mail@urok-ua.com

Позакласний захід з біології для учнів старшої школи

Подорож з кімнатними рослинами

Автор: викладач біології Чупилко Ірина Миколаївна

Викладач біології Чупилко Ірина Миколаївна

Анотація.

Позакласний захід з біології призначений для учнів старшої школи. Естетичне оформлення живими кімнатними рослинами, відео з музичним супроводом, цікаві розповіді про кімнатні рослини, презентація мають на меті не лише розширення кругозору учнів, а й розвиток пізнавальної активності, вміння бачити та цінувати прекрасне навколо нас, бережно ставитися до рослин.

Тема. Подорож з кімнатними рослинами.

Мета: ознайомити учнів з різноманіттям кімнатних рослин, їх біологічними особливостями; ознайомити з географічними зонами, які є батьківщиною кімнатних рослин; пояснити правила розташування та догляду за кімнатними рослинами; формувати екологічну культуру учнів, розвивати їх естетичні смаки; розкрити значення кімнатних рослин в житті людини; розширювати кругозір учнів та прагнення до пізнання нового.

Міжпредметні зв’язки: географія, історія, література, БЖД, хімія, музика.

Обладнання: кімнатні рослини в горщиках з етикетками (назва рослини українською та латинською мовами, родина, батьківщина), фізична карта світу, комп’ютер, проектор, екран, слайди презентації, відео про різноманіття тюльпанів та гіпеаструмів з музичним супроводом.

План заходу.

Вступне слово викладача.

Коли за вікнами дощ, а холодний вітер колише беззахисні гілки дерев, буяння зелені й кольорів у кімнаті створює незвичайне відчуття свята.

Кімнатні рослини вносять в інтер’єр нашого житла весняні мотиви, пом’якшують гнітючі стандарти.

Колись давно наші предки здогадалися покласти насінину не в поле, а в горщик із землею. Інші здогадались зробити отвір у дні посудини. З того часу кімнатні рослини буквально коренями вросли в людську цивілізацію. Уже в давній Елладі на весняне свято Адоніса храми, сходи і будинки прикрашали букетами польових квітів та квітами, вирощеними у горщиках.

На іншому континенті більш як тисячу років тому зародилося мистецтво бонсаїв – вирощування в посудинах карликових дерев. Бонсаї живуть по 300-500 років і передаються від покоління до покоління як найбільша реліквія роду.

З незапам’ятних часів на Русі кімнатні рослини вважалися символом стійкості й домашнього затишку.

У провінції, в так званих малих містах, дім без кімнатних рослин викликав співчуття оточуючих. Якщо хтось із городян заводив нову рослину, вона розповсюджувалася любителями мало не зі швидкістю новини. Дивишся, минає зовсім небагато часу і вчорашній новосел уже красується всюди на вимитих вікнах.

Прослідкувати шлях більшості з кімнатних улюбленців на наші підвіконня – це все одно, що подумки об’їхати навколо світу. До речі, таку “Подорож з домашніми рослинами” здійснив Микола Михайлович Верзилін багато десятиліть тому, написавши книгу за такою назвою.

Тож давайте і ми з вами сьогодні вирушимо навколо світу з домашніми рослинами.

1-й учень. Любителі подорожей, уважно розгляньте ваші кімнатні рослини! Адже це справжні мандрівники, що прибули до нас з різних кінців світу. Вони хоч і маленькі, але справжні представники тропічних лісів Індії, Яви, Бразилії, пустель Африки та Мексики.

2-й учень. Шлях наш проляже через розпечені сонцем пустелі, де некрасиві, але витривалі рослини живуть без води.

3-й учень. Ми проникнемо в темряву вологих тропічних лісів, де серед маси гігантських рослин знайдемо своїх знайомих.

4-й учень. І, нарешті, ми побуваємо в субтропіках, де ростуть різноманітні рослини, яких протягом року випробовують сезони дощів та засухи.

5-й учень. Ми об’їдемо весь світ разом зі скромними рослинами, що ростуть у горщиках на ваших підвіконнях, і ознайомимо вас із правилами догляду за ними та розміщенням їх у вашій оселі. Ми спробуємо дізнатися, як живуть наші рослини на їх батьківщині, розкриємо таємниці їх походження та життя, яку користь вони приносять.

1-й учень. Серед рослин, які прикрашають наші кімнати, дивно бачити зелені палиці або кулі, вкриті колючками. Навіщо таких потвор тримати на вікнах? Що в них гарного та цікавого?

Кактуси цікаві своєю оригінальною формою, витривалістю та прекрасними квітами.

Чому у кактусів стебло таке товсте та ньому замість листків колючки? Щоб дізнатися це, відправимося на батьківщину кактусів, та подивимось, в яких умовах вони живуть.

На Мексиканському плоскогір’ї, в пустелі Жорнададель Муерто, знаходиться країна кактусів. Кактуси, що ростуть тут, вражають нас розмірами та різноманіттям форм.

Кактуси ростуть в пустелі, де ¾ року не буває дощів. Вся їхня будова пристосована до збереження накопиченої вологи.

Які ж різновиди кактусів зустрічаються на наших вікнах? Ось ребристі кулі, пласкі колючі коржі, листковидні кактуси.

2-й учень. На своїй батьківщині дикоростучі кактуси використовують дуже широко.

Деревина кактусів опунцій та цереусів використовується для виготовлення витончених виробів, таких як комірці та манжети. Також їх використовують в якості живої загорожі, з деревини виготовляють міцні та легкі весла.

Кактуси використовують для харчування. Із м’якоті опунцій роблять пастилу, із соку – сироп та вино. Недозрілі плоди іноді готують з м’ясом. На смак варені плоди опунції нагадують яблука. Їх засолюють та консервують, як огірки.

Плоди деяких цереусів мають різноманітний смак: крижовника, апельсина, полуниці.

Місцеве населення Південної Америки використовує кактуси як лікарський засіб.

Волокно опунцій – добрий матеріал для отримання паперу вищої якості, з якої роблять гроші.

3-й учень. В наших квартирах дуже поширені листковидні кактуси, а сааме зігокактуси. Ця рослина може повністю вкритися яскраво-червоними квітками, їх бутони нагадують пташок з витягнутою шиєю, які летять. Його ще називають «варварин цвіт», бо цвіте у грудні, до Варвариного дня.

У 18 ст. було відомо лише 18 видів кактусів, зараз – 1500 видів.

4-й учень. Пустеля Карру в Африці є батьківщиною алое, яке ще називають столітником. У Європу алое було завезене в 1700 році. Свою другу назву рослина отримала за свої чудодійні властивості.

Якщо ви порізали або обпекли палець, візьміть шматочок листка алое, розкрийте вдовж і прикладіть внутрішньою частиною до ранки. Вона швидко загоїться. Настій алое з медом вживають як ліки, які п’ють при захворюванні на туберкульоз.

Алоїн, що міститься в соку алое, повертає зір після операцій на рогівці. Цю властивість алое відкрив відомий офтальмолог В. П. Філатов.

Із листя деяких видів алое добували волокна, з яких виготовляли морські канати.

5-й учень. У пустелі Карру не завжди стоїть спека. Наприкінці зими, у липні-серпні, там ллють прохолодні дощі. Не забуваємо, що в південній півкулі пори року протилежні нашим. Глинистий грунт пустелі м’якшає і за кілька днів несподівано вкривається квітучим зеленим килимом. У вересні настає весна і похмура пустеля Карру оживає. з’являються тисячі красивих, великих квіток. У квітучу долину спускаються стада зебр та антилоп і зграї довгоногих страусів. Сюди приходять навіть такі великі тварини, як слони, носороги та бегемоти.

Квіти в пустелі Карру дуже красиві, але вони не пахнуть і не дають їстівних плодів. Звідки ж беруться ці красиві рослини на твердому, сухому грунті пустелі Карру? Адже не можуть рослини за якихось два тижні вирости з насіння і зацвісти?

1-й учень. Більшість рослин Карру – багаторічники. Вони ростуть, цвітуть і дають плоди тільки протягом двох місяців. У жовтні, коли починається нестерпна спека, вони засихають і вся квітуча рівнина перетворюється на мертву пустелю.

Але не всі рослини вмирають, більшість із них “ховається” в сухому, розпеченому грунті. Відмирає стебло, всихають корені, але під щільною коричневою оболонкою жевріє життя – це цибулина. Цибулини мають весняні рослини сухих місць з родини Лілійні та Амарилісові.

У нас ростуть рослини, що походять з пустелі Карру – амариліси. З їх цибулини виростає стріла довжиною 0,5 м з 4-6 червоними, білими або рожевими квітками.

2-й учень. Але є рослини, які забезпечують себе на час посухи запасами вологи, що накопичилася в коріннях. Це хлорофітум чолатий з родини Лілійних. Народні назви «павучок», «зелена лілія», «фата нареченої».

Коріння хлорофітуму біле, надуте, як шишечки, дуже соковите. Батьківщина цієї рослини – мис Доброї Надії (Африка), де воно росте на коріннях дерев.

Поливати хлорофітум можна рідко.

3-й учень. Із сухих пустель перенесемося у вологі тропічні ліси. З якогось дерева звисають мотузки коричневого кольору. Вони опускаються не з дерева, а із стебла рослини, що обвила дерево. Придивимося до листя, які мають отвори . Щось знайоме у цій рослині. Так, звичайно, це монстера, яку у нас називають «плаксою».

Монстера типова ліана бразильських лісів. Її стебло нагадує змію.

Коли за вікном похмура погода, з широких листків монстери падають великі краплини води. Чим можна пояснити появу цих «сліз»? Перед дощем, коли в атмосфері накопичується багато вологи, у монстери спостерігається видавлювання крапель води через продихи. За поведінкою вашої монстери, як за барометром, можна прогнозувати за добу дощову погоду.

4-й учень. Більшість людей впевнені, що монстера ніколи не цвіте. В кімнатних умовах це дійсно рідкісне явище. Але на батьківщині вона цвіте і дає плоди-ягоди, зібрані початок довжиною 20 см, та нагадує кукурудзу. Плоди мають сильний смак та аромат ананасу.

Назва «монстера» означає незвична, химерна.

5-й учень. Джунглі, Індія. Які образи викликають ці слова?

Мауглі зі зграєю вовків, яка його виховала, тигр Шер-Хан, чорна пантера Багіра і пітон Каа. Усе це герої відомої дітям книжки про джунглі “Мауглі”. Кожний з вас може багато розповісти про Індію, пригадавши все, що він прочитав у цій книжці. Але ми не знаємо жодної рослини.

В наших кімнатах часто є типова рослина джунглів – фікус. На батьківщині він зовсім інший. Це величезне дерево до 30 метрів заввишки з метровими листками.

Існує багато видів фікусу.

1-й учень. Фікуси об’єднують в родину Тутових. До неї належать шовковиця, паперове дерево, що дає першосортний папір, хлібне дерево, супліддя якого вживають в печеному вигляді, коров’яче дерево, сік якого нагадує молоко, та отруйне дерево анчар, описане О. С. Пушкіним.

У нас росте фікус еластика або резинове дерево. Воно містить молочний сік, в якому є каучук.

Історія каучуку розпочалася з дитячого м’яча. У 1493 році корабель Колумба причалив до острову Таїті. Іспанців здивувала весела гра індіанців, схожа на баскетбол. Вони підкидали чорні м’ячі, які високо відскакували від землі.

Індіанці називали сік, з якого робили м’ячі, «каочу», що означало «сльози дерева».

У Європі каучук почали використовувати в 1770 році у вигляді гумок для стирання малюнків.

Перші спроби зробити взуття з каучуку викликали лише сміх – чоботи добре слугували в дощ, а під сонцем прилипали до тротуару та розсипалися в мороз.

Відкриття резини, отриманої від нагрівання каучуку з сіркою, привело до широкого її використання.

2-й учень. А ось на землі, у найнижчому ярусі тропічного лісу, вологий грунт вкривають різноманітні бегонії. Це численна і досить популярна група кімнатних рослин. Вони були відкриті у 17ст. натуралістом Шарленом Плюм’є під час експедиції на Антильські острови і названі в честь їх патрона, губернатора Сан-Домінго Міхаеля Бегона. Нині нараховують більш ніж 800 видів бегоній.

У Росії бегонія отримала цікаву назву, яка свідчить про те, що ця рослина була тут ще в 1812 році. Під час втечі французів з Москви бегонію назвали “вухом Наполеона”, і справді обрисами і нижнім боком листок бегонії нагадує велике відморожене вухо.

Ще один представник родини Бегонієвих – «дівоча краса» або бегонія вічноквітуча. Ця рослина густо вкривається рожевими або червоними квітами. Тримають її в кімнатах за надмірну квітучість.

У нас ще є бегонія Феаста, бегонія люцерна та бегонія червонувата. Всі бегонія непривередливі та добре ростуть, розмножуються листям.

3-й учень. Деякі садівники помилково називають бегоніями всі рослини, які мають на листках червоні, білі, жовті або коричневі плями та смужки. Такі визначення можуть робити лише неуважні спостерігачі.

Листя у цієї рослини – правильно овальні, у бегонії – кососерцевидні, стебло у нього – високе чотирьохгранне. Цвіте воно, викидаючи волоть з дрібними квітами. Це не бегонія, а колеус. Він походить з острова Ява. Це зовсім нова рослина, яка недавно з’явилася в культурі кімнатних рослин.

Колеус ще не звик до нових умов життя і часто, особливо взимку, втрачає листя. На світлі забарвлення листя колеуса робиться яскравішим. Яскраве забарвлення захищає рослину від перегріву.

У колеуса можна помітити пристосування д озбирання сонячних променів – листя мають випуклі, як лінзи, клітини, через які збираються промені. Листя колеуса повертається до сонця.

4-й учень. На вікнах поруч з алое та кактусами іноді можна побачити дивні рослини з твердим довгим листям. Темні та світлі поперечні смужки на них нагадують луску риби. Називають зазвичай цю рослину «хвіст щуки». Наукова ж назва – сансевьєра.

Сансевьєра росте у дикому вигляді на острові Цейлон, а в індії вирощується з давніх давен як волокниста культура. Це одна із найдавніших індійських культур. З волокон сансевьєри виготовляють тканини, мотузки, а особливо морські канати.

Цікава особливість сансевьєри – якщо листок розрізати на шматки, він дасть корені.це легко перевірити.

5-й учень. А тепер перенесемося в тропічну Африку. Невже рослини з народною назвою «Ванька мокрий» походить звідти? Інша назва цієї рослини – бальзамін. Більше 400 років росте він на вікнах наших кімнат.

Деякі види дикого бальзаміну ростуть в Середній Азії, де з його коренів отримують жовточервону фарбу – хну. Не лише корінь, а й листя і квіти при розтиранні виділяють жовний сік.

Всі кімнатні рослини рослини – багаторічні. Бальзамін же – виключення, він однорічний, хоча іноді зустрічається і багаторічний.

Листя бальзаміну дуже ніжне, при малому поливі вони звисають, зірвані – швидко в’януть.

За яскраве забарвлення квітів бальзамін називають вогником. Кожна квітка розташовується під листком, як під парасолькою. Це дійсно захист від дощу – від води пилок лопається.

Плід-коробочка бальзаміну при дотику лопається й насіння розлітається. Тому його ще називають «недоторканим». Відомо близько 200 видів бальзаміну.

1-й учень. Дивні назви бувають у рослин. Наприклад, одна із поширених домашніх рослин раніше називали «бабські плітки». Наукова назва цієї рослини – традесканція. Вона належить до родини Комелінових, походить з Центральної та Південної Америки. В культуру цю рослину увів садівник англійського короля Карла І – Джон Традескант.

Звідки ж взялася народна назва традесканції? Якщо придивитися до цієї рослини, то схожіть можна помітити. Стебла так переплітаються між собою, що їх важко відділити одне від одного.

Традесканції бувають не лише зелені, а з білими , коричневими, сріблястими та іншими полосами.

2-й учень. Серед Канарських островів, біля західного узбережжя Африки, є острів Тенериф. На високій горі росте дерево дивної форми, з товстим стовбуром та великим дуплом всередині. Місцеві жителі вважали це дерево священним і поклонялися йому. Висота його 23 м, а ширина – понад 4м. За давність та дивну форму воно назване драконовим деревом або драценою.

Драцена належить до родини Лілійних. На Канарських островах з неї отримують смолу, яку називають «кров’ю дракона». З волокон листків виготовляють щітки.

3-й учень. На берегах струмків з чистою водою зустрічається сенполія – узумбарська фіалка. Названа ця рослина на честь ботаніка Сент-Поля Хіллера, який відкрив її у 1893 році в Узумбарських горах Африки.

Це одна із найпоширеніших кімнатних рослин, яка цінується за красу листя, квітів та тривале цвітіння. Під час масового цвітіння на одній рослині може цвісти одночасно 80-100 квіток. Цвітіння триває від 6 до 10 місяців на рік.

Рослина не переносить прямі сонячні промені. Під час поливу треба не допускати попадання води на листя. Від цього на них з’являються плями, поступово листя загниває.

Сьогодні нараховується понад тисячі сортів сенполії.

4-й учень. А ця рослина перенесе нас в часи єгипетських фараонів. В саркофагах завжди знаходили сувої дивного «паперу». Багато з них пролежали більше 5 тисяч років. Єгипетські сувої називали папірусом. В перекладі папірус означає «дар річки».

Папірус – це рослина, яка росла давно на болотистих берегах Нілу. Кореневища папірусу мають смак мигдалю, вони поживні та запашні. Для гіпопотамів вони є головною їжею.

В давні часи з папірусу плели кошики, робили взуття, а з волокон – тканини, які цінувалися вище лляних.

На наших вікнах росте родич папірусу – циперус, який ще називають кімнатною осокою. Розмножити цю «історичну рослину» легко – помістіть листя вниз головою у воду або вологий пісок. Із сплячих бруньок невдовзі утворяться молоді корені.

5-й учень. Африка є батьківщиною кали ефіопської, де вона росте на болотистих місцях. Суцвіття кали – невеликий початок, оточений білим покривалом, який часто називають оригінальною білою квіткою. В сонячну погоду квіти мають слабкий запах ананасу. Народна назва кали – білокрильник.

1-й учень. Південно-Західна та Південна Африка є батьківщиною «грошового дерева» або товстянки. Воно досягає 3 м заввишки. Стебло сіро-зелене, має рубці в місцях кріплення опалого листя. Квіти дрібні, білі, зібрані у волоть. Цвіте влітку, але в кімнатній культурі цвіте дуже рідко.

2-й учень. А тепер зверніть увагу на кімнатний виноград, точніше цисус з родини Виноградових. Він походить із Австралії, хоча близькі до нього види зустрічаються в Новій Зеландії, на островах Ява та Суматра.

Цисус утворює вуса, які за допомогою соку прикріплюються до опори. Довгими стеблами цисуса вода піднімається від коренів з такою силою, що місцеві жителі перерізають їх та п’ють сік. Цисус там так і називають «рослинне джерело».

Один з видів росте в лісах Суматри як ліана, а коріння стелеться по землі. В 1818 році натураліст доктор Жозеф Арнольді в лісах Суматри знайшов величезну квітку, яка пахла гнилим м’ясом. Квітка мала 5 пелюсток червонуватого кольору з білими бородавками. Розмір квітки мав діаметр 1м.

Дослідження показали, що у рослини не було ні листя, ні стебла. Квітка росла на корені цисуса. Плоди цієї рослини розповсюджували слони. Цю найбільшу квітку назвали «Раффлезія Арнольді».

3-й учень. Австралія є батьківщиною гойї м’ясистої. Вона завезена в Європу в кінці 18 ст. і названа на честь відомого англійського садівника Гойї. Народні назви «восковик», «плющ восковий». Квіти зібрані в суцвіття, в центрі якого є квітка у вигляді червоної зірки. Цікава особливість – нові квіти утворюються наступного року на тому ж місці.

4-й учень. Із всіх кімнатних рослин найпопулярніше – герань. Вона, мабуть, найдавніша з кімнатних рослин.

Правильна назва рослини – пеларгонія. Вона походить від грецького слова, яке означає журавель. Давня назва – журавлиний ніс.

Зустрічаються пеларгонії різних видів та сортів. Майже всі гарно квітнуть, але мають неприємний запах. Але є пеларгонія духмяна, запах листя якої нагадує парфуми.

Пари ефірної олії захищають листя та квіти пеларгонії від нагрівання вдень та охолодження вночі, а в суху погоду від надмірного випаровування.

Пеларгонія духмяна походить з Південної Африки, з мису Доброї Надії. Ефірні олії очищують повітря від шкідливих домішок.

5-й учень. В 1696 році один мандрівник відкрив в Південній Америці фуксію та назвав її на честь ботаніка 16 ст. Фукса. Голанські алхіміки називали її «братством троянди та хреста». Оригінальна квітка фуксії нагадує балерину в червоній кофтинці, білій або синій спідниці з тонкими ніжками в жовтих туфлях.

Кімнатна фуксія називається граційна. Її батьківщина – Мексика. Квіти запилюють колібрі.

1-й учень. На цьому наша подорож навколо світу з кімнатними рослинами закінчується. Ми побували в пустелях Африки та Америки, в тропічних лісах Індії, яви, Бразилії, Конго. Завітали й до Австралії.

Ми неначе скористалися машиною часу та зазирнули в давні часи, в життя наших рослин у давніх єгиптян, греків та римлян, в життя їх у європейських країнах в різні століття.

І тепер ми вдома. Супутники нашої подорожі разом з нами.

2-й учень. Ми познайомилися з великим різноманіттям рослин, які можна вирощувати в кімнатних умовах. Але вони потрібні не лише для того, щоб прикрашати житло. Виявляється, деякі з них можуть вилікувати від різних хвороб. Ще давні греки та римляни знали про лікувальні властивості рослин і використовували їх в разі необхідності.

Про лікувальні властивості алое написані цілі праці. В медицині його використовують для лікування бронхіту, туберкульозу, виразок, кишкових інфекцій.

В косметології для виведення вугрів на жирній шкірі необхідно протирати лице на ніч соком алое.

3-й учень. Мало хто замислювався про те, що рослини очищують повітря в наших помешканнях. Сьогодні відомо близько 100 видів отруйних речовин. Вони прийшли до нас разом з пральними порошками та побутовою хімією. На жаль, майже 80% речовин, які знаходять в повітрі приміщень, виділяються будівельними матеріалами, пластиком, фарбами та іншими «благами цивілізації».

Концентрація деяких з них в приміщеннях знаходиться на одному рівні із зовнішнім повітрям. Тому дуже важливо часто провітрювати кімнату. Але це не єдиний вихід. Потрібно звернутися до «зелених лікарів» та запам’ятати їх обличчя. Вони допоможуть.

4-й учень. Щоденно люди відчувають вплив забруднювачів повітря. Це погіршує їх здоров’я. домашній пил та різні хімічні речовини можуть викликати у людей із зниженим імунітетом алергію.

І тут на допомогу прийдуть кімнатні рослини. З легкістю справляються з токсичними речовинами в повітрі приміщень монстера, пеларгонія, цисус, сансевьєра та інші.

Для підтримання нормального психоемоційного стану в кімнаті помістіть хоча б одну із цих рослин. Зелень рослин, обриси листя та квіти, і , навіть, колючки здатні заспокоїти вас, зняти напругу. Рослини діють на людину як життєдайний фактор, відволікають від думок про хвороби.

5-й учень. Створюючи обстановку в приміщенні, рослини до того ж збільшують кількість кисню, іонізують повітря, що дуже важливо для здоров’я. окрім цього вони збільшують вміст негативних іонів, одночасно знижуючи концентрацію позитивних.

Всім відоме алое здатне в 4 рази зменшити кількість шкідливих мікробів. А кактус-опунція в 7 разів зменшує чисельність пліснявих грибів в повітрі кімнати.

Тютюновий дим, лінолеум наносять шкоду нашому здоров’ю. кімнатні рослини очищають повітря від чадного газу, бензолу, формальдегіду.

1-й учень. Окрема розмова про рослини, які виділяють ефірні масла. Їх можна вирощувати лише там, де немає людей з підвищеною чуттєвістю до запахів. Ефірні масла нормалізують артеріальний тиск, роботу серця, зменшують тахікардію та аритмію. Заспокійливу дію на нервову систему та покращення сну може мати пеларгонія. Відомо, що наші предки ставили ці рослини в спальні або засушували та клали під подушку.

2-й учень. Кімнатні рослини використовують і у косметиці. Відомий римський лікар Гален вважав, що для збереження краси, здоров’я та молодості людини косметика повинна широко використовувати рослинний матеріал. Це твердження стало популярним в наш час, коли відбувається відмова від хімічних препаратів. Багато кімнатних рослин добре для цього підходять. Але потрібно знати особливості їх дії. Питаннями використання рослин в медицині займається спеціальна наука – фітотерапія.

Для приготування масок, лосьйонів та ванн використовують алое, пеларгонію, лимон.

Вікторина.

  1. Чому не рекомендується тримати багато кімнатних рослин в спальні?

Вони збільшують вологість повітря і тому можуть викликати головний біль.

  1. Чому не варто тримати рослини в металічному посуді?

Він не пропускає повітря, необхідне для дихання коріння.

  1. Чому кімнатні рослини треба поливати теплою водою?

Холодна вода повільно проникає до коріння рослин, затримується в грунті.

  1. Під час цвітіння цієї кімнатної рослини одночасно може бути до 80-100 квіток. Цвітіння триває до 8 місяців. Назвіть її.

Сенполія або узумбарська фіалка.

  1. Плоди цієї рослини розтріскуються при торканні та розлітаються Назвіть цю рослину.

Бальзамін султанський.

  1. Яка кімнатна рослина має запах?

Пеларгонія духмяна.

  1. Яка кімнатна рослина допомагає передбачати погоду?

Монстера.

  1. Для якої кімнатної рослини характерна екзотична краса у вигляді покривала або «крила»?

Кала.

  1. Назвіть народні назви кімнатних рослин.

Столітник – алое.

Фата нареченої – хлорофітум

Плакса – монстера

Дівоча краса – бегонія завжди квітуча

Кропивка – колеус

Вогник – бальзамін

Фіалка – сенполія

Кімнатна осока – циперус

Кімнатний виноград – цисус

Восковик – гойя

Герань – пеларгонія

Грошове дерево – товстянка

Білокрильник – кала.

Джерело:

Николай Михайлович Верзилин «Путешествие с домашними растениями»: Государственное Издательство Детской Литературы; Москва; 1951

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок. Рейтинг публікації: 0 з 5)
1254
А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?
Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *