Позакласний захід з біології
“Рослини України”

Автор: Чупилко Ірина Миколаївна, Маріупольське вище металургійне професійне училище

Тема. Рослини України.

Мета: розширити знання учнів про різноманітність флори України, її значення в житті людини; навчити учнів розпізнавати багатства рідного краю, милуватися джерелом життя – природою; ознайомити учнів з рослинами-символами України; виховувати інтерес до пізнання навколишнього середовища, любов до природи та бережливе ставлення до неї; формувати національну свідомість, любов до Батьківщини.

Вступне слово вчителя. Життя на Землі виникло понад 3 млрд років потому. Поворотним моментом в еволюції органічного світу стала поява зелених рослин, здатних до фотосинтезу. У минулі епохи рослини брали участь у формуванні корисних копалин: вугілля, торфу, нафти, природного газу, горючих сланців. Завдяки рослинним організмам у природі відбувається біологічний кругообіг речовин. Вони регулюють газовий склад атмосфери, щорічно засвоюючи близько 20 – 30 млрд тонн вуглецю, синтезуючи при цьому близько 117 млрд тонн сухих органічних сполук. Зелені рослини є основними продуцентами органічної речовини, яка надходить у грунт.

Від давніх-давен людина використовує для своїх потреб багато видів рослин. Це й дрова для вогнища, і матеріал для будівництва. З рослин вона виготовляла різноманітні знаряддя праці, побутові речі, ритуальні прикраси, корм; збирала рослини, їх корені й плоди для харчування та лікування.

Рослини поділяють на дикорослі та культивовані. Із більшості видів рослин людина одержує продукти харчування, сировину для легкої промисловості, виробляє фарбу, ліки.

Лікарські рослини

Із 300 тисяч видів вищих рослин понад 20 тисяч видів – лікарські.

Найцінніші дикорослі лікарські рослини:

– валеріана лікарська;

– конвалія звичайна;

– деревій звичайний;

– кропива дводомна;

– подорожник великий;

– ромашка лікарська;

– цикорій дикий;

– чистотіл звичайний.

Найцінніші культивовані лікарські рослини:

– м’ята перцева;

– валеріана лікарська;

– меліса лікарська;

– лаванда колоскова;

– шавлія лікарська.

Час збирати цілющі трави – липень. На Івана Купала буяння природи досягало найбільшого розквіту, тоді вважалося найсприятливішим збирання цілющої рослинності.

Наші прадіди, наприклад, вірили, що папороть цвіте лише одну мить у ніч на Івана Купала (з 6 на 7 липня за новим стилем) і той, хто зірве та збереже квітку папороті, буде щасливим, володітиме даром ясновидця…

Легенди про папороть з’явилися мабуть тому, що люди ніяк не могли зрозуміти, як же розмножується ця рослина. Насправді папороть ніколи не цвіте. Це багаторічна рослина з великими листками, що виходять ніби з підземного кореневища. Розмножується спорами, які утворюються на нижній поверхні листків. Тому-то люди ніколи не бачили цвіту папороті і створили про неї чудову легенду.

Народ раніше був ближче до природи, шанував її, освячував, переймався її красою. Ми часто забуваємо, що природа подарувала свої цілющі скарби людині навік. І ми повинні берегти їх, як своє життя. Любити природу – це значить її берегти.

Ми розповімо про деякі лікарські рослини.

Кульбаба лікарська. З лікувальною метою використовують корінь і траву рослини. Вона викликає виділення шлункового соку, тому покращує травлення, знижує уміст цукру в крові, підвищує апетит. Свіжі листки і сік кульбаби використовують у разі нестачі вітаміну С.

Спориш. Збирають всю наземну частину під час цвітіння. В народній медицині спориш використовують для лікування нирок, печінки, виразки шлунка. В китайській народній медицині спориш знають як кровозупиняючий засіб. Його використовують під час лікування тропічної малярії, а також як тонізуючі ліки від ослаблення після хвороби.

Чистотіл. Перше, що людина знайшла корисного в цій рослині, була здатність його лікувати шкіру. Середньовічні алхіміки твердо вірили, що за допомогою чистотіла можна отримати золото із неблагородних металів, недарма природа наділила його золотисто-жовтим соком. Трава широко використовується в народній медицині різних країн. Рослина затримує ріст деяких злоякісних пухлин, заживляє рани, виводить бородавки і мозолі. В деяких районах сік чистотілу заготовлюють та використовують замість йоду. Вживання відвару цієї рослини всередину небезпечно, навіть в незначних дозах. Рослина отруйна.

Чебрець. Рослина дуже ароматна. Цвіте майже все літо. З його допомогою лікують бронхіт, туберкульоз легень, застудні захворювання, а також безсоння. У слов’ян чебрець мав свою назву – богородська трава і відповідно поважався. Димом від чебрецю виганяли злих духів. Запасають верхню частину квітучої рослини, яку зрізають ножем. Виривати рослину не можна, вона не відновиться.

Черемха. Її листя виділяють в повітря фітонциди, тому їх використовують як бактерицидний засіб. Це деревце приносить користь і на присадибних ділянках. Поруч з її листками та квітами менше буває шкідливих комах, чим звичайно, і саме повітря очищається. Плоди черемхи входять до складу шлункового чаю. Із свіжих квітів отримують «черемхову воду» для лікування очей. Але пам’ятайте, черемха – рослина отруйна. Готуючи відвар із ягід, не можна роздроблювати кісточки, вони містять отруйний амигдалин.

Полин гіркий. Лікувальні якості полину відомі з давніх часів. В 17 столітті на Русі соком полину лікували рани. В побуті духм’яною травою боролися з міллю, кліщами та іншими комахами. Збирають верхівки пагону та нижні листки під час цвітіння. Полин підвищує апетит, сприяє травленню, стимулюючи роботу шлунка та кишечнику. В німецькій народній медицині настій з полину використовують для лікування гастриту, хворобах печінки. Полин, як отруйну рослину, потрібно використовувати обережно. Потрібно стерегтися її довготривалого використання.

Шипшина. Серед троянд-аристократів вона в родині може здатися бідним родичем. Доля не дала їй ні краси, ні положення своїх розкішних родичів. Насправді в шипшині поєднуються такі якості, якими можна пишатися. ЇЇ пелюстки, повертаючись протягом дня за сонцем, поглинають енергію живильних променів, накопичують ефірне олію, яка чудово заживляє рани.

Цілющу олію, за цінністю близьку до обліпихової, містять і плоди шипшини. За різноманіттям вітамінів ці ягоди не мають суперників. Навіть лимон, справжня скарбниця вітамінів, не може з нею порівнятися.

Цвіте шипшина з травня до липня, плоди дозрівають в серпні – вересні, але на гілках тримаються до зими. Плоди шипшини містять вітаміни С, К, Р, каротин, органічні кислоти, солі заліза, фосфору, магнію та кальцію. В насіннях міститься вітамін Е. Відвар шипшини підвищує імунітет, послаблює та зупиняє кровотечу, сприяє заживленню ран, опіків. В науковій медицині плоди шипшини призначають при авітамінозах.

Череда. Її поважає народна медицина різних країн. Відвар із трави підвищує апетит, покращує травлення та обмін речовин, заспокійливо діє на нервову систему. За допомогою цієї рослин відбувається також деяке зниження кров’яного тиску, збільшується амплітуда серцевих скорочень. Череду знають також як протизапальний засіб. Тому призначають відвари для лікування кашлю, при хворобах печінки та селезінки. Також нею успішно лікують діатез, висипи, вугри. В Середній Азії коренем череди користуються при укусах скорпіонів, а подрібненими листями – при укусах змій.

В науковій медицині череду призначають як засіб від різних шкірних хвороб у дітей.

Кропива собача. Російською «пустирник». В народі вона іще відома як глуха кропива. Більш за все друге ім’я вона отримала за те, що здалеку нагадує кропиву, росте там, де й вона. В німецькій народній медицині нею лікують головні болі, астму. В Англії кропиву собачу традиційно призначають при істерії, невралгії, серцевій слабкості. Румунські лікарі застосовують її для лікування епілепсії.

Насправді настій із трави кропиви собачої добре діє на серцево-судинну систему, знижує кров’яний тиск. Встановлено, що препарати із цієї рослини заспокоюють центральну нервову систему навіть краще, ніж настій валеріани. Як легке снодійне вона забезпечує спокійний сон та ослаблює головні болі. Препарати із кропиви собачої допомагають лишитися наслідків грипу, серцевої слабкості.

Мати-й-мачуха, або підбіл звичайний, символізує пробудження природи весною. Ранньої весни на стеблах рослини з’являються жовті кошики. Лише після відцвітання підбілу з’являються довгочерешкові листки. Свою назву рослина дістала завдяки особливості листка: верхня сторона – зелена, гладенька і холодна, як зла мачуха у казках, а нижня – ніжна і тепла, як рідна мати.

У народній медицині мати-й-мачуху вважають дуже цілющою рослиною. Настій листків вживають під час кашлю, ним полощуть горло при ангіні. Використовують підбіл у разі хвороби печінки, під час висипів на шкірі. Свіжий сік з цукром рекомендують уживати хворим на туберкульоз легень.

Хвощ польовий як лікарська рослина служить людям з давніх часів. Відваром та настоєм цієї трави лікували захворювання легень та дихальних шляхів, малярію, ревматизм.

Лікарськими є пагони другого покоління. Не потрібно плутати хвощ польовий з болотним, який є отруйним.

Чорниця звичайна. Ця смачна соковита ягода зустрічається на вологих ділянках лісу. Помічено, що люди, які постійно вживають чорницю, не скаржаться на зір навіть у похилому віці. Вона добре впливає на самопочуття і навіть на настрій. В останні роки виявилося, що ця ягода корисна і як профілактика онкологічним захворюванням, захворюванням крові, полегшує долю людей, які отримали дозу радіації.

В плодах містяться дубильні речовини, цукор, органічні кислоти.

Добре відома всім ромашка лікарська. З лікувальною метою заготовляють її суцвіття під час інтенсивного цвітіння. Настій ромашки використовують при захворюваннях органів травлення, нервової системи, для полоскання горла і ротової порожнини, для примочок на рани та синці. У косметиці її використовують для зміцнення волосся і надання йому кольору та блиску.

Нагідки лікарські, або календулу, розводять як декоративну рослину. З лікувальною метою використовують кошики нагідок. Ліки з нагідок знижують збудливість нервової системи, зникає головний біль, нормалізується сон, покращується пам’ять. Спиртова настойка квіток нагідок лікує опіки.

Деревій звичайний – це ранозагоювальна і кровозупинна рослина. У листках і суцвіттях є ефірні олії, які згубно впливають на бактерії.

Звіробій – непомітну рослину полів, дуже поширену в Україні, називають травою від 99 хвороб. Настій із суцвіть звіробою використовують для лікування ран, при хворобах печінки, шлунка, легень, лікуванні опіків, грипу, ангінах. Він містить дубильні смолисті речовини, каротин, вітамін С.

Кріп звичайний – найпоширеніші пряності для всіх страв. Він відомий ще понад 12 тисяч років тому та водночас є і харчовою, і цілющою рослиною. Зелень кропу містить велику кількість вітамінів С, В, Р, каротин. Регулярне вживання його поліпшує травлення. У давнину кріп вживали при головному болю, хворобах слизових оболонок.

Цибуля і часник відомі ще в Стародавньому Єгипті, де їх вважали священними рослинами. Але найбільшої слави вони здобули в Давній Греції. Їх називають ліками від семи хвороб. Якщо цибуля зберігає свої бактерицидні речовини півгодини, то часник – цілий тиждень. Цибуля є профілактичним засобом проти цинги і від грипу, а на Кавказі ще зовсім недавно часник носили від епідемій як талісман.

Символи України

Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи, обереги. У канадців – клен, у росіян – берізка, у японців – хризантема, а в нас – калина, верба, тополя, вишня, дуб.

Правду каже українське прислів’я: «Без верби і калини нема України».

В українського народу в особливій пошані багато рослин: не можна уявити собі двору, де б не ріс кущ калини; садили вербу, тополю, вишню і, звичайно, прикрашали садибу квітами – барвінком, мальвами, чорнобривцями, соняшником, червоною рутою.

Калина – споконвічна і вірна супутниця нашого життя і побуту. Калина і Україна нероздільні. Калина – це символ. Її шанують за пишну вроду і цілющі властивості. Немає, мабуть, такого села у нашій країні, де б не росла, не рум’яніла червоними ягодами аж до самої зими, калина. Був такий звичай – біля новозбудованої хати обов’язково висаджували кущ калини. При народженні дівчинки саджали калину, щоб була вона вродлива і мала щасливу долю. А чому калина має таку назву? Ось як про це розповідає легенда.

З давніх-давен жила в одному селі привітна й чарівна дівчина. Звали її Калинкою. Люди любили і поважали її за добре серце. Калинка часто ходила в ліс. Якось весною викопала вона в лісі тонюсіньке стебельце та посадила його. А щоб воно прийнялося, дівчинка аж від своєї хати носила воду з криниці та поливала його. І почав розростатися великий кущ. Іде якось подорожній, стомився та й сів перепочити під кущем: «Дякую тим роботящим рукам, що кущ посадили!». А кущ враз укрився білим цвітом. Осипався цвіт, а замість нього – ягоди червоні, як намистинки виблискують.

Прийшла Калинка до свого куща, а кущ нахилився до неї і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забували, подаруй мені своє ім’я, Калинко!». Так і з’явилася назва цієї рослини-куща.

Символом України є також верба. Своїм корінням верба скріплює стрімкі береги та греблі, красується обабіч дороги. Верби над ставом – традиційна прикмета українського села.

Гляньте на неї ранньої весни, коли ще всі дерева стоять голі – вона вже вкрита ніжними, молоденькими листочками. А через кілька днів зацвітає запашним жовтим цвітом.

Верба – дерево цілюще. Настій з кори знижує температуру, його вживають у разі грипу, вірусних інфекцій. З вербової кори в першій половині 19 століття було видобуто саліцилову кислоту.

У язичницькі часи наші предки вірили, що вона охороняє людей та їх житло від злих духів. Слов’яни вважали вербу символом родинного вогнища.

Відомо, що нема кращого матеріалу для плетіння, ніж вербова лоза. З гнучкої і легкої вербової сировини виготовляють музичні інструменти – кобзи та бандури.

Там, де мало води, верба не росте. Тому у давнину вона вказувала людям, де можна знайти воду. «Де срібліє вербиця, там здорова водиця», – промовляє прислів’я.

Тополя – також символ рідної землі. Тополю широко використовують в озелененні міст. Вона містить і виділяє фітонциди, тому під тополею легко дихати. Вона є прекрасним фільтром – затримує близько 30 кг пилу і сажі за літо. Деревина м’яка, легка, біла, її використовують у паперовому, сірниковому та фанерному виробництвах, у будівництві, для виготовлення штучного шовку тощо.

Вишня, вишневі сади супроводжують наші оселі хтозна й відколи, немов тут і батьківщина цього чудового дерева.

Наші предки-слов’яни зустрічали Новий рік з квітучою вишнею. Незадовго до свята діжку, у якій росло деревце, вносили в хату. В теплі дерево вкривалося ніжним біло-рожевим цвітом.

Дуб недарма називають патріархом наших лісів, символом здоров’я, сили, мужності. Деревина дуба дуже тверда, важка, стійка проти гниття; використовується у суднобудуванні, меблевій промисловості, йде на виготовлення шпал.

Доживає дуб до 300-400 років і більше. В Україні відомий дуб віком 700 років (обхват стовбура у нього 6,3 м), росте на Запоріжжі.

Вінок для України

Український народ завжди славився працелюбством, тому хати завжди потопали у зелених садах та веселому буянні квітів. Мальви, чорнобривці, волошки, мак, півонії, м’ята, любисток, барвінок, соняшник за тином – ось далеко не повний перелік квітів, що прикрашали нашу оселю, впліталися до дівочого віночка.

У сиву давнину квіти обожнювали, вважаючи, що цей досконалий витвір природи даровано людям від Бога. Від наших предків прийшов до нас гарний звичай – плести вінки. Є вінок лавровий – для переможців, терновий, як символ страждання, вінок український, як символ молодості і кохання.

Немає України без чорнобривців, які милують око до сивих морозів. Це квіти материнства, доброти, щедрості. Вони завезені до нас із Мексики. Оспівані у піснях, вони стали символом українського села.

Соняшник упевнено і надійно увійшов у природу нашого краю. Коли і звідки з’явився соняшник? Його батьківщина – далека Мексика. «Квітка сонця» – під такою поетичною назвою вперше з’явилася рослина з яскраво-жовтим суцвіттям в Європі 1510 року – її привезли в Іспанію на одному з кораблів. В Україні соняшник з’явився у 17 столітті. Минуло багато років, поки люди дізналися, що це цінна олійна культура.

Волошки сині у стародавні часи завезені в наш край із зерном пшениці із середземноморських країн. Тепер вже не можна з впевненістю назвати батьківщину волошок, настільки переплуталися стежки, якими вони мандрують з пшеницею і житом багато віків.

У Північну Америку вперше волошки сині були завезені з Європи як декоративні квіти. Зокрема, це підтверджує одна з назв, що закріпилася за волошками на Американському континенті – французька гвоздика.

Дуже поширені волошки в посівах зернових. У деяких місцевостях їх тепер так і називають – «квітка хлібів» або «житня волошка». Народна мудрість говорить: «Де волошка, там хліба трошки».

Разом із зерном пшениці, як і волошки, у стародавні часи був завезений мак самосійка. Він супроводжує посіви зернових, але до певної кліматичної межі. Вважають, що квітка маку постала, як символ поєдинку любові та ненависті. Червоні пелюстки – це любов, а чорна середина – ненависть. Квітки маку – символ печалі і туги, водночас надії на краще.

Барвінок – символ краси, символ безсмертя. Здавна вважалося, що рослина дарує дівчині вроду. Барвінок – невід’ємна ознака української землі. А звідки ж взялася назва «барвінок»? Згідно з легендою ця рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та вже була у великій пошані серед людей. І тоді вона звернулася до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, людську любов і красу. Однак богиня дала їй лише гучну та урочисту назву «віночок», що означає «перемога».

Існують різні повір’я, що ця рослина оберігає від нечистих сил та чаклунства. Барвінок вішали над дверима й вікнами, щоб злі духи не проникали в дім. Вінки з барвінку одягали на злочинців, яких вели на страту, щоб таким чином відігнати нечисту силу.

Не менш цінною в народі вважали ромашку. Скромну, милу і чисту ромашку вплітали у традиційні українські віночки, коли освячували їх у церкві. Люди переконалися, що вона приносить не лише здоров’я і заспокоює серце, але є символом доброти і ніжності.

Не менш ніжною квіткою вважають і лілею. Рослини ці відомі у різних місцевостях. З сивої давнини дійшли до нас легенди, міфи, перекази про цю рослину. Так, наприклад, у одному давньогрецькому міфі розповідається про те, що на цю чудову квітку перетворилася одна з прекрасних німф, щоб таким чином врятуватися від загибелі з вини Геракла.

Всім відома конвалія – чарівна лісова красуня з біленькими дзвіночками на довгій стеблині. Квіткою ніжності, радості і любові називають білосніжну конвалію, пахощі якої розливаються далеко. Часто сріблясті дзвіночки конвалії називають весняними вісниками, адже зацвітають вони, коди оживає природа.

Ще в стародавні часи поети оспівували нарцис. Існує, наприклад, легенда, що юнак Нарцис постійно милувався своїм відображенням у воді, за що й був покараний – перетворений у квіткову рослину. Променисті квітки нарциса трішки нахилені і складається враження, ніби вони своїми жовтуватими оченятами розглядають себе у воді.

Квіти, як люди, щедрі на добро. В середні віки півонія була відома як чудодійна лікарська рослина. І свою назву отримала вона в честь Пеона – учня і послідовника лікаря давнини Ескулапа. В наш час півонія – виключно декоративна квіткова рослина. У народних піснях, висловах вродливу жінку часто порівнюють з розквітлою півонією.

Мабуть, найбільше з усіх квітів художники люблять бузок. Він не лише стійкий проти засух і морозів, а й проти промислових газів. Його листки затримують пилу в три рази більше ніж листки тополі або липи. Окрім того, вони мають ще й бактерицидні властивості.                       

Ми бачимо, з якою пошаною наш народ ставився до кожної рослини. Ми повинні вчитися у своїх предків цінувати природу, адже також є її часткою.

Вікторина.

1. Цю рослину у 17 столітті в Італії називали «яблуком кохання» або «золотим яблуком».Назвіть цю рослину (помідор).
2. Наукова назва рослини походить від грецьких слів «ступня» та «йти по сліду». У Північну Америку насіння цієї рослини було завезено європейськими переселенцями з брудом на чоботях. Індіанці дали їй назву «слід білого» (подорожник).
3. Відгадайте загадку: «Стоят на лугу сестрички – золотые глазки, белые реснички » (ромашка).
4. Назва цього овоча походить від грецького слова «агурос». Яка це культура? (огірок)
5. Насаджень яких дерев у Києві найбільше? Чому? (каштанів, вони очищають повітря від вихлопних газів).
6. Колумб, пропливаючи вздовж одного з американських островів, писав, що на полях росли якісь дивні рослини висотою понад 1 метр. Здавалося, що вони із чистого золота, а їхні листки із срібла. Про яку рослину йдеться? (кукурудза).
7. Дві сільськогосподарські культури єгипетські жерці вважали нечистими рослинами. Одна з них – цибуля, а яка друга? (часник).
8. Щоб захистити картоплю та інші овочі від грибів-паразитів, біля них іноді висаджують… (цибуля).
9. У давні часи їх брали із собою мореплавці та солдати, а в наш час паста із цього плоду входить в раціон космонавтів. Це чудова їжа при великих фізичних навантаженнях, слабкості організму. Він містить 60% олії і 16% білка. Про що йдеться? (грецький горіх).
10. У 17 столітті про цю рослину писали: «Квіти в нього сині, його використовують для виготовлення сорочок». Про яку рослину так писали? (льон).
11. Рослина посухостійка, добре переносить забруднення, солоний грунт, може рости на самому березі моря. Листки виділяють фітонциди, що вбивають бактерії, а з деревини, яка не піддається гниттю, виготовляють паркет, довговічніший за дубовий. (акація біла).

Цікаво про рослини України.

Діти сонця. Кошик соняшника, як відомо, обертається за сонцем. Але існують не лише квіти й суцвіття, а й листки, «орієнтовані» на світло. Гірська рослина просвирняк має округле листя, яке своєю пластинкою завжди обернене до сонця. Якщо на шляху світла виникає будь-яка перешкода, рух листя припиняється, але потім знову відновлюється. Цікаво, що відразу після заходу сонця листки просвирняка швидко переорієнтовуються на схід.

Рослини-плаксухи. Виділення краплинок води на листі відбувається за умови високого насичення атмосферного повітря водяними парами. Тоді коріння поглинає води більше, ніж її випаровується. Під дією кореневого тиску краплинки води стікають з кінчиків листя. Звичайно, в похмуру погоду або перед дощем – це чудовий барометр, який свідчить про високу відносну вологість повітря. Серед таких рослин – плакун іволистий, стрілолист звичайний, а також деякі рослини, які культивуються в домашніх умовах. Але рекордсменами серед «плакс» є каштан кінський та клен платаноподібний, листя яких починає «плакати» за 24 доби до дощу.

Рослина-штопор. Насінини ковили загострені з одного кінця, а на іншому мають закручену і зігнуту під прямим кутом нитку. Вітер відділяє насіння ковили і розносить степом, при цьому ворсиста нитка виконує роль парашута й стабілізатора. Завдяки їй зернівки завжди падають гострим кінцем донизу і встромляються в землю, а набрякаючи, – подібно до штопору вгвинчуються в грунт.

Рослина-артелерист. Серед багатьох рослин, які мають властивість самостійно розкидати своє насіння, можна особливо відзначити фіалку лісову, що росте у листяних лісах. Ці рослини мають тригранні коробочки, які розкриваються за допомогою трьох стулок «човників». Ці «човники» після визрівання з внутрішнього боку починають тиснути на насіння з такою силою, що воно вилітає на відстань до 3-4 метрів.

Отруйна для всіх, крім …свині. Усі частини блекоти отруйні для людини і багатьох тварин – лише свині можуть спокійно ласувати цим бур’яном без усякої шкоди для здоров’я. Споконвіку вона була приречена на сумну славу отруйника. Навіть великий Шекспір увічнив цю славу, вклавши до рук убивці у трагедії «Гамлет» саме настій блекоти. Однак учені довели, що алкалоїди рослини у помірних дозах можна використовувати як цінні лікувальні засоби під час різноманітних захворювань.

Рослини з найбільшими квітками. Цей рекорд належить лататтю сніжно-білому, яке трапляється в застояних і проточних водоймах, затоках та ставках й має квітки, які сягають 20 см у діаметрі.

Найдавніша квітка. Рослина, яка мільйони років без будь-яких морфологічних змін існує у флорі України, – латаття біле, або лілея. Вона з’явилася у крейдяному періоді. Спочатку це була суходільна рослина. Після переселення у воду їх пряме вертикальне стебло перетворилося на горизонтальне кореневище. Дуже довгими стали черешки листків та квітконіжки. Тільки одна квітка залишилася без змін.

Живі смарагди України.

Весною звеселяє,

влітку прохолоду має,

восени годує,

Взимку жар дарує.         (ліс).

Про що говориться?

Так говорить народна мудрість про ліс. Хто не знає, скільки добра та багатства він нам дарує? Тисячоліттями людина використовувала ліс. У народному господарстві ліси використовують як джерело деревини для будівництва, палива, виробництва целюлози, паперу, пороху, спирту та штучних тканин.

Ліс є своєрідним гігантським фільтром, який очищає повітря від пилу та мікроорганізмів. Багато видів лісових рослин виділяють фітонциди, які вбивають хвороботворні бактерії.

Поговоримо про деяких представників наших лісів.

1. Це довговічне дерево. 300-500 років для нього далеко не межа.

Деревина – важка й тверда, пружна й міцна, легко колеться, добре полірується. Ще вона не має запаху, тому з неї виготовляють діжки для олії, оцту, вина. Деревина добре зберігається у воді, навіть стає ще міцнішою.

Досвід народної медицини довів, що це дерево на диво цілюща рослина. Речовини, що містяться в корі, мають протизапальні властивості. Молоде листя (на 7-10 день після розкривання бруньок) їдять як профілактичний засіб для травної системи.

Віддавна люди користувалися плодами. У наших предків – слов’ян вони були першим хлібом. В голодні роки ці плоди спасали від голоду. Їх сушили, мололи і пекли млинці. Це важливий корм для свиней.

Плоди його називають жолуді. (дуб)

2. Це дерево має чудову деревину. Вся деревина однорідна, біла, легко обробляється й добре колеться. Її використовують для виготовлення посуду, ложок, діжок.

На Далекому Сході та в Кореї з листків і бруньок готують смачні салати. Смачні і поживні її плоди. Вони нагадують лісові горіхи. В очищених плодах міститься близько 60% олії.

Найважливіше призначення цього дерева – медичне. Чай, настояний на суцвіттях, улюблені народні ліки від різних хвороб.

З кори цього дерева виготовляють мочалки, плетуть кошики.

Мед високо ціниться. Від назви цього дерева пішла назва місяця, в якому вона цвіте. Колись з нього потайки вирізували печатки замість мідних царських, державних. З того часу і народився вислів, який означає підробку.(липа)

3. Це дерево стійко витримує загазованість, задимленість і запиленість повітря. Його визнано кращим парковим і алейним деревом. Про нього пишуть пісні, складають легенди. Високе – до 50 метрів заввишки – струнке дерево. Крона високо піднята.

Є види цього дерева, сік яких, виходячи з надрізів кори, швидко твердіє і повисає на корі жовтуватими грудочками. Це так звана мана, ефективний засіб для лікування хвороб нирок, отруєнь. Свіжі порізи та рани лікують, прикладаючи до них кору внутрішнім боком. З кори можна дістати чорну, коричневу та синю фарби.

Не обійшло це дерево і народну кухню. В Англії недостиглі плоди, коли їх ще можна розтерти пальцями, маринують. Листки і плоди – добрий корм для сільськогосподарських тварин.

З давніх-давен український народ високо цінує цю деревину. З сухої, витриманої й вилежаної деревини виробляли луки, арбалети, стріли до них. Та й тепер кращі спортивні луки, лижі, весла, ракетки виготовляють з цього дерева. За міцністю, пружністю і твердістю мало поступається перед деревиною дуба.

Бачу вас за селом край дороги. Співається про них у пісні. (ясен)

4. Вже не одне сторіччя люди звертаються за допомогою до цього дерева. В пригоді воно стає будь-якої пори року. В зимову холоднечу пропонує свої бруньки, які зарадять при простуді, хворобах нирок. Ці ж бруньки мають пряме відношення до прополісу. Дев’ять речовин, які містить прополіс, бджоли беруть саме з цих бруньок.

З кори здавна отримують дьоготь. Колись ним мастили чоботи, осі, вози. Тепер використовують в народній медицині. Дьоготь увійшов до складу мазі Вишневського.

Хто не знає про чудовий смак та поживність соку цього дерева. Він легко вгамовує спрагу. Свіжий сік у народі вважається засобом, що оздоровлює кров.

Кору використовували в давнину для записів. Слова на берестяних шматочках видряпували гострою кістяною паличкою.

Незалежно від пори року здалека помітиш її, ні з яким іншим деревом не сплутаєш. Білокора красуня! (береза)

5. Ще в сиву давнину люди шанували це дерево. Її оспівували в піснях і легендах. Слов’яни вважали її символом родинного вогнища. Археологів, яким вперше пощастило побачити гробницю Тутанхамона, вразило те, що поряд з маслиновими гілками, пелюстками лотоса й волошками на покривалі саркофага юного фараона лежали й гірлянди з листків цього дерева.

Вчений Діоскарид ще в 1 столітті до нашої ери відзначив лікувальні властивості насіння, листків, кори та соку цього дерева. Настойкою з подрібненої кори лікують застуду та лихоманку, збивають жар. Саліциліти, добуті з кори, входять в такі ліки, як саліциловий спирт, аспірин. В листках міститься дуже цінна речовина – рутин (вітамін Р).

З гнучкої й легкої деревини здавна народні майстри робили музичні інструменти. Цікаво, що ложки, виготовлені з цього дерева, були в Запорозькій Січі своєрідною перепусткою: той, хто не мав саме такої ложки, навіював підозру. Невелика дощечка з цього дерева, покладена в діжку чи у відро, поліпшує смак води, дезинфікує її. З пруття плетуть кошики, крісла, огорожі.

Поширена на всіх континентах. Тільки в Австралії та на новій Гвінеї її немає. Вона символ України. (верба)

6. Сік цих рослин – один з «рекордсменів» за кількістю цукру.

Дрова з нього горять добре і довго утримують жар. Попіл одного з видів містить багато карбонату калію, який був єдиним джерелом цієї сполуки протягом століть для миловаріння, виготовлення скла і добрив. Колись найкращі карети виготовляли з деревини цього дерева. З нього роблять найкращі в світі флейти, гобої, кларнети. Один з видів є «барометром» – перед дощем з черешків листків капає вода.

З одного гектара насаджень цього дерева можна взяти до 1 тонни меду. Листки великі, особливо гарні восени.

Листок виду цукрового займає центральне місце на державному прапорі Канади. (клен)

Гра «Відгадай рослину»

1. Настій коренів цієї рослини підвищує життєвий тонус. Рослина любить рости у вологому лісовому затишку і не любить прямих сонячних променів. Хороші лікувальні властивості мають старі корені, вік яких інколи досягає 100 років. Назва рослини перекладається як «людина-корінь».

(женьшень)

2. Препарати, виготовлені з трави цієї рослини, лікують серцеві хвороби. Вона має цілюще кореневище, але ягоди рослини отруйні. Наукова назва походить від грецьких слів «долина», «лілія» і «та, що цвіте в траві».

(конвалія)

3. Цю квітку назвали на честь одного з богів. Сік з її недозрілого плоду може стати причиною смерті. Розтерши насіння й розвівши водою, одержують молочко, яке лікує запалення легень.

(мак)

4. З пелюсток цієї рослини одержують ефірну олію. Краплина цієї рідини знеболює краще, ніж ефір, угамовує зубний біль, лікує шкірні хвороби. Її дика родичка теж відома в медицині. Плоди її багаті на вітамін С.

(троянда)

5. Препарати, виготовлені з цієї рослини, використовують як чудодійний засіб від кашлю, у разі захворювання органів дихання. Вона вирізняється серед інших рослин відмінністю верхньої та нижньої поверхонь листка.

(мати-й-мачуха)

6. З лікувальною метою використовують кору й плоди цієї рослини. Відвар кори й плодів п’ють у разу простудних захворювань. Ягоди рекомендують вживати людям, які мають високий кров’яний тиск.

(калина)

7. Рослина може перемагати зубний біль, добре знищує мікробів, але після вживання довго зберігає запах. Позбутися його можна, пожувавши корінь петрушки. У великій кількості рослину додавали в їжу гладіаторам у Давньому Римі для зміцнення їх організму.

(часник)

Загадки про рослини

Заспіва весна в ріжок –

Квітка робить перший крок,

Прошиває ковдру снігу

І веде до нас відлигу.

Як зовуть цю ранню квітку?

Чи зустрінем її влітку?

(пролісок)

Хто у нашому гайочку

Носить біленьку сорочку,

У тонесенькі косички

Уплітає жовті стрічки,

А цятковані панчішки

Прикрашають її ніжки?

В неї листячко, мов слізки.

Як зовуть її?

(берізка)

Ходить сонечко лугами

І селами, і містами…

Сіє квіти бурштинові

І духмяні, і медові…

Парашутиком злітає.

Що за квіти-літуни?

Чим корисні нам вони?

(кульбаба)

Дружать з лугом, озерцями,

Не гордують і садками.

А у скверах – клаптик неба…

Цього дива людям треба!

Як же люди їх назвали,

Щоб ці квіти пам’ятали?

                                       (незабудки)

І що то є за травиця,

Придорожня медсестриця,

Подорожнім підсобляє,

Спільне ім’я з ними має?

                                       (подорожник)

Очищає кров і рани,

Запах в травки – незрівняний

Бальзамічний, кажуть люди

Не зустрінеш її всюди,

Наче сонечка квітки.

Як звуть травку?

                     (нагідки)

На городі він стоїть.

Видивляє білий світ.

І стрункий, і гожий,

І на сонце схожий.

                            (соняшник)

У пучечках невеличких

На кущі живуть сестрички.

Восени, хто гляне –

Вмить добрішим стане:

З гіллячок звисають,

Вогником палають.

Що ж це за красуня дивна?

То в гаю стоїть…

                         (калина)

Сидить пані на ганку

У червонім кафтанку,

Хто її рушить –

Плакати мусить.

                   (цибуля)

Сива, стара,

Гірка-прегірка,

Полем бродила,

З вітром говорила.

В хату до нас прийшла –

В куточку лягла.

Від степового аромату

Нам миліша стала хата.

                              (полин)

На городі молода

Пишні коси рзпліта,

У зеленії хустинки

Золоті хова зернинки.

                             (кукурудза)

Анаграми про рослини

1. Колючка троянди + скат машини =…     (шипшина)
2. Масова смерть + слово жаби =…         (морква)
3. Передача м’яча у футболі + прядильна рослина =…     (пасльон)
4. Маленький ресторан + прикраса дівчат-українок =…     (барвінок)
5. Заклик про допомогу + анти «дай» =…       (сосна)

Джерела

Трубіцина В. Д. Жива скарбниця – Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 2002

Хімія. Біологія, №8, лютий 2005

Хімія. Біологія, №12, лютий 2005