Формування життєвих компетенцій учнів на уроках зарубіжної літератури

Автор: заступник директора з виховної роботи, вчитель зарубіжної літератури Хайруліна Олеся Сергіївна

Перед школою сьогодні стоїть серйозна задача виховати особистість, здатну до самоосвіти, розвитку, якій властиві якості громадянина, гідного члена правового суспільства. Тому важливим і актуальним у роботі навчальних закладів, кожного учителя України є формування життєвих компетентностей учнів. Основна мета школи № 109 – виховати особистість, яка володіє сукупністю компетентностей комунікативною, інформативною, пізнавальною, соціальною, продуктивною, полікультурною, саморозвитку, які виступають як міра здатності людини до діяльності. Основний принцип в здійсненні виховної мети нашої школи – громадянська спрямованість, яка дуже важлива в щоденному житті. Тому і вважаю за доцільне формувати, виховувати і вдосконалювати життєві компетенції учнів і на уроках зарубіжної літератури.

Немає межі, коли учитель на уроці формує одну компетенцію, а коли – іншу, це робота кропітка, можна сказати комплексна і довготривала. Головне, що ми можемо і не побачити результату одразу, або навіть через рік. Я готова чекати кілька років, аби мої учні навчилися самостійно і згідно до вимог суспільстві і часу будувати своє життя. Але , все ж таки, спробую схематично відобразити виховання життєвих компетентностей на уроках світової літератури у вигляді таблиці:

Кожен твір літератури несе в собі в першу чергу виховне навантаження, а вчитель як керівник процесу має правильно відредагувати сприйняття учнями тексту. Тому з огляду на вищесказане стає зрозумілим, чому учням пропонується більше завдань творчого характеру, які вимагають від дитини знаходження виходу зі складної ситуації. Майже на кожному уроці є проблемне питання, на яке потрібно кожному дати відповідь і діти вже звикли до того, що відповіді можуть бути різними, навіть протилежними.

Протягом свого стажу роботи, в мене виробилася певна схема поетапного сприйняття твору на уроках світової літератури. І на кожному уроці поетапно реалізується глобальна мета : виховувати чуйну, милосердну, духовно збагачену людину, яка володіє життєтворчими компетентностями. І таким чином можу сподіватися, що учні, вийшовши у великий світ зіткнувшись з проблемами будуть намагатися їх розв‘язати, подолати, а якщо НІ – зуміти пережити іх з меншими втратами.

Отже, І етап. Автор, пишучи твір, розраховує на адекватне сприйняття ( аналіз) його читачем, тобто донести до читача свої думки, почуття, настрої, свій дух. Усе в літературно-художньому творі ( зображально-виражальні засоби, композиційні елементи) проектується не реципієнта (лат. recepito – сприйняття). Тому, для творчого, вдумливого сприйняття тексту логічно познайомити учнів з епохою, в якій жив автор, з історичними обставинами, за яких було написано твір, з життям митця, а головне з його ставленням до життя, людей, цікаві і значущі епізоди з життєвого шляху митця, навіть його кохання, сім’я, домашні тварини. По – різному сприймають діти епізоди з життя письменника або поета, де останні переживають життєві драми, нещасливе кохання, втрату близьких людей , діти, ніби переживають за митця, де –хто говорить «Я б так не зміг!», інші мовчки дивуються. Звісно на цьому етапі використовуються більш дослідницькі методи роботи, бо надовше запам’ятається та інформація, яку не учитель монотонно розповів, а та, на отримання якої учень витратив зусилля, час, можливо гроші. Тому серед домашніх завдань є постійні пошукові роботи, виконання презентацій і інформативних карток самими учнями. Старшокласники із задоволенням готували презентації до тем «Друга світова війна в літературі» (11 клас), «Творчість поетів «Серебряного века» (10 клас), «Антична література» (8 клас), тощо. Для молодших учнів використовується творча гра «Я вас здивую…», діти готують цікавий епізод з життя письменника, коротку інформацію щодо розвитку культури, техніки і науки в той час, історію написання твору. І, звісно, кожна пошукова робота щедро винагороджується вчителем у вигляді оцінки, а дітьми – здивованими, враженими очима. Дуже яскравою була ця гра у 5 – 6 х класах до теми «Культура і література Японії», «Творчість Марка Твена», «Міф і література», «Байка у світовій літературі», тощо.

II етапом роботи над твором є важкодосяжне фізичне сприйняття тексту, тобто читання. В часи домінуючого впливу на дітей телебачення, інтернету, комп’ютерних ігор, учні не знаходять у своєму розкладі часу не прочитання і осмислення творів художньої літератури. Це одна з головних проблем при вивченні літератури. Як же спрямувати зацікавленість учнів на книгу, як заохотити хлопця прочитати “Долю людини” Михайла Шолохова, замість годинного рятування космічних галактик від космопіратів у комп’ютері? Чесно скажу, я не знайшла “ліків” від небажання читати, можливо як і багато літературознавців. Хоча можу поділитися кількома нехитрими методами досягнення читання твору учнями. По-перше на деяких учнів діють слова “треба”, “обов’язковий програмний матеріал”, вони читають , або перечитують твір двічі: вперше на канікулах ( завжди пропоную учням список літератури на майбутній навчальний рік) вдруге безпосередньо під час вивчення твору у класі. Саме на цих “розумників” і спираюся: можна просто побесідувати з ними при всьому класі про цікаві епізоди з тексту ( звісно без переказу подробиць), згадати кумедні і трагічні історії з життя персонажів – наступного уроку дивишся, а кількість “розумників” (тих, хто прочитав твір) збільшилася. Можна на перших уроках роботи з текстом проінсценувати кілька епізодів, або , якщо є , показати відеофрагменти твору, і через урок до “розумників” приєднується більшість класу.

Тривога з приводу дитячого читання зрозуміло кожному вчителеві. Бо кожен з нею зіштовхнувся у своїй повсякденній роботі.

Нинішні діти значно відрізняються від попередніх поколінь. Вони більш соціально спрямовані, більш проінформовані, прагматичні. Щоб такі учні любили літературу, потрібно не відштовхнути, а зацікавити нею. Читання має бути не примусом, а насолодою.

Тому і планую позаурочний час, щоб розширити коло дитячого читання. Не можна сказати, що в учнів взагалі немає інтересу до літератури. Вони читають, але те, що подобається у їхньому віці. Зазвичай, це позапрограмові твори, світові бестселери.

Щоб не втратити школяра – читача, вдаюсь до компромісу: читаємо і їх, як програмові. Читаємо ці твори разом з учнями, обговорюємо, якщо є можливість порівнюємо їх з кіно версіями, намагаємося зрозуміти, чому саме вони для нас цікаві.

Щоб зацікавити учнів твором, яскравіше і якісніше уявити, те, що описується у творі, дуже часто використовую на уроках уривки з відеофільмів, мультфільмів на цей твір. Звісно, що спочатку я переконую учнів у доцільності прочитання першотвору, а тоді вже перегляду фільму за його сюжетом. У результаті виникають цілі дискусії, учні порівнюють мистецтво слова і кінематографію, знаходять плюси і мінуси, відмінності чи, навпаки, точність бачення режисером певних епізодів. А нам ще пощастило у тому, що в нашому місті є театр, де також ставлять програмні твори, от учні і удосконалюють свої навички критично мислити, компаративні аналітичні навички, розвивають свій кругозір. Ми, наприклад вдало опрацювали за схемою аналіз літературного твору – перегляд уривків з фільму – перегляд театральної вистави за такими темами: В.Шекспір «Ромео і Джульєтта», М. Гоголь «Тарас Бульба», Вергілій «Енеїда», М. Булгаков «Майстер і Маргарита».

Таким чином твір за твором наді діти осягають світову культуру. Схематично етапи сприйняття і методи роботи з твором можна зобразити так, зауважу , що твір може бути і прозовим і віршованим.

МЕТОДИ : гра “Вперед у минуле”; гра “Екскурсійне бюро”; інтерв’ю у письменника; гра “А я дізнався, що…”; вікторина на краще знання автора, літературної доби; метод “Інформаційна скринька”; відеомандри; завдання “Допиши потрібні дати або факти” лист до письменника; доповідь, читання з попереднім завданням (виписувати цитати до певного персонажа, знаходити певні зображальні засоби); Вчитель розповідає учням початок твору, можливо зав’язку, а учні заохочені цікавою розповіддю і бажанням дізнатися кінець історії дочитують самі; попередній , уривчастий перегляд відеоверсії твору з метою заохочення до читання; за можливістю перегляд театралізованих вистав; бесіда з учнями, які прочитали твір, або презентація твору цими учнями. бесіди “А якби я вчинив на місті героя?” дискусії, диспути, уроки – суди; творчі роботи, відповіді на проблемні питання. лист до героя; завдання “Зміни трагічну долю героя, перепиши кінцівку твору”; написання власних творів з такої ж теми; порівняння літературного твору з відео версією, або театральною постановкою.

Дуже дієвим є вид роботи, коли учні самі складають вікторини, літературні диктанти, проводять опитування на знання тексту, складають кросворди (ці завдання репродуктивного характеру, тому їх пропоную задавати учням з середнім рівнем знань), для цього учневі необхідно прочитати хоча б скорочений варіант твору. А стимули незмінні: оцінки, усна похвала, накопичення заохочувальних балів під час теми, навіть автоматичне звільнення від написання тематичного опитування. Не буду приховувати, є такі учні, що і до кінця теми не беруть у руки книгу, але приємно чути що вони щось винесли з уроків і хоч мають певне уявлення про того чи іншого письменника, про ту чи іншу книгу (часто пропоную їм на уроці прочитати біографічні дані про письменника або епізод з тексту, а в кінці уроку розповісти чи заповнити кросворд, скласти тест), також маю надію, що колись, хтось із них все ж таки прочитає презентовану на уроках зарубіжної літератури книгу.

III етап. Сприймання літературного тексту – це поступово зворотній процес: сприймаючи твір, учень-читач відтворює (репродуктує) в своїй уяві процес його постання. Сприйняття є індивідуально-суб’єктивним, неповторним, варіативним ( кожен учень сприймає твір по-своєму), хоча не слід забувати про так зване інваріативне ядро ( фабула твору, предметний світ тощо). Тому читання, сприйняття твору завжди процес творчий, це конкретно-чуттєвий, естетичний, емоційний, суб’єктивний процес осягнення твору читачем. І головна функція учителя під час вивчення твору не спалахнути оті перші відчуття, думки щодо прочитаного, ні в якому разі не критикувати думку учня, навіть, якщо воно не збігається з думками більшості. Навпаки педагог має заохочувати до нестандартного мислення, творчого польоту думки, допомагати ненав’язливими, обережними питаннями самому учневі дійти до правильного, свідомого висновку. І лише такий висновок залишиться в пам’яті і відіб’ється у свідомості, моральності учня.

Слід сказати, що бувають проблеми у такій схемі роботи над текстом. За певний час роботи я уже можу виділити ті, на які найбільше звертаю увагу. Справа у тому, що характер впливу художнього твору на читача залежить від індивідуальних психологічних особливостей реципієнтів, епохи, національної культури, крізь призму якої здійснюється художнє сприйняття. Наприклад, в класах, в яких є діти-сироти, треба дуже обережно вести бесіду про щасливу родину, батьківську ласку, сімейний відпочинок. Також зараз дітьми дуже по-різному сприймається твір М. Короленка “Діти підземелля” , коли ця розповідь не про давноминулі часи, а про сьогодення ( є, навіть, діти із сімей зі скрутним матеріальним становищем). Майже в кожному літературному творі є “проблемні місця”, про які учні задають “провокаційні запитання”. Вчитель, готуючись до уроку повинен спрогнозувати такі питання, бути готовим до відповіді, а вже якщо не сподівався говорити на якусь тему, повернути учнів у позитивне вирішення питання, налаштувати дітей на краще.

Твір багатогранний у своєму впливі на аудиторію. Завдання інтерпретації традиційно бачиться в тому, щоб забезпечити постійний вплив твору згідно його абсолютної художньої цінності, незалежно від мінливості історичної ситуації і від історичної мінливості самого твору, його живої взаємодії з культурно історичним досвідом читачів різних епох. У сучасних Ромео інші погляди на дівчат, а деякі панянки не вбачають прекрасного у квітах , принесених юнаком, не розуміють віршів, написаних на їх честь. Сучасні естетичні дослідження показують, що “деформація” смислу і цінності твору від епохи до епохи – процес об’єктивний. Художній текст – замкнена структура, яка володіє смислонавантаженою і естетично цінною внутрішньою організацією, здатною до взаємодії з історично даним і змінним під впливом розвитку суспільства контекстом. Саме тому перед опрацюванням твору з учнями переглядаю його контекст під кутом сучасного сприйняття, звертаю більше уваги на те як подати учням прекрасне, естетичне, як це донести і досягати розуміння від них, що це дивовижно, чудово. Ненав’язливо, по – сучасному толерантно довожу до дітей оті відомі прописні істини. А кожен наш учень, по – своєму сприймає текст, події, що в ньому описані і виносить для себе потрібну життєву інформацію, а можливо, навіть вчиться жити за прикладами літературних героїв.

Схематично сприйняття тексту можна зобразити у вигляді піраміди або сонячного проміння, який розширюється, збільшує коло своєї функції і в кожному місці воно сприймається по-різному.

Я розумію, що кожен учень сприймає твір по-своєму, в силу свого світобачення, життєвого досвіду, вражень, навіть темпераменту і уявлень. Тому в нашій співпраці з учнями більше творчих завдань, “мозкових штурмів”, “мікрофонів”, самостійних виступів дітей. Я прагну до того, щоб кожен мав можливість висловитися, послухати думку іншого, потім зробити об’єктивний висновок, а головне показати учням, що учитель не виключення. Мушу зізнатися, що є такі моменти на уроці, коли я теж змінюю свою думку і мені не соромно признатися в цьому учням, бо я теж навчаюсь і іноді у них.

Таким чином у дітей з’являється розуміння, що кожен з нас – особистість, що має право на повагу і власні думки. Після опрацювання кожного тексту в мене з’являються учні, які по-іншому дивляться на світ. Не повірте, але після опрацювання трагедії “Ромео і Джульетта” припинилися “дитячі смішки” на адресу хлопців, що уважно ставляться до дівчат. На уроках вивчення роману Мігеля Сервантеса “Дон Кіхот” неодноразово піднімалося питання про гуманність і милосердя, про мрії і віру. Намагаюся кожен текст “проектувати” на сучасність, на життя учнів їх свідомість. Показники знань моїх учнів не вражають перевагою “вищих” балів, тому що оцінювати роботу учня я повинна за комплекс знань ( теорія літератури, знання тексту), умінь ( аналіз тексту, робити висновки і т.д.) і навичок, не за життєві компетентності, зміни у світобаченні, та я впевнена: більшість моїх учнів стануть справжніми, повноцінними, гідними людьми, очікуваним поколінням українців. Саме в такій роботі я вбачаю можливість подолання моральної кризи в суспільстві.