mail@urok-ua.com

Особливості роботи над біографією письменника в початковій школі

Автор: вчитель початкових класів Коваль Юлія Миколаївна

Коваль Юлія МиколаївнаІснує ціла низка причин, з яких шкільне вивчення літератури неможливе без розгляду життєвого та творчого шляху митця. Перш за все тому, що біографія – це ключ до творчості, на що часто вказували й самі письменники: «Про свої новели скажу тільки одно, — писав І.Франко, — що майже всі вони показують дійсних людей, котрих я колись знав, дійсні факти, на котрі я дивився, або про котрі чув від свідків, малюючи крайобрази тих закутків нашого краю, котрі я, як то кажуть, переміряв власними ногами. В такім розумінні, — всі вони частки моєї автобіографії»


 

 

ВСТУП

Сучасні програми з «Літературного читання» особливе місце відводять літературному розвиткові молодших школярів. За Н.Д.Молдавською, під літературним розвитком розуміють «віковий і водночас навчальний процес оволодіння умовними формами літератури, які закладені в самій природі пізнання життя й складають мову мистецтва»

Основними критеріями літературного розвитку молодших школярів є рівень сприйняття самостійно прочитаного твору, читацький інтерес, читацький кругозір – «начитаність», уміння працювати з текстом, розуміння поетичного мовлення, уміння на основі деталей відтворювати цілісний образ, наявність художнього смаку й естетичного ідеалу.

Одним з компонентів сприйняття художнього твору є знання про його автора. Навіщо молодшому школяру треба знати про автора твору? Методисти виділяють наступні аспекти:

1) пошуковий (необхідно для найраціональнішого пошуку книги);

2) культурний (правильно уявляти собі, хто з письменників як і про що пише);

3) естетичний (учні початкових класів повинні «бачити» автора в сторінках його творів).

За державною програмою на кінець 4 класу випускник початкової школи повинен:

  • знати прізвища, ім’я українських письменників-класиків (Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко, М.Коцюбинський, Л.Глібов), а також тих письменників, з творами яких неодноразово зустрічалися під час навчання;
  • знати сюжети 6-7 фольклорних казок, а також літературних творів, прізвища та імена їх авторів;
  • вміти назвати основні теми дитячої літератури;
  • усвідомлювати взаємозв’язки: письменники – теми, письменник – жанр, розуміти письменника як талановиту людину;
  • знати біографії, автобіографії письменників, які призначені для молодших школярів. [53,с.12-21 ].

Опитування учнів та вчителів, яке було проведено в 3 класі Золочівської ЗОШ №2 з метою виявлення знань школярів щодо біографічних фактів з життя письменників, показало, що діти зовсім не зосереджують своєї уваги на біографії письменника, вони не знають навіть те, що він писав вірші чи оповідання. Учні не можуть навести ніяких відомостей про українських письменників, навіть класиків, окрім уривчастих висловлювань про Т. Г. Шевченка. На запитання про Тараса Шевченка, де і коли він народився, деякі діти відповіли : «У Моринцях, начебто, нам багато про нього не розповідали». А ось інші, навпаки, говорили про те, що Тарас Шнвченко – «це неперевершена особистість не тільки в історії України, але і всього світу.» Аналіз результатів показав, що учні мають досить вузький читацький кругозір (називають в середньому по 4 автора, утруднюються назвати авторів за запропонованими темами).

При спілкуванні з літературним твором пересічний школяр не відчуває потреби зацікавитися його автором, тому що на уроках усі письменники характеризуються набором стандартних фраз, і учням не дуже цікаво слухати факти про цих діячів. Отож, завдання вчителя полягає в тому, щоб дітям було цікаво слухати і запам’ятовувати інформацію.

Опитування вчителів показало, що педагоги, розуміючи важливість ознайомлення дітей з відомостями про письменника, вважають, що займатися цим питанням у них не вистачає часу, оскільки вони «загружені факультативами», у більшості з дітей індивідуальне навчання і їм не до цього, деякі вчителі вважають, що матеріалу, якого подано в підручнику цілком достатньо, і вони не повинні перевантажувати дітей зайвою інформацією.

Однак більшість методистів вважає, що на уроці треба більше уваги приділяти саме вивченню окремих епізодів з життя письменника. «Вивчення життєвого і творчого шляху письменника, його біографії — важлива ланка в системі викладання літератури в школі. Насамперед це пояснюється тим, що життя та діяльність визначного майстра слова є найкращим коментарем до його творів» [56, 186].

Зазвичай вивчення біографії митця розглядається на уроках літератури в середній школі. Це було предметом дослідження І.Є.Каплан, В.М. Дробота, Б.Степанишина, Є.Пасічника, Н.Волошиної, Г.Токмань О.Демчука, Л.Овдійчук, С.Кравчук, Н.Супринової, В.Андрусенко, Н.Фіщенко, С.Привалової, В.Захарової, С.Жили.

У початковій школі закладається фундамент, на якому будується інтерес дитини до подальшого знайомства з літературою. Звичайно, що така робота буде відрізнятися від тієї, яка проводиться в середній школі.

Проблемою формування уявлень про письменника в учнів початкової школи займалися такі вчені, як Л.І.Бєленька, З.О.Гріценко, О.В.Джежелей, С.Я.Єршова, М.Г.Качурін, Я.П.Кодлюк, В.О.Мартиненко, А.Мовчун, В.В.Науменко, Г.С.Одинцова, Т.С.Піче-Оол, Л.І.Сараскіна, Н.М.Свєтловська, В.Я.Стоюнін, Л.Є.Стрєльцова, І.Д.Ходорківський, М.Б.Шістерон.

Відсутність розробленої мето­дики роботи над вивченням біографії письменника у початкових класах дає змогу вчителю використовува­ти окремі факти у довільній формі. Звісно, цей про­цес пропедевтичний, однак використання на уроці яскравих подій з життя того чи іншого письменни­ка допоможе глибше усвідомити зміст твору, заціка­вити учнів особистістю автора, на прикладі його життя формувати у дітей певні моральні якості.

Актуальність проблеми зумовила вибір теми дипломної роботи – «Особливості роботи над біографією письменника в початковій школі»

Мета дослідження: розробити та апробувати вправи та завдання, спрямовані на знайомство молодших школярів з окремими біографічними відомостями про письменників.

Завдання дослідження:

1) на основі аналіза науково-методичних джерел визначити особливості біографічного жанра в дитячій літературі;

2) з’ясувати особливості розповіді вчителя про письменника в початкових класах;

3) виділити прийоми ознайомлення учнів початкової школиз біографічними відомостями про письменників;

4) проаналізувати програми та підручники щодо теми дослідження.

5) розробити вправи та завдання, спрямовані на формування уявлень про біографію письменника в учнів 3 класу;

6) провести дослідне навчання за темою дослідження.

Об’єктом дослідження є літературний розвиток молодших школярів

Предметом дослідження є методичні підходи щодо знайомства молодших школярів з біографією письменника.

Методи дослідження: аналіз науково- методичної літератури, анкетування, бесіди з батьками та вчителями, дослідне навчання.

База дослідження: 3 клас, Золочівська ЗОШ I-III ступенів № 2, смт. Золочів Харківської області.

РОЗДІЛ I. Теоретичні основи формування уявлень про письменників на уроках у початкових класах.

  • Біографічний жанр у дитячій літературі.

Існує ціла низка причин, з яких шкільне вивчення літератури неможливе без розгляду життєвого та творчого шляху митця. Перш за все тому, що біографія – це ключ до творчості, на що часто вказували й самі письменники: «Про свої новели скажу тільки одно, — писав І.Франко, — що майже всі вони показують дійсних людей, котрих я колись знав, дійсні факти, на котрі я дивився, або про котрі чув від свідків, малюючи крайобрази тих закутків нашого краю, котрі я, як то кажуть, переміряв власними ногами. В такім розумінні, — всі вони частки моєї автобіографії» [56, 186].

Цікавість до особистості письменника як стихійний, так і вміло організований, „підігрітий”, виховує у молодшого школяра усвідомлення особистісної природи мистецтва, формує перші уявлення про творчий труд та його красу, про щастя творити прекрасне та сприймати його. У молодшому шкільному віці в силу наслідувальної здібності інтерес творчої особистості не може залишатися академічним, він закономірно переростає в інтерес до людини взагалі, перш за все до самого себе. Таким чином, знайомити молодших учнів з людьми творчої праці – означає намагатися розвивати особистість та творчий потенціал самої дитини.

Знання елементарних законів мистецтва, творчості, творчої праці з перших же років навчання дає школярам вірні орієнтири в розпізнанні мистецтва та дійсності, допомагає визволитися від наївно-реалістичного сприймання сюжету та героїв. Цьому повинна сприяти й наскрізна тема пов’язана з біографією письменників, – співвідношення життєвих фактів до художнього вимислу, специфіка, природа фантазії.

Знайомство з біографічним матеріалом з перших років навчання повинно прививати дітям смак до самого жанру „життєписів”, смак до історії – як до історії народу, так і до історії людини, його долі; повинно направити та формувати його пізнавальні та естетичні інтереси, керувати потребами у читанні. Однак сподіватися на стихійне дозрівання такого читача не приходиться, тому таке актуальне завдання, яке стоїть перед уроками читання в 1–4 класах, – створити культурний пласт у свідомості та сприйнятті учня; сформувати стійку потребу в спілкуванні з книгою, з художником слова.

Орієнтуючи молодшого школяра на сприймання особистісного аспекту літератури, методисти прагнуть не порушати його звичайні інтереси; не нав’язують запитання, які йому самому природним порядком не прийшли би у голову. Відомо, що для маленького читача поцікавитися „А хто це написав?”, „А який він, цей автор?”, „А що він пише ще?” цілком нормальне явище, яке спостерігається у процесі спілкування з дітьми. Треба не просто використовувати допитливість дитини, інтереси, які стихійно у неї склалися, але розвинути її – така загальна думка багатьох методистів. Сучасні дослідження стверджують, що діти молодшого шкільного віку готові до серйозної розмови про автора на основі його творчості, це обґрунтовано психологією дитячого сприймання. [ 34 ]

Дитині молодшого шкільного віку під силу сприйняти біографічні розповіді про письменників.

Життєпис письменника – це і можливість збагнути його епоху, час життя, адже більшість митців (і в цьому сила нашої літератури) були ще й активними громадськими діячами. Як писав Тарас Шевченко, «історія мого життя є частиною історії моєї батьківщини».

Вивчення біографії має і культурологічну цінність. За словами З.О.Гріценко, належне ознайомлення з життєвим шляхом письменників — це й своєрідна енциклопедія нашої культури [46,122]. Наприклад, під час вивчення біографії Лесі Українки (коли йтиметься про її оточення) учні дізнаються імена багатьох відомих людей, митців, діячів культури та ін.

Проте чи не найбільший потенціал має біографія як засіб морального та світоглядного виховання учня. На це вказують практично всі методисти.

На матеріалах життєвого шляху письменника можна формувати в молодших школярів кращі моральні якості — любов до праці, рідного краю, свого народу, чесність, принциповість, високу ідейність. Ще в 1891 році визначний методист В.Острогорський, автор книжки «Двадцять біографій взірців російських письменників», адресованої молоді, зазначав, що ознайомлення життям відомих митців допоможе підростаючому поколінню самовдосконалюватися, стимулюватиме його творчі сили, облагороджуватиме його [56, 186].

Біографії видатних митців — надзвичайно цінний матеріал для роздумів на світоглядні і морально-етичні теми. Вони є, сказати б, школою самовиховання громадянина з чіткою програмою людинознавчого і народознавчого спрямування. Саме це мав на увазі Іван Франко, коли писав, що генії, обранці долі, великі і оригінальні в щасті та стражданні, що життєпис корифеїв дасть змогу увійти в таємниці духа їхньої епохи, бо саме в них він міститься [52, 4-5].

Біогра́фія (грец. βιος — життя, грец. γραφω — пишу), життєпис — життєпис якої-небудь людини.[58, 1-2]

Існують різні види біографій: художня, наукова тощо. Біографія дає можливість на основі фактичних даних простежити процес формування людини в зв’язку з суспільними умовами певної історичної епохи. Вивчення біографій видатних людей, діячів науки й мистецтва має велике наукове й виховне значення. Поширений жанр художньої біографії, наприклад «Тарасові шляхи» О. Іваненко, «Михайло Коцюбинський» Л. Смілянського та ін.

Автобіогра́фія (грец. αὐτός — сам, грец. βίος — життя, грец. γράφω — пишу) — літературний жанр, головним героєм якого (в літературному сенсі) є сам автор; основа автобіографістики, що включає, крім автобіографії, мемуари (спогади), щоденники, почасти й листування, а також автобіографічні художні твори. Усе це можна означити терміном «автобіографізм», тобто тією особливістю, що полягає в наповненні твору фактами з власного життя письменника. Як жанр, автобіографія у літературі дуже поширений і має давню історію. Однак на відміну від щоденника та мемуарів, автобіографія зосереджується на житті самого автора, тоді як перші більше уваги приділяють спогадам про людей, з якими письменник зустрічався. подіям, свідком яких був. Автобіографії притаманно узагальнювати події та факти власного життя та підпорядковувати їх певній художній концепції, що надає творові ідейно-художньої цілісності. Виняткова роль автобіографії у збереженні історичної пам’яті, у самопізнанні людини та нації.[2, 30-32]

У дитячій літературі родовід автобіографії започатковується «Поученієм» Володимира Мономаха. XIX сторіччя дало чимало видатних творів, починаючи від «Журналу», «Автобіографії», «Художника» Тараса Шевченка (1860) і «Автобіографії» Пантелеймона Куліша (1867),та інших.

За диференційними ознаки жанру біографічного оповідання в школі виступають: а) наявність або відсутність в учнів досвіду з вивчення біографій, б) новизна пропонованого матеріалу або вже знайомство,яке відбудеться з ним в середніх класах, в) обсяг, кількість годин, які відведені програмою [8, 113-123]

У плані типології творчих біографій можно виділити кількісний показник: тривалість життя письменника (диференціація в підходах до вивчення біографії),

Особливу увагу звертаємо на змістовні та оціночні моменти біографії: благополуччя чи трагічність життя, характер трагічності-трагедія явна – чи трагедія прихована і т.д.

Необхідною аспектом специфіки будь-якої біографії є момент початку творчості, імпульси творчого процесу.

Важливими ознаками типології біографічного оповідання виступають також:

  • фактор жанрового різноманіття творчості письменника, його універсальність, художня рівноцінність всіх жанрів чи прихильність до одного жанру;
  • багатотемність, різноманітність схильностей та інтересів в мистецтві і дійсності або дослідження якої-небудь однієї найважливішої для письменника проблеми, комплексу ідей;
  • співвідношення естетичного та етичного ідеалу, вираженого в творчості, з реальним виглядом письменника-людину;
  • автобіографічність творчості, її характер, міра, способи впровадження біографічних фактів, психічних переживань у творчість;
  • «Я» реальне і «Я» оповідне як художній факт, їх розведення, усвідомленість дистанції, фіксованість її у творчості.

Крім того, важливим аспектом типології вважається вивченість особистості письменника, наявність концепції біографії.

Для молодших школярів на сьогодні існує значне розмаїття творів про письменників. Звичайно, біографічні розповіді переважають над автобіографічними.

Розрізняють основні типи біографічної інформації для молодших школярів:

1) Біографічна довідка (статті в журналах «Початкова школа», «Детская литература», «Начальная школа», «Веселка»: антологія української літератури для дітей в 3-х т.; посібник Я.Кодлюк, Г.Одинцової «Розповіді про письмеників»)

2) Письменник про себе (О.Іваненко «Завжди в житті»: спогади; Н.Забіла «Як я придумала перший вірш»)

3) Письменник розповідає про письменника (О.Іваненко «Кобзарева доня» (про Марко Вовчок); О.Іваненко «Улюблений казкар», «Паличка казкаря» (про Андерсена); І. Франко «Тарас Шевченко»)

4) Художні твори про життя письменника (А.Борисовський “В.О.Сухомлинський”, Д.Красицький «Дитинство Тараса»; О. Іваненко “Діткам маленьким про великого Тараса”).

Серед сучасних видань, які представляють біографічні твори для дітей, особливе місце займає київське видавництво «Грані-Т». Воно започаткувало проект «Життя видатних дітей», до якого запросило сучасних українських письменників (не тільки дитячих, а й тих, хто спеціалізується на «дорослій» літературі). Це Анна Багряна, Богдан Жолдак, Анастасія Крачковська та інші.

У передмові до серії вказано, що «дитинство завжди сповнене пригод і несподіванок. І все ж у кожного з нас у дитинстві рано чи пізно, але неодмінно трапляється така пригода, яка позначається на всьому подальшому житті. Вона може бути веселою чи сумною, феєричною чи глибоко внутрішньою, доброю чи й не дуже – але якщо в тебе, любий читачу, її досі не було, це означає лише те, що вона ще попереду! Саме це має на меті видавництво «Грані-Т», яке випускає відомості про життя видатних дітей.»[59, 44-48]

Кожен письменник розповідав про декількох видатних людей, зосереджуючи свою увагу на дитячих роках письменників. Наприклад, Олесь Ільченко писав про Леонардо да Вінчі,Карла Ліннея, Жюля Верна, Лесю Українку, Вінстона Черчіля, Джона Рокфеллера. Яна Дубинянська про Джері Даррела, Машу Єрмолову,Олю Кобилянську, Рея Бредбері, Ованеса Айвазовського.

Своєрідність авторів книжок відбилася і на жанровому розмаїтті серії: тут представлено і нариси (Олесь Ільченко про Лесю Українку «Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі»), і повісті (Ніна Воскресенська про Олександра Македонського «Міф»), і оповідання (Олесь Ільчнеко про Леонардо да Вінчі «Один день хлопчика з Вінчі»), і казки (Леонід Кононович про Богдана- Ігоря Антонича «Зелений Буквар»).

«Дізнаючись про дитинство різних людей, які згодом стали видатними, ми бачимо, що вони мали надзвичайно потужні й цілісні натури. Вони ставили собі мету і йшли до неї…Кожна дитина талановита по – своєму»,- пише Олесь Ільченко.

Отже, ми можемо сказати, що біографічний жанр у дитячій літературі визначений досить змістовно і чітко. Крім того, важливим аспектом типології вважається вивченість особистості письменника, наявність концепції біографії.  Для молодших школярів на сьогодні існує значне розмаїття творів про письменників. Звичайно, біографічні оповідання переважають над автобіографічними.

1.2. Особливості розповіді вчителя про письменника в початкових класах.

У системі неперервної освіти важлива роль належить початковій школі, покликаній розвивати в учнів бажання та уміння вчи­тися, формувати допитливість, пізнавальний інтерес. Одним із шляхів реалізації цих завдань вчені виділя­ють інформативність уроку, тобто насичення змісту навчального матеріалу яскравими прикладами, ціка­вими фактами, інформацією, що відповідає потре­бам дітей даного віку.

Великі потенційні можливості мають уроки чи­тання. Крім суто дидактичної мети — навчити дітей читати й розуміти художній твір, педагог прагне прищепити школярам бажання читати, прилучити їх до красного письменства.

Той чи інший твір сприймається з більшою зацікавленістю, якщо його вивченню передує роз­повідь про автора, про обставини, які спонукали йо­го взятися за перо.

Безперечно, навчальні програми не спрямовують учителя на ознайомлення молодших школярів з життєписом митця, а відсутність розробленої мето­дики роботи над вивченням біографії письменника в початкових класах дає змогу вчителю використовувати окремі факти в довільній формі. Звісно, цей процес пропедевтичний, однак використання на уроці яскравих подій з життя того чи іншого письменника допоможе глибше усвідомити зміст твору, зацікавити учнів особистістю автора, на прикладі його життя формувати у дітей певні моральні якості. Зупинимося на деяких змістових та структурних компонентах такої розповіді.

Методисти [11] вважають, що психологічно виправданим для молодших школярів буде повідомлення про дитячі роки письменника, про цікаві випадки з його життя, що, безперечно, заінтригує дітей. Значно активізує навчальну діяльність молодших школярів використання відомостей про походження псевдоніма того чи іншого письменника. Учитель може розповісти, що слово «псевдонім» грецького походження і означає «несправжнє, прибране ім’я». Доречно під час ознайомлення з біографіями окремих письменників розказати і про «народження» їхніх псевдонімів. Значний інтерес викликають в учнів повідомлен­ня про письменників, пов’язані зі словом «перший» (перший вірш, твір, перша книжка), спогади про те, як починав митець свою літературну діяльність. Зацікавити дітей може й інформація про те, як народжується художній текст, які почуття охоплю­ють автора, коли він береться за перо. А, можливо, в основі твору лежить щось побачене, пережите?

Природніше сприймається розповідь про поета чи прозаїка не лише як про яскраву особистість. Адже в житті всі письменники — це, передусім, звичайні люди, з властивими їм звичками, уподобаннями і, навіть, недоліками.

Дитині молодшого шкільного віку під силу сприйняти біографічні розповіді про письменників. Так, Н.М.Свєтловська та О.В.Джежелей включили до уроку позакласного читання біографічні розповіді – уривки типу „письменник про письменника”, запропонували підборку таких творів. Біографічна розповідь у вигляді письменницьких відгуків або автобіографій – дуже плідна ідея [32] . Це по-справжньому живий та захоплюючий матеріал, який з успіхом можна використовувати й на уроці класного читання. Принцип біографії як „интересных картин, похожих на картинки к произведениям” – мабуть, один з найцікавіших, гідних серйозного розбору та розробки питань.

Існують два підходи щодо місця біографічних відомостей про автора стосовно його творів [33 ].

Методист З.О.Гріценко вважає, що з епізодами з біографії можна знайомити дитину, починаючи з 4 років. Їх можна розповісти як на зайнятті, спеціально їй присвяченому (тривалість розповіді 15-20 хвилин), так і перед читанням твору (протягом 5-7 хвилин). Для того, щоб налаштувати дитину на довге та тривале слухання тексту, щоб розбудити його емоції, інтерес до твору, треба розповісти короткий, але яскравий епізод з життя письменника. Він може бути пов’язаний з історією створення, змістом твору, а може бути просто згадкою про дитинство, про формування особистості письменника. Усе це перекликається зі зображеним у творі. Розповідь повинна бути яскравою, доступною, але не спрощеною, виразною, але без надмірної театральності.

Однак значна кількість методистів [32; 35; 8] вважає, що розповідь про письменника повинна пропонуватися учням тільки після ознайомлення з його творами. Крім цього, вони вважають, що вона не повинна тривати більше ніж 5 хвилин.

Тієї ж думки щодо місця біографічних відомостей про автора на заняттях з учнями тримався В.Г.Бєлінський: “Но что за польза детям знать биографию Гомера прежде, нежели прочтут они «Иллиаду» или «Одиссею» и им что-нибудь понравится в этих поэмах? После – это другое дело.”[ 35]

З ними згідні і Л.І.Сараскіна та Л.Є.Стрєльцова. Вони вважають, що специфікою читання у початковій школі є як раз те, що на відміну від середньої та старшої ланок, де біографія письменника може зацікавити окремо від твору, який вивчається, як цікавий життєпис, яскраве життя, біографічні відомості сприймаються тільки в зв’язку з конкретним твором або їх групою, інакше кажучи в зв’язку з читанням. Цей зв’язок “письменник – твір”, який формується у початковій школі, дуже цінна якість загальної читацької культури; укріпити цей зв’язок, зробити його живим, цікавим та по силам дитини – це насущне завдання вчителя. З іншої сторони, біографічні включення мають і освітнє, культурне значення – вони виводять бесіду про письменника на простори історії, літературного процесу і т. ін. Отже, “включення біографічних відомостей про письменника в бесіду про твір повинно нарешті посприяти формуванню уявлення про письменника як про людину „двойного бытия”, зблизити з ним та його творчістю, зацікавити та врешті – решт спонукати дитину розширювати свій читацький кругозір”.[8, 33] Але в кожному конкретному випадку вчитель повинен чітко формулювати мету цього включення та знати етапи формування уявлень про письменника.

Структура понять письменник – автор, письменник – людина, а також особливості сприймання цієї проблематики учнями початкової школи диктує наступну послідовність у формуванні уявлень (за Л.І.Сараскіною та Л.Є.Стрєльцовою):

– бесіда про твір з „виходом на автора”, яка передбачає вміння виявити авторське відношення до відображеного, авторський настрій та образ думок;

– формування перших уявлень про автора – письменника на матеріалі декількох його творів; вміння відповісти на запитання: про що та на які теми пише цей письменник; як він про це пише; найулюбленіший герой автора в його творах. Формування перших уявлень про письменника передбачає також вміння побачити загальне в різних творах одного письменника (тема, герой, відношення); вміння побачити загальне та відмінне в розкритті однієї теми в різних письменників, вміння дати письменнику загальну оцінку, яка ґрунтується на читанні та обговоренні творів (ім’я, час життя, перше враження від прочитаного, тематика його творів, герої, загальний настрій); поступове розширення уявлень про письменника; створення „каталога відгуків” про письменників , відомих дітям; вміння відповісти на запитання: хто пише про тварин, про природу, про дітей.

Включення біографічних відомостей у бесіду про прочитане доцільне тоді, коли в дітей вже є перші уявлення про обличчя письменника та сформувалися в деякий словесний портрет. В інших випадках, коли це дозволяє текст (тобто в ньому є прямі біографічні реалії), біографічний фрагмент може поглибити сприймання твору. Але так чи інакше біографічні включення повинні носити „зустрічний” характер: тобто диктуватися потребами тексту, його розумінням.

Забезпечити повноцінне сприймання матеріалу про життя та творчість письменника допоможе біографічна розповідь. Вона передбачає формування навички в учнів молодших класів розповідати на тему, пов’язану з життєписом, бо, як показує досвід, діти цього віку не володіють умінням зв’язного мовлення. А серйозним показником знань учнів про письменника є не тільки кількість засвоєної інформації, але й самостійна діяльність молодших школярів.

У навчанні біографічному розказуванню виділяють наступні етапи (за Л.І.Сараскіною та Л.Є.Стрєльцовою):

І. Розказування, яке пов’язане з текстом. Формування первинних уявлень, пов’язаних з колом питань про автора, передбачає цілу серію питань та завдань.

Типи таких завдань:

  1. У тексті замінити третю особу на перше та навпаки. Що зміниться? Як говорить про героя автор і як буде говорити про себе герой? Яка буде різниця між точками зору автора та героя на те, що відбувається? З’ясовуючи дистанцію між автором та героєм, відпрацьовується навичка характерологічного принципу аналізу тексту, уточнюється авторська позиція, визначається авторський погляд на героя, освоюється „технологія” словесного мистецтва.
  2. Створити внутрішній монолог на конкретну тему, пов’язану з сюжетом художнього твору. Створити авторський відступ на задану тему, виходячи з потреб даного тексту. (Завдання націлене на проникнення у характер героя, в задум автора).
  3. Переказати твір почергово від кожного з персонажів. (Завдання спрямовано на засвоєння типів доповіді, на розрізнювання розповідей від головних та другорядних персонажів, а також на розуміння наступного моменту авторського замислу: якому персонажу, „позитивному” чи „негативному”, автор охоче довіряє вести розповідь).

ІІ. Розповідь, яка пов’язана з життєписом письменника.

Типи запитань та завдань:

  1. Порівняти факт з життя письменника та факт художній (тобто сюжет – „історію” твору). Визначити, в якій мірі життєвий факт став матеріалом для письменника.
  2. Дуже конструктивною, на погляд Л.І.Сараскіної та Л.Є.Стрєльцової, є думка, яка була у свій час підказана В. О. Лєвіним: „Прежде чем открыть автора в произведении, надо открыть его в себе”. Ставлячи учнів у стан автора свого твору, легше пояснити і позицію автора у творі. Завдання, які пробуджують фантазію, дітям виявляються під силу. Саме цей тезис – „відкрити автора в собі” методично та педагогічно обґрунтовує літературну творчість дітей. Усі творчі виправи та завдання на створення повинні бути мініатюрними, в усному та письмовому варіантах.

Завдання на створення такому випадку носять допоміжний характер та супроводжують завдання до текстів. Для того, щоб учень зміг у певному тексті замінити першу особу на третю (та навпаки) та розібратися, що змінилося в змісті твору, йому спочатку необхыдно спробувати зробити те ж саме у своєму маленькому оповіданні – за малюнком, або ж на задану тему. Коли ж його персонажі заговорять своїми та не своїми голосами, а він – як автор – буде давати (чи не давати) їм право голосу, він краще зрозуміє психологію творчості іншого автора, а значить і його задум, його відношення, його самого як творчу особистість.

ІІІ. Розповідь, яка пов’язана з життєписом реальних осіб.

Це складання розповідей та мініатюр про себе (автобіографія), про батьків, друзів, однокласників, складання біографій, життєписів за зразками.

У початковій школі на уроці читання цьому виду розповіді (розказування) можна приділити найменшу увагу, та винести її за рамки уроку, у позакласну діяльність школярів.

Позакласна робота з читання тісно пов’язана з уроками класного читання щодо теми, письменника, жанру. Якщо вчитель на уроці класного читання зацікавить дітей якоюсь темою, то в них з’явиться бажання ще щось прочитати з цієї теми. Зв’язок може здійснюватися під час читання творів того чи іншого письменника. Наприклад, після читання оповідання В.О.Сухомлинського „Камінь” учитель рекомендує прочитати інші оповідання письменника. Внаслідок такого читання поступово розширюються знання дітей про творчість певного письменника [ 33 ].

Щоб створити відповідну емоційну атмосферу, вчитель свою розповідь про письменника може почати із своєрідного епіграфа. Емоційне повідомлення про автора може бути доповнене демонструванням його портрета, фотоілюстрацій, виставкою книжок, презентацією, тощо. Безперечно, що такі відомості допоможуть учите­лю підвищити ефективність уроків читання, сприятимуть формуванню в дітей інтересу до художньої літератури, любові до рідного слова. Наведемо приклад розповіді про декількох письменників.

Наприклад, Всеволод Нестайко у дитинстві був дуже хворобливим хлопчи­ком. Не було, здається, такої дитячої хвороби, якою би він не перехворів. Мама вчителювала і не могла сидіти постійно біля хлопчика. Доводилось зачиняти його самого вдома. Тому дитинство для Всеволода — це самотність. Сидів у коридорі під дверима і вслухався в жахливу тишу, а в уяві вимальовувалися різні потвори і чудовиська. Тоді починав гірко плакати, але його ніхто не чув. Хіба якось сусідка підійде з то­го боку дверей, поговорить хвилинку-другу й піде у своїх справах. Наперекір жахливим картинам почав видумувати смішні історії (в роду в них усі були жартунами). Отак і змагалися між собою жахи і ве­селі дотепи.

А Борис Грінченко у дитинстві був лагідним, з вразливою душею, любив усе живе. Одного разу хотів навіть погладити вовка, що якось забрів на хутір.

Володимир Самійленко часто друкував свої твори під псевдонімом «Сивенький». Письменник і справді був сивенький: сивенький був його пишний чуб (поет рано посивів), сивуватим видавалося безкровне обличчя, сиве вбрання, майже завжди притрушене сивим попелом, сиві від пороху чоботи.

Псевдонім «Леся Українка» теж має свою історію. Передбачлива мати, відсилаючи вірші тринадцятирічної доньки Лариси Косач до друку в Галичину, підписувала їх псевдонімом «Леся Українка» (здрібніле ім’я «Леся», бо дівчинка ще була малою, ;і «Українка» писала тому, що їй не подобалося сло­во «українофіл», тоді часто вживане; «Українка» — значить дівчина з України). Так Олена Пчілка на­завжди поєднала долю Лесі з долею України.

А справжнє прізвище Олени Пчілки — Ольга Петрівна Косач-Драгоманова. Як згадує її дочка Ізидора, Ольгу на Волині, де проживала сім’я Косачів, називали Оленою, а оскільки вона багато працювала, то чоловік, Петро Антонович, порівнював її з пчілкою. Звідси відомий псевдонім «Олена Пчілка». Письменниця справді любила бджіл, їх невсипущу працю, доцільну метушню. Там, де вона довго жила, заводила пасіку, хоч би три — чотири вулики.

Невеликий на зріст, білявий, з коротко стриженим волоссям, з добродушною і вибачливою усмішкою, в окулярах, він швидше нагадував сільського вчителя, ніж поета і глибоко інтелігентну людину. Це — Богдані-Ігор Антоніч.

Стрімка летюча постать, задумливі каро-зелені очі, у руках дипломат і газета або журнал. Звичайно, це Євген Гуцало.

Невисокого зросту, з очима, веселими й печаль­ними водночас, здивована дівчинка і зріла мудра жінка в одній іпостасі, зі школярською стрижкою, в якій — навіщо? звідки? чому? — проблискує сиви­на. А ще — емоційна та іронічна, усміхнена і пе­чальна, зневірена й довірлива, безтурботна і саркас­тична, наївна і прозірлива, проста й парадоксальна, і оптимістична, як сама Поезія — такою знають Іри­ну Жиленко

Борис Олійник так згадує про Олеся Гончара: «Він не вміє грати своїм обличчям. Коли його щось дратує, увесь нахмурюється, погляд загострюється… Чужий біль, фізичний чи душевний, сприймає, як свій. Він, той біль, одбивається в усій його постаті, в очах, у вмить посірілому і постарілому обличчі. В такі хвилини ладен перебрати на себе удари долі, роковані товаришеві, ладен пробачити потерпілому давні й недавні образи.

Посмішка у Гончара особливо красива. Вона осяює його дивним, м’яким сяйвом. Тоді він стає відкритий, доступний, аж по-хлоп’ячому наївний…»

Анатолій Костецький. Народився Анатолій Костецький у місті Києві в учительській сім`ї. Його мама, вчителька української мови та літератури, з трьох років брала хлопчика з собою на уроки й садила за останню парту. У чотири роки він навчився читати, а в п`ять засвоїв грамоту, вже писав і починав римувати. Рано навчився грати в шахи й плавати. Відтоді не розлучається зі спортом, книгою й пером. Здібного хлопчика мама стала заохочувати й до класичної літературної спадщини. У перший клас пішов, маючи у зошиті декілька своїх віршів. А в п`ятому класі на шкільному конкурсі одержав диплом за вірші, присвячені Т.Г.Шевченку.

Ще в п`ятирічному віці, коли старші запитували Анатолія, ким він хоче бути, хлопчик твердо й упевнено відповідав: «Письменником». Це викликало сміх у дорослих. Та спочатку були бабусині казки, пісні, а потім – столична школа, технікум електроніки, навчання в якиївському державному університеті, аспірантура, кандидатська дисертація, викладацька діяльність.

Друкуватися почав «аж» у двадцять років. У його творчій долі неабияку роль відіграв Михайло Стельмах. Коли А.Костецький тиждень-другий не давав про себе чути, то Михайло Панасович сам телефонував йому й турбувався: «Ти що, кинув писати?.. Ні? Тоді чого не несеш?» Одного разу, прочитавши вірші початкуючого поета, Стельмах підкреслив деякі рядки і сказав: «Отут я бачу в тебе щось… інфантильне. Спробуй писати для дітей». За кілька днів Анатолій написав рівно дюжину віршів і вініс йому. Стельмах заохотив поета, а невдовзі подзвонив:

  • Слухай, Толю, я тобі тут перепустку замовив.
  • Яку? – здивувався Анатолій.
  • На письменницький з`їзд. Корисно буде. Згода?

На з`їзді виступав Стельмах. А наприкінці виступу сказав: «Тепер хочу звернути вашу увагу… на поки що зовсім невідоме прізвище майбутнього дитячого письменника Анатолія Костецького і прочитати його вірші».Для Анатолія це була приємна несподіванка. А через деякий час йому подзвонили з видавництва «Веселка» і попросили зайти. Ще одна несподіванка чекала А.Костецького – його збірочка з восьми віршів, тих, які він раніше показав Стельмахові. Виявляється, Михайло Панасович сам відніс вірші до видавництва, сам зголосився й бути редактором.

Анатолій Качан. Дитинство Анатолія Качана промайнуло серед розлогих південних степів, а зрілі роки пов`язані з морем і річками.

Народився Анатолій Леонтійович у селі Гур`ївці, що лежить у пониззі Бугу, на Миколаївщині. Від батька взяв відчуття землі, селянську мудрість і спостережливість. А від матері, чия пам`ять зберігала безліч усіляких пісень, переказів, бувальщин, – доброту й любов до слова.

Після закінчення школи Анатолій працював радіомонтером, а пізніше навчався в Одеському університеті на філологічному факультеті. Учителювати довелося в незвичайному місті Вилкове, що за десять кілометрів від Чорного моря «розсипалося» в гирлі Дунаю на острівцях, порізаних численними каналами й протоками. Це місто називають ще українською Венецією: тут люди живуть прямо «на воді», а за автобуси і трамваї їм правлять звичайні човни. І хоч Анатолієві знайома з дитинства річкова стихія, однак він довго не міг звикнути до подібного. Замість прогулятися вранішніми міськими вулицями молодий учитель повинен був добиратися до школи різними протоками на старенькій плоскодонці. А потім письменник свою долю пов`язав із славнозвісним Дніпрм-Славутою, оселившись на його березі в Києві. Степ і море – невід`ємна частина творчості поета.

З дітьми розмовляє серйозно, ніколи не «ламає» язика, не підлаштовується під малечу. У зовнішній незворушності, небагатослівності, розважливості Анатолія Качана ховається широта натури, глибина думок, мислення.

Степан Жупанин. Між високими горами, рясно вкритими шовковими травами, на березі річки Синявки, що на Закарпатті, у багатодітній селянській сім’ї Марії Петрівни та Ілька Андрійовича Жупанинів, народився син Степан, якому судилося стати відомим дитячим поетом. Разом з іншими дітьми він бігав на пасовище, що було неподалік батьківської оселі, збирав хмиз, ліщинові горіхи, гриби, ягоди, які так щедро дарувала карпатська земля. Зростав хлопчик серед гостроверхих смерек, гірських потоків, синіх полонин і співучих односельчан, які часто збиралися в їхній хаті на вечорниці. Сюди сходилися мешканці Зарічної околиці, щоб разом попрацювати і поспівати. Вони очищали качани кукурудзи, пряли нитки з овочевої вовни, з льону чи конопель і, звісно, не обходилось без пісень, легенд, забав. Малий Степанко до кінця вечорниць був з дорослими, допомагав працювати, але понад усе любив слухати оповіді про Довбуша, січових стрільців, відьом і домовиків, водяників і лісовиків. Від батька навчився коломийок, ще й до того вмів грати на сопілці. А мати часто розказувала хлопчикові різні легенди, притчі, казки. У біографічному творі «Іршава» пізніше поет напише: «З маминої казки вірш мій розпочався, дзвінко перелився в пісню для дітей».

У школі Степан був кращим учнем. Йому вистачало часу і на захоплення ляльковим театром. А в сьомому класі перед початком лялькової вистави Степан виконав свого власного вірша-пісеньку «Мак і бджілка». Потім було навчання в Ужгородському університеті, аспірантура, вчителювання в сільській і міській школах.

В одному з листів до нього відомий композитор Анатолій Кос-Анатольський писав, що його вірші самі просяться на музику. Понад сто поезій Жупанина стали піснями і навіть вийшли окремим виданням.

Понад три десятиліття Степан Жупанин залишається вірним молодшим читачам. А це означає, що в Країні Дитинства він пропав назавжди.

Євген Гуцало. Стрімка летюча постать, задумливі каро-зелені очі, у руках дипломат і газета або журнал. Народився Євген Гуцало в селі Старому Животові на Вінничині в сім`ї вчителів. Батькам доводилося переїжджати з однієї сільської школи в іншу, й малий Женя вдосталь надивився розмаїтої подільської природи, наслухався щирих і співучих подолян. Батько викладав українську мову і літературу, а мама – хімію і біологію. Мабуть, тому в Гуцала така рівновелика любов до рідного слова і рідної природи, до ледь вловимих відтінків барвистої мови і до шовкових трав.

Коли хлопчикові було чотири роки, почалася війна. Ця тема згодом знайшла своє відображення в багатьох творах письменника. Та й у дитячих іграх тодішніх дітей війна ще довго нагадувала про себе. Пам`ятає Дмитро Лабунець, товариш дитинства, як вони разом з Жежею розстрілювали опудало, одягнене в німецький мундир, що його на городі поставила баба Ликера.

А потім була школа, та сама, яку спалили фашисти і яку першою люди взялися відбудовувати. Хлопець змалку тягнувся до слова. Одного разу треба було написати твір на вільну тему. Прочитавши його творіння, батько підозріло глянув на сина і на весь клас запитав: «Ти оце звідки списав?» Прбувати себе в літературі Євген почав рано, ще десь у третьому-четвертому класі. За хатою, в кущах бузку, сам змайстрував собі столика з грабових жердин і спекотними днями ховався в затінку й писав вірші, оповіданнячка. Писав, клеїв у конверти і відсилав. Але відповіді чомусь приходили негативні. Жоден дитячий журнал і дитяча газета не надрукували ні одного його рядочка. Та хлопець твердо вирішив стати журналістом. А ще багато читав. Читав усе, що потрапляло до рук. Випасаючи череду, читав «Кобзар» Шевченка і стару обдерту Біблію без початку і кінця, що знайшов у скрині померлої баби Ликери. Читав Вальтера Скотта, Джека Лондона і брошуру про силосування, яка була в колгоспній бібліотеці. Пристрасть до жадібного читання не покидала Євгена Пилиповича все життя.

Коли треба було визначитися в житті, він без вагань подався на факультет журналістики Київського університету. Всі екзамени склав на «5», а останній – географію – на «4». А було п`ятнадцять вступників на одне місце. І одержав відповідь: «Вас не зараховано з причин конкурсу». Та через рік став студентом Ніжинського педінституту. І знову писав. Стінгазета філологічного факультету помістила його віршовані імпровізації на тему «Слово о полку Ігоревім». Тут Гуцала зазнав чи не найдошкульнішої критики з боку студента фізмату Кучми, з яким жив в одному гуртожитку і який весело кричав під вікнами: «Ума нема – так шапку на!» Та ніщо не зупиняло Женю. Свої літературні спрби він вирішив надіслати Сосюрі. Іодержав відповідь, писану від руки, де відомий поет стверджував, що вони пишуть у несхожих ключах, і радив звернутися до Тичини. Хлопець надіслав свої твори Тичині, Рильському, але відповіді не одержав. І вперто шукв себе, свою тему. Таки знайшов і став в один ряд з класиками світової літератури. З-під його пера вийшло понад сто книг. Друзі жартома розказували, що коли Євген Пилипович проходив вранішніми вулицями Києва, то пташки переставали співати і спурхували йому на плече – природа тонко відчувала справжнього митця.

Не стало Євгена Гуцала – і земля осиротіла ще на одне соковите і влучне слово.

Отже, потрібно звернути увагу на якість мовлення (саме застосування ораторських прийомів, вільна, щира розповідь здатна привернути увагу учнів). Але і розповідь потрібно переривати цитатами, добираючи для цитування текст настільки вражаючий, образний, проникливий, що його не можна переказати без втрат сенсу й стилю. Це може бути цитата з твору, щоденника чи листа письменника, може бути влучна його характеристика, дана сучасником, науковцем, іншим письменником, часто це вірш про нього. Учитель збирає вірші, написані поетами про поетів, взагалі про художників слова. Вірш треба читати напам’ять, можна відкрити ним урок, можна записати цитату на дошці і перетворити на проблемне завдання, можна підготувати учня, який прочитає вірш.

1.3. Прийоми ознайомлення учнів початкової школи з біографічними відомостями про письменників.

Виховуючи в учнів інтерес до творчої та особистої долі письменника, ми формулюємо і надзавдання у підході до теми: розширити читацький кругозір молодшого школяра.

Найлегший шлях формування уявлень про письменників у молодших школярів відбувається під час літературної гри. Цікаві приклади таких ігор з використанням біографічних відомостей можна знайти в працях сучасних методистів (О.В.Джежелей, А.А.Ємець , А.Мовчун). Серед літературних ігор особливо треба виділити: “Літературний аукціон” та літературні загадки “Впізнай письменника”. Мета цього виду робіт – засвоєння біографії письменника; формування вмінь розпізнавати серед біографічних даних найбільш значні для характеристики письменника; активізація та систематизація читацького кругозору, розвиток вміння використовувати різні джерела при виконанні завдання.

Приваблива форма гри дозволяє легко і міцно засвоїти отримані знання. І головне, учні 3 класу повинні не тільки брати участь, але й самостійно складати різноманітні літературні ігри.

Прийом «дослідження» доцільно застосовувати саме при вивченні біографії. Дуже важливо, щоб учень не просто прослухав (хай і найуважніше) розповідь про життєпис поета, прозаїка, драматурга, а ще й сам узяв активну участь у процесі пізнання певної особистості. Тоді його знання стануть переконаннями.

На уроці вивчення біографії треба пам’ятати, що життя митця – це передусім життя його творів. Тож учитель має називані твори, показувати їх різноманіття, зацікавлювати в їх прочитанні. Слід не обмежуватися назвою і жанром, а переказувати цікавий епізод, відзначати мистецьку знахідку, — отже, самому вчителеві знати творчість письменника далеко ширше за шкільну програму. З метою вивчення життєпису письменника учні можуть виконувати такі завдання:

  • підготувати (прочитати) цікаві відомості про письменника;
  • відповідати на елементарні питання, стосовно біографії;
  • називати твори, написані письменником;
  • дивлячись на портрети деяких, називати правильного.

Н.М. Свєтловська радить кожний урок вивчення біографії розпочинати по-іншому, з вигадкою, інтригуючи, викликаючи інтерес до постаті, про яку йтиметься [58, 182]. Неповторна особистість — неповторна розповідь про неї, певно, таким має бути методичний принцип викладання біографії. Він заперечує сам термін «біографія», вживаючи натомість «вивчення, пізнання особистості письменника», тобто його внутрішнього світу, світогляду, вдачі, уподобань, особистого та громадського життя. «І про це все треба оповісти так, щоб в учнів створилося враження, наче ви, вчителю, все це бачили на власні очі, наче ви особисто знали письменника і оце, нещодавно з ним розлучившись, з приємністю ділитеся враженнями про свого улюбленця. Йдеться про так званий ефект присутності.»[58, 183]. “Щоб привернути увагу учнів до письменника, не гріх їх заінтригувати.»

Як безпомилково обрати один зі згаданих засобів? Найперший критерій: щоб його суть відповідала характерові особи письменника. Слід виходити і з наявних матеріалів, і з особливостей, притаманних учителеві.Та хоч який би засіб не обрав учитель, у застосування його потрібно вкладати душу.

Варто окремо звернути увагу на додаткові засоби, здатні “освіжити” вивчення біографії, зробити його незвичайним.

О.Демчук пропонує застосовувати такі засоби і прийоми, як прослуховування музичних композицій; активна демонстрація фотографій, презентацій, якщо є можливість-фільмів. [46,34]

Учителі здебільшого користуються портретами, що не створюють враження живої людини. Проте до наших днів дійшли численні фото митців ХІХ ст. Особливу цінність мають сімейні фото.

Під час вивчення біографії важливим є застосування активних та інтерактивних методів навчання, покликаних активізувати учнів, підвищити ефективність сприймання (загальновідомим є факт, що інтерактивні методи мають на порядок вищу ефективність, ніж пасивні). Цікавими для учнів будуть популярні зараз рольові ігри, гра «мікрофон» з «присутніми письменниками», що розповідатимуть про своє життя.

Цікавою та новою є позиція сучасних методистів щодо інтеграції методів та прийомів викладання біографії для створення цілісного процесу: у реалізації принципів викладання життєпису та у використанні численних джерел роботи може стати екзистенційний діалог, який учитель провів з уявлюваним ним письменником. Педагог розповідає про свою першу зустріч з творами митця, про своє відкриття фактів його біографії, особистісні відгуки на них. Добре, якщо вчитель подорожує і може передати школярам свої враження від рідних місць письменника, від екскурсії меморіальним музеєм, від хвилин біля його могили. Іноді вчитель перевтілюється в митця і вживає форму невласне-прямої мови, починаючи говорити від його імені. Найкраще це робити для того, щоб показати наочно ситуацію екзистенційного вибору, в яку потрапив письменник – тоді поворот долі митця буде тлумачитися як його вільний вибір, навіть в жорстких історичних обставинах» [35, 123].

Таким чином, при порівняно невеликій кількості методів (художньої розповіді, розповіді з постановкою завдань, розповіді із викладання біографії письменника є величезна кількість прийомів, що дозволяють зробити цікавим цей матеріал. Першорядне значення грає саме слово вчителя, його здатність доходити до душ дітей, хвилюючи їх уяву та збуджуючи цікавість до окремого митця, його творів письменства.Необхідно використовувати і самостійну роботу учнів на уроках як класного так і позакласного читання.

На сьогоднішній час проблема самостійної роботи у процесі позакласного читання розкрита досить обмежено. У цьому напрямку працювали видатні педагоги, спеціалісти і психологи: Свєтловська Н.Н., доктор педагогічних наук, педагог розглядала цю проблему (вміння самостійно працювати з книгою) як спосіб пошуку у книжках відповідей на поставлені кимось або життям запитання. Проведені нею дослідження доводять, що учня можна навчити самостійно працювати із книгою, але цей процес повинен бути систематичним, конкретизованим і переслідувати певну мету. У її книзі “Методика позакласного читання” показано як, спираючись на наявні в учнів “техніку читання” і вміння працювати з текстом твору, поступово навчити і привчити кожну дитину вибирати собі для читання книжки за інтересами і розглядати і читати їх, застосовуючи свої знання, уміння та навички, набуті на момент зустрічі з книжкою. А головне – за допомогою свідомого вибору і читання книг пізнати не тільки навколишній світ, але і самого себе: свої сильні і слабкі сторони, свої особисті потреби, особливості, можливості їх удосконалення”[53].

Отже, при ознайомленні учнів початкової школи з біографічними відомостями про письменників ми використовуємо літературні ігри, прийоми «дослідження»письменників, складання ланцюжків творчості для того,щоб не тільки познайомити учнів з біографією, але і розширити читацький кругозір.

РОЗДІЛ II. Практична робота з формування уявлень молодших школярів про біографію письменника

2.1. Аналіз програм та підручників щодо теми дослідження.

Програма з читання для 3 класу складається з пояснювальної записки та змістовних ліній Державного стандарту з читання: Коло читання. Формування і розвиток навички читання. Літературознавча пропедевтика. Усвідомлення жанрової специфіки творів. Смисловий і структурний аналіз тексту. Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення читача до змісту твору. Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного. Робота з дитячою книжкою. Позакласне читання.

У 3 класі коло читання розширюється за жанрами та персоналіями, охоплюючи доступні,цікаві для цього віку твори, які мають художньо – естетичну цінність.

Сходинки до монографічного вивчення творчості поетів: Марійка Підгірянка, Н.Забіла, П.Воронько, М.Стельмах, Т. Коломієць, А.Костецький, Д.Павличко.

Стосовно біографії письменника, то змістом навчальної діяльності є усвідомлення взаємозв’язків : автор – твори – книжки; автор – теми. Ставлення письменника до зображуваних подій і персонажів. Епізоди з життя і діяльності письменника.

На цьому етапі учні повинні:

  • пояснювати, що той чи інший письменник є автором низки творів, низки книжок на певну тему, наводити приклади; мати елементарне уявлення про авторську позицію; як автор ставиться до зображуваних подій і персонажів (з допомогою вчителя);
  • розповідати епізоди з життя і діяльності письменників, з якими ознайомлювались під час навчання.

У підручнику Савченко О.Я. «Читанка» 3 (Ч.2) (К. «Освіта» 2003р.) зустрічаються такі письменники, твори якого вивчаються, але діти про них майже нічого не знають, або інформації зовсім мало. Це такі письменники як: Анатолій Костецький, Анатолій Качан, Степан Жупанин, Євген Гуцало.

Ось що пропонує підручник.

У розділі Шевченкове слово діти звертаються до поезії Т.Г. Шевченка, а саме: «Село! І серце одпочине.», «І досі сниться: під горою», «Тече вода із-за гаю». Також подана невеличка біографічні розповідь про поета, якої не достатньо для того, щоб пізнати його життя, зовсім не сказано про те, коли він почав писати свої вірші. А навпаки дається завдання дітям самим знайти твори про його життєвий шлях.

Про Марійку Підгірянку подано зовсім мало інформації, яка дітям буде нецікавою, подані такі факти, що не розкривають її як поетесу. Можно було б не тільки сказати про те, що «багато творів поетеси покладено на музику», а й назвати їх. У підручнику представлені такі твори як: «Що я люблю», «Співанка про місяці», «Діти й ластівка».

Наталя Забіла. Про неї написано коротко і ясно, але не дуже цікаво для молодшого школяра. Діти вивчають такі твори: «Хто сильніший?», «Кожен місяць, кожну пору», «Чотири пори року», «У дитячому театрі»

Грицько Бойко. У його біографії дуже чітко вказано на те, щоб діти не тільки прочитали його твори, але і задумалися над тим,чи не впізнають вони в них себе чи своїх друзів, рідних. Його твори «Як невдаха виступав», «Хвастунець», «Сашко» дають можливість молодшим школярам подумати над своєю поведінкою, щось виправити в собі. Також в нього присутні загадки, скоромовки, веселики.

У біографії Дмитра Павличка сказано лише у якому році і де він народився, більше нічого. Для дітей молодшого шкільного віку це зовсім не цікаво. Потрібні інші факти, які зможуть прищепити інтерес до цього поета. У підручнику вказані такі твори: «Розмова», «Гном», «Птиця», «Мрія».

Анатолій Костецький. Про нього вже йшлося у попередньому розділі, але в цілому про нього, на мою думку, написано із захопленням. Дітям цікаво буде і надалі вивчати його творчість. А це – «Імена», «Не хочу!», «У гостях», «Бюро знахідок».

Тамара Коломієць. Про цю поетесу, на мою думку, теж у підручнику мало матеріалу, потрібно розповісти про її життя, родину. Вона пише про дружбу, працьовитість, доброту. «Дбайкова пісенька в дорозі», «Хто розсипав роси», «Чоловічки», «Їжаки»,

Анатолій Качан – це поет, про якого у підручнику майже немає інформації, дітям не цікаво буде вивчати його твори : «Обтрусили яблука», «Ластівки», «Дівчинка і море».

Про Степана Жупанина коротко розказано тільки те, де він виріс і що його надихало на створення віршів, і все. На думку методистів, для того, щоб дати дітям знання про поета, потрібно звертати увагу на його біографію. «Ліщина», «Оленчині вишиванки», «Сім вітрів» – це твори, які пропонують до вивчення.

Василь Сухомлинський поданий досить цікаво, але можно додати ще трішки цікавих моментів із його життя. У підручнику зустрічаються такі твори : «Красиві слова і красиве діло», «Кінь утік…», «Гвинтик», «Який слід повинна залишити людина на землі?».

Про Євгена Гуцало знову недостатньо інформації для вивчення. У підручнику зустрічається тільки одне, але цікаве оповідання «Перебите крило».

Анатолій Григорук. Про цього письменника змістовно і цікаво розказано і твори його цікаві незвичними назвами. «Хто міняє, той нічого не має», «В гурті й пісня в лад іде».

У творах Ярослава Стельмаха герої – наші сучасники, в його оповіданнях багато діалогів, що приваблює читачів. Це такі твори, як «Ловись, рибко!».

Також у підручнику зустрічаються зарубіжні письменники: Шарль Перро, Брати Грімм, Карло Коллоді, Астрід Ліндгрен, російський письменник Петро Єршов.

Аналізуючи програму та підручники з читання ми дійшли таких висновків:

У програмі чітко зазначено, про те,що повинні робити діти на певному етапі, а це:

  • пояснювати, що той чи інший письменник є автором низки творів, низки книжок на певну тему, наводити приклади; мати елементарне уявлення про авторську позицію; як автор ставиться до зображуваних подій і персонажів (з допомогою вчителя);
  • розповідати епізоди з життя і діяльності письменників, з якими ознайомлювались під час навчання.

У підручниках визначені усі автори для вивчення та їхні твори, але біографічні дані представлено обмежено.

2.2. Дослідне навчання, спрямоване на формування уявлень про біографію письменника в учнів 3 класу.

Дослідне навчання, спрямоване на формування уявлень про біографію письменника, проводилося протягом одного року в 3 класі ЗОШ №2 смт. Золочів Харківської області.

Метою дослідного навчання було побачити, як уявлення про письменників впливатимуть на літературний розвиток молодших школярів. За Н.Д.Молдавською, під літературним розвиток розуміють «віковий і водночас навчальний процес оволодіння умовними формами літератури, які закладені в самій природі пізнання життя й складають мову мистецтва» [54].

Основними критеріями літературного розвитку молодших школярів є рівень сприйняття самостійно прочитаного твору, читацький інтерес, читацький кругозір – «начитаність», уміння працювати з текстом, розуміння поетичного мовлення, уміння на основі деталей відтворювати цілісний образ, наявність художнього смаку й естетичного ідеалу.

Ми зосередили свою увагу на двох основних критеріях – читацькому кругозорі та читацьких інтересах молодших школярів.

Для визначення читацького кругозору та читацького інтересу учнів було проведено опитування третьокласників. Результати аналізу відповідей показали, що читацький кругозір учнів 3 класу досить вузький. Середня кількість названих прізвищ письменників дорівнює 4. Учні назвали прізвища таких письменників, як: Тарас Шевченко, Анатолій Костецький, Грицько Бойко, Леся Українка, Василь Сухомлинський.

На жаль, основна частина класу не любить читати і не може визначити свої читацькі інтереси, лише одиниці можуть сказати, що вони прочитали додатково одну казку минулого року, а всі інші читають лише те, що задають у школі.

З метою визначення знань про письменників було проведено опитування учнів 3 класу. Учням було запропоновано розповісти, що вони знають про таких письменників, як Т.Коломієць, Г.Бойко, Т.Шевченко, Н.Забіла.

Результати цього опитування теж були невтішними, бо у дітей були майже відсутні знання про письменників, майже 70% дітей не знали відповіді на елементарні запитання: ким є людина поетом чи прозаїком, що написала?

З метою подолання визначених проблем було розроблено і проведено 7 уроків читання, спрямованих на ознайомлення з творчістю письменників. Наведемо приклад одного з них.


 

Урок читання

Тема уроку: Марійка Підгірянка «Що я люблю».

Мета: розширити мету розділу — ознайомити дітей із поезіями, в яких уславлюється краса природи і людських вчинків; розглянути захоплення рідним краєм у поезії «Що я люблю» М. Підгірянки; розширити знання учнів про поетесу та майстерність її творів; звернути увагу на римування й образні вислови; сприяти любові до рідної землі.

Обладнання: чистомовки, картки зі словами, збірки творів М. Підгірянки.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

II. Фонетична розминка (скоромовка)

Ку-ку-ку — чути голос у ліску,

Чів-чів-чів — ось горобчик прилетів,

Ила-ила — квітка пелюстки розкрила.

ІЄ-1Є-1Є — ніжно сонечко всіх гріє.

III. Мотивація навчальної діяльності

Повсюди диво й краса — дивись і пізнавай!

І дивовижний світ для себе відкривай.

Прочитайте чарівні слова, які допоможуть нам зрозуміти і побачити красу.

Серце             доброта                  почуття

розум             взаємоповага          щирість

Бо тільки серцем можна торкнутись краси, тільки з добром, щирими почуттями можна увійти у цей дивний світ.

І пам’ятайте:

Всі прийшли на Землю, щоб добро творити,

Щоб ростить старанно честі деревце.

Треба добрим бути, чесно завжди жити.

Любі мої діти, пам’ятайте це!

Так казала Марійка Підгірянка.

Будьте допитливими й наполегливими, як Марійка Підгірянка. Чи відомо вам це ім’я?

  • Можливо, ви вже читали вірші Марії Підгірянки? Погляньте на ось ці розсипані слова — можливо, вони вам допоможуть згадати один із рядочків відомого вам вірша.

Ліс, верхами, буйний, шумить, берези, дуби, буки. («Ліс»)

IV. Опрацювання вірша Марії Підгірянки «Що я люблю»

  1. Підготовка до сприймання нового матеріалу.
  • У кожного є свої погляди, у кожного — свої уподобання, але в них є спільне в одному, зокрема в тому, про що пише поетеса. Мабуть, немає такої людини, яка б не любила матусю, батька та красу рідного краю.

Давайте зараз пофантазуємо й спробуємо намалювати картину при­роди рідного краю. Тож уявімо, що ми знаходимося у веселому гайоч­ку, де вітерець ніжно гойдає дерева й нашіптує їм ніжні слова. Давайте спробуємо їх швидко прочитати.

ценсо       тумася
ліхб              котьба
окдса            тихана

  1. Читання вірша учнями.
  • Прочитайте вірш так, ніби це ви говорите про свої почуття.
    1. Аналіз змісту вірша.
  • Кого любить дитина?
  • Що найбільше їй запам’яталось?
  • За що вона любить лан, садок і горбок?
  • А які ваші улюблені місця?
  1. Вправи для розвитку швидкості читання.
  1. З’єднайте пари слів.

Родить грушку несу хатину пасу хліб люблю вівці

2. Переплутались рядки — їх швидко віднови!

І лан, що родить для мене хліб,

Люблю в криниці блакитну глиб,

Горбок, де білі вівці пасу,

Садок, з якого грушку несу.

V. Розповідь учителя про письменницю

—Ліс сьогодні допоміг нам донести цікаву інформацію про талановиту дочку лісничого Ленерта. Про дівчинку, яка жадібно тяглася до науки, але через матеріальні нестатки батько не міг дати їй освіту.

Письменниця народилася 29 березня 1881 року в прикарпатському селі Білі Ослави. Серце дівчинки прагнуло краси й світла, вона хотіла вчитися, й дідусь по матері навчав онучку читати, писати, але початковою школою її освіта й закінчилась.

Допитлива, наполеглива Марійка на цьому не зупинилась.

Прочитайте текст про письменницю самостійно.

  • Що нового ви дізналися про поетесу?
  • Як ви вважаєте, чому мова природи була знайомою і рідною для Марії Підгірянки?
  • Що найбільше любила поетеса?
    1. Підсумок уроку
  • Сьогодні ми всі відкрили для себе багатогранний талант Марійки Підгірянки. Талант мудрого, доброго слова, який народжує у наших серцях велику любов, повагу до всього прекрасного. Бо тільки добро, любов, по^ вага мають передаватися із покоління в покоління і стають найдорож­чим скарбом всього народу.

Бо любов до свого краю Я у вірша оспіваю І тонесеньким пером Опишу і намалюю,Все, що серденьком я чую.

VII Домашнє завдання. Виразно читати вірші.


 

Урок читання

Тема уроку: «Малий Тарас чумакує».

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, малюнки Шевченка; картки зі словами.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

Коли в душі моїй тривога, Коли в душі пекельний щем, Іду до нього, до живого, У Всесвіт віршів і поем. І в дощ, і в сніг карбую кроки, І чую, дивлячись в блакить: Реве та стогне Дніпр широкий, Щоб розбудить всіх тих, хто спить.

  • Чиї слова були пророчі і розбудили світ від сну?
  • Чия любов до України і невмируща, і міцна?
  • Кого ж ми звемо сином України?

II. Підготовка до сприймання нового матеріалу —

  1. Повідомлення вчителя.

— Ім’я Тараса Григоровича Шевченка невіддільно пов’язано з Укра­їною. Україна — це Шевченко. Шевченко — це Україна. У ньому на­ша історія, наша мрія, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив. Через усе життя проніс великий -у^- Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки-України, у своїх творах нагадував людям про минулу славу України.

Ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо й будемо згадувати, бо він        –

подарував нам безцінний скарб. Цей скарб — його чудові твори, в яких струменить любов до Батьківщини та турбота про її майбутнє.

  1. Читання вірша.

І не тюрма, ні пострах кар

Не мали сил порвати струн! Найкращу пісню дав нам в дар Найкращий син, Вкраїни син.

  • Ми розпочинаємо вивчати розділ «Шевченкове слово»

III. Опрацювання статті про поета

  1. Самостійне читання. Відповіді на питання.

— Коли перед Шевченком відкрився новий світ?

  1. Питання прислів’я, пояснення його значення.

Шевченкові слова сяють, мов ясні зорі.

  1. Робота над оповіданням.
  • Читання оповідання вчителем.
  • Що нового дізналися про Т. Г. Шевченка?
  • Словникова робота.

а) Читання колонок слів на одному диханні.

Возі                 степ               бані              річка

хаті                 очі                 коні              пашу

б) Читання колонки слів «буксиром».

Пасинки          татари          обабіч          уява

вольниця         бранці          воли             запорожці

товариство ясир                  гайдамаки могила

(Пояснення малозрозумілих слів.)

  1. Читання оповідання учнями вголос «ланцюжком».
  2. Вибіркове читання.
  • Скільки років було Тарасику? 4 — Прочитайте опис Кирилівки.
  • Чому в хаті Шевченків було невесело?
  • Прочитайте виділені вислови. Як ви їх розумієте?
  • Якими місцями проїжджали чумаки?
  1. Вправи для розвитку навичок читання.
  • Читання за особами (діалог між татом і Тарасом).
  • Гра «Пастка».

Учитель читає текст, припускаючись неточностей. Школярі мають помітити кожну й швидко вимовити правильно.

  • Мовно-логічне завдання «Який склад загубився?».

На дошці записане речення з твору, але окремі склади пропущено. Учням потрібно відновити запис, доповнивши його потрібними складами.

IV. Підсумок уроку

  • Що нового ви дізнались про Т. Г. Шевченка?
  • Якою дитиною він був?
  • Які риси характеру малого Тарасика ви хотіли б виховати в себе?

V. Домашнє завдання Читати, стисло переказувати твір.

Треба сказати, ща на таких уроках дітям стало цікаво навчатися, вони навіть почали самі розробляти літературні ігри, тестові завдання для однокласників.

Після вивчення ще декількох письменників, дітям було запропоновано скласти ланцюжок з назв творів. Учні спочатку не зрозуміли ,як саме можно зробити ланцюжок, але потім їх зацікавив цей процес, і на наступних уроках вони прохали ще використовувати таке завдання. З ним впоралася більша частина класу (13 учнів).

Ще одне із завдань, яке було запропоноване учням – це «Біографічна вікторина», завдання якої полягало в тому, що дітям були дані невеличкі «уривки» біографії письменника, а їм потрібно було назвати, про кого саме говориться в розповіді. А потім навпаки, пропонується ім’я, а потрібно швидко згадати щось із його біографії. Із 16 учнів класу – 12 зробили все без помилок, і тільки 4 учні не знайшли вчасно відповіді на запитання. У цілому вікторина дітям сподобалась, адже вони були активними, і за кожну правильну відповідь отримували додаткові бали.

Також було проведено уроки позакласного читання («У золото вбралася земля», «Бджола мала, а й та працює». Байка Л.Глібова «Бджола та муха», Усна народна творчість. Українська народна пісня ” Ходить гарбуз по городу ”

На уроках позакласного читання діти робили виставку творів своїх найулюбленіших поетів та письменників зі шкільного курсу. Було дуже цікаво спостерігати за кожним з них, як вдало і з яким захопленням вони відповідали. Діти говорили про те, що тепер вони більше уваги приділяють читанню, що вони навіть не здогадувались, що це буває не нудно, а навпаки. І що тепер кожен з них має свій приклад для наслідування, їм хочеться більше цікавитися життям та творчістю письменників.

На уроках позакласного читання часто використовувалися літературні ігри, для того, щоб зацікавити дітей читанням. Одна з ігор – «Загадковий марафон», вона заключається в тому, щоб діти відгадували про того чи іншого письменника загадки у віршованій або прозовій формі, наприклад

В Моринцях він народився

У кріпацтві опинився

Друзі витягли з біди

Хто це, друже, підскажи? (Тарас Шевченко)

Діти не тільки отримали задоволення, але і в цікавій формі повторили вивчений матеріал.

У кінці першого семестру був проведений літературний тиждень , на якому кожного дня проходив цікавий захід , пов’язаний з творчістю дитячих письменників.

День тижня Захід, який було проведено
1 Понеділок

19.12.11

Відкриття тижня «В гостях у письменника», знайомство з планом роботи. Подорож країною «Майстрів слова і пера», (кімната прикрашалася вишитими рушниками, портретами письменників та поетів, біля кожного портрету стояли старші учні, які знайомили початківців із «майстрами слова і пера», розповідаючи про цікаві факти з їхнього життя)
2 Вівторок

20.12.11

Урок – подорож в гості до Наталі Забіли, літературна вікторина за її творами.
3 Середа

21.12.11

Виховний захід «Шевченко з нами на віки» (Літературно- музична композиція, в якій молодші школярі читали твори напам’ять )
4 Четвер

22.12.11

Кругосвітка за творчістю Василя Сухомлинського (діти ходили по станціях з життя письменника, наприклад ,станція Дитинство, на якій були представлені запитання про дитинство В.Сухомлинського)
5 П’ятниця

23.12.11

 

Загадковий марафон за творами та біографією Грицька Бойка.(Пропонувався ряд загадок за творами Грицька Бойка та з його біографії, діти повинні знайти правильну відповідь)

Підведення підсумків тижня. Нагородження переможців

Таким чином, протягом дослідного навчання проводилася різноманітна робота, спрямована на розширення уявлень дітей про письменників.

2.3. Результати дослідного навчання

У кінці дослідного навчання було проведено повторне опитування учнів,

Результати аналізу відповідей показали, що читацький кругозір учнів 3 класу покращився. Середня кількість названих прізвищ письменників дорівнює 8. Учні назвали прізвища таких письменників, як: Тарас Шевченко, Анатолій Костецький, Грицько Бойко, Леся Українка, Василь Сухомлинський, Анатолій Качан, Наталя Забіла, Степан Жупанин

На жаль, ми не можемо сказати, що в основної частини класу з’явилися читацькі інтереси, для цього були замало часу, але позитивні тенденції були помітні. Діти почали по-іншому ставитися до читання, більше цікавитися книжками, приносити їх до уроку, навіть просили батьків купити їм ті чи інші книжкию.

Результати опитування «Впізнай письменника» у кінці дослідного навчання виявилися наступними: з 16 учнів – 9 учнів відповіли на всі запитання, впізнали всіх письменників на портретах. Зразок такої гри наведено в додатку.

Результати опитування знань про письменників на початку дослідного навчання були невтішними, бо із 16 учнів відповіли на запитання лише 5 чоловік, вони не показали знань біографії письменників. У кінці дослідного навчання, коли проводилося тестування «Які твори письменника ти знаєш» за творчістю Т.Шевченка, А.Костецького та С.Жупанина, то виявилося, що діти в кінці року почали цікавитися біографією письменників. Навіть коли не ставилося завдання розповісти про одного з письменників, діти все одно шукали інформацію про нього. Деякі діти просто копіювали дані з мережі інтернет, та читали такі факти, що їм самим було не цікаво, а інші розповідали своїми словами.

Зразок дитячої відповіді:

«Анатолій Костецький народився у місті Києві в учительській сім`ї. Його мама, вчителька української мови та літератури, з трьох років брала хлопчика з собою на уроки й садила за останню парту. У чотири роки він навчився читати, а в п`ять засвоїв грамоту, вже писав і починав римувати.Він мені подобається, бо написав гарні твори, які я із задоволенням читаю».

«Степан Жупанин. Зростав хлопчик серед гостроверхих смерек, гірських потоків, синіх полонин і співучих односельчан, які часто збиралися в їхній хаті на вечорниці. Сюди сходилися мешканці Зарічної околиці, щоб разом попрацювати і поспівати. Вони очищали качани кукурудзи, пряли нитки з овочевої вовни, з льону чи конопель і, звісно, не обходилось без пісень, легенд, забав. Малий Степанко до кінця вечорниць був з дорослими, допомагав працювати, але понад усе любив слухати оповіді про Довбуша, січових стрільців, відьом і домовиків, водяників і лісовиків. Від батька навчився коломийок, ще й до того вмів грати на сопілці. А мати часто розказувала хлопчикові різні легенди, притчі, казки. У біографічному творі «Іршава» пізніше поет напише: «З маминої казки вірш мій розпочався, дзвінко перелився в пісню для дітей».

Отже в кінці навчального року, коли було проведене повторне опитування учнів 3 класу, виявилося, що у дітей почав розширюватися читацький кругозір, їм стало цікаво займатися в групах, знаходити правильні відповіді самостійно, та покращилися знання про письменників. Учні знають не тільки твори, які вивчаються у 3 класі, але і користуються додатковими джерелами, для самостійної роботи. І головне – діти почали звертати увагу на автора, цікавитися його життям.

Таким чином, завдання дослідження виконані, мета досягнута.

ВИСНОВКИ:

Працюючи над темою дипломної роботи ми дійшли таких висновків:

  • Тема дослідження є актуальною, бо хоч в теорії викладання літератури їй присвячено досить уваги, проте на практиці, як показують констативні спостереження, вивчення життєвого і творчого шляху митця, його біографії викликає труднощі, вчитель не завжди вміє вдало подати
  • матеріал, що призводить до зниження інтересу учнів до предмету.

Окрім того, сучасна школа стоїть перед проблемою морального виховання особистості, а вивчення життєвого і творчого шляху письменника містить у собі значний виховний потенціал, окрім того, взаємовідношення вивчення біографії та власне літературного твору й досі залишаються не до кінця дослідженими.

На основі аналізу науково-методичних джерел визначили, що біографічний жанр у дитячій літературі займає дуже важливе місце, бо знайомство з біографічним матеріалом з перших років навчання повинно прививати дітям смак до самого жанру «життєписів», смак до історії – як до історії народу, так і до історії людини, його долі; повинно направити та формувати його пізнавальні та естетичні інтереси, керувати потребами у читанні.

На матеріалах життєвого шляху письменника можна формувати в молодших школярів кращі моральні якості — любов до праці, рідного краю, свого народу, чесність, принциповість, високу ідейність. Ще визначний методист В.Острогорський, автор книжки «Двадцять біографій взірців російських письменників», адресованої молоді, зазначав, що ознайомлення життям відомих митців допоможе підростаючому поколінню самовдосконалюватися, стимулюватиме його творчі сили, облагороджуватиме його

2) Розрізняють основні типи біографічної інформації для молодших школярів: біографічна довідка, письменник про себе, письменник розповідає про письменника, художні твори про життя письменника.

У навчанні біографічному розказуванню виділяють наступні етапи (за Л.І.Сараскіною та Л.Є.Стрєльцовою):

І. Розказування, яке пов’язане з текстом. Формування первинних уявлень, пов’язаних з колом питань про автора, передбачає цілу серію питань та завдань.

ІІ. Розповідь, яка пов’язана з життєписом письменника.

ІІІ. Розповідь, яка пов’язана з життєписом реальних осіб.

З епізодами біографії можна знайомити дитину, починаючи з 4 років. Їх можна розповісти як на зайнятті, спеціально їй присвяченому (тривалість розповіді 15-20 хвилин), так і перед читанням твору (протягом 5-7 хвилин). Для того, щоб налаштувати дитину на довге та тривале слухання тексту, щоб розбудити його емоції, інтерес до твору, треба розповісти короткий, але яскравий епізод з життя письменника. Він може бути пов’язаний з історією створення, змістом твору, а може бути просто згадкою про дитинство, про формування особистості письменника. Усе це перегукується із зображеним у творі. Розповідь повинна бути яскравою, доступною, але не спрощеною, виразною, але без надмірної театральності.

Першорядне значення у формуванні зацікавленн дітей біографією письменника грає саме слово вчителя, його здатність доходити до душ дітей, хвилюючи їх уяву та збуджуючи цікавість до окремого митця, його творів письменства. Необхідно використовувати і самостійну роботу учнів на уроках як класного так і позакласного читання.

4) Аналіз програми з читання показав, що в 3 класі учні повинні: пояснювати, що той чи інший письменник є автором низки творів, низки книжок на певну тему, наводити приклади; мати елементарне уявлення про авторську позицію; як автор ставиться до зображуваних подій і персонажів (з допомогою вчителя); розповідати епізоди з життя і діяльності письменників, з якими ознайомлювались під час навчання.

У підручниках визначено 18 авторів, які найчастіше зустрічаються для вивчення та їхні твори, але біографічні дані про них представлено обмежено.

  • Дослідне навчання, спрямоване на формування уявлень про біографію письменника, проводилося протягом одного року в 3 класі ЗОШ №2 смт. Золочів Харківської області. Замір читацького кругозору на початку дослідного навчання показав, що діти у класі зовсім не люблять читати і не можуть визначитися зї своїми читацькими інтересами.

Протягом дослідного навчання було проведено 7 уроків класного читання, 3 уроки позакласного читання, на яких учні познайомилися з життям та творчістю таких письменників, як Марійка Підгірянка, Грицько Бойко, Тамара Коломієць.

На уроках використовували різноманітні методи та прийоми для ознайомлення дітей з біографічними даними про письменників.

6) Провівши дослідне навчання, яке було спрямоване на формування уявлень про біографію письменника, можемо сказати, що якщо на початку дослідного навчання учні 3 класу майже не зосереджували свою увагу на прізвищах письменників та його авторів, то після проведення дослідного навчання, ми побачили позитивні тенденції. Читацький кругозір поширився, читацькі інтереси молодших школярів почали формуватися (деякі діти назвали свої улюблені теми –про пригоди, про чарівництво). І головне – діти почали звертати увагу на автора, цікавитися його життям.

 


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Андрусенко В. Кодекс честі як імператив життя: на прикладі життя і творчості Ліни Костенко // Дивослово. – 2003. – №3. 23-31с.
  2. Беленькая Л.И. Ребенок и книга. О читателе восьми-девяти лет. – М. Книга, 1969. – 167с.
  3. Биографическая книга: Проблемы и трудности жанра (дискуссия в секции научно-художественной и научно-фантастической литературы при Ленинградской писательской организации) // Детская литература – 1977. – №5. – С.6 – 13.
  4. Бичко В.Наталя Забіла: Риси літературного портрета.-К.: Державне вид-во дитячої літератури УРСР., 1963.-129с.
  5. Демчук О.В. Життєпис письменника: Конспекти нестандартних уроків. – К.: Педагогічна преса, 2002. – 192с.
  6. Дробот В. Н. Изучение биографии писателя в единстве с его творчеством // Совершенствование изучения русской литературы: Пособие для учителя / Под. ред. А.Р.Мазуркевича и В.С.Гречинской. К.: Радянська школа, 1985. – 256с.
  7. Зелінська Л. Біографічний нарис: грані пізнаного і прихованого // Укр. Мова і література в шк.. – 1991. – №2. – С.18-23.
  8. Изучение личности писателя на уроках чтения в начальной школе. Метод. рекомендации к проведению опыт-эксперимент. работы в 1-3 кл. (АПН СССР НИИ художеств. воспит. сост. Л.И.Сорокиной, Л.Е.Стрельцовой – М.: Просвещение, 1978. – 126с.
  9. Іваненко О. Мої казки і мої дорогі вчителі // Література. Діти. Час. 1982. – К.: Веселка, 1982. – С.122-143.
  10. Ковальчук О. Як вивчати біографію письменниці // Література в школі. – 1952. – №2. – С.90-94.
  11. Кодлюк Я., Одинцова Г. Ознайомлення школярів з біографічними відомостями про письменників // Початкова школа – 1998. – №3. – С.22-25.
  12. Кодлюк Я.П., Одинцова Г.С. Розповіді про письменників: Посібник для вчителів початкових класів. – 2-е вид. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 128с.
  13. Коваль Л.Г. Педпгогічна творчість поета С.Жупанина // Початкова школа – 1995. – №3. – С.23-26.
  14. Корнієнко С. Вшановуємо Т.Г.Шевченка // Початкова школа – 1997. – №3. – С.22-23.
  15. Мартиненко В.О. Іван Франко // Початкова школа. – 1995. – №1. – С.18-22.
  16. Мартиненко В.О. Леся Українка // Початкова школа. – 1995. – №2. – С.19-21.
  17. Мартиненко В.О. Борис Грінченко // Початкова школа. – 1995. – №4. – С.20-23.
  18. Мовчун А.Н. Забіла та її творчість. // Рідні джерела. – 2004. – №1. – С.35.
  19. Мовчун А.Н. Шевченко і його твори в початковій школі. // Початкова школа. – 1999. – №2. – С.22-24.
  20. Мовчун А. Шевченко і його твори в початковій школі. // Початкова школа. – 1999. – №3. – С.20-23.
  21. Мовчун А. Леонід Глібов та його твори в початковій школі. // Початкова школа. – 1999. – №6. – С.22-23.
  22. Мовчун А. Леонід Глібов та його твори в початковій школі. // Початкова школа. – 1999. №7. – С.24-26.
  23. Мовчун А. Марко Вовчок. // Початкова школа. – 1999. – №10. – С.20-22.
  24. Мовчун А. Кобзарева доня – дітям. // Почпткова школа. – 1999. – №11. – С.22-24.
  25. Мовчун А. Гарячий Панько // Початкова школа. – 2000. – №4. – С.23-24.
  26. Мовчун А. Микола Гоголь. // Початкова школа. – 2000. – №11. – С.20-23.
  27. Мовчун А. Микола Гоголь. // Початкова школа. – 2000. – №12. – С.22-24
  28. Мовчун А. Марійка Підгірянка. // Початкова школа. – 2001. – №4. – С.22-24.
  29. Мовчун А. Ліна Костенко. // Початкова школа. – 2003. – №7. – С.20-23.
  30. Мовчун А. Наталя Забіла. // Початкова школа. – 2003. – №3. – С.20-22.
  31. Методические основы языкового образования и литературного развития младших школьников / Под ред. Т. Г. Рамзаевой. – СПб.: Специальная литература, 1997. – 356 с. – С.50.
  32. Методика викладання української мови. – К.: Освіта, 1989. –308 с..
  33. Методика викладання української мови (за редакцією Дорошенка С.І.). – К.: Основа. – с.310.
  34. П`янов В. Слово про Оксану Іваненко // Література. Діти. Час. 1976. – К.: Веселка, 1976. – С.88-104.
  35. Савенко В. Оксана Іваненко. (Дітям про письменників) // Початкова школа. – 1974. – №11. – С.90-93.
  36. Светловская Н.Н., Пиче-Оол Т.С. Обучение детей чтению: Детская книга и детское чтение: Учеб. пособие для студ. пед. вузов. – М.: Издательский центр «Академия»; 1999. – 248с.
  37. Светловская Н.Н. Методика внеклассного чтения: Книга для учителя. – 2-е изд., пепераб. – М.: Просвещение, 1991. – 207с.
  38. Светловская Н.Н., Джежелей О.В. Внеклассное чтение в 1 классе: пособие для учителя. – 2-е изд., перераб. – М.: Прсвещение, 1981. – 208с.
  39. Светловская Н.Н., Джежелей О.В. Внеклассное чтение в 2 классе: Пособие для учителя. – 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1983. – 256с.
  40. Светловская Н.Н., Джежелей О.В. чтение в 3 классе: Пособие для учителя. – 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1984. – 176с.
  41. Степанишин Б.І. Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка в школі: методичний посібник для вчителів. – К.: «Проза», 1998. – 384с.
  42. Слово про Шевченка / Збірник / Упорядник В.С.Бородіна – Х.: Основа. – 1998. – с.168.
  43. Спогади про Івана Франка / Збірник / Упорядник О.І. Дей. К. 6. Дніпро, 1981. – с.413.
  44. Костенко А.И. Леся Українка. – М.: Мол. Гвардия, 1971. – 352с.
  45. Спогади про Т. Шевченка / Упор. і приміт. В.С.Бородіна. – 1982.214с.
  46. Кіліченко Л.М. Українська дитяча література.– К: Вища школа, 1979. –333 с.
  47. Волошина Н.Й. вивчення біографії письменника в єдності з його творчістю // Українська література в загальноосвітній школі. – 2003. – №8. 198с.
  48. Захарова В. Формування моральних якостей в учнів на прикладі життя і творчості І.Багряного // Українська література в загальноосвітній школі. – 2002. – №3. – 453с.
  49. Овдійчук Л. Вивчення особи письменника // Українська мова і література в школі. – 2004. – №4.23-45с.
  50. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: Ленвіт, 2000. – 384с.
  51. Савченко З. «Я син свого народу.» // Особистість письменника на уроці літератури. – Суми: Слобожанщина, 1997.231с.
  52. Савченко О.Я. «Читанка» 3 (Ч1) – К.: Освіта 2003. – 126с.
  53. Савченко О.Я. «Читанка» 3 (Ч2) – К.: Освіта 2003. – 140с.
  54. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі. Київ.: РВЦ «Проза», 1995. – 256с.
  55. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: «Початкова школа»,- 2006. – 432с.
  56. Ходорківський І.Д. Історико-біографічні твори з життя письменників. – К.: Рад. школа, 1963. – 169с.

 

Додаток

Гра «Впізнай письменника»

  1. Назвіть хто зображений на цьому портреті?______________________
    Screenshot_1
  2. Поставте відповідність між авторами та їхніми творами
  1. Наталя Забіла 1. «Кінь утік…»
  2. Дмитро Павличко 2. «У дитячому театрі»
  3. Василь Сухомлинський 3. «Розмова»

3.Хто є автором твору «Хто сильніший?»Визначте за портретом

Screenshot_2

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок. Рейтинг публікації: 0 з 5)
407

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 коментарів

  1. Дуже корисна стаття. Але я трохи не згодна.Все залежить від вчителя, якщо він приділяє на уроці увагу біографії письменників, то і діти будуть її знати. Біографію розповідати і готувати на урок допомагають учні(ось і дослідницька робота).Дякую.

  2. Від зацікавленості особистістю письменника – прямий шлях до інтересу до його творчості. Проникнення в творчу лабораторію майстра слова сприяє естетичному розвитку особистості юного читача. Тому, безумовно, Ваша робота досить корисна та цікава, заслуговує увагу. Так тримати!