Історія школи. Часи кріпатства

Пам’ятаю: волів круторогих
Погонив я на панських ланах…
І клянчіли старці по дорогах,
В селах смуток був, голод і жах
Серед сіл було в нас на майданах
Скрізь погруддя царів-вусачів
А на курних шляхах у кайданах
Спохмурнілий народ маячів.

Безпросвітне, до знемоги важке було життя селян за часів кріпацтва. Кріпосні селяни були справжні невільники, це була робоча худоба, бидло, як називали кріпосних селян польські магнати.

Найстаріша в селі жінка Зборовець, яка довершує вже своє сторічне життя, не може спокійно розповідати про часи кріпацтва. При одній згадці про них голова її важко хилиться на груди і з незрячих очей котяться градом сльози.

Селяни-кріпаки знали тільки одне: це робити на пана, робити безперервно вдень, уночі, і в будень, і в свята, і гарної днини, і в негоду. Селянин на панській роботі не мав права сісти, не міг хліба з’їсти, бо не мав його, він на сонце глянути не міг, бо мусив робити, не розгинаючи спини. А ледь помітна непокірність жорстоко каралась.

З 1840 року село Гаврилівці стало казенним. Причину цьому встановити важко. Одні говорять, що гавриловецький поміщик був покараний царизмом за участь у м’ятежах, інші толкують, що він програвся в карти, спився і був спроданий за борги. Але чи так воно, хто зна! Відомо тільки, що з панського роду залишився тільки якийсь генерал, а в нього дві баришні п’ятдесятирічного віку, які доживали свої дні у скарбовій хаті, а руїни панського двору і присадибну ділянку закупили двоє гавриловчан – Брушнівський і Пасічник. Це було перед імперіалістичною війною. А в роки громадянської війни разом з окупаційними загонами Піл судського в селі заявився нащадок панський – Яблонський, який розшукував у селян панські меблі і господарчий посуд, хоча і минуло 80 років з часу ліквідації пана в селі.

При ліквідації панської маєтності землю розкупили сільські багатії. Окремі з них мали по 30-40 десятин орної землі, як наприклад, Куровські, Романюки.

І хоча на початку XXст. (1901р) в Гаврилівцях на селянський двір припадало в середньому по 5 Уі десятин землі, але багато господарств в селі були зовсім безземельні, а значна частина була таких, які мали на двір по четвертині, півдесятині, чи половинці (0,75 дес.) поля на двір. А переважаючим розміром землеволодіння на двір була півторачка, тобто півтори десятини.

Біднота села змушена була батрачити у багатіїв, найматись на строк до поміщиків у сусідні села, іти сезонними робітниками у Ларгу, Мамалиґу (колишня Бессарабія), бо там були багаті багатоземельні поміщики.

Значна частина бідніших селян села наймалась на літо сплавляти ліс по Дністру, в плотогони. Сплавляли ліс по Дністру, з ліска Жванця в Могилів – Подільський, в Сороки, в Бендери. А назад поверталися пішки, бо на пароплав не вистачало грошей. Протягом літа встигали робити по два-три обороти.

По річці Кармалітка, яка оточує село з північного заходу і з заходу, були розташовані три одно-і двопоставні млинки. Один з них вважався державним. Мельникував у ньому Богуцький Михайло. Він був зовсім сліпий і робив все наощуп. Не маючи ніяких засобів до життя, сліпий Михайло дуже старанно працював у млині, а мірчук за помол давали самі селяни, бо ж мельник сліпий був, і багато селян несли молоти саме до нього. Та однієї ночі млин запалав свічкою. Ніхто не рятував, бо млин був за лісом, в долині, і тільки сліпий Михайло борсався в огні. Ніхто не прибіг на поміч і від сусіднього млина, хоча жила там багатолюдна сім’я: вони позбулись конкурента…

На 1905 р. Гавриловецька волость – Бабшин, Брага, Гринчук, Жванець, Каветчина, Малинівці, Малиновецька Слобідка, Межигір, Руда, Сокіл, Устя , Цвіклівці, Шутлівці.

Гаврилівці належать С.М. Рубашкіній і колишнім державним селянам.

Дворів 379, жителів 2044. знаходиться 1 православна церква, міністерське однокласне сільське училище, церковно-приходська школа, волосне правління, сільський банк, фельдшерський пункт.

В травні 1921 р. в селі була створена перша Рада селянських і солдатських депутатів.

Першими комсомольцями були: Кулик Олександр,
Карп’як Мойсей,
Зборовець Терен,
Гора Василь,
Завацький Василь,
Співак Микола.

Комсомольці села приймали активну участь у зборі продрозверстки і продподатку, мобілізуючи продовольство для армії і робочих організацій.

Першим комсоргом, а відтак секретарем комсомольської організації був Кули Олександр, після нього Карп’як Мойсей.

Першим комуністом у селі був Шишковський. Пізніше він став секретарем парторганізації, потім працювала Некротюк А.П.

Першими в селі вступили в партію Вержбіцький Олександр, Завадовський Олексій, Фугело Микола.

Це було у 1926р. Завадовський на той час працював головою сільської ради в с.Гаврилівці, а Фугело був секретарем сільради.

У 1921 р. в селі був організований державний обмінний пункт. Тут обмінювали товари широкого вжитку, товари-фабрикати на хліб в зерні.

А в 1922р. вже організувалось сільське споживче товариство на паях, відділення якого існує й досі, тільки центр цього товариства перенесений в Жванець.

В 1928 р. організовано сільське відділення кредитного товариства. Це товариство постачало населення сільськогосподарським знаряддям та машинами: плугами, сівалками, молотарками кінної тяги, воно також контрактувало сільськогосподарські продукти у селян та кредитувало їх грішми на пільгових умовах.

І тільки з часу організації колгоспів -1929-3Орр. ці товариства перестали існувати, були ліквідовані, а їх майно і непроданий інвентар були передані в колгоспи.

Відгуки та пропозиції

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Один коментар

  1. Добрий день. Дуже цікава історія. Я колишня мешканка села Гаврилівці. Хто автор публікації?