Виховна година за напрямом “Ціннісне ставлення до суспільства і держави”

Автор: Вчитель історії Гаврилова Ольга Миколаївна

Виховна година присвячена вихованню патріотичних почуттів в учнів, формуванню соціально компетентного, активного, відповідального громадянина й патріота України, любові до рідного краю, до його оберегів, до співучої мови, пісні, народних традицій.Виховний момент простежується протягом усього заходу. При проведенні свята спрямовується увага на патріотичне виховання. Розширюється кругозір і обізнаність учнів про рідну край.

Використовуються різноманітні форми роботи з аудиторією. Серед них: показ відеороликів, ісценізація. Виховна година супроводжується піснями у виконанні учениць школи.

Розробка виховного заходу може бути використана в роботі вчителів та вихователів шкіл.

---

 

Відкриття туристичного сезону та сезону родинного відпочинку

«Відкрий своє місто»

Мета: виховувати патріотичні почуття в учнів; дати поштовх до самовдосконалення людини, здатної гідно існувати і самореалізуватися; формувати соціально компетентного, активного, відповідального громадянина й патріота України. Формувати у дітей любов до рідного краю, до його оберегів, до співучої мови, пісні, народних традицій; виховувати інтерес до культурної та історичної спадщини свого народу, рідного краю.

Слово вчителя. Щиро вітаю вас, любі друзі!

Вправа «Я всміхаюсь» 
Щоб наша зустрічбулащирою, доброю, подаруйтеусмішки один одному. Аджевідомо: коли люди усміхаються, стаєвеселіше, світліше, тепліше на світі, бо через усмішку вона дарує тепло своєїдуші, доброту.

Сьогодні ми зібралися з вами для того щоб поговорити про любов до рідного краю, про співучу українську мову, народні традиції, про культурну та історичну спадщину свого народу, рідного краю.

Саме тому перед нами сьогодні стоїть дуже важливе завдання, наше селище виборюватиме право на відкриття туристичного сезону та сезону родинного відпочинку «Відкрий своє місто». І саме наш клас обраний для того, щоб представити всю красу і гостинність Високопільщини на розгляд комісії до складу якої входять представники різних країн світу.Тож зустрічайте їх.

Виходять представник.

Сьогодні подія незвичайна, як кажуть у народі, де гості, там шана і щастя, ідобрі вісті.

Учень:Відщирогосерця, на добромуслові

Приймітькоровай на яснімрушникові.

В нім золото нашогохлібного поля

В німсонечкогра, Україноньки доля.

( Вручають хліб-сіль). Проходять і сідають на місця члени комісії.

Вчитель:Є в кожного рідний куточок землі,

Який живить душу і серце плекає,

Він завжди розрадить у світлі й пітьмі,

Тут кожна струна переливами грає,

Тут клени березам нашіптують щось,

Із вітром кружляють зелені ялини,

Тут мамині мрії і в сонце, і в дощ

Гойдають ласкаво в піснях солов’їних.

Комісія:Доброго дня усім присутнім. Дякуємо за теплу зустріч, за гостинність та щирість, але ми сьогодні завітали до вас у справі. Ваш клас подав заявку для участі в міжнародному конкурсі «Відкрий своє місто».

Комісія:Так і у нас виникли деякі питання які ми хотіли б з’ясувати.

1-ше: Чи могли б ви розповісти щось про вашу країну, де заходиться чи має якісь незвичайні місця, таланти?

Вчитель: І справді давайте з’ясуємо де знаходиться Україна.

Відео «Де знаходиться Україна»

Вчитель: Дійсно Україна для кожного українця знаходиться у серці. Але існує легенда в якій розповідається про один із багатьох талантів українців, саме завдяки йому українці стали відомими на весь світ.

Легенда про Україну

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, росіяни – владність, поляки – здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики… Обдарувавшивсіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптомпобачив у куточкудівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.
– Хтоти? Чогоплачеш? – запитав Господь.
– Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Братимої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів і сиріт, у своїй хаті не має правди й волі.
– Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
-Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.
Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Пісня «Розкажу про Україну»

Комісія:Дякуємо за таку надзвичайну розповідь про вашу країну,але в заявці ви вказали, що місцем проведення конкурсу має бути семе селище Високопілля, тож розкажіть більш детально про ваше місто.

Вчитель: Погляньте на карту України. Де ж знаходиться Високопілля?

Вислови дітей.

Учениця:Село моє, краплиночка на карті,

У світі не відоме, та дарма.

Ну, а чого без нього були варті,

Ми з вами разом й кожен зокрема.

Вчитель:Сучасние Високопілля – маленьке тихе містечко серед багатьох міст України. Подивіться який вигляд воно має з висоти пташиного польоту. Розміщується на площі 5,726 кв. км, пройти його з одного краю в інший можна за 2 години.

Вправа «Асоціація»

В – вільне

дИвовижне

С- сильне

О- оригінальне

К- красиве

О- охайне

П- привітне

І- ітелегентне

Л- ласкаве

Л- люб’язне

Я-Яскраве

Комісія:А як щодо історії вашого селища.

Вчитель: До вашої уваги спец-репортаж від учнів 6-го класу.

Відео. Спец-репортаж.

«Минуле та сьогодення Кронау (Високопілля)»

Комісія: Дякуємо за цікавий і змістовний репортаж. А яка погода у вашому селищі?

Вчитель: Як говорять у природи не має поганої погоди, але ми вам не просто розповімо про осіню погоду Високопілля, але й продемонструємо.

Чи знаєте ви, що таке Високопільський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він.

— В Високопіллі здійнявся вітер. (Ведучий потирає долоні.)

— Починає крапати дощ. ( Клацання пальцями.)

— Дощ посилюється. (Плескання долонями по грудях.)

— Починається справжня злива. (Плескання по стегнах.)

—А ось град, справжня буря. (Тупіт ногами.)

—Але що це? Буря стихає. (Плескання по стегнах.)

—Дощ стихає. (Плескання долонями по грудях.)

— Краплі падають на землю. (Клацання пальцями.)

—Тихий шелест вітру. (Потирання долонь.)

— Сонце! (Руки догори)

Комісія:Так погода справді осіння, а що Ви можете розповісти стосовно культури та традицій вашого селища?

Вчитель: А про традиції краще не розповідати, їх краще побачити.

Сцена1

О: Бабуню, а що Ви робите?

Б: Читаю, онучку, нашу місцеву газету «Високе поле»!

О: А про що там пишуть?

Б: Про важливі події в житті села, мешканців.

О: Бабуню, а про Покрову там не написано, бо сьогодні запитували про це свято, а я не знав, що відповідати.

Б:Ех, онуку, я розповім тобі. Покрова – це християнське свято, яке в українців користувалося і користується особливою популярністю.

О: А чому? А чому така назва – Покрова!

Б: Це свято Богородиці, Божої Матері, її ще називали Покровою, своєю ласкою і благодаттю вона покриває усіх людей.

О: А як це?

Б: Ну от уяви, що ласка і благодать це як ковдра, і вона по – кри – ває усіх, Захищає. Тому і Покрова.

О: А як відзначають це свято, що в ньому особливого?

Б: Колись ще козаки на Січі з урочистістю відзначали Покрову в своєму головному храмі Святої Покрови.

О: Так, козаків зараз не має!

Б: Ну й що, а традиція і віра залишились. Не тільки козаки, а й просто селяни придивлялись й прислухались у цей день

О: А як? А як? До чого прислухались? До чого придивлялись?

Б: Дивились за силами природи, якщо вітер з півночі то зима буде дуже холодна.

О: А якщо з півдня – то тепла!

Б: Так! А ще говорять, що Покрова покриває листом або снігом.

О: А це, що важливо?

Б: Так! Бо до цього часу треба посіяти озимину! А ще онучку, цей день дівчата зверталися до Божої Матері – Покрови: «Свята Покрівонько покрий мені голівоньку».

О: А це для чого?

Б: Щоб вийти заміж саме цього року! Бо заміжнім жінкам покривали голови хустиною.

О: А це як?

Б: А було це так…

Сцена 2

Мати: Чуєш чоловіче щось наша донька замріяна така, ніби вище хмар літає!

Батько: А чи не сватів нам чекати!

Мати: Чуєш, хтось іде до нас!

Свати (разом)

Добрий вечір вашій хаті!

Батьки (разом)

Добрий вечір і вам, шановні.

Свати кладуть хліб на стіл.

1-й сват

Оце прийшли ми до вас у такій справі. Є у нас мисливець, встрелив він голубку, впала голубка у двір та здається, що у ваш.

2-й сват

Дозвольте подивитись — чи не та, бува, голубка, що ми шукаємо?

Батько

Та чого ж, можна.

Мати

Доню, а йди-но сюди!

До світлиці заходить наречена, зупиняється біля печі, сором’язливо дивиться на нареченого.

3-й сват

Гарна голубка.

2-й сват

Точно, це та, що шукаємо повсюди!

Мати

Ось, доню, старости прийшли. То що ми відповімо?

Наречена виходить і повертається з паляницею на хустці. Паляницю подає сватам, дістає зі скрині рушники і по черз перев’язує ними сватів і нареченого.

Свати вклоняються.

1-й сват

Спасибі батьку й матері, що свою дитину рано будили та доброго діла вчили.

3-й сват

Спасибі і дівчині, що рано уставала, тонко пряла й хороші рушники придбала.

Батько: От і засватана наша доня!

Мати: Скоро й заручини.

Сцена 3заручини

Дівчата покривають голову хусткою нареченій.

Вчитель

Ународі казали: «Як пов’язалася молода хусткою, то вона вже жінка». До речі, існувала народна прикмета: як молодій зав’язали хустку, таке у неї і майбутнє. Якщо хустка зав’язана під підборіддя, то молода скоро постаріє, якщо хустка запнута назад, то довго буде молодицею.

Сцена 4

Б: Тепер ти зрозумів, онучко, що ж це за свято?

О: Так бабуню, тільки зараз не всі дівчата покривають голову хусткою на весіллі. Ех, от би мені, якось до цього свята бути причетним.

Б: О, та чи не оженитися ти надумав?

О: Що ти, бабуню, хоча у мене в класі такі дівчата гарні, та мама буде проти.

А так хотілося до цього свята долучитись. Тож колись було, а зараз, от у нас у Високопіллі є це свято?

Б: Так, онучку, у нас у Високопіллі не лише це свято шанують, але й інші. Ось наприклад головним храмовим святом для високопільчан є Успіня Присвятої Богородиці оскільки наш храм названий на честь цього свята. А відзначають його 28 серпня, а ще в цей день моляться за всіх дітей, щоб вони не хворіли і добре вчились.

О: Бабусю, так от про що треба в нашій газеті писати, щоб усі високопільчани знали і шанували важливе свято нашого села.

Комісія:Дякую за цікаву розповідь традиції вашого селища, але в нас є ще одне запитання яке стане вирішальним для прийняття рішення, щодо відкриття туристичного сезонну та сезонну родинного відпочинку «Відкрий своє місто». То ж закінчіть речення:

– Я впевнений, що мій рідний край у майбутньому буде… .

– Для того, щоб мій край став багатим, потрібно…

Вислови дітей.

Дівчинка: А можна Я скажу… (Співає пісню)

Пісня «Я люблю свою країну, Україну!»

Комісія: Після усього почутого і побаченого рішення комісії одноголосне і оскарженню не підлягає. Відкриттю туристичного сезонну та сезонну родинного відпочинку у селищі Високопілля Херсонської оласті БУТИ.

Учитель. Швидко промайне ваше дитинство, шкільні бесіди, розваги. Я була б дуже рада, якби після сьогоднішньої розмови у вашому серці додалося любові до рідної мови, землі, до рідної домівки. Я хочу, щоб ви завжди з гордістю промовляли: «Я — громадянинУкраїни». Вірте у своїсили, тепло і любов рідних, в силу рідної землі.

Виховна година присвячена вихованню патріотичних почуттів в учнів, формуванню соціально компетентного, активного, відповідального громадянина й патріота України, любові до рідного краю, до його оберегів, до співучої мови, пісні, народних традицій.Виховний момент простежується протягом усього заходу. При проведенні свята спрямовується увага на патріотичне виховання. Розширюється кругозір і обізнаність учнів про рідну край.

Використовуються різноманітні форми роботи з аудиторією. Серед них: показ відеороликів, ісценізація. Виховна година супроводжується піснями у виконанні учениць школи.

Розробка виховного заходу може бути використана в роботі вчителів та вихователів шкіл.

Завантажити презентацію на диск