mail@urok-ua.com

Методична розробка “Правила фотозйомки”

Автор: директор, керівник гуртка Гордей Людмила Анатоліївна

Вступ

На сьогоднішній день захоплення фотографією можна пояснити не тільки науково-технічним прогресом, а і зростанням потоку інформації нашого життя.

В даний час фотографія стала більш доступною, різноманітною та використовується у сфері народного господарства, науці, техніці, мистецтві, рекламі. Фотографія – невід’ємна частина сучасності. Фотоапарат став незмінним супутником людей різновікових категорій та професій.

Можливості сучасної фотографії стали більш різноманітними та більш доступними. Фотографію відносять до технічних видів мистецтва (фото, кіно, телебачення). І хоча великий вплив на фотографію має   живопис, вона гідно відстоює свій вид фотомистецтва, розвиває свої можливості, свою специфічну мову. Фотографія, перш за все, відображає високу емоційність.

А.В. Луночарський писав, що фотографія потрібна кожному на все життя: вона потрібна дитині, потрібна підлітку під час навчання, фотографія потрібна людині, коли вона  буде дорослою, і коли вона стане, наприклад, ученим або практичним діячем. Для нас важливо донести фотографію у саму народну гущину, дати її в руки всьому народу… Як кожна освічена людина має годинник, так вона має володіти олівцем та фотографічною камерою. І це з часом буде. Буде загальна грамотність взагалі і фотографічна зокрема.

У більшості позашкільних закладів є фотогуртки. Кожний керівник відкриває вихованцям свій погляд, свої вміння щодо фотографічного процесу. Під час навчання дітей у гуртку на Станції юних техніків ми використовуємо типову програму, де передбачено певні теми. Відомо, що для здійснення будь-якого художнього задуму потрібні знання правил та видів зйомки тих чи інших об’єктів.

Тому і виникла необхідність в написанні цих методичних рекомендацій. Вони є досить актуальними на даний час. Рекомендації ознайомлять з основними правилами найбільш популярних видів фотозйомки.

Мета рекомендацій полягає у формуванні умінь і навичок дітей творчо розвиватися і самовдосконалюватися шляхом оволодіння найпоширенішим і найпопулярнішим видом мистецтва – фотографією.

Теоретичний матеріал, що стосується жанрів фотографії, налаштовує вихованців на самостійну творчу діяльність, розвиває креативні здібності, задовольняє потреби у самореалізації.

Розділ І

Методичні рекомендації щодо пейзажної зйомки

Пейзаж – це зображення місцевості, стану природи, пори року та частини дня. Особливістю пейзажної зйомки є те, що вона завжди проводиться при природному освітленні.

В сучасній художній фотографії до пейзажної зйомки відносять знімки, які дають уявлення про сучасне будівництво, промислові комплекси. Проте найбільш розповсюдженими залишаються знімки «романтичного» сільського чи гірського пейзажу, на якому зображена краса куточків природи, краса ефектів освітлення.

Кольорова композиція пейзажного знімку залежить від кольору освітлення та атмосферних умов. Тому пейзажні знімки ділять за порами року. До ефектних відносять знімки, які фотографують на сході та заході сонця, в сутінках, при спеціальному освітленні.

Пейзажний знімок для кожної пори року має свої властивості та індивідуальний колорит. Відображення цього колориту – одна з перших задач пейзажної зйомки. Друга задача – це зображення рельєфу місцевості. Третя полягає в отриманні цікавого знімку, привертаючого увагу глядача не тільки зображенням форми, але й майстерністю зйомки, виразністю композиції.

Для пейзажної зйомки підходить будь-який фотоапарат, проте деякі з них мають свої переваги. Пересуватися полями, лісами, горами зручніше з малоформатним фотоапаратом, але він не дозволяє знімати пейзаж з дрібними деталями. Також необхідно для зйомки пейзажу мати штатив, який дає можливість виконувати великі витримки під час зйомок у сутінках. Для пейзажної зйомки бажано мати набір об’єктивів з різними фокусними відстанями, що дає змогу вибрати гарну точку зйомки та сфотографувати гарний сюжет (показати риси ландшафту). Відомий художник К. Коро писав, що прекрасне в мистецтві – це правда, злита з враженням, яке отримали ми від природи: «Я бываю поражен при виде какой-нибудь местности. Добиваясь точности изображения, я ни на минуту не забываю охватившего меня чувства. Реальная – это часть искусства. Чувства его дополняет».

Під час зйомки важливо передати сюжетність пейзажу, суттєвість його, що особливо приваблює. Сюжетна направленість визначається головним чином лінійною та кольоровою композицією знімку, а настрій пейзажу – тональною (плямистою) композицією та колоритом зображення.

Головний композиційний прийом зводиться до того, що світлотіньові та кольорові зображення приваблюють погляд глядача за провідними лініями до сюжетного центру, що є головним у пейзажі. Знімки, в яких провідні лінії визначають лінійну перспективу і перетинають кадр по діагоналі, називають діагональними.

Від композиції пейзажного знімку також вимагається єдність його частин, принцип стійкості. Під час зйомки мостів у кадрі бажано показувати дві опори чи хоча б частину другої опори. Арка мосту не повинна зависати на краю знімка. Якщо зображено крону дерева, то для створення відчуття стійкості у кадрі повинна знаходитися частина стовбура дерева.

Найкращим часом для зйомки пейзажу є ранкові та вечірні години. Для зйомки заходу сонця – відповідно 1-2 години до його заходу.

Для вибору вдалої композиції кадру використовують різні положення фотоапарату (горизонтальне, вертикальне).

Кольорова композиція пейзажу залежить від часу зйомки та погодних умов, тому розглянемо особливості зйомки навесні, влітку, восени та взимку, в різні години дня та за різних погодних умов.

Весняний пейзаж

В ті дні, коли сходить сніг та утворюються проталини, ще не з’явилась перша зелень, у композиціях кольорових знімків переважає малюнок та світлотональне поєднання. Для таких зображень характерна монохромність – єдність світлотіньового відтінку для всіх предметів. Після того, як з’являється перша зелень, перші весняні квіти – вони стають основою композиції весняних пейзажів. Особливо яскравими виходять знімки,  зроблені рано вранці, коли ще роса робить світлові поєднання контрастними, а легкий серпанок пом’якшує різкість тіней.

Літній пейзаж

Зйомку пейзажу виконують, як правило, при боковому чи задньо-боковому сонячному освітленні. Збільшеність кількості розсіяного хмарами світла дозволяє яскравіше виявити кольорові контрасти в тінях об’єкту. Зі сходом сонця роса випаровується, серпанок підіймається вгору, повітря стає сухішим, тому змінюються і кольорові контрасти, з’являються рожево- блакитні тони, а потім жовто-золотаві, що підкреслює повітряну перспективу.

Опівдні сонячне освітлення найбільш яскраве та біле. Контрастність світлотіні збільшується, а самі тіні вийдуть прозорими та короткими. Чим прозоріше зображення тіні на знімку, тим чіткіше передається атмосфера півдня сонячного дня. Сонце частіше використовується як елемент пейзажу. А іноді є головним елементом зображуваного. Сонячний диск залежно від години дня та погоди змінює свій колір від яскраво-червоного до золотаво-помаранчевого та жовто-білого. Під час зйомки пейзажу з сонячним диском зображення предметів виходять силуетні, їх розташовують у кадрі з розрахунком на кольорову та тональну рівновагу. В більшості пейзажних знімків небо є одним з важливих зображуваних компонентів. Щоб отримати зображення неба виразним, необхідно понизити його яскравість та змінити кольоровий тон. Для цього використовують світлофільтри. Пейзажі, які знято в момент сходу та заходу сонця, завжди приваблюють своїм колоритом та посиленими світлотіньовими контрастами. Як правило, найбільш цікавими виходять знімки, в яких використовується правило 2/3, коли дві треті кадру займає небо, і одну третю – земля.

Під час зйомки в сутінках переднє освітлення композиції знімка базується головним чином на кольорових сполученнях деталей об’єкту; вертикально розташовані поверхні більш освітлені ніж горизонтальні, а колір предметів стає більш чітким. Експозицію під час зйомки в сутінках вибирають достатньо високою, щоб відтворити всі деталі в тінях об’єкту.

В нічні години, коли освітлення низьке, а освітлення місяця, як і світло від небосхилу, сприймається синім та синьо-бузковим, під час визначення композиції враховуються контури зображуваних об’єктів, обриси берегів, а також відображення небосхилу у воді.

Зимовий пейзаж

Взимку пейзаж виходить монотонним з одного боку через сліпучо-білий сніг, а з іншого – через чорні дерева, глибокі тіні. Невеликі нерівності на снігові створюють багато напівтонів та відтінків.

Головна задача фотографа – перенести зимову казку на знімок, показати засніжені простори, насиченість повітря, фактуру самого снігу, інею. У цю пору року сонце стоїть низько, світловий день дуже короткий. Відкритий пейзаж можна зняти від сходу сонця до заходу за кілька годин, а для зйомки у лісі взагалі час зменшується до мінімуму. Також не сприяє зимовому пейзажу сильний мороз та мала кількість сонячних днів. Успіх під час зйомки взимку не завжди супроводжує фотографа.

Важливою складовою є передача на знімку фактури засніжених поверхонь. Це можливо при гарному боковому освітленні (сонця) та при контровому освітленні. Погано відображається фактура засніжених поверхонь при розсіяному освітленні за відсутності на ньому світлотіней, тому знімати зимовий пейзаж у похмуру погоду не слід. Винятком можуть бути знімки снігових буранів, заметілей. Знімати такі сюжети дуже складно, тому що сніг виходить суцільною тяжкою масою, що не відображає дійсність. Значно краще сніг виходить пухнастим, коли на ньому є чиїсь сліди, лижня або стежки. Під час зйомки пейзажів, на яких є сяючий лід, краще використовувати поляризаційний світлофільтр, який дає змогу прибрати відблески. Фактура снігу на фото, частіш за все, втрачається через переекспонування. Взимку в атмосфері утримується мало водяної пари, повітряний серпанок незначний, тому простір на знімку виходить незадовільно, за винятком окремих днів, коли в товщі морозного повітря з’являються дрібні кристали льоду, які виблискують на сонці, ніби висять у ньому. У такі миті не слід зволікати зі зйомкою. Зазвичай це буває зранку, за тихої сонячної погоди, коли температура повітря різко знижується. При цьому створюється серпанок у сполученні з густим інеєм, що додає знімку дуже гарну сріблясту тональність.

Під час зйомки зимового пейзажу, якщо фотографують людей, експозицію роблять за обличчям та фігурою людини. Якщо люди на задньому плані, то за яскравістю снігу, щоб передати його фактуру. Також рекомендовано використовувати жовті світлофільтри, які додають привабливості знімку та посилюють його контрастність. (Додаток 1)

Розділ ІІ

Жанрове та документальне (репортажне) фото

До жанрової фотографії відносяться знімки, на яких зображені сцени з життя людей (люди зображені за конкретних обставин, за яким-небудь заняттям).

В жанровій фотографії використовують прийоми фоторепортерської зйомки. Це – вміння швидко орієнтуватися та помічати цікавий сюжет, який може відбутися кожної миті. Документальна зйомка (жанрова), як правило, супроводжується підписом та обов’язковою вказівкою імен людей, зображених в сюжеті.

Жанрова фотографія людини обмежується зображенням її самої та людей навколо. Часто жанрова фотозйомка є груповим портретом. Також ці види зйомки повинні бути розповіддю про сюжет. Під час зйомки бажано робити серію знімків одного сюжету. Таким чином створюють основу для фоторепортажу, який складається з кількох знімків, присвячених одній темі, та супроводжується текстом.

Документальна зйомка відрізняється від жанрової тільки тим, що завжди відбувається без впливу фотографа. Для цих зйомок не має значення погода та час. Велике значення має місце та момент самої зйомки.

Фоторепортаж – це відображення засобами фотографії найбільш актуальних, типових явищ нашої дійсності. Тому знімок повинен бути документальним та правдивим, художньо виразним. Потрібно вміти виділити, (спіймати) головний сюжет події , що відбувається. Репортажна зйомка вимагає від фотографа миттєвої реакції, вміння передбачати події, щоб бути в потрібний момент та в зручний час на місці зйомки. До таких зйомок належать фотографії різних подій (демонстрації, мітинги, зібрання, конференції), портрети видатних людей, спортивні зйомки.

Наприклад, якщо знімати промисловий портрет, то це не означає знімати людину біля верстатів, тут головне зловити жест, позу працюючої людини. Під час спортивних зйомок необхідно відтворити характерні моменти даного виду змагань. Так, якщо знімаємо спортсменів, які біжать, головне давати простір для їх бігу. Щоб підкреслити висоту стрибка, фотографувати потрібно з нижньої точки, а плавців варто зафіксувати зверху в момент виносу руки з води. (Додаток 2)

Розділ ІІІ

Зйомка архітектури та міського пейзажу

Особливе місце у кольоровій зйомці з натури займають міські, сільські та промислові пейзажі та, перш за все, зйомка архітектурних споруд. Кожному фотоаматору доводиться знімати архітектурні споруди. Виділимо дві основні задачі такої зйомки залежно від фототехніки та вибору умов освітлення.

Перша – фотографування архітектурних об’єктів з метою відтворення зовнішнього вигляду. Під час такої зйомки потрібно враховувати, що більшість архітектурних споруд побудовано з урахуванням умов освітлення звичайним сонячним світлом, падаючим на споруду спереду, по діагоналі або збоку. У цьому випадку краще за все підкреслюються архітектурні форми та об’єми, а також передається фактура і матеріал, з якого зроблено будову. Вибір моменту зйомки повинен бути з точністю до 20-30 хвилин, особливо при боковому освітленні, яке за кілька хвилин змінюється на об’єкті тінню.

Знімати архітектурні споруди за похмурої погоди не рекомендується, бо архітектурні форми при цьому не виявляються або виявляються дуже слабо. Не найкращий час для зйомок архітектури – опівдні, коли дуже високе положення сонця. У цьому випадку утворюються великі тіні від рельєфів, деформуючи загальний вигляд споруди.

Велике значення має підбір фотооб’єктиву для зйомки. Під час зйомки архітектури використовують звичайний об’єктив, під час фотографування вузьких вулиць та всередині приміщення, коли зйомку ведуть з малої відстані, використовують ширококутні об’єктиви, а коли потрібно частково показати фрагмент архітектури в великому масштабі – довгофокусний. Фотоаматорам не потрібно забувати про використання правила зйомки «третьої частини», де важлива частина знімку займає дві третіх. Сучасні скляні споруди, виставкові павільйони знімають у вечірні години при повному внутрішньому електричному освітленні. Такі зйомки роблять з довгими витримками. Скляні деталі: двері, вікна, вітрини – рекомендується фотографувати так, щоб в них були відображені об’єкти та небо. Самі будинки виходять на знімках більш виразними, якщо попереду них є штучні водойми, фонтани чи зволожені частини асфальту, в яких відображено небо.

Рух машин з увімкненими фарами залишає на знімку яскраві кольорові смуги, які використовують як елементи композиції.

Найкращим часом для зйомок є ранок та вечір.

Друга задача – фотографування архітектурних об’єктів як частини пейзажу. Для зйомки придатні будь-які умови освітлення, якщо вони створюють потрібні художні рішення на знімку. Можливі спотворення архітектурних форм короткофокусним об’єктивом, тому що у цьому випадку не ставиться задача підкреслити архітектурні форми.

Для зйомок міського пейзажу використовують діагональну композицію, щоб показати сучасні проспекти, вулиці у перспективі та динамічно передати рух транспорту. Також рекомендовано для зйомки міського пейзажу встановлювати режим пріоритетності діафрагми, тоді глибина різкості буде максимальною. (Додаток 3)                           

Розділ ІV

Портретна зйомка

Портрет – найбільш розповсюджений жанр фотомистецтва. Під час зйомки портрету фотоаматор має передати риси обличчя, фігури та загальний вигляд людини.

Портретна зйомка буває павільйонна, натурна, групова, репортажна.

За видом освітлення портрети ділять на тональні, світлотіньові та кольоровотіньові, а за масштабом зображення – на крупні, середні та загальним планом.

До зйомки крупним планом відносять портрети, в яких зображається тільки голова людини та частково плечі. Такий портрет ще називають головним. Якщо в кадрі зображена частина голови або обличчя, то такий знімок називають занадто великим.

Середнім планом знімають портрети поясні (зображена частина корпусу, голова і повністю показані руки).

Знімки, які зображають людину в повний зріст або по коліно, вважаються знятими загальним планом.

Для портретної зйомки важливо використовувати довгофокусні об’єктиви. Найкращими для портретної зйомки вважаються ті об’єктиви, в яких фокусна відстань дорівнює подвійній діагоналі кадру. Довгофокусний об’єктив дає нам малу глибину різкості, що дуже важливо у портретній зйомці, де головна увага концентрується на обличчі людини. Для цього необхідно, щоб було різке зображення лиця та фігури людини, а задній план, щоб був нерізким, щоб не відволікав увагу. Крім цього, ці об’єктиви дозволяють робити зйомку крупним масштабом з великих відстаней, що виключає можливість виникнення перспективних спотворень.

Ширококутні об’єктиви для портретної зйомки не використовуються, бо зйомка з близької відстані призводить до перспективних спотворень. Зате ширококутними об’єктивами можна знімати групові портрети в приміщеннях.

Етапи портретної зйомки

Щоб зробити виразний цікавий портрет, необхідно підготуватися до зйомки та вміло її провести.

Головними етапами творчого процесу є:

  • Вибір конкретної людини та знайомство з особливостями її характеру, професії;
  • трактування психологічного портрету;
  • вибір місця та часу зйомки, масштаб плану;
  • вибір схеми освітлення;
  • вибір пози, повороту голови, жесту, плану, моменту зйомки.

Завдання зйомки

Портретна зйомка – найважчий жанр художньої фотографії, тому що за короткий проміжок часу фотограф має зробити достовірне зображення людини, підкреслити індивідуальність її внутрішнього світу.

Перша задача портретної зйомки – відобразити індивідуальність внутрішнього світу людини, характерні риси обличчя і особливості фігури. Індивідуальність людини в портреті відображається в її позі, міміці, а також зовнішніх рисах та характері.

Друга задача полягає в передачі достовірності та правдивості портретного зображення. Звичайно, мається на увазі невимушеність пози та природного виразу обличчя. Фотоаматор повинен створити необхідні умови для моменту зйомки, який би в найбільшій мірі відповідав задуманому образу.

Третя задача – це змістовність знімку. Найчастіше це пов’язано з професією, родом діяльності людини та ставленням до своєї роботи.

Під час зйомки репортажного портрету людини змістовність портрету забезпечується самою ситуацією. Задача фотоаматора полягає в тому, щоб підібрати вдалий момент зйомки та зробити кілька дублів.

Зйомка в павільйоні полягає у створенні особливої обстановки, підбору реквізитів, що вказують на професію людини, яку знімають.

В портретній зйомці, як і в інших жанрах зйомки, проявляється ставлення фотографа до даної людини. Одні риси йому здаються привабливими, а інші випадковими та несуттєвими. Індивідуальність фотоаматора виявляється в тому, що в нього виробляються деякі композиційні прийоми, особлива манера та стиль. (Додаток 4)

Груповий портрет

Під час зйомки групового портрету необхідна велика глибина різкості, для цього використовують об’єктиви з нормальною фокусною відстанню. Під час зйомки великої кількості людей їх необхідно виставити в кілька рядів, у шаховому порядку, трішки ввігнутою в бік апарату дугою, щоб попередити перспективні спотворення на краях кадру. Різкість наводиться за першим рядом. Якщо рядів більше ніж чотири, то за другим. Для того, щоб всі обличчя були гарно освітлені, використовують потужні освітлювачі розсіяного світла, а збоку встановлюють екран відображення.

Зйомка документів

Для документів знімається погрудний портрет в фас (без повороту голови) зі спокійним виразом обличчя на світлому фоні. Освітлення проводиться малюючим і заповнюючим освітленням. Для пожвавлення портрету використовують моделююче освітлення.

Зйомка дітей

Зйомка дитячого портрету має свої особливості, тому що діти завжди перебувають у русі. Вони непередбачувані, швидко змінюють вираз обличчя, позу.

Зйомка дітей поділяється за віковими категоріями:

  • Від народження до року – таких дітей бажано фотографувати без спалаху, щоб не пошкодити зір, не злякати дитину. Бездоганні знімки створюються на пастельних тонах фону, на якому лежить дитина (найкраща поза – на животику). Найкраща точка зйомки середня під кутом. Необхідно залишати простір для погляду;
  • від року до трьох – у цьому віці діти дуже рухливі, тому потрібно спіймати момент зйомки, погляд, невимушеність пози;
  • від трьох і більше – діти вже можуть позувати. Завдання фотографа полягає в невимушеній позі, погляді, міміці.

Зйомка дітей – це завжди задоволення, особливо коли ти розумієш, що вони зростають, швидко змінюються, і тільки на фото вдається зберегти миттєвість щасливого дитинства. Завдяки фото можна відобразити всі етапи зростання дитини.

Чудовим буде неочікуваний знімок дитини, яка займається своїми справами. Не менш важливим є оточення, в якому знаходиться дитина.

Дуже важливим під час зйомки дитини є помічник – мама, тато та інші, які привернуть її увагу та піднімуть настрій, нададуть відчуття комфорту.

Небажано фотографувати дітей з верхньої точки зйомки. Правильними будуть знімки, зроблені навпроти погляду дитини. (Додаток 5)

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(2 оцінки. Рейтинг публікації: 4.5 з 5)
1322
А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?
Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 коментарів

  1. З інтересом прочитала статтю. Хотіла б побачити додатки, щоб переконатися, наскільки правильно вмію тримати в руках фотоапарат.