Конспект уроку з біології “Екологічна стежка до Чорного моря”

Автор: Вчитель біології та хімії Комісаренко Зінаїда Павлівна

Не можна допустити, щоб люди спрямували
На своє власне знищення ті сили природи, які
Вони зуміли відкрити і підкорити.
Ф. Жоліо-Кюрі

    Екологічна стежка до Чорного моря

Мета: дослідити особливості природної екосистеми, навчитися оцінювати характер і результати взаємодії людини та природи; вміти екологічно грамотно поводитися в природному середовищі, формувати екологічну культуру та усвідомлювати свою значимість в охороні природи планети Земля

Обладнання: фотоапарат, альбоми для малювання, зошити, олівці, довідники

Місцезнаходження: північно-західне узбережжя Чорного моря, Миколаївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області

Історичні відомості про природне середовище

           Екологічна стежка до Чорного моря проходить від Миколаївського навчально-виховного комплексу через село Велика Балабанка, яке засноване в 1860 році. Село знаходиться в степовій балці, що утворилось на місці невеликої сухої затоки між лиманами Шаболат та Алібей. Ця затока і зараз помічена на лоцманських картах, якими користуються суда, що ходять по лінії Одеса – Ізмаїл і називається Балабан Яр
( в перекладі з татарської – Великий Яр.)

 Принципи, яких потрібно дотримуватись під час подорожі:

1. «Не зашкодь»
2. «Пізнаючи, не руйнуй»
3. «Не бери у природи більше, ніж тобі потрібно»
4. «Перш ніж зробити, відповідай собі на 3 питання…»

• Що я хочу зробити?
• Навіщо мені це потрібно?
• Хто і що при цьому набуває, а хто і що втратить?
• Подумай про наслідки своїх вчинків

Основний маршрут складається із 7 зупинок, кожна з яких знайомить нас з природою – джерелом краси, пізнання, доброти, розкриває таємниці минулого та вчить дбайливому ставленню до неї.

Зупинка 1 «Мій дім – моя фортеця». Через усе село проходить заасфальтована дорога, по обидві сторони якої ростуть різні дерева: гарні стрункі тополі, береза бородавчаста біла,клен гостролистий, ясен звичайний, горіх волоський, софора японська, дуб звичайний, клен звичайний, робінія звичайна, різні плодові дерева:вишні ,сливи, айва. По дорозі до моря розташовані бази відпочинку «Лагуна», «Радуга», «Ірина», «Штіінца», «Пелікан». Біля них ростуть стрункі ялини та розложистісосни. На території бази відпочинку «Штіінца» росте унікальне реліктове дерево – Гінкго дволопатеве, милують очі бегонієподібні катальпи, які мають великі серцеподібні декоративні листки та гарні білі, всередині жовто-оранжеві з фіолетовими краплинками квіти. 4 км. дороги долається швидко. На горизонті з’являється Чорне море. Берегова лінія на території Миколаївської сільської ради складає 10 км. 900 м.

Географічні відомості про природне середовище

Чорне море – одне з найбільш привабливих регіональних морів світу. Його площа становить майже 423000 кв.км, середня глибина – 1290 м., найбільша глибина – 2212 м., а об’єм води – майже 547000 куб.км. За рельєфом дна, Чорне море нагадує величезну таріль з глибоким і плоским дном та мілководними краями шельфу на периферії. Щодо хімічного складу чорноморської води, то вона солона. Солоність поверхневої води Чорного моря становить 18%, що пов’язано з його ізольованістю від океану та надходженням великої річкової води. На глибині 2000 м солоність води Чорного моря сягає – 22,4%. Морська вода містить майже всю таблицю елементів Д.І. Менделєєва, хтось підрахував, що з води Чорного моря можна було б добути близько 100 т. розчиненого в ньому золота, якщо випарувати всю воду і з майже 10 млн. т. різних солей добути дорогоцінний метал. У морській воді присутні всі потрібні для живих істот речовини – солі натрію, калію, кальцію, магнію, стронцію, кобальту. Співвідношення елементів нагадує фізіологічний розчин. Ще на початку XX ст. відомий американський фізіолог Ж. Леб писав, що за складом солей людська кров нагадує морську воду, з якої вийшли колись наші далекі предки.
Життєво важливим екологічним показником водного середовища є температура. У Чорному морі вона зазнає істотних коливань протягом року.
У безвітряні літні дні вода біля берегів моря може прогріватись до 24-25 С, а у мілководних затоках – може сягати 28-29 С.
У відкритих водах моря температура води влітку на поверхні досягає 23-24С. Глибше вода значно холодніша, а на глибині 150 м температура 8,6С зберігається протягом усього року. Зимова температура води у Чорному морі значно нижча. Під час особливо холодних зим температура знижувалась до -0,7…-1,0 С. Поверхня моря вкривалась кригою. Розміри Чорного моря, великі глибини біля багатьох берегів, незначнапорізаність берегової лінії, локальний і короткостроковий крижаний покрив, часті циклони і потужні, особливо взимку, північні та північно-східні вітри створюють сприятливі умови для розвитку хвиль і великого прибою.
Влітку потужні шторми – рідкісне явище, а восени, коли переважають північний і північно-східний вітри, вони частішають, взимку їхня частота сягає максимуму, а навесні знову зменшується. Під час сильних штормів висота хвиль досягає 6 м, а поодиноких хвиль 7-8 м. Саме вони розмивають пляжі і доходять до корінного берега і руйнують його. Такі процеси відбуваються дуже активно. Наприклад між селами Лебедівка та Курортне суходіл щороку втрачає від 1-2 м до 5-6 м. Довжина цієї ділянки берега близько 16 км. Коли море протягом року «забирає» у середньому 1 м берега, втрачається до 2 га родючої землі, лісосмуг або територій поселень. Крайні хати, що стояли у с. Балабанка у 1940 – 1950 роках разом з дворами вже давно зникли, їх рештки опинились під водою. Ми щороку спостерігаємо як сповзає обрива і поглинаються морем «золоті піщані пляжі». Геологи справді знайшли у піску поодинокі зернятка золота. Вони не мають жодного промислового значення, проте приємно уявляти собі, що засмагаючи на пляжах Балабанки, ти відпочиваєш «у золоті». Щодо справжніх мінеральних багатств Чорного моря, то провідне місце серед них посідають газ, нафта, будівельні матеріали, лікувальні грязі та морська вода.

Зупинка 2 «Чорне море в стародавні часи». Стародавнім народам, які мешкали по берегах Східного Середземномор’я, Чорне море було відомо протягом багатьох тисячоліть. Є підстави вважати, що фінікійські мореплавці, які у 2-му тисячолітті до н.е. проникли в Егейське море і на острові Толос (північ Егейського моря) відкрили залізну руду і видобували її, відвідували також береги Чорного моря, мали зв’язки з місцевим населенням.
На початку VIIст. до н.е. грецькі мореплавці відправилися у Чорне море з метою пошуку нових земель, а у V ст.. до н.е. північні береги Чорного моря відвідав історик Геродот. Він був першим мандрівником, який надав відомості про Чорне море та “ країну скіфів”. Перші враження древніх греків про Чорне море були неприємними. Воно здавалося надмірно бурхливим, холодним, позбавленим островів, де кораблі могли б сховатися від шторму, негостинним (Аксейнос). Навіть вода в Аксейносі булла значно темнішою та менш прозорою, ніж в Егейському морі. Тому, якщо Егейське море вони називали Білим, то те, що простягалось на північ від Босфору, могло бути лише «чорним».

Зупинка 3 «Пам’ятьвіків». Море – цета життєдайна сила, яка надихає поетів, яка є скарбом для всього живого, яка зберігає пам’ять віків, поколінь.

Як не згадати далекий 1942 рік. Саме цього року 1 жовтня о 14 годині 15 хв. біля берегів Балабанки німецьке транспортне судно «Зальцбург» було торпедоване і потоплене радянським човном «М – 118». На морі був невеликий шторм. Пасажири корабля що тонув, почали пливти до берега, але їх розстрілювали з німецьких канонерських човнів, які супроводжували судно. Із архівних документів Німеччини стало відомо, що на судні було 2300 радянських військовополонених, яких везли із Севастополя в Константинополь. Врятуватися, за їхніми даними, вдалося 16 німцям, 47 румунам і приблизно двом радянським військовополоненим. На другий день весь берег моря був встелений трупами людей. Румуни (саме вони на той час окупували Балабанку), наказали всім чоловікам, які мали в господарстві вози, звозити мертві тіла й скидати їх до великої ями неподалік від берега. Згодом накрили целофаном і прикидали землею.

Як не парадоксально і не гірко, але це поховання простояло недоторканим тривалий час, допоки в село не приїхала радянсько-польська дослідницька експедиція спортивно-технічного клубу підводного плавання «РИФ». Голова ради клубу В.Н.Латорцев 10.11.1990 року звернувся з листом до місцевої влади «для вжиття заходів по гідному перезахороненню залишків» у Миколаївці. Страшенна повінь 1989 року, перебудова в суспільстві, інші причини ще на 15 років змусили забути про поховання. Нарешті знайшлись ентузіасти, які облагородили могилу.Учні Миколаївського НВК стали її шефами. Пам’ять жива. Ніхто не забутий і ніщо не забуто.
Крім затонулих суден, морські глибини ховають в собі різні небезпечні речі. Після Вітчизняної війни поблизу Одеси, Севастополя та інших портів велику роботу у морі виконували мінні тральщики – спеціалізовані судна, які піднімали на поверхню міни, торпеди, рештки літаків зі зброєю та інші згадки про війну. Знаходили навіть міни часів першої світової війни.

Протягом перших післявоєнних років судноплавство у північно-західній частині моря було дозволено лише в певних «коридорах», де встигли підняти всі небезпечні предмети, решта районів чекали свого часу. Це дуже стримувало рибальство, наукові дослідження та інші види морської діяльності. Згодом всю північно-західну частину було відкрито для судноплавства та наукової діяльності.

Зупинка 4 «Корифей Чорного моря». Говорячи про наукові дослідження Чорного моря, як не згадати людину, якою пишається не тільки все село Миколаївка, а й увесь світ – Зайцев Ювеналій Петрович. Він – доктор біологічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України. Народився і виріс в селі Балабанка в родині Петра Федотовича Зайцева, вчителя математики місцевої школи. Закінчив Одеський національний університет імені І.І.Мечнікова в 1949 році. З 1956 року працює в Одеській філії інституту біології південних морів НАНУ. Ювеналій Петрович має найбезпосередніше відношення до українського Придунав’я. З 1972 по 1989 рік він очолював Одеське відділення Інституту біології південних морів АН України. Саме в цей час (1981) при його особистій участі був створений природний заповідник «Дунайські плавні». Вже після створення Дунайського біосферного заповідника (1998) у 1999 році Ю.П.Зайцев увійшов до складу координаційної ради транскордонного біосферного резервату ЮНЕСКО «Дельта Дунаю» (Румунія/Україна). Володіючи енциклопедичними знаннями в біології, будучи затятим натуралістом і чудовим популяризатором науки, Ю.П.Зайцев став автором одного з перших путівників у природу дунайських плавнів. У 1989 році в співавторстві з В.Ф. Прокопенком виходить його науково-популярна книжка «Світ дельти». Ще вісім популярних книжок з життя Чорного моря, багато з яких витримали кілька видань, підштовхнули визнаних нині вчених теж знайти себе. Всесвітню відомість Ю.П.Зайцев здобув після відкриття наприкінці 1950-х років нового співтовариства бактерій, рослин і тварин, що живуть у п’ятисантиметровому поверхневому шарі Світового океану, яке він назвав морським нейстоном. Книга «Морська нейстонологія» (вийшла в СРСР У 1970-му) вже через два роки перекладена англійською мовою і видана в США та Ізраїлі. У 1980 році на запрошення уряду Японії Ювеналій Петрович прочитав курс лекцій «Морська нейстонологія» в університетах Токіо, Хакодате, Сендая, Цукуби і Нагої. У 1990-і роки він входить до складу міжнародних комісій з різних питань екологічного стану Чорного моря як експерт ООН у галузі біології й екології.

Зокрема, у 1997-му бере участь в обговоренні проблеми вселення у Чорне море гребінника мнеміопсиса, що живе біля берегів Північної Америки. Поява в нашому морі цієї медузоподобної істоти, ненажерливого хижака довжиною до 10 сантиметрів, призвела до десятикратного зниження запасів хамси. Прогноз Ю.П.Зайцева про включення внутрішніх механізмів регуляції екосистеми виправдався. Ю.П.Зайцев – автор понад 300 наукових праць, опублікованих у 19 країнах світу. Під керівництвом Ю.П.Зайцева захищено більше 20 кандидатських дисертацій, він – науковий консультант шести захищених докторських дисертацій. У Стамбулі секретаріат Міжнародної комісії ООН із захисту Чорного моря від забруднення провів першу наукову конференцію «Стан екосистеми Чорного моря в 2005 році й  у подальшому». Доповіді та повідомлення, присвячені аналізу сучасного стану екосистеми моря, його живих природних ресурсів, зробили вчені Болгарії, Грузії, Росії, Румунії, Туреччини, України й інших країн. Як пояснення фактів реабілітації (відновлення) життя у Чорному морі розглядалися: жорсткість контролю з боку органів охорони природи над підприємствами – забруднювачами; економічні наслідки розпаду СРСР, пов’язані зі скороченням обсягів використання мінеральних добрив, отрутохімікатів і нафтопродуктів; глобальна зміна клімату. Прийнято рішення про регулярне проведення такої конференції для обміну досвідом і науковими досягненнями з періодичністю один раз на два роки. Секретаріат конференції заснував приз «Срібний дельфін» (близько 1 кг срібла вищої проби) на знак визнання видатних досягнень у науках про Чорне море. Президент Чорноморської комісії, заступник міністра екологіїі лісового господарства Туреччини професор Хасан Сарикая вручив «Дельфіна №1»нашому співвітчизнику академіку НАНУ Ю.П.Зайцеву.

Ювеналій Петрович – учасник наукових експедицій в Чорному, Азовському, Каспійському, Балтійському, Середземному, Карибському морях, в Мексиканській затоці і в деяких районах Атлантичного і Тихого океанів. Читав лекції в університетах Японії, Франції, Туреччини, США, Канаді, ЮАР. Брав участь у якості міжнародного експерта з питань біологічної різноманітності і екології Чорного моря об’єднаної групи з наукових аспектів охорони Чорного моря (CESAMP) ООН.

В бібліотеці школи є книги, написані корифеєм моря, нашим земляком. Вони знайомлять нас з тайнами чорноморських глибин та вчать любити та оберігати рідну природу.

Зупинка 5 «Рослини Чорного моря». У Чорному морі, як у визначеної частини Світового океану, є своя флора і фауна. Рослинний світ у Чорному морі представлений організмами фітопланктону. Науковці нараховують у Чорному морі від 750 до 1000 видів фітопланктону, включаючи також прісноводні види, що потрапляють з ріками у море. Донні рослинивключають різні одноклітинні водорості, з яких діатомові водорості представлені майже 350 видами.  Ці водорості покривають поверхні дна, каменів і інших твердих предметів і утворюють мікрофітобентос, утворений багатоклітинними водоростями, яких нараховують 305 видів, що відносяться до типів зелених, бурих,червоних водоростей, і 8 видами вищих рослин. Серед зелених водоростей у Чорному морі широко поширені такі види які є представниками роду ульва (ULVA).
Уздовж більш скелястих берегів Чорного моря можна спостерігати великі, рясно розгалужені кущі багаторічної бурої водорості цистозіри. Цистозіра дуже чутлива до забруднення моря, у тому числі, до надлишкової кількості поживних речовин. Чисельні у Чорному морі червоні чи водорості багрянки.

Зупинка 6 «Тварини Чорного моря». Різноманітний світ морських безхребетних тварин. У Чорному морі можна зустріти представників усіх рівнів. До теперішнього часу в морі описано більше 2000 видів безхребетних, що живуть у водяній товщіі є на дні моря. Серед одноклітинних тварин високою чисельністю відрізняється ночесвітка (Noctilucascintillans), що викликає в літні місяці чудове явище світіння води. У цей час безмісячними ночами можна спостерігати, як плаваючи дельфін чи риба, люди чи судно залишають за собою яскраві світлі смуги. Це явище викликається окислюванням особливих речовин, що містяться в тілах багатьох видів морських організмів, не тільки найпростіших, але також хробаків, ракоподібних, риб. Ще один масовий вид з числа найпростіших – інфузорія мезодиніум (Mesodiniumrubrum). У середині цих інфузорій живуть дрібні, теж одноклітинні, водорості роду еритромонас (Erithromonas). Водорості витягують з тіла хазяїна різні речовини, зокрема вуглекислоту вироблену в результаті подиху інфузорії. З іншої сторони інфузорія одержує від водоростей кисень, який виділяється внаслідок фотосинтезу. Крім того, при голодуванні інфузорія споживає частину водоростей в їжу. Для більш ефективного симбіозу інфузорії опівдні на 2-3 години піднімаються в поверхневий шар води, щоб дати можливість водоростям «підзарядитися» сонячною енергією, а потім знову занурюються у водяну товщу…Тому в місцях високої чисельності мезодиніума, опівдні, поверхня моря змінює свої кольори в червоне і бордове забарвлення відповідно пігментам водоростей з тіла інфузорії. Серед одноклітинних у Чорному морі присутні форамініфери (Foraminifera). Багаті морські глибини і донними організмами,багатоклітинними безхребетними – Губки. У Чорному морі описано 28 видів губок, що живуть, в основному, у прибережних зонах, на малих глибинах. Єдиний вид, який зустрічається на глибині 100-110 м., це види роду суберітес (Suberites). З типу кишковопорожнинних широко відомі, великімедузиаурелія (Aurelia й коренерот) (Rhizostomapulmo). Усього описано близько  40 видів. Близькі до медуз гребневики. УЧорномуморізустрічаються 3види: плевробрахія(Pleurobrachiarhodopis), менеміопсис (Mnemiopsisleidyi), морський огірок (Beroeovata).
Великою видовою різноманітністю відрізняються морські хробаки і близькі до них групи безхребетних тварин. У Чорному морі нараховують більше 550 видів цих організмів.
До числа масових мешканців Чорного моря відносяться молюски. Основні класи типу молюсків – це двостулкові (Binaluia) й равлики (Gastropoda). Двостулкових налічується більш ніж 90 видів. Одним з найбільш активних фільтрів морської води є мідія (Mytilusgalloprovincialis). На піщаних і мулисто – піщаних грунтах живуть двостулкові венус (Chameleagalina) та серцевидка (Cerastodermalamarcki). У зоні заплескaв незабрудненому крупнозернистому піску живе донацилла (Donacillacornea). Черевоногих молюсківу Чорному морі описано близько 115 видів.Найбільший черевоногий молюск Чорного моря – рапана (Rapanathomosiana). Цей вид випадково завезений до Чорного моря з Японського. Багате море ракоподібними. Налічується 30 видів рівноногих та 40 видів дисятиногих раків. Із складу риб в Чорному морі зустрічаються представники класів хрящових (Chondrichthycs) і кісткових (Osteichthyes) риб. Загальна кількість видів риб сягає 180 видів. Промислове значення мають хамса (Engraulisencrasicholusponticus), ставрида (Trachurusmediterraneusponticus), калкан (Psettamaeotica), декілька видів кефалей (Mugilidae) та інші.
Із класу плазунів(Reptilia) в Чорному морі зустрічається водяний вуж (Natrixtesselata).
Серед ссавців(Nlammalia) ми можемо зустріти три види дельфінів і один вид тюленя.
Дельфіни – азовка (Phocoenaphocoenarelicta), афаліна (Tursiopstruncatusponticus) та білобочка (Delphinusdelphis), а єдиний вид тюленя – це тюлень-монах (Monachusmonachus).
Серед птахів (AVES) немає представників, які б все життя проводили в морі, але існує багато видів птахів, які в морі добувають їжу, а на його берегах будують свої гнізда.
Такі птахи відіграють важливу роль в екології моря. В числі найбільш характерних для Чорного моря птахів можна назвати представників 9 рядів, серед яких добре знайомі нам: чорновола гагара(Gaviaarctica), сірощока поганка (Podicepsgrisegena), чомга (Podicepscristatus), малий буревісник (Puffinuspuffinus), рожевий пелікан (Pelecanusonocrotalus), кучерявий пелікан (Pelecanuscrispus), баклан великий (Phalacrocoraxcarbo), велика біла чапля (EgrettaAlba), мала біла чапля (Egrettagarzetta), лебідь-шипун (Cygnusolor), лебідь кликун (Cygnuscygnus), крижень (Anasplatyrhynchos), чубата чернеть (Aythyafuligula), кулик – сорока (Halmatopusostralegus), шилодзьобка (Recurvirostraavosetta), чорноголова чайка (Larusmelanocephalus), oзерна чайка (Larusridibundus), срібна чайка (Lanusargentatus) (дод.1).
Двічі на рік, восени та навесні, над узбережжям Чорного моря та лиманів, пролягають міграційні шляхи птахів з північної та центральної Європи. Птахи зупиняються на берегах моря та лиманів, островах, у дельтах, активно живляться, відпочивають ,а потім вирушають у путь. Ці сезонні явища є доказом скупчення життя поблизу морських берегів.

    Зупинка 7 «Від екології душі – до екології природи»

Не можна допустити, щоб люди спрямували

На своє власне знищення ті сили природи, які

Вони зуміли відкрити і підкорити.

Ф. Жоліо-Кюрі

Людина і природа… Ці два поняття взаємопов’язані зараз, як ніколи. Людина не може прожити без природи, без голосів птахів і весняної повені, без яскравого теплого сонця і сумного осіннього падолисту…Навіть без таких найпростіших речей ми не можемо прожити, як хліб і вода. А це теж дає нам природа.
Та вона теж залежитьвід нас. Сьогодні вже природа не може бути сама по собі. І люди, вивчаючи природу, в основному, виправляють свої власні гріхи: розводять рідкісні види риб і тварин, допомагають вижити слабким, відвертають подекуди смертельну загрозу від «братів наших менших».
Зараз людина стала напрочуд могутньою і безпорадною. Могутньою, бо одним натиском «червоної» кнопки ми можемо знищити свою планету, бо посилаємо у далекий космос свою розвідку, космічні апарати, бо вирощуємо у пробірці малят. Безпорадні ж ми, бо не маємо сили протистояти власній всемогутності.
Ми не можемо навіть передбачитиз емлетрус чи виверження вулканів; сильний вітер, дощ або сніг примушують ховатися нас у власній оселі; протистояти стихіям ми не можемо. Вода – одна із стихій, одна з водойм нашої держави – це Чорне море. На морськ іузбережжя приїжджає велика кількість людей з метою відпочинку та укріплення здоров’я. Але великі скупчення людей на обмежених територіях зумовлюють небажані явища та процеси. Перебування їх на піщаному пляжі приводить до ущільнення піску, і механічне пошкодження та знищення його фауни і флори, які беруть участь у біологічному очищенні пляжів . Масове купання людей у застійних акваторіях, обмежених гідротехнічними спорудами, спричиняє додаткове органічне та мікробне забруднення (дод.2).
Атракціони, побудовані у прибережній зоні, наприклад, дискотеки, через надмірне шумове та світлове забруднення нічного довкілля порушують спосіб життя прибережних організмів.
Вважають, що сааме будівництво гучних розважальних установ на мальовничому мисі Каліакра стало основною причиною остаточного витіснення тюленя – монаха з цього морського заповідника Болгарії, бо лише тут на Чорномуморі, у підводних гротах та на узбережжі, існувала велика популяція цього обережного і полохливого морського звіра. Дельфінарії можуть бути додатковими джерелами забруднення прибережних вод органічними речовинами та мікроорганізмами. Водомоторний спорт, особливо швидкохідні катери та водні мотоцикли, є фактором шумового забруднення та механічного пошкодження водних рослин і тварин. Підводне полювання призводить до зниження чисельності великих мешканців моря – кефалей, горбилів, калкана, крабів (дод.3). А якої шкоди завдає випуску море недостатьо очищенних побутовихстоків! Але ж  Чорне море – це дім не тільки для риби і людей. Існування сотень видів рослин і тварин залежить від стану здоров’я моря. Деякі з цих видів вже рідко зустрічаються або знаходяться під загрозою зникнення. Коли вони зникнуть, то вже не зможуть повернутись, незалежно від того, настільки чистим стало море. Всі види тварин і рослин мають право на здоровее довкілля.
Для людей, які живуть навколо Чорного моря, воно є частиною їхдомівки. Воно було і є місцем одвічної природної краси. Ніхто не хоче бачити свій дім повний сміття, потворні будівлі, зведені без консультацій з  громадськістю, ліси та історичні місця, спустошені недбайливими господарями. Люди, які живуть навколо Чорного моря або відвідують його, повинні мати щастя насолоджуватись незабрудненим морем без ризику для свогоздоров’я і здоров’я своїх дітей. Але всі ми разом повинні бути готові взятии активну участь у збереженні його чистоти.

Додаток 1

Додаток 2