Особливі потреби дітей у системі освіти: виклики та перспективи

Всі діти незалежно від стану здоров’я мають право на здобуття якісної освіти.  В Україні на законодавчому рівні визнано, що діти з порушеннями психофізичного розвитку можуть навчатися за місцем проживання спільно з однолітками. Зі свого боку заклади освіти повинні бути адаптованими для надання освіти дітям з особливими потребами. В теорії все звучить добре, проте як відбувається на практиці? Ми поспілкувалися з батьками та вчителями, щоб дізнатись, які проблеми їм доводиться розв’язувати щодня та чи є перспектива у сфері освіти для дітей з особливими потребами.

Проблеми інклюзивної освіти

Мама 7-річного Владислава: «Наступного року мій син піде до першого класу. Вчителі погоджуються, що він потребує індивідуального підходу, але в школах, які ми відвідали, недостатньо ресурсів для такого навчання».

У багатьох школах не вистачає матеріально-технічного забезпечення для допомоги дітям з особливими потребами. Архітектурна доступність більшості навчальних закладів теж незадовільна. Лише одиниці мають пандуси, ліфти, написи шрифтом Брайля та інші засоби, що сприяють комфортному перебуванню дітей з особливими потребами. В результаті батьки змушені миритися з незручностями або шукати альтернативні варіанти навчання для своєї дитини.

Надія Геннадіївна, вчителька початкових класів: «Я не маю достатньо практичного досвіду для роботи з дітьми з особливими потребами. Більшість наших педагогів не мають… Якось пристосовуємося».

Багато вчителів постають перед серйозними труднощами, коли мова йде про освіту дітей з особливими потребами. В загальноосвітніх школах не вистачає професійних кадрів, адже модулі з інклюзії лише нещодавно були інтегровані в курси підвищення кваліфікації педагогів. У деяких закладах навіть не передбачено посади асистента вчителя (він обов’язково має працювати в інклюзивному класі). Відчувається нестача ресурсів і методів викладання, адже вони не входять до загальної програми. Все це може призвести до невдач у навчанні та зниження самооцінки дитини з особливими потребами.

Чи є перспективи?

Всупереч багатьом складнощам, освіта дітей з особливими потребами має шанси на розвиток. МОН розробило проєкт Національної стратегії розвитку інклюзивної освіти на 2020-2030 роки та план заходів з її реалізації. В обласних центрах впроваджуються ресурсні центри, які розробляють індивідуальні програми розвитку дітей з особливими потребами, надають корекційні та реабілітаційні послуги.

Поступово збільшується кількість шкіл із можливістю інклюзивної освіти. Наприклад, центр освіти «Оптіма» пропонує пакет дистанційних освітніх послуг для дітей, які потребують постійної підтримки та кваліфікованого моніторингу від корекційних педагогів, логопедів, психологів. Тут підлаштовуються під індивідуальні освітні потреби кожного школяра, створюють умови для всебічного розвитку та соціальної адаптації. Щоб долучитися до уроків, потрібне лише бажання та доступ до інтернету, а по завершенню навчання діти отримують документи про освіту державного зразка.

Отже, інклюзивна освіта в Україні зіштовхується з багатьма викликами, серед яких недостатнє державне фінансування, непідготовленість вчителів, недосконале законодавство та інші перешкоди. Однак для розв’язання цієї проблеми вже створюються середовища, де діти з особливими потребами зможуть повністю реалізувати свій потенціал.