mail@urok-ua.com

Особливості роботи зі слабовстигаючими учнями на уроках української мови та літератури

Автор: учитель української мови та літератури Саввон Ольга Григорівна

Учні

Потрібно визнати, що у кожної дитини свій темп і ритм розвитку, свої специфічні особливості. Неможливо дитину підігнати під єдиний «шаблон». Будь-яка спроба у цьому напрямку «ламає її й калічить», бо ігнорується індивідуальність. Проте вона суперечить сама собі. Адже саме у зв’язку з тим, що кожна людина – індивідуальність, неповторна «планета», яка має вроджені (природні) задатки до чогось, і необхідний диференційований підхід у навчанні, продуманий, толерантний, виважений у деталях. При цьому вчитель зобов’язаний створити атмосферу поваги до учня-людини, атмосферу приязні, довіри, постійної готовності прийняти учня таким, яким він є (без будь-яких умов типу: будеш хорошим – і я тебе буду любити), люблячи його просто так.

При величезному діапазоні відмінностей у здатності різних дітей до навчання традиційна класно-урочна система ставить усіх їх в однаково жорсткі рамки: однакова для всіх тривалість навчальної роботи, однаковий спосіб навчальної роботи, однаковий спосіб подання інформації, однаковий визначений учителем темп роботи, що далеко не завжди узгоджується з можливостями слабких і так званих «середніх» учнів, адже діти, як і дорослі, вчаться з різною швидкістю і до кінцевої мети йдуть різними, іноді нераціональними чи діаметрально протилежними шляхами.

Учителю необхідно навчитися порівнювати здобутки школяра не за горизонталлю, а за вертикаллю, тобто визначити динаміку розвитку дитини порівняно самим собою, а не з іншими учнями.

У кожному класі є група дітей, яка ледве встигає прочитати за лідерами, щось із почутого чи прочитаного запам’ятовує і розуміє при кількаразовому повторенні й механічному списуванні. І тому  обов’язковим є створення умов, які забезпечили б найбільш доцільний та ефективний характер їх діяльності. Для цього потрібно використовувати на уроках різнорівневий дидактичний матеріал. Так, учням середнього та низького рівнів пропонуються картки-підказки, картки-довідки, картки-вказівки, картки-зразки та інші, які підвищують активність у процесі сприйняття, осмислення нового матеріалу, оперативно допомагають у процесі первинного закріплення матеріалу, навчають прийомів раціональної діяльності, що сприяють систематизації й удосконаленню знань.

У роботі зі слабо встигаючими учнями використовую  такі види карток:

1) Картка-зразок (спочатку дається повний, детальний зразок зі скороченою  системою операцій, потім відбувається робота без зразка: учень відтворює зразок, з яким він вже працював, і виконує завдання.

Картка-зразок

Виконай синтаксичний розбір ре­чень за зразком.

дієсл.            ім.      прийм.   прикм.   ім.

Зразок: Повторив відомості про просте речення. (Розповідне, неокличне, просте, односкладне, означено-особове, поширене, повне, неускладнене)

Іду повз пам’ятник Т. Г. Шевченку.

Пишуть лист сучасники поету.

2) Картки-інструкції (використовуються під час вивчення теоретичних положень, які сприяють засвоєнню навчального матеріалу).

Картка-інструкція

Знайдіть змінну частину (закінчення) в прикметнику шкільний.

Міркуйте так: щоб знайти в даному слові змінну частину, його треба змінити за родами, числами, відмінками: шкільний – шкільна –  шкіль­не –  шкільні; шкільний –  шкільного –  шкільному. Змінна частина (закінчення) -ий, -а, -і, -ий, -ого, -ому. Отже, в тій формі слова, яку ми розбираємо, закінчення -ий.

Воно має значення чоловічого роду, однини, називного відмінка, це – відмінкове закінчення.

Знайдіть змінну частину (закінчення) в прикметнику осіннього.

3) Картка-вказівка (містить завдання, в якому учень виконує тільки окремі його частини; такі завдання навчають учнів прийомів раціональної розумової діяльності).

Картка-вказівка

Визначте, складне це речення чи просте.

Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять.

Вказівка:

а) визначте, скільки в цьому реченні пар підмета і присудка;

б) зверніть увагу, чи немає в його складі речень без підмета (безособових, неозначено-особових).

4) Картка-довідка (завдання спрямовані на формування умінь обґрунтовувати вибір тієї чи іншої дії відповідною теорією,  формують звичку контролювати вибір форми чи орфограми застосуванням певного правила).

Картка-довідка

Порядок синтаксичного розбору простого речення.

  1. Визначити тип речення за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне.
  2. Встановити: окличне чи неокличне.
  3. Визначити головні й другорядні члени речення. Односкладне (тип) чи двоскладне.
  4. Встановити: поширене чи непоширене.
  5. Повне чи неповне.
  6. Ускладнене чи неускладнене.

5) БКартка-алгоритм (допомагає осмислити правило, фіксує хід роздумів, змушує аналізувати кожну виконану операцію).

Картка-алгоритм

  1. Визначити, чи вживається дієсло­во без не

Так                    Ні

Напиши окремо    Напиши разом

  1. Чи має дієслово складений префікс недо-, який надає йому значення неповної дії?

Так                    Ні

Напиши окремо    Напиши разом

  1. Чи можна замінити дієслово з не іншим дієсловом без не?

Так                    Ні

Напиши окремо    Напиши разом

Завдання. Користуючись алгорит­мом, запишіть дієслова, розкрива­ючи дужки.

(Не) підносити, (не) переважать, (не) доженеш, (не) знає, (не) має, (не) дочуває, (не) вчитися, (не) працювати, (не) поїсти, (не) покоїти, (не) хтувати, (не) горіти, (не) зв’язати, (не) відповісти, (не) допити.

6) Картка-підказка (підказки можуть бути спрямовані на відтворення теоретичної інформації, а також практичних умінь і навичок; мета використання таких питань – допомогти учневі згадати знання, які є необхідною основою для виконання завдань).

Картка-підказка

Запишіть дієслова разом або окремо, розкриваючи дужки.

(Не) забуду,(не) візьму, (не) побачу,(не) напишу Дієслова вживаються без не.
(Не) вгавати,(не) волити. Дієслова не вживається без не
(Не) дочувати,(не) добачати. У дієсловах префікс недо- надає їм значення неповної дії
(Не) славити,(не) здужати Дієслова можна замінити синонімами без не

Різнорівневий дидактичний матеріал використовується в процесі пояснення нового матеріалу, формування вмінь та навичок, закріплення систематизації знань, вмінь і навичок, при аналізі контрольних, організації самостійної роботи (в тому числі домашніх завдань, під час роботи над помилками тощо).

Використання різнорівневого дидактичного матеріалу враховує різні інтелектуальні можливості школярів, ліквідує конкретні прогалини в знаннях учнів, що відстають, і розвиває творчі сили учнів, які навчаються успішно.

Цікаво працювати з тими учнями, які бажають вчитися, тому найпершим завданням кожного вчителя є необхідність створити такі умови спілкування в освіті, щоб це стало для них природною потребою.

Алгоритм педагогічного супроводу індивідуальної діяльності слабовстигаючого учня

  1. Вхідний контроль мовних та мовленнєвих навичок учнів з метою виявлення прогалин у знаннях. (Проведення контрольної роботи: тематичного оцінювання, диктанту, переказу чи твору.)
  2. Кількісний і якісний аналіз рівня навчальних досягнень учнів. (Визначення кількості й характеру допущених учнем помилок – орфографічних, пунктуаційних, лексичних, граматичних, стилістичних.)
  3. Створення блоку корекційних диференційованих завдань з теми. (Учитель складає тематичні блоки з 10-15 завдань репродуктивного, конструктивного й творчого рівнів.)
  4. Самостійна робота учня над блоком завдань, консультації. (На виконання блоку відводимо 4-5 тижнів; завдання виконуються у спеціально відведених зошитах для самоосвіти.)
  5. Аналіз результатів учнем і вчителем. (Учитель і учень відзначають успіхи й труднощі під час самостійної діяльності.)
  6. Оцінка результатів самостійної діяльності учня. (Заохочуємо самостійне оцінювання результатів, даємо можливість звіритися з відповідями і чітко визначаємо критерії оцінювання: кожне завдання – 12 балів; за будь-яку помилку знімається 1 бал; середнє арифметичне й буде остаточною оцінкою.)

Програма індивідуальної діяльності слабовстигаючих учнів

  1. Мотивація.
  2. Алгоритм планування індивідуальної роботи учня:
    • ознайомитися із завданнями;
    • вибрати ті, які цікавлять;
    • спланувати свою діяльність;
    • записати послідовність виконання.
  3. Знайомство з цілями:
    • що мають знати;
    • які знання будуть формувати;
    • що навчаться цінувати.
  4. Подача теми.
  5. Формування завдань:
    • цільова установка;
    • вибір тих завдань, які цікавлять;
    • планування своєї діяльності;
    • запис послідовності виконання завдань.
  6. Поступове ускладнення рівня завдань:
    • уміння працювати з додатковою літературою;
    • уміння аналізувати;
    • розвиток творчих здібностей.
  7. Заключна частина програми:
    • вітання учня з його досягненнями;
    • самооцінка учня;
    • оцінка вчителя.
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(4 оцінки. Рейтинг публікації: 4.8 з 5)
1892
А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?
Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Один коментар

  1. Методично вдосконалий матеріал. Урочна форма роботи не припускає використання індивідульної роботи – все базується на навчанні в коллективі. Але викладений досвід роботи говорить про протилежне. Так, навчити дитину з початковим і середнім рівнем компетенції в предметі досить складно. Подані матеріали реально допоможуть вчителю в навчанні слабовстигаючих учнів.