mail@urok-ua.com

Проблема дітей з ВІЛ в освіті

Автор: завідувач Драчова Ольга Фаїлівна

ВІЛ в освітіЗавдання системи освіти – стати ефективною ланкою в профілактиці ВІЛ та підтримці людей, яких торкнулося це захворювання. Для цього керівникам і працівникам закладів, установ і організацій системи освіти необхідно підвищити рівень поінформованості про ВІЛ і СНІД, вивчити національне законодавство, що регулює питання працевлаштування та навчання ВІЛ-позитивних людей, визнані на міжнародному рівні норми і підходи до захисту їхніх прав, сформувати психологічну готовність трудових колективів до контакту та роботи з людьми, що живуть із ВІЛ або яких торкнулась епідемія ВІЛ-інфекції.

Системі освіти відводиться особлива і значна роль у протидії поширенню епідемії ВІЛ та подоланні її негативних наслідків, адже: 1) освіта (як процес навчання і виховання) є важливим та ефективним інструментом профілактики ВІЛ-інфекції, оскільки сприяє накопиченню знань, розвитку навичок і формуванню мотивацій, необхідних для відмови від форм поведінки, пов’язаних із ризиком для здоров’я і добробуту; 2) прийняття моделі безпечної поведінки щодо інфікування ВІЛ, усвідомлене дотримання принципів здорового способу життя є на сьогодні єдиною дієвою «вакциною» від ВІЛ-інфекції.

Не допускаючи дискримінації, система освіти покликана формувати у батьків дітей і співробітників відповідальну поведінку, що передбачає повагу до прав людини і толерантне ставлення до всіх людей, незалежно від їхнього соціального статусу, стану здоров’я, зокрема й до ВІЛ-позитивних.

В умовах епідемії ВІЛ-інфекції діяльність системи освіти повинна бути організована з урахуванням необхідності захисту прав людей, які живуть із ВІЛ або яких торкнулася епідемія ВІЛ-інфекції, і створення безпечного й сприятливого середовища для виховання дітей і роботи співробітників. У цій діяльності вихователі повинні керуватися положеннями національного законодавства і принципами, що висвітлені в основоположних міжнародних документах у галузі прав людини та боротьби з епідемією ВІЛ-інфекції.

Захист прав людей, які живуть із ВІЛ або яких торкнулася епідемія ВІЛ-інфекції, починається з визнання та усвідомлення керівниками та працівниками системи освіти того факту, що в будь-якому закладі системи освіти можуть перебувати, виховуватися або працювати люди, інфіковані ВІЛ, або люди з їхнього найближчого оточення. Визнання ВІЛ та СНІДу питанням, що стосується системи освіти, зумовлене не лише необхідністю захисту від дискримінації та утисків працівників і дітей, які живуть із ВІЛ, але й тим, що в кожній країні освіта відіграє істотну роль у стримуванні поширення ВІЛ-інфекції (через профілактичні програми) і пом’якшенні її наслідків (через виховання толерантності та поваги до прав людини).

Міжнародні норми в галузі прав людини визнають рівні права та обов’язки для всіх людей, незалежно від їхнього ВІЛ-статусу. Цей же принцип і лежить в основі законодавства України. Відповідно до Конституції та законів України всі громадяни країни мають рівні права та обов’язки.

Недотримання прав людини, особливо осіб, для яких характерний підвищений ризик інфікування ВІЛ, гендерна нерівність, стигматизація та дискримінація підвищують уразливість до інфекції, оскільки обмежують доступ до профілактики, лікування, догляду та підтримки.

Захист і дотримання прав людини та гендерна рівність є необхідними умовами для запобігання поширенню ВІЛ та пом’якшення соціальних наслідків епідемії. У суспільстві, в якому у повному обсязі дотримуються всі права людини, що відповідають існуючим міжнародним стандартам у галузі прав людини – громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні, інфікується менше людей, а люди, які живуть із ВІЛ, та їхні сім’ї успішніше справляються з наслідками, спричиненими захворюванням.

Керівники закладів системи освіти несуть моральну, адміністративну, а в деяких випадках і кримінальну відповідальність за недотримання конфіденційності інформації про стан здоров’я (факти звернення по медичну допомогу, дані про перенесені гострі та хронічні захворювання, одержуване лікування та ін.) працівників, дітей та їхнього найближчого оточення.

Крім того, керівники повинні сприяти підвищенню рівня обізнаності всіх працівників навчального закладу щодо ВІЛ-інфекції її попередження, соціально-психологічної допомоги і підтримки людей, які живуть із ВІЛ та їх захисту від дискримінації.

З цією метою у нашому закладі періодично організовуються одноденні семінари-практикуми, під час яких персонал навчального закладу може:

  • отримати загальні уявлення про ВІЛ-інфекцію та масштаби її поширення;
  • дізнатися про шляхи передавання ВІЛ-інфекції, її діагностику та лікування;
  • ознайомитися з універсальними запобіжними заходами й алгоритмом дій у разі виникнення ризикованих та загрозливих ситуацій;
  • отримати інформацію про законодавчі та нормативні документи, що регламентують права людей, які живуть із ВІЛ.

Проводяться анкетування задля виявлення рівня інформованості учасників навчально-виховного процесу щодо ВІЛ-інфекції та їхнього ставлення до людей, які живуть із ВІЛ або яких торкнулась епідемія ВІЛ-інфекції, з метою оцінки ефективності профілактичної роботи, а також визначення пріоритетів і планування дій для підвищення ефективності роботи у цьому напрямі.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 оцінка. Рейтинг публікації: 5 з 5)
888
А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?
Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 коментарів

  1. Стаття актуальна, адже підвищити рівень поінформованості про ВІЛ і СНІД, вивчити національне законодавство, що регулює питання працевлаштування та навчання ВІЛ-позитивних людей, сформувати психологічну готовність трудових колективів до контакту та роботи з людьми, що живуть із ВІЛ або яких торкнулась епідемія ВІЛ-інфекції – завдання кожного педагога.