— Діти, сьогодні ми відвідаємо чудове казкове містечко. Воно не просте, необхідно добре знати вивчені літери, щоб подорожувати ним.

Бесіда
— Насамперед оберімо вид транспорту.
— На чому поїдемо? Потягом?
— Без чого не можна їхати?
— Правильно, без квитків!

(Квитками є квіточки з кольорового папе¬ру, на яких надруковані слова, що вивчали на попередніх уроках.)
— Для того щоб «купити» квиток, необхідно правильно прочитати слово. (Слова для квитків на кожну дитину: чистою, лавочки, синич¬ка, Марічка, вівчарі, овечки, смичок, чудеса, стрічка, чотири, вечір, річка, рівчак, дівчинка, горобчик, синочок, булочка, білочка, сонечко, читати, смерічка, дівчата, чабан, бичок, чітко, чистить, чекати та ін.)

— Наш потяг прямує через ліс. Уявіть, що ви бачите дерева, квіти.
— Які дерева ви встигли побачити?
— Які квіти ростуть у цьому лісі?

— Біля воріт чатує варта. Вона пропустить нас у місто тільки тоді, коли відгадаємо загадку.
Дуже я потрібна всім
І дорослим, і малим,
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу. (Книга)
— Бачите, я ж вам говорила, що потрібно дружити з книгою, щоб опинитися у казковому містечку.

— Свою подорож ми почнемо з вулиці, що роз¬ташована першою від воріт міста.
— Хто знає її назву? (Назва вулиці записана на папері, прикріплена на дошці.)
— Правильно! Будівельна. Як бачите, це буде нова вулиця, адже, крім назви, на ній ще нічого немає. Горобчики вже чекають на жит¬ла. Отже, ми зможемо їм допомогти спорудити будиночок. Його можна побудувати з чарівних цеглинок, якщо прочитати написи на них. Зі зворотного боку картонних прямокутників, що є цеглинками, написані речення з прочитаних на попередніх уроках учителем або кращими читця¬ми оповідань.
— З яких оповідань ці речення?
Учні читають речення на чарівних цеглинках, називають, з яких вони оповідань, таким чином «зводячи» будиночок.
— Які літери вивчили горобчики і показують із вікон свого будиночка? (На кожній цеглинці є одна літера: к, и, в, ї.)
— Яке слово можна з цих літер скласти? (Київ)
— Скільки у ньому літер? Складіть із каси літер це слово.
— Скільки звуків? Чому?

— Далі ми повертаємо на вулицю Садову.
— Чому вона так називається?
— Хто збирає яблука? (їжачки)
— Допоможімо їжачкам! Кожне яблуко незви¬чайне, зірвати й покласти його в кошик можна, якщо прочитаєте речення (дібрані з книжок).
— Зрештою всі яблука у кошиках, їжачки вам дякують! Рушаймо далі!

— На вулиці Загадок нам приготували таку загадку.
— Як ви гадаєте, хто нам загадав цю загадку?
— Спробуймо дізнатися (Діти відгадують з опису ознак, які називає вчитель.)
— Від кого ця загадка? (Від Крокодила Гени)
— Ми зустрінемося з цим героєм, коли відга¬даємо ще ось цю загадку.
— Що за лялька, не людина? Дружить він із крокодилом.
— Хто ж це? (Чебурашка)
— На якій вулиці чекає на нас Чебурашка?

— Чому ця вулиця так називається?
— Разом із Чебурашкою ми потанцюємо.
Фізкультхвилинка «Пісенька Крокодила Гени»

— На честь якого міста вона названа? Що ви знаєте про Київ?
Робота з підручником або демонстративним матеріалом
— Як називається столиця України?
— Як називають дівчинку, яка мешкає в Києві?
— А хто з вас бував у цьому місті?
— Що запам’яталося?
— Як називається наше місто?
— Які місця ви у ньому любите?
— За що ми любимо наш край?

— Які квіти ви впізнали на цій вулиці?
— А ось і казкова квітка! Вона спить чарівним сном, її можна розбудити, якщо добре знати літери. Кожна пелюстка відкривається тільки тоді, коли ми дуже швидко згадаємо п’ять слів, які б починалися з цієї літери (а, с, х, лі, о, л, н).
Діти розгортають пелюстки квітки.
— На яку казкову квітку вона схожа? (Квітку семицвітку)

— Наша подорож добігла кінця. Час поверта¬тися додому.
— Чи сподобалось вам подорожувати?
— Іншим разом ми проведемо подорож іншими вулицями містечка.