mail@urok-ua.com

Історія школи. Вступ

Село Гаврилівці, поселення при великому Волоському шляху на придністровських пагорбах, виникло в сиву-сиву давнину. Воно зазнало татарських наскоків, турецької неволі, литовського панування, гноблення шляхетської Польщі.
Село перебувало і під владою польських магнатів, і під владою кам’янецького біскупства католицької церкви. Та становище було однаково важке: чи то на вельможного пана – магната, чи на біскупа католицької церкви однаково важко було відробляти п’ять-шість днів панщини на тиждень.
І селяни повставали. Вони зі зброєю в руках чинили опір поневолювачам. Повставало все Поділля і гавриловчани, як селяни подільського села також повставали.
В XIV столітті селяни боролись проти литовських князів, поневолювачів народу.
В XV столітті повсталий народ громив польських панів- магнатів.
В XVII селяни брали участь у Визвольній війні.
Ще й досі живуть в селі легенди про сміливого народного месника Устима Кармелюка, який орудував, на поч. XXст. А в перших роках XX ст. через Гаврилівці прямували до робочих центрів Росії перші номери ленінської газети «Искра».
Народ шукав правди, боровся за неї. Село Гаврилівці розташоване за 14 км. від м. Кам ‘янець- Подільського. Село розкинулось по схилу лівого берега невеличкої річки Кармелітки, лівої притоки річки Жванчик. Впродовж села по схилах річкової долини ростуть чагарники, залишки лісів, які росли тут в давнину. Тепер колгосп упорядковує ці чагарники, проводить лісонасадження, бо по обох берегах річки довкола села лежать колгоспні землі.
Наше село – одне з найдавніших поселень Поділля. Археологічні знахідки стверджують, що шість тисяч років тому на місці Гавриловець уже було поселення первісних людей. Дві тисячі років тому тут жили наші предки слов’яни. А поруч з їх поселенням, на берегах річки Іванчика навіть було старовинне слов’янське місто тисячу років тому. Гаврилівці вперше згадуються у документах XV ст. В кінці Хет., коли край увійшов під назвою Пониззя до складу великої слов’янської держави – Київської Русі.
У 1250р. Поділля загарбали татари, які зруйнували усі слов’янські поселення.
1362 року татар вигнали з Поділля литовські загарбники, які не менш, ніж татари, знущалися над людьми.
У 1430р. між Литвою і Польщею почалась війна за Поділля. Польські магнати загарбали околиці Жванця, і вже в 1431 році король польський подарував магнатові з Ленчина Жванець і його околиці. В XVIст.. Гаврилівці були власністю Струся.
Село Гаврилівці в 1461 році польський король подарував біскупові міста Кам’янця за те, що той допомагав йому в загарбанні Поділля. І з того часу гаврилівські селяни відбували по 5-6 днів панщини на тиждень та ще й платили 32 податки натурою.
Із списків 1243 р. відомо, що Гаврилівці були великим селом, в якому рахувалось І І «димів».
В 1490р. повсталий народ під проводом Мухи громив польських і українських панів.
В 1593 р. пройшло перше повстання, скероване Косинським, а в1594р. – Северином Наливайком.
В 1625-1630рр. були безперервні дрібні виступи подолян проти шляхти.
За час з 1648-1651р. на гавриловецьких полях не раз побували козацькі війська: полки Кривоноса, Нечая, з’єднання Івана Богуна, а в1653р. восени на гавриловецьких полях були розташовані українські війська, які очолював Богдан Хмельницький. Тут російський гінець вручив гетьманові урядове повідомлення про те, що в Москві проголошено рішення про возз’єднання України з Росією. Через Гаврилівці Богдан провів війська, від’їжджаючи на Переяславську Раду.
1672 року Поділля загарбали турки. 300 тисяч яничар пройшли через Жванець і Гаврилівці і з великого села не залишилося нічого. Все населення втекло до Кам’янця, де стало на оборону міста. В жорстоких багатогодинних боях турки оволоділи Кам’янцем, після чого султан Магомет IV тиждень святкував перемогу. На гавриловецьких і жванецьких полях було організоване тоді велике полювання.
Пізніше на місці села турки зробили пасовище, і великі табуни коней бродили на місці зруйнованого села.
27 років турки володіли Поділлям і містом Кам’янець, а руїни села Гаврилівці заростали бур’яном та чагарниками.
І тільки 22 вересня 1699р. вони повернули Поділля Польщі згідно Корловецької угоди, яка була викликана великими перемогами Росії в кримських походах.
Тоді Гаврилівці знову відбудувались. 1700-1702р. – повстання під керівництвом Палія і Семашко (Самуся), аз 1704-1789р. проходив ряд повстань, якими керували Шпак, Грива, Ґонта і Залізняк в роки Коліївщини, та багато інших ватажків. І в кожному з цих повстань населення Гавриловець приймало активну участь.
Тільки в 1792 році 2 травня Поділля було возз’єднано з Росією, і Гаврилівці перейшли під захист російського царя. Початок ХІУст. Відзначився частими селянськими повстаннями, які проходили в боротьбі за знищення кріпацтва. Керівником повстанських ватаг на Поділлі був Устим Кармелюк в роки 1810-1835. В районі Жванця, Гавриловець він часто знаходив собі притулок. Ще довго після смерті Кармелюка тут діяли повстанські ватаги.
У 1843 р. село було куплено казною у Комара і перейшло в число казенних сіл. Сюди були переселені деякі мешканці м. Жванець, внаслідок чого утворилася та частина Гавриловець, яка на відміну від старовинної їх частини (старого села) іменується Новим Планом. Причиною переселення Жванецьких мешканців в Гаврилівці було те, що в цей час уряд задумав побудувати в м. Жванець фортецю – всі будинки в межах укріплення підлягали знесенню.
Тепер Гаврилівцями володіє М.Я. Клічановський. В селі православних- 850 чол. і 846 жінок, католиків 14 душ. Крім землеробства, вони займаються шевством, кушнірством, сплавом лісу по Дністрі.
Церква в Гаврилівцях була в XVI ст., вона названа в ім’я преподобної Парасковії. По описанню 1740 року церква дерев’яною, збудованою будь-як, подібною до костьолу. Вона була зруйнована (спалена турками) в1769р., а в 1783р. прихожанами побудована нова, теж дерев’яна, з одним чотиригранним куполом.
В 1848-1851 роках побудована церква за рахунок казни в ім’я святителя Миколая, велика, кам’яна, з п’ятьма куполами, покрита залізом, планом хрестоподібна, троє вхідних дверей. Дзвіниця влаштована в одному з бокових куполів.
В церкві є місцева ікона Знамення Божої Матері, копія Новгородської, пожертвувана дворянами Клічановськими. Церкві належала:
Під усадьбу – Зд.250с. і орні землі – 46д. 1080с. Будинок священника побудований за рахунок казни в 1860р., для псаломщика – на поземельний збір в 1892р.
У 1855-56рр. Російська держава перенесла важкий іспит – Кримську війну. Збереглися записи того часу про те, що населення Гавриловець зібрало велику кількість полотна, продуктів, грошей в допомогу оборонцям Севастополя.
Подяку монарха заслужив св’ященник Гавриловець Дем’ян Дорошович (1850-1868) за зібрані в час кримської війни кошти. На поч. XV ст. майже з 1900р. через Гаврилівці проходить шлях, яким таємно перевозилась редагована Леніним газета «Искра». В 1905 році в селі Гаврилівці часто знаходила поліція більшовицькі листівки.
Картина землеволодіння на 1901 рік була:
Державної землі – 156 десятин; Поміщика
Клічановського – 123 десятини; Церковної – 49 десятин;
Селянської землі на 1768 членів громади, що жили в 311 дворах було всього 1642 десятини, що в середньому на одне господарство складало біля 5 з половиною десятин.

Відгуки та пропозиції

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *