Робота з батьками в початковій школі

Багаторічний досвід роботи в початковій школі привів мене до усвідомлення важливості цілеспрямованої роботи з батьками учнів. Мета цієї роботи − активне залучення батьків до освітнього процесу власних дітей. Величезне значення в роботі з батьками я приділяю проведенню батьківських зборів. Вважаю, що краще не проводити батьківські збори взагалі, чим проводити їх формально.

Знайомство з батьківським колективом починається ще до  початку навчання дітей в школі. Традиційно в червні проходять перші батьківські збори, на яких я знайомлюся зі своїм батьківським колективом. Але раніше, вивчивши особисті справи моїх майбутніх учнів і проаналізувавши список батьків, я заздалегідь визначаю для себе тих, з ким разом можливо буде створювати батьківський комітет. В ході цих зборів важливо сформувати позитивне відношення до вчителя і до школи. Як театр розпочинається з гардеробу, так і підготовка до зборів розпочинається із зовнішнього вигляду і настрою вчителя.

На зборах я розповідаю батькам про шкільні традиції, досягнення, особливості навчання саме в нашій школі, проводжу анкетування з метою знайомства з сім’єю і дитиною, спільно з батьками складаю графік відвідувань сімей вдома. Досвід показує, що обхід сімей також можливий у супроводі представника батьківського комітету. З одного боку, це дозволяє скласти об’єктивніше уявлення про характеристику, що представляється в соціальну службу школи, і розділити з батьком з активу відповідальність, з іншого, –  дає можливість вчителеві  показати майстер-клас по врегулюванню конфліктної ситуації при її виникненні.

Приміром, під час відвідування дитина починає проявляти демонстративну неслухняність, провокуючи  гнівну реакцію батьків, і дорослі емоційно не справляються з ситуацією, або ж різні підходи до виховання дітей ілюструються вимогами, що одночасно пред’являються, але протилежними по завданнях, до дитини. Непросто бути також мимовільними свідками звинувачень 7-річної дитини у відсутності порядку  у будинку,  який вчасно не забезпечили  дорослі. У такі моменти, незважаючи на їх конфліктну основу, частенько теж формуються довірчі стосунки педагога і батьків, які бачать щиру участь і бажання допомогти.

Вивчення житлово-побутових умов, медичних карт, анкет дітей допомагає сформувати уявлення про майбутню роботу з кожною сім’єю окремо і з колективом в цілому.

На кожних зборах я намагаюся розширювати педагогічний кругозір батьків, стимулювати бажання стати хорошими наставниками. Для цього я готую матеріал з важливих питань педагогіки і психології, зачитую цікаві факти і переказую ідеї з періодики по цих же проблемах або пропоную посилання на джерела інформації. Відмічу цікаву деталь: інформація, пропонована виключно в усній формі, набагато важче засвоюється не лише дітьми, але і дорослими, саме з цієї причини я і для батьків готую роздруківки,  записую найважливіші викладення на дошці, використовую можливості сучасних технологій.

Вибір самих ситуацій я також періодично намагаюся залишити за батьками. Для того, щоб у вихованні і супроводі дорослішання дітей «дивитися з батьками в один бік», дуже важливо враховувати їх бачення ситуацій і прагнути до мудрого компромісу.

У разі потреби я запрошую фахівців для участі у зборах (адміністрацію школи, психолога, соціального педагога, медичних працівників, консультантів).

На зборах я ніколи не говорю про кожного учня окремо. Проте обов’язково повідомляю батьків про чудові маленькі кроки дітей вперед, про їх успіхи, бажання, настрої, досягнення і очікування. Не привожу як приклади порушень і  ситуації, що сталися в колективі дітей,  усі коментарі по конфліктах і складних проблемах висловлюю батькам наодинці, і найчастіше не в дні зборів, щоб уникнути привертання  уваги.

Мова вчителя на зборах не має бути тільки монологічною. Важливо встановлювати діалог з батьками, щоб вони активно висловлювали свою точку зору з обговорюваних питань, не боячись некоректної критики з боку інших батьків і педагога. Значне місце в цих діалогах займає позиція батьківського комітету, який вибирається на перших зборах на добровільній основі з числа батьків, що мають авторитет.

Батьківський комітет є основним активним помічником класних керівників, а усі інші батьки притягуються у разі потреби  і переважно для виконання разових доручень. Пояснення подібної установки досить просте: активна життєва позиція, уміння народжувати ідеї і безпосереднє втілення пропонованого на практиці з урахуванням тимчасових витрат не завжди справа рук одних і тих же батьків.

Приміром, в обговоренні напряму поїздки другокласників на вересневих зборах можуть висловитися 10 − 15 чоловік, але активно збирають паспорти, гроші, нагадують про набір сухого пайка і, нарешті, безпосередньо є присутніми в поїздці, допомагаючи класному керівникові, 2 − 3 батьки. Також важливо при формуванні батьківського активу класу враховувати взаємодоповнюючі значимі особистісні риси батьків-активістів, такі як відповідальність, самостійність, гнучкість, комунікабельність, загальний рівень знань, уміння аргументовано говорити і відстоювати інтереси групи, креативність.

Бажання і внутрішня готовність творити, придумувати, не боятися бути смішним – це у наш час характеристики сучасних батьків, які іноді забувають про те, що початкова школа з її групами продовженого дня і 3-разовим харчуванням далеко не камера безпечного схову дитини з 8 до 18 години кожного робочого дня. Ті ж з батьків, хто в 1 − 2 класі переодягаються клоунами і співають смішні пісеньки, разом з хлопцями катаються з снігових гірок і відвідують в лікарні однокласників дитини або вчителя, мають куди більше шансів в непростому перехідному віці дітей залишитися їм друзями.

Участь батьків в ухваленні рішень з питань, пов’язаних з навчанням і вихованням дітей, є запорукою активного відвідування зборів. На батьківських зборах повинно бути цікаво; доброзичлива, упевнена, наповнена мудрим гумором мова вчителя − це ще один спосіб бути почутим і зрозумілим.

А ще, мабуть, не, треба боятися дякувати, вибачатися, поважати, переконувати і піклуватися, адже «найважливішим явищем в школі, самим повчальним прикладом для учня є сам вчитель».