Стаття на педагогічну тематику. Самостійна робота як засіб розвитку самоосвітньої компетентності учнів

Автор: вчитель російської мови та літератури Мосієць Олена Вячеславівна

Самостійна робота у статті розглядається як один із засобів розвитку самоосвітньої компетентності учнів. Вона спонукає школярів до усвідомленого навчання, до саморозвитку і може бути представлена різними формами.

САМОСТІЙНА РОБОТА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

У Концепції загальної середньої освіти зазначається, що освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Її стрижень – виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розвязання проблем, прагне змінити на краще своє життя [1].

Особистісно орієнтований підхід у навчанні ставить у центр шкільної системи освіти особистість дитини. Підготувати учнів до життя, навчити їх правильно діяти у реальних життєвих ситуаціях, бути активними громадянами своєї держави – ось завдання вивчення історії в школі.

Одна з ключових компетентностей, що мають бути сформовані у випускника загальноосвітньої школи – це самоосвітня. Вона передбачає осмислення потреби в саморозвитку, готовність до постійного навчання, свідоме застосування знань, умінь і навичок в умовах швидких змін для здійснення   самоаналізу та самоконтролю.

Компетентнісна спрямованість освітнього процесу потребує ефективної організації навчальної діяльності учнів на уроках. Але урок не дає можливості повністю розкрити здібності дітей, а отже, необхідна додаткова робота. Слід зазначити, що, крім класної, навчальна діяльність учнів включає також домашню, позакласну, самостійну роботу з предмета.  Самостійна робота школярів є найменш вивченою, хоча саме в ній проявляються і мотивація учнів, і їх цілеспрямованість, самоорганізація, самоконтроль тощо.

Педагогічний та психологічний аспекти організації самостійної роботи учнів, як свідчить аналіз науково-методичної літератури, залишається недостатньо розробленим.

Вважається, що самостійною є будь-яка діяльність, яка веде до формування нових знань або нових способів діяльності. Відомо, що саме та навчальна інформація, яка стає об`єктом  самостійної пізнавальної діяльності учнів, перетворюється, як правило, на міцні знання.

Самостійну роботу можна розглядати, з однієї сторони, як наслідок правильно організованої навчальної діяльності школяра на уроці, що у подальшому спонукає його      самостійно одержувати додаткові знання. З іншої сторони, самостійну роботу можна розглядати як паралельну зайнятість учня. Варто звернути увагу на особливості  організації такої роботи у загальноосвітніх навчальних закладах. По-перше, в її основі лежить новий для школяра матеріал. Саме цим самостійна робота відрізняється від домашньої. По-друге, діє принцип добровільності. Виконуватися  самостійна робота може індивідуально або колективно. У будь-якому випадку, необхідною стає спрямована робота вчителя на  формування у дітей потреби та бажання у даному виді діяльності.

Значення самостійної роботи зростає також і у зв`язку з тим, що критерієм оцінки навчальної діяльності учнів є не стільки обсяг матеріалу, що запам`ятався,  скільки «вміння його аналізувати, узагальнювати, активно використовувати у нестандартній (позанавчальній) ситуації, вміння самостійно здобувати знання, вести пошуково-дослідницьку роботу» [2]. Програма з історії розрахована саме на такі особливості навчання. Вона дає можливість учителю самостійно варіювати матеріал, творчо підходити до організації навчання учнів.

З метою організації самостійної роботи та активізації пізнавальної діяльності учнів доцільним є використання на уроках історії методів і форм інтерактивного навчання. Завжди викликає у дітей інтерес проектна форма роботи, тому що завдяки їй вони можуть виявити свою самостійність і потребу в самореалізації.

Вдалою формою самостійної роботи можуть стати програми самореалізації особистості, які розробляються з урахуванням вікових  особливостей, інтересів, здібностей учнів.  Дані програми реалізують компетентнісно-орієнтований підхід у навчанні та вихованні. Вони є одним із засобів розвитку ключових компетентностей: соціальної, полікультурної, інтелектуальної і, в першу чергу, самоосвітньої.

Розглянемо використання подібної програми на прикладі. Так, в курсі історії 6 класу вивчається тема «Еллінізм». За програмою на її вивчення відводиться лише 3 години. Але цього часу недостатньо, щоб досконало зрозуміти причини піднесення, а потім і розпаду Македонії, відтворити образ Александра Македонського та визначити його роль в історії, заглибитися в культуру епохи еллінізму.  Тому учням пропонується програма самореалізації особистості. Наведемо фрагмент даної програми, який стосується постаті Александра Македонського.

Тема. Еллінізм

Мета: активізувати пізнавальну діяльність учнів;

розвивати навички самостійної роботи;

виховувати інтерес до вивчення історії та потребу у самоосвіті.

Учні повинні знати:

• основні дати та події даного періоду;
• історичних діячів;
• пам`ятки культури епохи еллінізму;
• характерні риси еллінізму.

Учні повинні вміти:

• описувати пам`ятки культури епохи еллінізму, основні битви Східного походу;
• наводити приклади могутності держави Александра Македонського;
• складати історичний портрет та давати оцінку діяльності історичної особи;
• працювати з історичними текстами та джерелами, довідковою літературою;
• виділяти головне, встановлювати причинно-наслідкові зв`язки.

Позначте знаком  «+»  завдання, які вам сподобалися

Позначте знаком  «-»   завдання, які викликали труднощі

Оцініть свою роботу  _______

Оцінка вчителя           _______

Під час роботи за даною програмою учні вчаться прогнозувати, працювати з історичними текстами та джерелами, довідковою літературою, аналізувати робити висновки, оцінювати результати своєї праці. На кожному етапі роботи обов`язковою є рефлексія, яка може бути  представлена різними формами: повідомлення, план, малюнок, лист, розповідь від історичної особи, історична довідка, слайд-шоу, схема-плакат тощо.

Отже, самостійна робота може бути представлена різними формами, що відповідають потребам дітей та викликають інтерес. Вона спонукає школярів до усвідомленого навчання, до саморозвитку. Тому, можна говорити, що самостійна робота є одним із засобів розвитку самоосвітньої компетентності учнів.

Література:

1. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) [Електронний ресурс]: веб- сторінка Інституту проблем виховання НАПН України. – Режим доступу: http:// ipv.org. ua/home/39-programa-vuhovanna-ditej.html
2. Історія України. Всесвітня історія 5-12 класи: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів/ укл. В.С.Власов, Н.М.Гупан та ін. – К.: Перун, 2005. – 142 с.