Мій рідний край куточок України

Ковель – квітка Волині в моїй Україні

Автор: вчитель початкових класів Самчук Ольга Іванівна

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Учні об’єднані у групи («Фотокореспонденти», «Історики», «Мовознавці», «Дослідники», «Мистецтвознавці»)

ІІ. Повідомлення теми, завдань уроку.

Учень

Мій рідний край – прекрасне диво,
Куточок раю на землі
Тут усміхається щасливо
Весна піснями солов’їв.

Учень

Тут вічність мрію колихає,
З небес спадає благодать,
Волинь – маленька крихта раю,
Дитинства милого печать.

Учень

Вірш про Ковель

Є квітка Волині в моїй Україні –
То місто чарівне в квітучих садах.
У подвигах ратних і мирної днини
Несуть ковельчани його слави стяг.

Учень

Приїжджайте, відчуйте як Тур`я хлюпоче,
Як пахнуть тумани в обіймах весни.
Тут Лесина Мавка ваш дух залоскоче
І Ковель назавжди ввійде в ваші сни.

Анатолій Семенюк

Учитель.   Ковель!

Скільки змісту в цьому слові! Чарівна перлина Полісся, квітка Волині – так називають місто над Турією сьогодні. Історія Ковеля налічує більше 700 років життя: буремного і мирного, трагічного і звитяжного. І чим далі ми віддаляємося від минулого, тим більше відкриваємо історичних свідчень, легенд і документальних фактів.

З цього приводу ми працювали над проектом «Ковель – квітка Волині в моїй Україні».

Сьогодні ми підбиваємо підсумок роботи. Учні нашого класу об’єдналися у групи, кожна отримала своє завдання. Зараз ми почнемо слухати звіти наших груп. Слухайте уважно і намагайтеся запам’ятати якомога більше інформації!

ІІІ. Презентація проекту.

Учитель. Слово – першій групі «Історикам». Вони досліджували історію виникнення міста Ковель.

Учень

Розташувався Ковель за 80 км від обласного центру м.Луцька, за 450 км від столиці України. Населення міста сягає 67.8 тис. чол.(2014р.). Ковель займає територію площею 4.7тис.га. Старовинна назва – Ковлє. Перша писемна згадка датується 1310 роком. В цей час тут народився майбутній польський король Казимир ІІІ Великий.

Учень

Історія нашого міста починається із села Ковлє – це невелике родинне поселення з кількома будинками, які займалися певним ремеслом. Це були люди праці. Поселення розташовувалось на острові між водними рукавами річки Турії. Навколо росли дрімучі ліси та болотисті місцевості. Основними промислами людей були риболовство, мисливство, ковальство та лісовиробництво. У 14 ст. село належало Федору Сангушку.

24 грудня 1518 року польський король Сигізмунд І грамотою дозволив князю Василю Сангушку утворити з села Ковлє місто на основі Магдебурзького права.

Учень

Мушу зауважити, що немає єдиної думки щодо дня народження міста. Одні краєзнавці схиляються до дати 1518рік, інші – 1310, а треті вважають, що день народження міста 1238 – тобто від часів Данила Галицького. Кожна версія має право на життя. Хоч сама ковельська громада давно визнала і святкує дату 1310 р.

Учень

Відомості літописців свідчать про те, що в Ковелі було два замки. Перший побудований у 1327 році і тоді ж зруйнований лівонськими мечоносцями. Другий замок побудований на початку ХУІ століття. Знаходився він на острові, оточеному рікою Турією та її притоками. Довкола замку згодом склався і центр міста, де селилася міська знать, ремісники і посполиті. На жаль, слідів стародавнього замку не збереглося. Відомо, що замок існував ще у 1707р. , знищений був пожежою.

Учень

Кожного подорожнього зустрічає герб міста, розташований на в’їзних знаках. У ньому об’єднались древня і нова історія, сучасне життя і мрії ковельчан. Тому люди неодноразово повертались до створення свого символу, своєї головної «візитної картки».

Учитель. Пропонуємо вашій увазі становлення герба м.Ковеля ( перегляд презентації)

Учитель. Послухаємо легенди про виникнення міста Ковель.

КОВЕЛЬ

На сьому місці, де зараз Ковель, колись стояла невеличка кузня і кілька хат, кругом були ліси й болота.

Їхав колись якийсь волинський князь на битву з ворогом і зупинився напоїти коней. Коваль вийшов із кузні до князя і каже:

– Дай, князю, підкую твого коня, бо погубиш підкови по дорозі, а з моїми й додому вернешся.

– Коли так, — каже князь, — то,підковуй усіх коней, я ж бо не сам!

Коваль і поперековував.

– Ну, — каже князь, — як збудуться твої слова, ковалю, тоді іі плату матимеш!

І поїхав.

А через деякий час вернувся князь з перемогою і коні хоч би один де підкову загубив. Хотів він забрати коваля з родиною до себе в палац, щоб і надалі йому коней на щастя кував.

– Е, ні, — каже коваль, — то ще невідомо, що з того вийде. У твоїх хоромах, князю, я тобі такий милий не буду — то раз. А там на твоїй землі, може, й вода не така, як у моїй криниці, і залізо не матиме того гарту, а, може, й сам я, відірвавшись від рідного місця, тої сили в руках не матиму. Тож, щоб не повернулося твоє добро злом для мене. Краще пришли до мене своїх людей, щоб я їх ковальства вчив. Ти ж бачив, що мої підкови довго носяться — можна і тут буде тобі коней кувати.

Та на тому і зійшлися. Прислав князь майстрів, побудували хороми, а згодом з’їхалися сюди й молоді ковалі. І стала тут кузня на все князівство. А назви село так і не мало. Якщо ж питали якогось з майстрів на ярмарку:„ Де живеш, в якому селі?”, то він не міг ніяк одказати, і завше казали ті люди однаково: „Живу в ковалє”. В Ковлє, то й у Ковлє. Звідти й назва пішла.

Учень. Ще одна легенда розповідає. Одного разу через поселення Ковлє проїжджала польська королева Бона. Її карета застрягла у болоті. Місцеве населення допомогло королеві вибратися . За це вона випросила у короля Сигізмунд І грамоту, яка надала селу Ковлє статус міста.

Учень

В часи прадавні князь Данило
У димній кузні дав наказ:
Ковалю, викуй меч, щоб сила
Світилась в ньому, як алмаз.

Учень

Палав вогонь. Святилась криця.
На славу вдався чудо-меч.
В бою клекоче та іскриться,
Ворожі голови летіли з плеч.

Учень

Що хоч, ковалю, в нагороду?
Князь після битви запитав.
За перемогу й волю роду
Ні в кого нагород не брав.

Учень

Ну що ж, послухай княже слово
Це місце славне біля Турії-ріки
Твоїм ім’ям назветься —Ковель
Віднині, завжди й на віки.
Поїхав князь. Лиш Тур’я промовля
Легенду про Данила й коваля.

Учень

Ой кував коваль підкову
Та й викував місто,
Поклав його коло кузні
На найкраще місце.

Учень

Поклав його коло кузні
У найкращу пору
– Рости, рости, любий Ковлє,
Все вгору та вгору!

Учень

Поклав його коло серця
Та й почав співати:
– Нехай тобі доля буде,
Як рідная мати.

Учень

Нехай веде світ, як батько,
На шляхи широкі,
Нехай накує зозуля
Літа ясноокі.

Учень

Там, де тури до Турії
Йдуть, як до причастя,
Коваль Ковелю підкову
Викував на щастя.

Учитель. Слово – групі «Дослідникам».

Учень

Місто Ковель – потужний залізничний вузол. Перші залізничні магістралі беруть свій початок ще з 1863 року, коли була прокладена сталева колія від Києва до Ковеля. Зі станції щоденно відправляються поїзди до Києва, Москви, Одеси, Сімферополя, Бреста, Варшави, Берліна. Курсують пасажирські приміські поїзди.

Учень

Окрасою міста є вокзал, який побудований 1907 року, за проектом архітектора О. Вербицького. Вокзал був зруйнований у 1944 році. У своїй новій красі відбудований у 1953 році. Сьогодні проведена його реставрація.

Учень

Ковель — це вузол уже залізничний,
Шляхи в усі боки ведуть.

Є напрямок західний, східний, північний,
Й на південь прокладений путь.

Учень

Символом міста є здавна підкова!
Звичайно, на честь коваля.
Бо ним же закладена міста основа,
Його не забула земля.

Учень

А нині і ще й паровоз — символ міста,
Бо він потрудився для нас.
Й стоїть край вокзалу він тихо й врочисто,
І буде стояти весь час,
Як пам’ять про давні роки незабутні,
Роботу й період борні.

Учень

Про світлі години й часи лихолітні,
Як Ковель палав у вогні.
Про те, як трудилися люди робочі,
Щоб місто підняти з руїн.

Учень

Мій Ковелю, мій легендарний Ковалю,
Ми виткали долю під знаком підкови.
Святили і словом, і сталлю міцною,
І пісню складали тобі калинову.

Учень

Тобі – найтепліші мої почуття.
Тобі – моє щире і лагідне слово.
В тобі – моя радість, любов і життя.
Не я тобі треба,
А ти – мого щастя і долі основа.

Пісня «Мій рідний край»

Учитель. Слово – групі «Мовознавці»

Учень

Місто знаходиться у центрі Волині. Навколо міста – листяні і хвойні ліси, луги і поля. Карта міста вказує, що Ковель нагадує квітку. Одні кажуть що це – орхідея, інші – волошка. Але, якби не було, а місто – квітка Волині в рідній Україні є для нас найгарнішим і найріднішим.

Учень

Мій рідний край – це та земля,
Де почалось моє життя,
Де чув я пісню колискову,
Де рано-вранці біг до школи,
Де спів пташиний чарував,
Лелек із вирію стрічав.

Учень

Люблю тебе, мій рідний краю,
За неба синь, безмежну даль,
За квітку з ранньою росою,
За солов’я в гаю весною,
За неповторну ту красу,
Яку ніде більш не знайду.
Мій рідний край, моя земля!
Тебе люблю навіки я.

Учень

Чарівність мавчиних лісів
А в житі мак, волошки сині.
І спів пташиних голосів,
Озера рідної Волині,
Які ввібрали неба синь.
Куточка кращого не знаю.
Люблю тебе, моя Волинь.
Мій батьківський, мій рідний краю.

Перегляд відеокліпу

Слова Анатолія Семенюка «Пісня про Ковель» , музика Миколи Гереса.

Учитель. Звіт групи «Мистецтвознавців»

Учень

А в ковельських храмах спалахують свічі,
І світить надія в майбутнє твоє.
Молитву свою посилаю у вічність,
З криниці цілюща свята вода б’є.

Учень

В Ковелі діє 12 храмів Московського патріархату, 10 — Київського патріархату, 10 церков Євангельської віри, Греко-католицький та Римо-католицький храми.

(перегляд презентації)

1. Римо-католицький костел. Пам’ятка архітектури XVIII ст.
2. Собор Дмитрія Солунського, збудований у центрі міста.
3. Свято-Воскресенський собор, заснований у XVI
4. Дім молитви адвентистів сьомого дня.
5. Український греко-католицький храм в ім’я Блаженнішого Миколая Чарнецького.
6. Свято – Михайлівська церква
7. Церква святого великомученика Пантелеймона
8. Храм св. Мучениці Тетяни
9. Храм Почаївської ікони Божої Матері
10. Свято-Благовіщенський собор.
11. Церква Отців Редемптористів

Учень

Їх тисяч тисячі імен
За землю батьківську геройськи впали.
Не вистачить на всіх знамен,
Не вистачить земної слави.

Учень

Пробачте, мамо, що син з мечем
Ступає в бронзі величаво.
Тут вічна рана. Вона вогнем пече!
І хто примирить смерть, життя і славу?

Учень

Якби я був митцем,
То в руку вклав би золоту підкову,
Хай символ щастя для людей несе
І написав би перестороги слово:
«Святися, мир!Святися, воля!
І в праці й радості – святися, Ковель!»

(перегляд презентації)

1. Меморіал слави
2. Пам’ятник жертвам Другої світової війни
3. Пам’ятник-гармата
4. Пам’ятник невідомому солдату
5. Стела жертвам більшовицького терору
6. Пам’ятник ліквідаторам на ЧАЕС

Учень

Із волинських лісів
Лине Лесин заспів
Крізь пахучії грона калинні.
Обрій світиться нам,
Нашим внукам й синам
Пісню й мову ми нести повинні.

Учень

Шевченко! Твоя оновлена Вкраїно!
І на сторожі ріднії слова.
Неопалимий кущ квітучої калини
І згадка ковельчан про генія жива.
Він тут. Над нами соколом літає.
Благословляє наш тернистий путь.
А соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Пророцтва генія над Ковелем пливуть.

Учень

На стиках залізничних колій,
На роздоріжжі часу і світів
Стоїть мій милий провінційний Ковель
І линуть в небо луни золотії.

Учень

Звучить в них мелодія про Волю,
Про шлях життя, надії і звитяг.
З душі злітає музика про Ковель,
І тріпотить, як доля, синьо-жовтий прапор.

Пісня «На добро»

Учень

А Ковель біля Турі’ї ліг спочити,
Ріка заквітчана лататтям, немов панна,
Так пригорнулась – їх не розлучити.
І долю колихають, Богом дану.

Учень

А в долі непрості й буремні кроки,
Свої надія, віра і любов.
І в коваля на молоті неспокій –
Двадцятий вік багато наколов.

Учень

Де б не жив ти: у містечку, в місті,
В селищі, віддаленім селі –
Над тобою сяє променисто
Щедро сонце рідної землі.

Учень

Кетяги червоної калини,
Золотисті колоски в полях –
Це твоя земля, твоя країна,
Найдорожча за усе земля.

Учень

Озирнися, друже мій маленький,
Навкруги поглянь: тут все твоє,
Це вона, твоя країна-ненька,
Все, що має, людям віддає.

Учень

Як бажаєш щось для себе мати,
Щедрим будь – свою любов віддій
І тоді завжди тебе плекати
Буде твій куточок – рідний край.

Презентація- подорож