Урок позакласного читання у 8 класі “Образ України, ідея нерозривної єдності з рідною землею, алегоричність образів у творі Арсена Зінченка “Дорога у вирій”

Автор: учитель української мови та літератури Зінченко Олександра Іванівна

Даний урок розроблено мною із використанням такого виду інноваційних технологій, як групова робота та випереджувальне завдання. Використовуючи ці форми роботи, я прагнула створити умови для повного індивідуального розвитку дитини, задоволення потреб кожного учня, актуалізацію можливостей восьмикласників. Використання цих технологій – це спосіб, на мій погляд, зробити серйозну роботу цікавою. Випереджувальне завдання (презентація про пам’ятники лелекам, про автора твору, про історичні місця та міста України, подільську вишивку) дали можливість більше опрацювати матеріалу на уроці. Учні мали можливість поділитись знаннями, оцінити власну роботу. Групова робота на цьому уроці дала можливість учням розвити свою індивідуальність.

---

Урок позакласного читання

Образ України, ідея нерозривної єдності з рідною землею, алегоричність образів у творі Арсена Зінченка “Дорога у вирій      ”

Мета: поповнити знання учнів про патріотичні, оптимістичні мотиви у творчість сучасних письменників, ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом А.Зінченка, опрацювати ідейно-художній зміст поетичного твору, розвивати культуру зв’язного усного мовлення, уміння грамотно висловлювати власні думки, навички виразного читання, уміння висловлювати думки щодо порушеної проблеми у творі; виховувати любов до рідного краю, патріотичні почуття, прагнення бути активним будівничим рідної країни.

Тип: урок- подорож.

Обладнання:тексти поезії, ілюстрації до твору, презентації, карта України.

Елементи народознавства: лелека, подільська вишивка.

Тільки в рідній хаті будете багаті,

Не шукайте слави по чужих світах.

Наша рідна хата ласкою багата,

Там стара тополя, там смачна вода,

Мами ніжна мова, зірка вечорова,

Втомленого батька золоті слова

Любов Черткова “Батьків заповіт”

Хід уроку

І.Організація учнів

ІІ.Мотивація

(емоційне налаштування на урок)

У нас незвичайний урок- урок- подорож рідною землею.

Вітаю вас, шановні мандрівники. Приготуйтесь у світ невідомого, цікавого, пізнавального, іноді небезпечного.

ІІІ. Актуалізація знань.

Слово вчителя.1. Щоб вирушити в дорогу, ми перевіримо багаж, у вашому випадку- багаж знань. Назвати відомого вам письменника і його твір. (Відповіді учнів).

2.Щоб не заблукати серед незнайомої місцевості та завжди були на висоті, треба  бути не тільки сміливими та сильними, а й розумними, тому провемо вікторину.

1.Автор поезії “Васильки”?

2.Автор поезії “Тиха елегія”?

3.Продовжити рядки …красу її вічно живу і нову, і …?

4.Заснував видавництво в 1992 році “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”?

5.Автор поезії “Свічечка букви Ї”?

6.Сучасний поет І. Малкович закликає не тільки любити рідну мову, а й …?

7.Продовжити рядки:

Коли мене питають: “Україну

чи зможеш ти забуть на чужині?”-

кричу: “Кладіть отут у домовину

живим! …

8.Автор поезії “Любіть Україну”?

9.За який вірш В.Сосюру звинуватили в націоналізмі?

10.На яку літеру за Малковичем схожа свічечка?

11.У яку годину закликає В.Сосюра любити Україну?

12.Який сад не можна знищити за переконанням В.Сосюри?

З таким багажем знань ми сміливо можемо вирушати в ??? Ви знаєте куди,бо у нас урок позакласного читання, до якого ви ретельно підготувалися, епіграфом нашого уроку будуть слова із поезії поетеси Миколаївки  Любови Черткової (виразне читання, чого навчають слова поетеси, бесіда про актуальність поезії Л. Черткової), а наші гості повинні розгадати ребус і вирушити  з нами.

(Гості розгадують ребус- “Дорога у вирій”)

Ми готові у дорогу, для цього створені групи: “Навігатори”, “Довідкове бюро”, “Поціновувачі прекрасного”.

Хто є автором поетичного твору? (Дописати тему уроку на дошці).

ІV. Повідомлення теми, мети уроку.

1. V. Осмислення навчального матеріалу.

1.Бесіда- повідомлення учнів з презентаціями.

* Що відомо вам про сучасного письменника, діяяча Арсена Зінченка?

(Презентація про А. Л. Зінченка).

*Що таке вирій? (додаток №1).

* З якими птахами найчастіше асоціюється вирій? Чому? (Додаток №2).

* Чому люди шанобливо ставляться до перелітних птахів? (Додаток №3).

* Презентація пам’ятників лелекам.

2.Бесіда- роздум за змістом поезії “Дорога у вирій”.

*Як лелеки пов’язані з нашою поезією?

* Чому образ лелек у творі алегоричний?

* Тема твору?

* Що вас вразило, схвилювало під час вдумливого читання поезії? Зачитати.

*  Птахам важко залишати рідний край, хоч вони летять у райську країну? Доведіть.(Зачитати уривки з поезії, які художні засоби вжив автор?)

*Якою буде дорога до вирію?

* Доведіть, або спростуйте, спираючись на текст, що рай- це рідна сторона?

* Доведіть , що старому, досвідченому лелеці мила кожна сторона, місто, річка.( “Навігатори” показують на карті України названі міста, ріки, милі куточки, які називає лелека, інші учні зачитують уривки із поезії).

* Які міста зі славним минулим і яким саме назвав ватаг?(розповідь групи “Довідкове бюро”)

*Довідка про маловідомі назви місць України, якими пишається лелека і почуття передає молодим (Кілія, Січеслав, заповідник “Медобори”, річка Золота Липа).

* Який епітет використав автор для характеристики Поділля? Чому?(Коротка довідка про вишивку Поділля з ілюстраціями)

*Через що болить душа лелеки і це передається недосвідченим птахам?

* Чому не обминув А.Зінченко (старий лелека) міст, які  зараз не на території України? (Довідка учителя про міста Валуйки, Острогозьк, Стародуб, Росаш, Пряшів).( Додаток 4).

*Чому лелека намагався розповісти не тільки про великі міста, ріки, а й про маловідомі?

* На вашу думку, зумів досвідчений лелека передати молодому поколінню почуття любові, вдячності, вірності до рідного краю- України?

* На вашу думку, у поезії  А. Зінченка звучать нотки про любов до України у щасливу мить та годину негоди? Довести.

* Що об’єднує твори В.Сосюри, І. Малковича, В. Підпалого, А. Зінченка?

*Робота з епіграфом. Що спільного з поезію А. Зінченка та епіграфом

Л. Черткової? Чого навчають ці твори?

Прослуховування поезії у виконані автора та перегляд презентації.

(Додаток № 5)

Бесіда після перегляду й прослуховування.

Рефлексія.

* Що утвердилося у ваших душах?

* Для себе я зробив/ла висновок…

* Удома я розповім, що … .

Складання сенкану.

ЛЕЛЕКА

досвідчений, український

приносить, оберігає, прикрашає

Оберігає родинний затишок

символ

Д/з

Додаток 1.

Вирій – теплі краї, куди відлітають на зиму птахи.

Вирій (Вирій, Ирій, Ір, Ірій)- міфічна райська країна, що лежить десь далеко за морями, де сонце ходить близько до землі, тому там усе тепло, через те ця країна називається також тепличчиною.

Додаток 2.

Лелеки – символ України, оберіг родинного затишку.

Додаток 3.

Наші птахи(ластівка, грак,жайворонок, лелека, журавель) в’ють гнізда і виводять пташенят саме в наших краях, а в теплі краї відлітають взимку через голод. Там, де птахи в’ють гнізда, і є їхня Батьківщина.

Додаток 4.

Кілія – найдавніше місто України, районний центр в Одеській області.

Січеслав – неофіційна назва Дніпропетровська (Дніпра), місто січової, козацької  слави.

Заповідник “Медобори” – справжня перлина не тільки Тернопільщини, а й цілої України. Розташований на теренах Подільських Товтр (Медобори).

Річка Золота Липа – притока Дністра, Золочевський район Тернопільської області.

Пряшів – у Східній Словаччині, природний центр України, 1850 рік – осереддя української культури.

Пряшівщина – українська етнічна територія, яка межує з українським Закарпаттям, а в історичному плані є частиною Закарпаття.

Міста, які силоміць відійшли до Російської Федерації.

Валуйки – місто Бєлгородської області (Слобожанщина).

Острогозьк – засноване українськими козаками Східна Слобожанщина, нині територія Воронезької області (Рибне), приєднане до Росії 1921 року, як і значна частина Слобідської України.

Росаш – Воронезька область з 1923 року, 1939 – 69% українців,2010 – 12, 9%.

Стародуб – фортеця Чернігівського князівства 11 століття, на початку 16 століття Стародуб перейшов під владу Московської держави. Названий на честь могутнього, кремезного дуба, який знаходився в центрі міста.

Додаток 5.

https://www.youtube.com/watch?v=nEi0B_PYBts

Додаток 6.

Вірш «Дорога у вирій»

Із Седнева в краї далекі,за Десну,аж за виднокруг

Летять спечалені лелеки у теплий чижинецький край.

Внизу знайомі верболози,

Шумлять в заплавах комиші.

Хтось погубив над Сновом сльози,

Комусь затерпло на душі.

Дорога в них важка й тривожна,

Трудний їм визначено шлях.

“Чи довгий він”, – гадає кожен.

-Тривалий,- каже їм вожак.

Досвідчений старий лелека

Водив у вирій їх не раз.

Щоосені прощальний клекіт

Донизу шле він у свій час.

-Ми гніздимося в цьому краї

Іздавна, з сивих правіків,

І щовесни сюди вертаєм,

До наших отчих берегів.

Отут наш край і наші люди,

І наші верби тут стоять,

З людьми ми зріднені:

Усюди несуть лелеки їм малят.

-Чи кожен з вирію вернеться,-

Питав лелека молодий.

-Було що в чужину приб’ється

Хтось з нас у бурі грозовій.

В самоті , мов у важкім безсонні,

Йому ввижається Десна,

І пишнотрав’я Оболоні,

В яких купається весна.

Йому дорогу вкажуть зорі,

Із манівців освітять путь,

Що ляжуть в неб інеозорім,

Аби до рідних місць вернуть.

Під нами ще Десна видніє,

Аж до Дніпраїй шлях лежить,

Туди де величавий Київ

На пагорбах своїх стоїть.

Пора нам підійматись вище,-

Підказує усім ватаг.

-Праворуч Біла Церква й Ржищів,

Он Рось перетинає шлях.

-А що там світиться далеко,

Де захід сонця догорів?- питає молодий лелека.

-А то знаменне місто Львів.

А як на на північ- там Берестя, у Західний заглядає Буг.

Там Луцьк і Лесені озерця, там Володимир, Устилуг-

Той давній край Волинню зветься- там синій льон, рясні жита.

І вільно птаству там живеться в заплавах й болотах.

А як на південь кинеш оком- побачиш край Карпатських гір.

Говерла підвелась високо, і голубіє Синевір.

Там Пряшів, Ужгород преславний, і Тиса плине у Дунай.

В Мукачеві є замок давній, там Буковина- гордий край.

А там он річка з передгір’я до моря доплива в степах

На полудень ясні сузір’я нам, певно, визначила шлях.

А то Дністер, братанецьСяну, п’є воду з бойківських Карпат,

Тече повз Галич і всюдизнаний Хотин, Дністровський Білоград,

Пливе повз золоте Поділля, де Кам’янець, як оберіг, стояв мурований камінням і край від ворога беріг.

У тому краї Крутогори і Липа Золота тече, в пахучих травах Медобори

Стоять обабіч над Збручем.

Там Вінниця і Тернопілля, сади рясні у виднокруг,

Неначе вишите Поділля й краса його- Південний Буг.

Вже скоро степові простори розгорнуться у далечінь,

Херсон, Одеса, Чорне море, – а поки сядьмо на спочин.

Он там над Бугом Миколаїв- могутнє місто кораблів,

Вони іззвідти вирушають в найдальші гавані землі.

Уже за нами Переяслав й висока Канівська гора.

Там Чигирин, а там Черкаси, – злітати скоро нам пора.

-А там над Ворсклою Полтава серед намиста славних міст.

На сході Харків величаво дзвіниці до небес підніс,

Тут соняхи до виднокраю під синім небом скрізь ростуть.

За ними край свій упізнаєш- його не зможеш ти забуть.

Чи ти на морі, чи на суші, в яких би не був краях,

На тихі води, ясні зорі завжди шукатимеш свій шлях.

Ровни і Суми нас вітають і прводжають у світи.

Сула і Псел струмки збирають, щоб до Дніпра їх донести.

Там Слобожанщина, Валуйки, Росаш і місто Острогозь.

Там Сіверський Донець- пильнуйте, коли відбитись довелось.

Приніс до нас захланний ворог в Донецький край руїни й смерть,

Життя він обернув на порох і горем виповнив ущерть.

Зазнав й наш рід тяжкоїв трати, як навесні вертались ми.

Ворожа куля вбила брата- він впав з полеглими людьми.

Здолаймо страх, ведуть нас зорі й річки великі і малі.

А он далеко, аж на морі, там Маріуполь в півімлі.

Рови довкруг у передмісті і на сторожі блок- пости,

Аби відразу дати відсіч й не дати ворогу пройти.

Згадався Снов, аж серце тисне, і Сіверщина у думках.

Он Чорне море там заблисло і Крим- тривога у очах.

А десь в далечині Чернігів, Сейм серед зелених лук.

Зимою все там вкрите снігом: Батурин, Ніжин, Стародуб.

Там до Дніпра тече Самара,

Над нею височіє храм дев’ятиверхий,

Далі- хмара сповила землю.

А он там заводи міста Січеслава, обабіч річки- ГЕС,

В димах рудіють феросплави.

Під нами річка Інгулець.

-Спочинемо в її заплавах й полетимо, де Ізмаїл та Кілія на переправі

Через Дунай в чужі краї.

Нам, браття, довго ще летіти й дорогу міряти крильми,

Та рідний край нас буде гріти, із ним в стократ сильніші ми.

А навесні з країв далеких назад долатимемо шлях,

Як справіків велося- лелеки гніздяться в Седнівських краях.

Презентація до уроку

Завантажити презентацію на диск