mail@urok-ua.com

Сценарій виховного заходу “Кременчуки – мій рідний край”

Автори: Вчителька початкових класів Морозюк Тетяна Володимирівна, Вчителька початкових класів Поліщук Тетяна Петрівна

Діти кременчука

Мета: поглибити знання дітей про історію рідного краю, про історію заснування Кременчук; виховувати в учнів національні почуття, любов та гордість за рідний край.

Розкішний став, безкраї поля квітів.

Зелений ліс, де трелі солов’я.

Для нас ти, найрідніша в світі,

Рідненька, кременчуківськая земля!

І. Організація учнів.

Всі ласкаво посміхніться,

Та в віконце подивіться!

Там побачите село –

Нам найкращеє воно!!!

ІІ. Актуалізація життєвого досвіду учнів.

Бесіда з учнями.

  • Як називається краєвид за вікном?
  • Яку землю ми називаємо рідною?

Отже, ми з вами живемо в Україні, всі ми – українці. Україна – наша Батьківщина. Багатств ми маємо багато – і моря, і гори, озера, ліси, села та міста. І от в одному невеличкому куточку величезної країни ми з вами народилися. Ми теж маємо багатства: рідних, хату, вулицю та школу, землю, на якій квітують квіти.

  • Хто скаже, як називається наша область, район, село?
  • З якими областями межує наша Хмельницька область?

Ми народилися на Хмельниччині. В дуже мальовничому селі Кременчуки, що розташоване за 45 км від районного центру міста Красилова. І ця земля стала для нас другою матінкою, де ми вчились ступати на ніжки, робити перші кроки, вперше йшли до школи…

ІІІ. Оголошення теми і мети виховного заходу.

Сьогодні ми будемо говорити з вами про наше село, його назву, визначні місця. Донесемо інформацію нашим заочним друзям, які прочитають ці рядочки.

ІV. Основна частина заходу.

  1. Згадки істориків про село.

В радіусі 40-50 км від села Кременчуки не зустрічаються гірські породи. Тут рівнинні простори, вкриті чорноземом.

Корінь топоніма кремен (кремінь) вказує лише на заняття поселенців обробкою привізного кременю, що пов’язано, мабуть, з виготовленням вогнепальної зброї. Про це свідчать дослідження колишнього вчителя історії Кременчуківської школи Прокопчука А.М., який у свій час у районі села зібрав понад тисячу екземплярів поміщицького економа, який часто примушував кріпаків збирати на полях куски кремінних відшип і скидати їх у ставок тому, що вони заважали обробітку плантацій цукрових буряків. Чому цукрових буряків?А тому, що у нашому селі ще в 1914 році було побудовано антонівську цукроварню, згодом Антонінський цукрокомбінат – потужний та відомий, але на жаль зруйнований сучасними господарями.

Отже, Кременчуки – це умільці по обробці кременю, які славились своїм ремеслом на весь округ, а їх прізвисько закріпилось за назвою села.

  1. Водойми села.
  • А тепер гайнемо до води. Через село протікає річка малий Потік, яка була припинена в своїй течії, щоб наповнити технічний ставок, шириною 250 м, довжиною 3 км, середньою глибиною 4м. Далі річка малий потік продовжує течію в південно-західному напрямі і несе свої води в річку Случ. Біля ставка влітку чудова природа, яка приваблює до себе туристів з інших міст – Старокостянтинова й Хмельницького. Засмагають та купаються в ставочку діти та дорослі. Рибалки також мають тут собі здобич: сом та короп, карась і плитка, окунці – є чим порибалити.
  • Ще поблизу села протікає річка Ікопоть. Біля неї теж гарно. Свою назву вона отримала від слова «кіптява». Вздовж її берегів були поклади торфу, який люди використовували для опалення житла. У спекотне літо родовища тліли і сажа потрапляла у течію річки.

Річка Ікопоть

  1. Куточки нашого села.
  • Любимою є школа, якій понад 100 років. Зараз у ній навчається 140 учнів.

Кременчуцька школа

  • Дуже гарною спорудою є Будинок культури.
  • Нещодавно у селі збудовано нову церкву.
  • Також працюють млин, хлібопекарня, лікарня, аптека, с/г спілка, дитячий садочок, залізнична станція, хлібоприймальний пункт.
  • Село славне своїми жителями: лікарями Лисюком Д.П., Сидорук Г.Я., вчителями Нагорним В.Д., Нагорною Є.Й.

V. Підсумок.

  1. Гра «Хвости»

– Закінчіть речення:

– Моє село називається…

– Я живу на вулиці…

– Через моє село протікає річка…

– на полях мого села вирощують…

Поетична хвилинка.

  • Учителька нашої школи Нагорна Є.Й. написала вірш про наше село. А вчитель музики Надолинський М.А. поклав його слова на музику. І народилася пісня – пісня про наше село Кременчуки, якою ми завжди зустрічаємо гостей у нашій школі.

Пісня про Кременчуки

Кременчуки – коханий мій краю,

Наймиліше село ти моє.

Я на карті тебе не шукаю.

Та у серці моєму ти є.

Вітаю тебе, мала батьківщино,

Задуманий ліс та широкі стежини.

І потягу стукіт у серці моїм.

Верби колишуть приязно вітами

Над любим ставком посеред села.

З небесних глибин перли падають квітами.

Виблискує врода твоя вікова.

І де б не бував я – далеко чи близько,

Завжди мене тягне у батьківську хату.

Я в рідній оселі вклоняюся низько

І спогадів лине приємних багато.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 оцінка. Рейтинг публікації: 4 з 5)
1811
А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?
Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *