mail@urok-ua.com

План-конспект уроку на тему «Трагічна доля селянина пореформеної доби (за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні»)» 10 клас

Автор: учитель української мови та літератури Самарська Наталя Павлівна

Самарська Наталя ПавлівнаМатеріал стане у пригоді вчителям-словесникам, що викладають українську мову та літературу профільних класах.


 

Мета: 1) Поглибити й розширити осмислення трагедії головного героя твору – Чіпки Варениченка, розглянути роль суспільної складової в його житті; через порівняльний аналіз із образом Омельки Кайдаша узагальнити та систематизувати знання з літератури пореформеної доби;

2) удосконалювати навички аналізу літературного образу та навички ведення дискусії; розвивати мовлення учнів;

3) виховувати й формувати громадянську позицію у свідомості учня.

Обладнання: презентація слайдів, інтерактивна дошка

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

ІІ.Актуалізація опорних знань

-Ми закінчили вивчення тексту роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» І сьогодні продовжимо роботу над центральним образом цього твору – образом Чіпки Варениченка.

На попередньому уроці ми з вами зосередились над аналізом його особистих рис характеру і погодилися з тим, що він сам особисто винуватий у власній трагедії.

Згадаймо, які риси Чіпчиного характеру та його вчинки свідчать про те, що з нього виростав бунтар, правдошукач, а згодом розбійник.

(очікувані відповіді):

  • Чіпка усе життя страждав комплексом байстрюка. Будучи в дитинстві відринутий, ображений однолітками, він на все життя поніс у серці образу на людей: «А все люди, люди… Вони в мене й батька одняли, людоїди; вони мене ще змалечку ненавиділи – з іграшок прогонили, йшли повз хату, одхрещувались… Я малим був, а все бачив… За чортеня щитали…Я чорт…Над чортами чорт!…А баба вчила мене людей прощати, а дід – любити…Дурнії дурні! не стоять вони слова доброго…їх мучити…мучити».
  • Про його жагу помсти говорить також епізод, коли вони вдвох із Грицьком горобенятам голови скручували. Чіпка охоче чинив цю помсту над ними, бо горобенята начебто кричали «жив-жив», коли Христа розпинали.
  • А також приклад із Бозею (іконою), коли Чіпка їй очі повидовбував, щоб не бачила,як він хліб Мотрин їсть.
  • Чіпка ніколи не визнавав своєї провини і не вмів прощати. Коли його було побито за лінощі в козака Бородая, то він трохи не спалив хазяїна.

-Про лють, що жила в серці Чіпки, говорять також його очі. Читаємо рядки, де описується Чипчин портрет: «Одно тільки в нього неабияке – дуже палкий погляд, бистрий,як блискавка. Ним світилися якась незвичайна сміливість і духовна міць разом з якоюсь хижою тугою.» ІІІ.Повідомлення теми і мети уроку ІV.Засвоєння нового матеріалу в процесі виконання практичних завдань 1)Коментар учителя:

  • Так, текст твору переконливо нам доводить, що Чіпка був, дійсно, неординарною людиною і мав нахили до бунтарства.

Але з таким характером він не поодинокий. Таких людей чимало в нашому суспільстві. І вони однозначно люди не погані . Це люди із загостреним почуттям справедливості. Це ті, хто не готові миритися із неправдою. Це ті, хто не бояться виглядати в суспільстві незручно, не бояться бути незрозумілими для широкого загалу, не бояться плисти проти течії. Для них власне переконання, власна позиція є понад усе.                                               До речі, і Тарас Шевченко був такою людиною, з бунтівників. Я упевнена, що Чіпка Шевченкові сподобався б, якби був написаний за часів Кобзаря. Бо Чіпка ж починав з боротьби за правду. І Шевченко волав правди: «А щоб збудить хиренну волю, треба миром, громадою обух сталить. Та добре вигострить сокиру та й заходиться вже будить».                                          Саме таким шляхом взявся йти Чіпка. Розгляньмо графічне зображення його життєвого шляху.

2)Графік вирішальних подій життєвого шляху Чіпки Варениченка (графік проецирується на інтерактивній дошці)

 

  • Хто прокоментує графічне зображення?

Учениця 1

  • Графічно життя Чіпки можна відобразити як події, що свідчили або про піднесення його життєвих позицій, або про падіння.

Учениця 2

  • Початок життя Чіпки лежить у негативній площині. Забобони й вигадки неосвіченої, темної (як душею, так і розумом) громади перетворили життя родини у суцільне пекло.                                       Через двожонство Чіпчиного батька говорили, що в Мотриній хаті живе нечиста сила, Чіпку називали байстрюком, чортеням, били й знущалися над ним.
    Потім Чіпці дуже подобалося пасти овець, але громада йому не довірила цю справу і відмовила. Сказали, що дуже молодий. Це було першим розчаруванням Чіпки в громаді.
    Ще нижче опускаються його життєві позиції після того, як Луценків небіж неправдою відбирає в нього землю. Тут з’являється в його житті лихе товариство: пограбування панських комор, убивство сторожа, розбійництво і вбивство на хуторі сім’ї Хоменків.
    Отже, бачимо, що більша частина Чіпчиного життя – у зоні падіння.         Учениця 1
  • У зоні піднесення – його робота в діда Уласа. Наука добра і справедливості, якої дід Чіпку навчав. Тут щаслива хліборобська доля на щедрій ниві, де він зустрів Галю.
    Тут успіхи на своєму господарстві й обрання його гласним у земстві.
    Але жодного разу після злетів у Чіпки – падіння. І ці падіння через суспільні негаразди:
    а) діда Уласа повернули до пана одробляти ще 2 роки панщини;
    б) землю неправдою відібрали; із земства пани вигнали.
    Пагубний вплив кріпацтва, яке відібрало в Чіпки діда Уласа, неправда в суді та свавілля панів у земстві – ці негативні чинники суспільного життя не дозволили Чіпці надовго затриматись у зоні «Піднесення».

3) Коментар учителя:

– Добре. Чіпка був людиною дуже емоційною, гарячкуватою, дуже радикально він реагував на удари долі.

А згадаймо, наприклад, образ Омельки Кайдаша із твору, який ми вивчили напередодні. Омелько ж був людиною тихою, смиренною, не схильною до бунтарства.

Навіть було б цікаво побачити їхню зустріч. Який би в них вийшов діалог?

4)Діалог Кайдаша і Чіпки

(два хлопці, переодягнені в костюми селян)

– Доброго дня, юначе.

  • Здорові будьте, дядьку.
  • Дійсно, я для тебе дядько, бо роками я старший, хоча ми сучасники, одночасно були написані твори, у яких ми живемо.
  • Не живемо, а мучаємось, бо немає правди у світі.
  • Так-так, правди нема. Скільки я працюю, стараюся. Мене шанують у селі, бо я гарний стельмах. А в сім’ї – жодної шани не маю ні від синів, ні від невісток.
  • О, якби неправда була тільки в колі сім’ї. Її ж нема і в громаді, і в суді, і в цілому світі.
  • За це й не кажи. Ти хоч панщини не зазнав. А ми з Марусею майже все життя на панів відпрацювали. Панщина скалічила моє життя. Вона заклала в мене свідомість раба, не здібного бути господарем.

Панщина і Кайдашиху мою скалічила, бо набралася вона від панів лицемірства та нещирості, тому тепер у хаті нема між нею і невістками ладу.

  • Ні, у мене сім’я хороша: і баба Оришка хорошою була, казки розказувала, навчала мене мудрості; неня Мотря за мене дуже вболіває, дружини Галя хоче на правильний шлях наставити. У нас в сім’ї тільки я поганий, мучу всіх, а в кінці моєї історії взагалі занепащу життя і Галі, і матері.
  • І все це через панів, хоч доба, у якій ми живемо, і називається пореформеною, але більш-менш успішно скористатися тією реформою мало хто зумів.
  • Так. Щодо нас з тобою, то ми точно не зуміли.

Учитель:

  • Чи немає запитань до наших героїв?

Запитання 1

  • Якби у вас було землі вдосталь, ваша доля могла б скластися по -іншому?

Чіпка: – Так. Не було б мого першого падіння – не знався б я із лихим товариством, не задавив би сторожа – потім у земстві Чижику не було б за що зачепитися, то, може, і втримався б я у земстві – а відтак не було б і другого, остаточного мого падіння.

Кайдаш: – Певно, якби була земля, я збудував би хату Карпові на другому кінці села, щоб не сварилися

Запитання 2

  • Так чому ж було не зібрати гроші зі свого ремесла, купити, дійсно, землю на іншому краю села?

Кайдаш: – Моя патріархальна свідомість усьому виною, землю обробляти тільки гуртом хотів. Не хотів, щоб Карпо відділяв своє хазяйство.                                                                                                            Та панщина наклала на мене свою печатку, у мене не було хазяйської жилки. Я – раб, кріпак, заробив – пропив; так Нечуй про мене написав.

– 5) Складімо порівняльну характеристику наших героїв за планом, що вам пропонується:

План порівняльної характеристики

1.Історична доба
2.Дата написання творів
3.Вік героїв твору
4.Рід занять
5.Соціальне походження
6.Наявність землі
7.Ставлення до проблем
8.Як справляються із викликами долі?
9.Де знаходять відраду?
10.Сімейні стосунки
11.Ставлення до образ
12.Який кінець життя?

Учитель: – Заведемо ваші відповіді на запитання у кола Вена і вичленимо спільне (додаток до уроку)

Screenshot_1

Screenshot_2

Учитель: – Бачимо, що індивідуальні риси героїв залишилися поза межами, а спільною є соціальна складова: пореформена доба, земельна проблема, невміння героїв жити за нових умов і їхній трагічний кінець.

6)Що ви знаєте з історії про реформу 1861 року?

Очікувана відповідь:

  • Реформа 1861 року принесла в селянський світ нові проблеми: селянин опинився перед складним вибором – господарювати по-старому чи йти кудись на заробітки.
  • Грицько використав нові можливості, які надала реформа. А Чіпка – ні. Він був у відчаї: «Що я без землі? Людський попихач…наймит…без землі – нема волі! Земля тебе годує…земля хазяїном робить» с. 136
  • Реформа 1861 року земельне питання не вирішила. Селяни залишалися або малоземельними, або й зовсім без землі.

Учитель: – Розгляньмо таблиці із курсу історії про наслідки і залишки явищ кріпацтва аж до 1905 року.

Screenshot_3

А ця таблиця свідчить про масовий селянський рух в Україні

Screenshot_3

Учитель: – Земельне питання не було вирішене аж до революції 1917 року. Воно не вирішено і понині. Так як же бути селянину без землі? Допускати трагедію у своє життя?

7)Дискусія «У трагедії селянина винувате суспільство чи особисто сам селянин»

Очікувані варіанти аргументів:

  1. – Панас Мирний, працюючи над романом « Хіба ревуть воли…», писав: «Не муза мій сон доглядала, а плач не давав мені спать». Це свідчить про жахливі умови життя селян і суспільних обставин.
  2. – Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною.
  3. – Панас Мирний та І.Нечуй-Левицький були сучасниками пореформеної доби. Вони на власні очі бачили реалії того життя. Тому авторська позиція для нас є надзвичайно важливою, а обидва автори в трагедії звинувачують суспільство.
  4. – Але ці ж самі автори створюють образи героїв, які страждають від своїх вад: Кайдаш – від власної малодушності, Чіпка – від люті і невміння прощати людей.
  5. -Скажімо, наприклад, чому Кайдашу, ідучи із церкви, не можна було пройти повз шинок? Навіщо було заходити? Він же в церкві світився від щастя. Чому б цю благодать і щастя не було б нести у свою родину?
  6. -Він був малодушною людиною. Нечуй-Левицький так про нього пише: «Він був добрий стельмах. Заробляв добрі гроші, але гроші втікали до шинкаря. Панщина поклала на Кайдашеві свій на печаток».
  7. -Чому Чіпці у біді треба було горнутися до лихого товариства? Чому не можна було із своєю бідою бігти до Грицька, друга дитинства? Чому не можна було піти на заробітки із Грицьком?
  8. -Суспільство виховує і формує людину. Чіпка бачив реалії Мотриного життя: нема землі, яка годує, – то ти наймит, попихач.
  9. -Чіпка хоч і не був з кріпаків, але в нього була психологія кріпака ( він був закріпачений землею)
  10. -Закріпачена людина приречена бути обмеженою. Щоб бути самодостатнім, розглядати різні варіанти вирішення проблем, треба бути вільною людиною.
  11. -Не даремно ж Сковорода так високо цінував свободу!( Можна зачитати вірш «De libertate»)

Коментар учителя: – Отже, людина залежить від суспільства. А що таке суспільство? Хто запроваджує закони, вірування, традиції, увесь плин суспільного життя? – люди.

Значить від нас залежить стан суспільного життя?

8)Мікрофон:

  • Що ти робитимеш, аби покращити суспільне життя, щоб суспільні умови не руйнували долі людей

V. Підсумок уроку

VI.Домашнє завдання: написати твір-роздум «Я і суспільство» або «Я в суспільстві»

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(4 оцінки. Рейтинг публікації: 5 з 5)
216
А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?
Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 коментарів

  1. Який пронизливий урок-характеристика літературного героя! Ні, не самого героя, а часу, в який він створений, в який його вмістив автор твору. Узагальнення матеріалу проведено на вищому рівні. Компаративні види роботи вдало відтінюють поставлену проблему. Інші форми роботи працюють на розкриття проблем уроку. Урок-роздум, урок-дослідження – просто необхідний для виховання людської гідності урок.

  2. Урок з елементами компаративного аналізу: порівнюються образи Чіпки Варениченка та Омельки Кайдаша. Компаративний аналіз на уроках літератури – це ще своєрідне повторення вже раніше вивченого. Таке повторення-найефективніше.

  3. Урок дуже цікавий та об’ємний,багато відомостей про сам твір ,про персонажів повісті,їхні риси характеру .Конспект має нестандартні моменти роботи.Але ,по-моєму , необхідно добавити ще й творчі завдання,ігрові моменти або інсценізацію тощо. А за урок дякую.