констанци.

Хоч і маленький,

мовби капличка, –

це дар княгині

за гарне личко.

Орієнтовна відповідь. В поезії є гарні слова-історизми: ридван (карета), синоніми (не їде, а бреде). Але розповідь не має романтичного відтінку, тут більше такої собі буденної державницької величі, цей текст сухіший.

А Крак розказував романтичніше, не минув увагою хвилювання юного князя Лева, щасливого погляду Констанції. Ці художні деталі прикрашають розповідь, нам здається, що ми все це побачили на власні очі.

2.2.3. Чи чекав І.Калинець, як князь Лев, на свою Констанцію?

Орієнтовна відповідь. І.Калинець чекав ще дужче. Арештували не тільки його, але і його дружину Ірину Калинець (вона теж була письменником). Пані Ірина в той самий час теж відбувала 6 років тюрем і 3 роки заслання. А маленька донечка Дзвінка довгі роки залишалася без тата і без мами. Хіба буває гіркіша розлука? Згодом письменник подарував рідним своєрідний храм – «Книжечку для Дзвінки».

2.2.4. Висновок. Навіть свій великий жаль поет зумів перелити у вишукані вірші. В людських стосунках буває багато болю, але вони мусять бути красивими.

2.3.1. Данка знайомиться з історичними пам’ятками Львова

  Орієнтовна відповідь. Рідні часто водять Данку по старовинному Львову, показують найбільш мальовничі місця: Шевченківський гай, вежу крамарів, Високий замок, собор святого Юра та багато чого іншого. І кожен раз Данка здивована тим, як багато історій пов’язано з львівськими кам’яницями. Їй здавалося, що навіть бруківка може розказувати про захисників та ворогів України.

2.3.2. «Вітрова донька».

Як пояснює вірш появу памятників?

На буйному коні

у степу-полині

Вітрова донька гасає,

одно знає:

– Пусти мене, тату,

козакам сорочки сушити,

з ними люльки палити,

в морі байдаки надимати.

 

А Вітер сердиться:

– Не годиться людям бути посестрою,

в походи ходити,

рани студити,

не нашої вони крові.

Інше в мене гадці й мові:

небавом привіє в гості

родич Вітер Заморський.

Станеш йому жоною –

панею вельможною.

 

– Та мені, тату, в степу рідно.

Із-за моря степу не видно.

 

На ранок Вітрова донька коня сідлає,

на січ повертає,

за нею Вітер в погоню:

 

– Стривай, стривай, моя доню,

бо в камінь тебе заклену

отут на могилі

в степу-полину, повір моїй силі!

Їдуть козаки – не сходять із дива:

вчора могила як могила,

а нині на ній кам’яна Діва.

Орієнтовна відповідь. Вітрова донька проситься на Січ допомагати козакам, їй «у степу рідно». Вітер не позволив доньці бути людям посестрою, бо «не нашої вони крові». Не послухала донька, сіла на коня і помчала «козакам рани студити», і вітер закляв її, щоб скам’яніла і стала в степу кам’яною Дівою.

Цікаво, що фігури в степу українці називають трохи грубіше – кам’яними бабами, а походження невідоме. Зворушує персоніфікація – вітер і його донька розмовляють, сперечаються, мають такі глибокі пристрасті, що їх слова здійснюються. За Калинцем, навіть вітри козакам на Січі сприяли, не стояли осторонь навіть перед загрозою скам’яніти.

2.3.3. Ігор Калинець і яскраві сторінки української історії.

Орієнтовна розповідь. Ігор Калинець не стояв осторонь історії, він творив її. Письменник був учасникам українського визвольного руху. Уже говорилося, що він удостоєний громадської премії ім. В.Стуса ( присуджується авторам, які мають видатні успіхи у своїй галузі, займають виразну громадянську позицію, активно присутні в українському культурному просторі). Серед його поезій є цикл «Лицарія», але натяки на важливі для України події, на непересічних людей є чи не в кожному творі.

2.3.4. Висновок.

Якщо серце готове слухати, то навіть каміння може промовляти.

2.4.1. Крак розповідає про страту Івана Підкови і про присягу юного Куперяна.

Орієнтовна розповідь. Люди не могли повірити, що легендарного Івана Підкову, захисника їхнього краю, король звелить стратити у Львові на площі Ринок. Але правитель таки віддав цей страшний несправедливий наказ. Юний Купер’ян поклявся, що помститься королю за такий ганебний вчинок. На Січі хлопець став характерником, перекинувся круком, влетів у королівське вікно і налякав підступного володаря до смерті. Проте знову обернутися на людину не зміг – це була ціна хоч і паскудного, але людського життя. Через вину в людській смерті Купер’ян так і залишився круком.

2.4.2. «Мак». Чи схожі почуття Куперяна і квітникарки?

Не спродалася квіткарка в місті –

якраз на майдані Козака привели

на страту. Коли кат замахнувся мечем,

кинула вона до плахи усі квіти –

і побрела в сльозах додому.

Як се? Постривай!

Була на плечах

буйна голова.

Кат заніс меча –

стала дивна річ:

як се може, як се гоже,

голова без пліч?

Сіла квіткарка в барвистому городці,

а козак перед нею – молодий і

вродливий: тільки б жити! І сльози в неї,

мов горох, сиплються – та ніяк того

образу винести не можуть ні з душі,

ні з віч.

Стала дивна річ:

час мина,

і квітнуть рожі

(і живе десь кат),

як се може,

як се гоже, світ без Козака?

Вельми здивувалася квіткарка,

Коли серед квітів раптом запалав Мак.

«Ніби й не сіяла», – і вже до нього

руку з ножем,

коли Мак озивається:

– Не ріж мене, дівчино,

почекай третьої ночі.

 

А на третю ніч

стала дивна річ:

хто се? постривай!

Двері відчиня

молодий Козак.

Голова жива

на його плечах:

– Добрий вечір, дівчино,

я з городу мак.

Орієнтовна відповідь. Квітникарка, як і Купер’ян, теж оплакує страченого козака, кинула йому «на плаху» всі квіти. Сльози в неї, мов горох, сиплються, жаль їй життя людського. І виросла з жалю її квітка; не вмер козак, а розцвів маком. Цікаво, що маки вишивали на сорочках дівчата, які провели наречених у військо, а квітникарка не була нареченою козака, проте переймалася ним, як рідною людиною.

2.4.3. Чи насправді міг поет журитися через чиєсь загублене життя?

Орієнтовна відповідь. В ХХ столітті насильство прийняло більш витончені форми – йшлося вже не про страту на площі. Серце поета не раз ридало, оплакуючи замучених близьких і далеких знайомих. Україна втратила Володимира Івасюка, Василя Стуса, Івана Світличного. Ігор Калинець писав:

мушу мовчати

про тебе

як без’язиковий дзвін.

Не одна українка, як та квітникарка, вмивалася сльозами.

2.4.4. Висновок.

Ігор Калинець утверджує людинолюбство.

Людське життя – найвища цінність.

2.5.1. Чому саме Данка могла б «відчарувати» Куперяна?

Орієнтовна відповідь. Цілі століття Купер’ян надіявся знову стати людиною. Його може виручити лише дівчинка з чистою душею, яка хоч трошки полюбить нещасного. Цікаво, що в казках чари знімає царівна поцілунком, а тут усе трохи інакше.

Такою дівчинкою виявилась Данка: вона милосердна, а душа її чиста. Коли Купер’ян завагався, бо не знав, як житиме без старих друзів, то Данка наполягала. Марно Крак утік, зізнавшись, що саме він і є той Купер’ян.

2.5.2. «Дві пісеньки про синє» ( аудіозапис у виконанні акторки театру ім.Марії Заньковецької Л.Бонковської). Чому наснилося дівчинці синє?

Орієнтовна відповідь. Дівчинка не зрозуміла свій дивовижний сон, але він дав золоті плоди. Сон показав, що дівчатко із золотим серцем виконало своє призначення – усім тепер добре. Цікаво, що «голуба мрія» – це найбільш романтична мрія, так само усе найкраще називають золотим.

2.5.3. Чи траплялися схожі пригоди з Ігорем Калинцем?

Орієнтовна відповідь. І.Калинець часто натякає у текстах на своїх знайомих. Наприклад, поради Кракові дає такий собі Винищук (як не згадати збірочку Юрія Винничука «Легенди Львова»?). А говорячи про Данку, згадує внучку – так часто жартують із дітками.

Можна згадати, як важко було письменникові після заслання знайти собі у Львові роботу. Мабуть, він тоді почувався, як Купер’ян перед «відчакловуванням». Добре, що повірив у свою добру Данку і нікуди не втік зі Львова – що б ми тепер читали?

2.5.4. Висновок.

І дівчинка із вірша, і Данка дуже милосердні, ласкаві. Мабуть, тому з ними розмовляють річечка, пташка, М’явчик, Гавчик, Крак – увесь світ природи. Очевидно, Дивосвіт починається із доброзичливості.

ІІІ. Підсумок.

Бесіда.

1.1. Поезії «Місяцівна», «Вітрова донька», «Мак» – із циклу «Гостиці із вузлика». Чи зав’язався вузлик у вас? Чи вдалося простежити зв’язок між біографією Ігоря Калинця та художніми образами його творів?

Орієнтовна відповідь. У Дивосвіті Ігоря Калинця живуть персонажі, небайдужі до культурних пам’яток нашого міста, до національних традицій, до краси слова. Таким у житті є і автор згаданих творів, тому зв’язок очевидний.

Отож Дивосвіт Ігоря Калинця – це світ небайдужих людей.

1.2. Чи є схожі думки у повісті-казці та розглянутих поезіях Ігоря Калинця?

Орієнтовна відповідь. І своїм життям, і своїми творами письменник утверджує ті самі погляди.

1.3. Хто найчастіше передає погляди автора в цих художніх творах?

  Орієнтовна відповідь. Важко сказати, хто найчастіше передає думки автора – чи Данка, чи Крак, чи дідусь-оповідач. Вірогідно, усі гуртом, не варто ототожнювати реальних людей із героями твору.

Огляд книжкової виставки.

ІІІ.Домашнє завдання.

Підготувати рекламу гарного поетичного твору про Львів: зробити стисле повідомлення про автора, описати своє враження від вірша, виразне читання поезії. Для виконання завдання довільно об’єднатися в групи по 5 учнів, записати склад груп у старости класу.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок. Рейтинг публікації: 0 з 5)
1051
А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?
Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 коментарів

  1. Урок позакласного читання в 6 класі методично правильно побудований .Учитель використав цікаві форми роботи на уроці,чим активізує роботу учнів.Підібраний пізнавальний дидактичний матеріал.Нам усім хочеться побувати в казці,і учні побували і в прямому розумінні,і в переносному.Дякую за урок.

  2. Дидактичний матеріал до уроку є вдало підібраним та змістовним. Вчитель застосовує інтерактивні вправи. Домашнє завдання побудоване у формі творчого завдання. Щиро Вам дякую!!!

  3. Матеріал до уроку позакласного читаття вдалий та змістовний, адже у Дивосвіті Ігоря Калинця живуть персонажі, небайдужі до національних традицій, до краси слова… Щиро дякую!