ТВОРЧИЙ ЗВІТ ВЧИТЕЛЯ

ВОДОЛАЖКО ЛІЛІЇ ІВАНІВНИ

	Я щоранку заходжу в клас. На дитячих обличчях – усміх. Що я варта, діти, без вас? Ви – натхнення моє, мій успіх. За плечима спливають роки, Але й досвід прийшов з літами, Що я варта без вас, малюки? Я в безмежнім боргу перед вами. Щоб любові вогонь не згас, Щоб віддати вам серце і душу, Я щоранку заходжу в клас. Я – учитель, я вчити мушу.
Т. Рузинська.

Працюю в Гавриловецькій ЗОШ І-ІІ ступенів з 2004 року. Шістнадцять років педагогічного стажу пролетіли як один день. Без дітей не уявляю життя. Як без них? Адже вони зі мною в школі, вдома, під час екскурсій.

Мене завжди хвилювало питання: «Як добитися, щоб всі учні, без виключення, успішно засвоювали програму? І з перших років роботи на освітянській ниві зрозуміла, що єдине правило – це вміння зацікавити дітей, розбудити потяг до пізнання невідомого. Уроки будую так, щоб всі легко й охоче засвоювали програмовий матеріал, враховуючи можливості навчального кабінету, індивідуальні можливості кожного учня. Добре вивчаю своїх вихован¬ців, зважаю на те, як ставиться кожен учень до самого себе, як оцінює свою роботу на уроці, які емоції супроводжують його діяльність. Це дає змогу знайти правильні шляхи індивідуального підходу до кожного вихованця, дібрати відповідні методи заохочення й стимулювання.

У формуванні пізнавальної активності учнів допомагають опорні схеми, карти, перфокарти, картини. Формувати сталий інтерес до навчання та моральні якості школярів допомагає єдність уроків мови, читання, природознавства, математики тощо. Це уроки-подорожі, уроки-концерти, уроки-роздуми, уроки- ігри. На таких інтегрованих уроках ніколи не послаблюється увага школярів, не знижується працездатність.

Дитяча психіка дуже вразлива. Необережно кинута фраза може обернутися проти вчителя. А тому з перших днів перебування дитини в школі намагаюсь, щоб діти відчули в мені вірного друга. А ще важливо завоювати авторитет мам, татусів, бабусь. Ось саме мої батьки є моїми однодумцями, це моя надійна опора. Але до цього була проведена велика робота: вивчала атмос¬феру в сім’ях, побут, умови, в яких ростуть малюки. Ось чому всі батьки відвідують школу, батьківські збори, діляться досвідом виховання дітей.

Систематична позакласна робота з учнями, яка здійснюється в тісному зв’язку з батьками, дає можливість встановлювати логічні взаємозв’язки процесу навчання з життєвими ситуаціями, згуртовує дітей у дружну сім’ю. І кожен успіх, як і кожна невдача, переживаються колективно.

На перше місце в роботі ставлю розвиток розвиненої особистості, що включає розвиток мови, мислення, розвиток вміння самостійно працювати, здобувати знання і потрібну інформацію, розвиток вольових якостей, розвиток вміння учитися, розвиток здібностей, інтересів, емоцій, пам’яті.

Ніякі поняття не даю в готовому виді.Знання здобувають учні шляхом пошукової роботи, дослідження. Саме в процесі дослідження, порівняння, аналізу формую найважливіші поняття, розвиваю уміння і навички.

Перед вчителем стає нелегке завдання -досягти певної психологічної сумісності з учнями, вміти виявити ініціативу і самостійність одних і нерішучість інших. Моє завдання – навчити всіх, а тому і діяльність учнів на уроці різна. Кожен виконує ту роботу, яка під силу, відстаючому допомагаю, байдужого зацікавлюю. Тобто створюю психологічний комфорт для всіх.

Обов’язковим компонентом моїх уроків є гра. Це здебільшого ігри які дають змогу учням імітувати дії дорослих з предметами (натискати кнопку, переставляти фішку, вести передачу по телевізору, розмовляти по телефону, працювати продавцем, лікарем і т. д.). Приваблюють моїх вихованців словесні дидактичні ігри, які вчать визначати зайві предмети, порівнювати, виділяти частини з цілого.

Бажано, щоб діти усвідомили на уроці новизну, а тоді і виникає інтерес до нового, до пізнання. Для цього застосовую випереджаюче навчанням.

Вся моя робота покладена в основу виховної системи «Я – особистість». Я люблю моїх учнів за те, що вони є, люблю такими, які вони є, не хочу їх змінити, а хочу розкрити та розвинути все найпрекрасніше, що в них є. Я просто живу разом з ними, змінююсь разом з ними, радію і страждаю також разом з ними. Таке ставлення до дітей дозволяє їм відчути і пережити власну цінність, стати впевненими у собі людьми з адекватною самооцінкою, яка допоможе їм загартовувати своє психічне здоров’я.

Народне прислів’я «Добре слово мало коштує, та дорого цінується» для мене є аксіомою в роботі. Крім того, мене надихають слова Едмунда Берка: «Своїм терпінням ми можемо досягти більшого, ніж силою». Саме тому я намагаюсь хвалити моїх малюків за старанність так само, як за досягнення. Я даю їм зрозуміти, що інколи старанність та наполегливість навіть важливіші за результат. Я також допомагаю дітям ставити перед собою реальні, конкретні цілі; даю учням відчути справжню відповідальність (кожна дитина має певні обов’язки в класі). Та головне, я часто говорю своїм учням про те, що вони гарні, добрі, виховані, справжні друзі. І вони стають такими.

Крім того, величезного значення я надаю роботі з книгою. На мою думку, книга – не тільки джерело знань та певного обсягу інформації, а й невичерпна криниця людських почуттів, емоцій та хвилювань, які допомагають кожному читачеві зрозуміти і висловити власні емоції та почуття. Саме тому на уроках читання уже з першого класу я намагаюся приділяти увагу детальному аналізу сюжетної лінії, характерів героїв творів, що вивчаються емоційному забарвленню та палітрі почуттів, які розкриває автор. В позакласному читанні я рекомендую дітям читати твори різних жанрів, науково-популярну літературу, дитячу періодику тощо.

Всю виховну роботу реалізую через принципи демократизації, гуманізації, народності виховання, психологізації навчально – виховного процесу.

Мету і принципи виховання реалізую через систему виховних заходів по кожному з основних напрямків.

Патріотичне виховання здійснюю через вивчення державної символіки під час виховних годин, зустрічі з учасниками війни, догляд за могилами воїнів, що віддали своє життя за мир і спокій у роки Великої Вітчизняної війни, організацію допомоги людям похилого віку, проведення конкурсів „Сильні, сміливі, спритні”. Для національного виховання передбачила проведення бесід на тему „Знай свій обряд” та організацію і проведення традиційних в Україні обрядів „День святого Миколая”, новорічні щедрування.

Правову культуру школярів формую виховуючи в учнів повагу до Конституції України, державних символів, Законів України, шляхом вікторин та бесід. Також проводжу профілактичні бесіди щодо попередження правопорушень, паління, вживання наркотичних речовин.

Всі ці заходи проводжу на основі довір’я дітям і поваги до їхніх особистостей за підтримки батьків.

Сімейне виховання один із непростих напрямків роботи. Але з перших днів роботи я намагаюся вивчити сім’ю кожного учня безпосереднім спілкуванням з дітьми та батьками. Контакти з батьками будую за принципом „рівний з рівним”, і вони допомагають мені і батькам у вирішенні проблем сімейного виховання дітей. Для активізації виховного процесу організовую індивідуальні бесіди з батьками, тестування, батьківські лекторії.

Моральне виховання основа всього виховного процесу. На прикладах загальнолюдських моральних якостей та з вірою в кожного учня будую весь виховний процес. Проводжу бесіди на морально- етичні теми: „Чисто там, де не смітять”, „А якщо ви ввічливі”, акцентую увагу учнів на прикладах поведінки конкретних, відомих дітям людей.

Працюючи з дітьми я переконалась, що будь-яка справа лише тоді по справжньому цікава для дітей, коли задумана і організована самими дітьми, тому стимулюю самостійну діяльність учнів.

Мені хочеться, щоб наші діти стали людьми з великої літери, щоб наші діти були не діловими телефонно – комп’ютерне – телевізійне пристосованими роботами без почуттів. Щоб їм було в кого вчитися я постійно працюю над собою, вдосконалюю себе, вчуся разом з дітьми пам’ятаючи слова Л. Толстого :”Якщо вчитель має лише любов до справи, він буде хорошим вчителем. Якщо вчитель має лише любов до учня, як батько, мати, він буде кращим від першого вчителя. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він – досконалий вчитель”.