Із творчістю яких поетів бажано ознайомити учнів початкових класів?

Нагадаємо, що до XIX століття належать поети, які наро­дилися після 1800 року і основну частину життя прожили до 1900 року: Т. Шевченко, Є. Гребінка, Л. Глібов, Я. Щоголів, Леся Українка, Олена Пчілка, Б. Грінченко, П. Грабовський, С. Руданський та ін.

Найхарактернішою особливістю поезії XIX століття, яка ввійшла до кола дитячого читання, є соціальний аспект: зо­браження тяжкого життя кріпаків, знайомство із селянськи­ми турботами, з працею, розповіді про життя сиріт. Тому без додаткового пояснення іноді дитині стає незрозумілим зміст віршів, наприклад, Т. Шевченка «Сон» {«На панщині пше­ницю жала»), «На Великдень на соломі», П. Грабовського «Швачка» («Рученьки терпнуть, злипаються віченьки…»)., Якщо у XX столітті в читанках для початкової школи кіль­кість трагічних описів минулого була занадто великою, то упорядники сучасних підручників із читання взагалі прибра­ли твори XIX століття із соціальним аспектом (і віршовані, і прозові), залишивши лише пейзажну лірику, сюжетні вірші, (побутові, гумористичні) та загадки. У переліку письменників XIX століття сьогодні відсутні Б. Грінченко і П. Грабовський. Навряд чи учнів початкової школи треба настільки оберігати від реалій минулого та ознайомлення з поняттями «кріпак», «кріпацтво», «пан», «панщина» (у значенні, характерному саме для XIX століття). Інша річ, що пояснення повинно бути адекватним до сприйняття дитини цього віку:

Кріпак — безправний селянин, який належить багатій людині — панові. Кріпак для хазяїна був, як річ, його могли продати, обміняти, наприклад, на собаку. Кріпацькі сім’ї, за бажанням пана, могли розлучити. Зазвичай, кріпацькі діти були неграмотними, часто хворіли та помирали.

Про те, що твори XIX століття із соціальним аспектом повинні бути в дитячому читанні, свідчить досвід передових учителів, які знайомлять дітей з ними.

Хотілося б звернути увагу на те, що деяку складність для учнів початкових класів може представляти лексика творів XIX століття і така особливість побудови віршів, як перенесення. Це пов’язано з тим, що вірші XIX століття зде­більшого не призначалися для дитячого читання, а перейшли до нього з дорослої літератури. Т. Шевченко, Я. Щоголів, П. Грабовський не писали свої вірші для дітей, тому для них характерні іноді складні мовні звороти тощо.

Дрімають села…

Дрімають села.
Ясно ще Осіннє сонце сяє,
Та холодом осіннім вже
В повітрі потягає.

Поети XX Століття (М. Рильський, Н. Забіла, М. Познанська, М. Пригара, В. Бичко, П. Воронько, Б. Чалий, М. Стельмах, Грицько Бойко, А. Костецький) представляють тему природи, її краси, захисту від руйнування, розкривають тему дитинства в різних ракурсах: від народження до мужніння, порушують проблеми морально-етичного виховання дітей, воєнну темати­ку* У творах XX століття представлено велике розмаїття тем і жанрів.

Звичайно, ознакою дитячої поезії XX століття є певне ідеологічне навантаження, однак лишати дітей гарних віршів тільки тому, що в них використано, наприклад, слово «піо­нер», мабуть, неправильно.

Для сучасної дитячої поезії (Л. Повх, Г. Чубач, І. Січовик, Е. Саталкіна) характерне менше акцентування на моральній спрямованості творів, але багато гри, особливо гри словом. Цю особливість сучасної поезії для дітей представлено в на­ступному розділі.