mail@urok-ua.com

Методична розробка пізнавальної гри
«У світі математики»

Автор розробки: вчитель математики, інформатики та обчислювальної техніки Славінська Лариса Миколаївна

Мета заходу:

  • розвивати через гру інтерес до математики, її історії, читан-ню додаткової літератури, логічне мислення, кмітливість;
  • виховувати цілеспрямованість, упевненість у собі, вміння і навички розмірковувати, розширювати кругозір;
  • виховувати в студентів свідоме відношення до набуття знань, які допомагають перемагати.

Обладнання:

– Висловлювання визначних людей:

Люди, що засвоїли великі принципи математики, мають на один орган чуття більше.

( Ч.Дарвін)

Природа формує свої закони мовою математики.

(Г.Галілей)

Математику ще й тому вивчати слід, що вона розум до ладу доводить.

(М.В.Ломоносов)

– презентації:

Групи     09-ЗВ-11,  09-ЗВ-12,  09-ОМЛ-11.

Вчитель.  Добрий день, цінителі математики. Сьогодні ми проведемо пізнавальну гру під назвою «У світі математики».

Нам необхідно скласти 3 команди, в кожній по п’ять чоловік.

Студенти озброєні знаннями з математики і бажанням перемогти. На учасників чекають різноманітні випробування, переможе сильніший, тобто команда, яка набере більшу кількість балів. Разом із командами гратиме і група підтримки ( по 3 чоловіка до кожної команди), яка теж зможе принести додаткові бали.

А визначати переможців нам допоможе поважне журі у складі____________________________________

План проведення заходу.

  1. Доповідь вчителя про життя видатних математиків.
  2. Завдання №1 командам.

Визначити кількість фігур. (4 бали)

  1. Доповідь 1 команди про життя Вієта. (2+2 бали)
  2. Завдання №2 командам.

Визначити розв’язки квадратних рівнянь. (5 балів)

  1. Завдання №3 командам.

За анаграмами знайти зайве слово. (2 бали)

  1. Доповідь 2 команди про життя Піфагора.(2+2 бали)
  2. Завдання №4 командам.

Розв’язати задачу з використанням теореми Піфагора.(3 бали)

  1. Завдання №5 командам.

Визначити висловлювання Декарта. (3 бали)

  1. Доповідь 3 команди про життя Декарта.(2+2 бали)
  2. Завдання №6 командам.

Всі команди отримують п’ять листів з різними завданнями. На кожному необхід-

но накреслити шукані букви (за вказанними координатами) і  потім правильно їх розставити, використовуючи свій інтелект. (3 бали)

Під час роздумів команд над питаннями групи підтримки заробляють додаткові бали для своєї команди.

В кінці журі підводить підсумки та вручає призи.

Доповідь вчителя про життя видатних математиків.

1. Життя і діяльність вчених математиків просліджується у всі часи від V ст. до н. е. і по XX ст. н. е. Це можна спостерігати на діаграмі № 1.

Діаграма № 1

Як видно з діаграми. Дослідженням найбільше охоплено XVIII і XIX століття.

2. У калейдоскопі промайнули біографії вчених різних національностей із різних держав і країн світу. Поглянемо на діаграму № 2. Найменша кількість представників Індії, Норвегії, Чехії, Угорщини, Іспанії, Швейцарії, України і Польщі: найбільша кількість представників Америки, Англії, Стародавньої Греції, Німеччини, Італії, Росії і Франції.

Діаграма № 2.

Як бачимо, серед видатних вчених різних національностей є представники і з України – це Остроградський, Вороний і Боголюбов.

3. Майбутні вчені народжувались у різних сім’ях: багатих і бідних,заможних і знатних. По-різному складалось життя і проходило дитинство цих великих, у майбутньому, людей. Дехто жив у розкошах,  а дехто потерпав від злиднів і труднощів. У зрілому віці одні жили у славі, а інших не розуміли їх же сучасники і велич їх робіт була визнана лише набагато пізніше, після їх смерті. деякі вчені незалежно один від одного робили однакові винаходи, а потім все життя сперечались за авторство. Про все це яскраво сказано у діаграмі № 3.

Діаграма № 3.

Заглянемо в дитинство окремих видатних математиків.

Жан Д’Аламбер (Лерон). Початок його життя, як у поганому романі: листопад. Ніч, мороз. Заметіль. На східцях церкви святого Жана лежав маленький згорточок, тихенько здригався і попискував. Його знайшов поліцейський, побачив, що то було немовля у дорогій ковдрі. Виявилось, що це був хлопчик, його віддали на виховання у багатодітну сім’ю, жінці скляра. Хлопчика назвали Жаном Ленором (значить Жаном Круглим) по імені церкви, де його знайшли. Ставши дорослим, він сам собі вигадав ім’я: Жан Лерон Д’Аламбер.

Нікколо Тарталья. Дійсне призвіще вченого – Фонтана. Народився у бідній сім’ї. коли місто окупували французи, батько Нікколо загинув. Озвірілі солдати грабували, палили, вбивали. Маленького Нікколо тяжко поранили і викинули у вікно, при цьому пошкодили йому щелепу, у нього був розсічений язик. Матері вдалося врятувати життя сина, але вільно говорити Нікколо вже ніколи не міг, мова його була вкрай незрозумілою, від чого він і дістав прізвисько Тарталья, тобто заїка.

4. По-різному майбутні математики здобували освіту. Більшості з них пощастило навчатися у кращих вчителів, у престижних школах. Великий вплив на своїх дітей мали їх освічені батьки. Але багато хто не мав такої можливості через злидні та інші труднощі, а тому таким дітям прийшлось здобувати освіту самотужки. Ось поглянемо на таку діаграму.

Діаграма № 4.

Декілька фактів стосовно цієї діаграми.

Візьмемо, наприклад, одну з шкіл.

Піфагорійський союз. Цей союз був одночасно і філософською школою, і політичною партією, і релігійним братством. Статут піфагорійського союзу був дуже суворим. Кожний, хто вступав до нього, відмовлявся від особистої власності на користь союзу, зобов’язувався не проливати крові, не вживати м’ясної їжі, берегти таємницю вчення свого вчителя. Членам школи заборонялось навчати інших за винагороду.
Для  греків математика була насамперед геометрією. А тому над дверима «Академії», будинку,  де Платон займався зі своїми учнями, було зроблено напис: «Нехай сюди не входить ніхто, хто не знає геометрії».

Одного разу цар Птолемей запитав у Евкліда, чи немає в геометрії коротшого шляху для її вивчення, ніж той, що пропонує Евклід. На що вчений відповів: «Для царів немає окремого шляху в геометрії».

Про феноменальну пам’ять Пуссена говорять, що він однієї безсонної ночі обчислив у пам’яті 27 цифр квадратного кореня із 53-цифрового числа, а ранком записав їх.

Дазе – це була людина-рахівник. У 15 років він виступав перед публікою.
Обдаровані від природи діти з’являються у всі часи і серед всіх народів:
– Боголюбов у 14 років став студентом АН.
– Ейлер у 20 років одержав запрошення до Петербурзької АН, у 26 років його обрали академіком.
– Гамільтон у 3 роки читав, у 5 років знав три мови, у 10 років став студентом, у 12 років знав 12 мов, у 22 роки став професором.
– Фрідман займався наукою у 6 класі.
– Грін, навпаки, тільки у 40 років вступив до університету.
Деякі жадібні до знань діти, не маючи можливості здобути світу, були самоучками.

Ось деякі факти.

Тарталья через бідність залишив школу, вивчивши абетку тільки до букви К. Потім самостійно опанував грамоту, оволодів латиноською і грецькою мовами, математикою. Не маючи паперу для вправ, він свої записи на обчислення робив на надгробках одного з затишних кладовищ.

Софі Жермен батьки не дозволяли займатися математикою, якою вона захоплювалась. Софія писала свої виклади таємно ночами під ковдрою.
Еварист Галуа, будучи хлопчиком, прочитав першу математичну книжку, що потрапила до його рук – це була «Геометрія» Лежандра. Прочитав її так, як інші читають роман.

5) Відносно здоров’я великих вчених треба сказати, що одні вчені мали гарне здоров’я, інші хворіли, хто з дитинства, хто уже в зрілому віці. Є серед вчених і довгожителі, і ті, що пішли з життя у ранньому віці, дехто від хвороб, які тоді були невиліковні.

Є вчені, які померли своєю смертю, а є й ті, що загинули насильницькою смертю. Прослідкуємо це на

діаграмі № 5а.

Загинули від хвороби:
– від запалення легенів – Декарт, Больцано, Ковалевська;
– від чуми – Шикард;
– від серцевого нападу – Лузін;
– від злиднів і хвороб – Абель;
– у стані, близькому до психозу – Больяй.
Померли насильницькою смертю:

Піфагор – випадково під час повстання;

Архімед – від руки римлянина під час облоги Сиракуз;

Гіпатія – вбили християнські фанатики;

Вільмес – спалили інквізитори;

Бонах – загинув у фашистських застінках;

Галуа – загинув на дуелі в 20 років.

Ляпунов – самогубство.

Ось деякі витяги з цього приводу.

Нестриманість і дратівливість Больяя, успадковані ним від матері, приводили його до сварок з товаришами, які закінчувалися поєдинками. Справа доходила до того, що одного дня його викликали на дуель відразу 12 офіцерів.
У 24 роки Паскаля розбив параліч (в дитинстві його покусав скажений пес). Він ледве пересувався на милицях, але й далі працював. Здавалося, дух цієї людини переміг ії немічну плоть. Потім здоров’я Паскаля то поліпшувалось, то погіршувалось. Коли йому стало краще, він зібрався одружитися, але нещасний випадок (ка­рету понесли коні) зовсім вибив Паскаля із нормального життя. З цієї миті, можна вважати, він помер, хоч ще прожив 8 років. Він сидів одягнений у волосяницю, утикану цвяхами, жовтий, худий, мовчазний. Паскаль помер на 39-му році життя.

Під час німецької окупації Стефана Банаха замучили фашисти: його кинули до в’язниці, де вчений був використаний як донор для годування вошей з метою виготовлення протитифозної сиворотки.

Окремо слід поговорити про довгожителів серед вчених математиків, якщо за точку відліку взяти 70 років, то до цього віку і довше дожили такі вчені, як: Кулик, Вінер, Лейбніц (по 70 років); Фішер (72); Чаплигін (73); Кардано і Архімед (по 75); Ейлер (76); Гулак (77); Лагранж (77); Галілей (78); Платон (80); Вівіані (81); Жордан (84); Діофант (84); Пуссен (87); Гаусс (88); Піфагор (90); Фалес (до 100 років).

Діаграма № 5б.

6. Математика стала у пригоді вченим при виконанні складних завдань у різні часи.
Знання математики допомогли французу Вієту розкрити шифр у переписці іспанського короля Філіппа II під час війни Франції з Іспанією, чим він прискорив перемогу Франції. За це іспанська інквізиція оголосила Вієта чаклуном і боговідступником і присудила його до спалення на вогнищі.
Архімед за допомогою математичних розрахунків сконструював силу-силенну всіляких механізмів, що допомогли у війні проти римлян при облозі Сіракуз до такой міри, що Марцелло вимушений був сказати: «Треба припинити війну проти геометра». Пізніше тільки зрада допомогла римлянам увійти до Сіракуз.

Математика не була єдиною справою, якою займалися видатні вчені. Багато з них паралельно мали і іншу професію.

Діаграма № 6.

Для багатьох вчених математика – це все життя.

Важко хворий Боссю до такої міри ослаб, що не подавав ніяких ознак життя. Коли над ним схилились його друзі, які вже думали, що він помер, тоді один з них зауважив: «Зачекайте! Боссю, скажи, скільки буде сім помножити на дев’ять?». Тяжко хворий, не розплющуючи очей, ледь чутно сказав: «63». Друзі зраділи: «Раз обчислює, значить живе».

Тяжко хворому Вороному забороняли займатися обчисленням і взагалі математикою. Він і сам це розумів, але в той же час говорив лікарям: «Як ви не розумієте, що заняття математикою це і є життя, а інакше для чого ж тоді жити».

Коли на одній вченій раді постало питання, якому предмету у програмах віддати перевагу – мові чи математиці, піднявся мовчазний Гіббс і сказав: «Математика – це мова».
Про те, що математика може все, влучно сказав Чаплигін у розмові з майбутніми інженерами: «Вчіть математику, все будете знати».

Штейнгауз відмітив, що якщо двом різним людям доручити виконати якусь одну справу, то її краще зробить математик.

7. Вчені математики у різні часи не стояли осторонь політичних подій, вони були у них активними учасниками. Деякі виступали проти релігії, проти існуючого уряду і потерпали від цього.

Больцано – виступав проти уряду. За ці виступи його звільнили з роботи, віддали під нагляд поліції.

Галуа – революціонер, публічно виступав проти королівського режиму. Його супротивники підлаштували ситуацію, що привела до дуелі, на якій він і загинув у 20 років, встигши за цей короткий вік зробити дуже багато в галузі математики.
Марков (батько) – виступав проти царських сатрапів.

Лузін – революціонер.

Галілей – під натиском інквізиції відрікся від «єресі Коперніка», але ходить легенда, що, піднімаючись з колін, він сказав: «А все ж таки вона вертиться» (маючи на увазі Землю).
Вільмес Паоло – мав необережність у присутності інквізитора Торквемади сказати, що він знає, як розв’язуються рівняння четвертого степеня, які, за словами Торквемади, самим Богом були заховані від людей. За це Паоло було заарештовано, після страшних тортур його спалили за вироком іспанської інквізиції.

Шикарда – за винахід лічильної машини (арифмометра) інквізиція засудила до церковного каяття. Машину спалили.

Лобачевському – за його атеїзм, волелюбний характер була загроза бути звільненим з університету і відданим у солдати.

Ейнштейну – при Гітлері йому винесли заочно смертний вирок.

Янішевський – відмовився прийняти присягу на вірність австрійському уряду, змушений був переховуватись.

Платона правитель Сиракуз Діонісій-старший продав у рабство.
Гіпатію з Александрії – християнські фанатики вбили за те, що вона не прийняла їх віру.

8. На прикладах з життя видатних вчених треба вчитися, виховувати у собі чуйність, людяність, мужність.

Безу – повинен був прийняти екзамен у двох своїх учнів, що захворіли на віспу. Сам Безу не хворів на віспу і дуже цього боявся. Але розумів і те, що якщо учні не складуть екзамен, то втратять рік навчання. Забувши за свої страхи, він поїхав до хворих, проекзаменував їх і був задоволений з того, що його жертва не була марною.
Лобачевський – помітив в одній із крамниць хлопчика, який кожну вільну хвилину щось обчислював. Як виявилось, це був сирота, якого хазяїн привіз з Італії. На питання Лобачевського, чи хоче хлопчик навчати­ся, той з радістю відповів: «Так». Лобачевський домовився з хазяїном і, забравши хлопчика, віддав його до гімназії. Закінчивши гімназію, здібний учень закінчив і університет. У майбутньому став професором фізики.

Янішевський – роздавав бідним свій одяг, згодом на власні кошти відкрив притулок для сиріт і весь час утримував його. Після смерті своє тіло заповідав університетської клініці.

9. Математика чудова наука.

Олександр з Вільдьє – написав пісню про алгоритм, яка складається з 2645 віршів.
Леонардо да Вінчі – назвав механіку «раєм математичних наук».
У XV ст. арифметику називали «малим мистецтвом», а алгебру – «великим мистецтвом».
Ньютон – сказав про математику, що вона подібна до сварливої жінки, якщо хто захоче з нею поспілкуватися, то повинен весь час сперечатися.
Магницький – одержав своє прізвище від Петра І за велике прагнення до математики.
Бурбакі – це псевдонім, під яким виступала ціла група вчених математиків.
Лагранжа – за велику ерудицію Наполеон назвав  його «Хеопсовою пірамідою математичних наук».

Гаусса – називали «королем математики» навіть його сучасники.
Вієта – називали «батьком алгебри».

Вінера – називали «батьком кібернетики».

Ковалевську – називали «небесною музою».

Одна з кривих у математиці називається «локон Аньєзі».

Квітка гортензія була названа на честь жінки-математика, яка привезла її з Індії.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок. Рейтинг публікації: 0 з 5)
1095
А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?
Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Один коментар

  1. Спасибі, Ларисо Миколаївно, за цікавий матеріал. Я не вчитель математики, але відшукала для себе відповідь на математичні запитання конкурсу “Найкращий учень 2016року”.