Казка про комп’ютери

Автор: вчитель інформатики Герасимчук Наталія Валеріївна

У деякому царстві, у деякій державі жили-були комп’ютери. Комп’ютери були різні – старі, зі очима, що сльозяться-моніторами і поганою пам’яттю, і молоді, розумні, зі світлими очима, жваві й красиві. Дружно жили комп’ютери в цьому царстві, яке називалося «Ком», молоді допомагали старим, а старі навчали молодих уму-розуму.

Царем серед них був самий мудрий і досвідчений комп’ютер з заморським ім’ям Сервер. Комп’ютери любили свого царя Сервера – він і радою допоможе, і добрим словом підбадьорить. Отак і жили, не тужили комп’ютери в сем царстві. Все б ні чого, так от лихо – царські укази доходили до віддалених комп’ютерів надто пізно. Напише, бувало, цар грамоту, упакує її в спеціальні футляри – дискети і пошле гінців у найдальші краї свого царства. Біжать гінці з дискетами, біжать і в дощ, біжать і в сніг, сонце нещадно палить, вітер злий з ніг їх валить. Прибіжать гінці, віддадуть дискету, а глядь – вона і розмокла від дощу, неприємно вразила від сонця і вітру і указу царського не зберегла. Довго терпів це цар, і вирішив пов’язати всі комп’ютери свого царства Ком в єдину мережу. Нікого не забув цар Сервер, згадав і старих, і малих. А для більшої надійності, послав цар гінців – переписувачів у всі кінці царства свого, вони і провели перепис всіх комп’ютерів, та присвоїли їм усім номери. А номери-то були дивовижні, називалися вони IP адресами, складалися з чотирьох колонок по три цифри, а всього 12 цифр і розділялися колонки між собою крапками.

Чудить цар, посміювалися старі, і невтямки їм було, що розумний Сервер придумав настільки мудровані цифри не заради забави своєї, а заради процвітання царства – IP адрес вистачило комп’ютерам на багато-багато років вперед. І пішло діло на лад в царстві Ком – царські укази доходили до підданих за лічені секунди. Зрозуміли свою вигоду і комп’ютери, вони також стали посилати через Сервер свої повідомлення один одному, для цього потрібно було тільки пам’ятати IP адреси своїх друзів, родичів і знайомих. Біда була тільки зі старими комп’ютерами, не могли вони запам’ятати настільки дивовижні адреси, пам’ять-то вже не та, дірява стала. І знову Сервер допоміг жителям країни Ком, він придумав всім комп’ютерам різні імена, а сам міцно зберігав у своїй пам’яті таблицю відповідності імен і IP адрес комп’ютерів всієї країни.

Тільки Серверу зовсім життя не стало, довелося йому працювати і вдень, і вночі, він приймав листи, по імені відправника і адресата встановлював IP адреси і відсилав повідомлення зазначеним комп’ютерам. Цілу добу стали спілкуватися комп’ютери між собою. Тут і занедужав цар Сервер, від непосильної роботи перегріватися став. Побачили комп’ютери це і стали берегти свого Сервера, даремно не базікали, посилали короткі і тільки потрібні повідомлення. Легше стало Серверу і він зміг виділити час, щоб поговорити з нами. Але пройти до Серверу не так-то легко, цінують його в комп’ютерному царстві і захищає його величезна стіна, яка називається «Брандмауер».

Після введення пароля і натиснення на клавішу, Сервер «приймає» пароль і відкриває двері. Клік на двері завантажує монолог Сервера.

Довго правил Сервер царством своїм і жили комп’ютери мирно і щасливо. А коли постарів Сервер, то прийшов до нього на зміну новий швидкий да умілий комп’ютер, який об’єднав комп’ютери всього світу в єдину інформаційну мережу. І назвали ту комп’ютерну мережу «Інтернет», яка досі живе і процвітає, чого і Вам бажає.