Казка про створення комп’ютерів

Автор: вчитель інформатики Герасимчук Наталія Валеріївна

Колись давно у дрімучому лісі жила собі Сова. Вона була дуже мудра і керувала справами лісу. Всі розрахунки, суперечки та незгоди між лісовим народом Сова вирішувала справедливо. Але настала у лісі смутна пора, захворіла розумна Сова. Тяжкий недуг не давав їй навіть встати з ліжка, не говорячи вже про виконання важких та відповідальних громадських справ. Переполошилася звірина, хапаються за голови, тужать за мудрим порадником – а справи у лісі зупинилися… Не знають білочки, скільки ще їм потрібно на зиму ще горіхів заготувати; не знають птахи, коли їм до Вирію летіти. Зібралися всі звірі на віче – вирішують, що робити, у кого питати.

– До Ведмедя треба йти, того, що сам-один живе, та все знає! – викрикує Заєць, прядучи величезними вухами – все чує, про що громада говорить. Пристали звірі на ту раду, відправили послів. Пішли Сорока та Лисиця – найбільші балакухи, хитрі та до слова охочі.

– Ведмедю, братчику, допоможи! – голосить Сорока, вмовляє Ведмедя. Той неохоче відказує їм, все припрошує їх геть з барлоги. А Лисиця й собі давай вмовляти – мед пропонує, малину. Спокусився Ведмідь, погодився. Через тиждень тяжкої праці, замовлянь приніс Ведмідь чудо-пристрій ЕОМ. З осторогою дивилися звірі на те диво, величезне, страшне, але згодом звикли – не було куди діватись, Сова відійшла від справ, бо це шкодило її здоров’ю. Рахували тепер звірі, згадуючи Ведмедя добрим словом.

Та скоро лише лічби їм не вистачило – захотіли вони нової підмоги. Ходили ледь не щороку до Ведмедя – випрошували нові подарунки. Скоро вже й зовсім крихітними були новинки від Ведмедя, запам’ятовували багато та допомагали у різних справах. Вдячні звірі Ведмедю і досі за таку пораду, самі вже продовжують покращувати чудодійний винахід.