Виховна година “Мій рідний край”

Автор: педагог-організатор Калішук Оксана Едуардівна

Доброго дня! Тема сьогоднішньої виховної години «Мій рідний край». На ній ми дізнаємось про тваринний і рослинний світ волинської області і її устрій.

Головне правило цієї виховної години – це правило піднятої руки. За кожну правильну відповідь на запитання ви будете отримувати фішки які у кінці виховної години зможете обміняти на подарунок. Отже чим більше фішок тим більше призів.

Наша волинська земля – це край, де подружились сонце і дощ, де природа – то ліс зелений, річка в’юнка, джерело дзеркальне.

Волинська область – одна із 24 областей України, що знаходиться в її північно-західній частині. Її адміністративним, економічним, культурним центром є місто Луцьк. Це одне з найдавніших слов’янських міст, що розташоване на річці Стир. В місті понад 160 вулиць. Центральною вулицею є проспект Волі. В свою чергу Волинська область поділена на 16 районів. У яких є свої неповторні багатства.

Отже діти ви прослухали коротку розповідь про Волинь. Тепер у вас є можливість отримати свої перші фішки давши відповідь на запитання.

1. У якій частині України знаходиться Волинська область?

( У північно-західній частині України)

2. Яке місто є адміністративним центром Волинської області?

( Місто Луцьк)

3. Яка вулиця є центральною у місті Луцьк?

( Проспект Волі)

4. На скільки районів поділена Волинська область?

( На 16 районів)

Молодці. А чи знаєте на які дві групи поділяються тварини? На дикі і свійські. Свійські тварини це ті які люди приручили дуже давно їх також називають домашні. А дикі це ті що живуть у лісі, в полі.

У вас у кожного є дідусі чи бабусі що живуть у селі. Як ви приїжджаєте в гості то яких тварин ви бачили?( собака, кіт, кури, гуси, корова, кінь, свиня)

Діти тепер я буду показувати зображення тварин, а ви повинні визначити хто це.

Кріль – рослиноїдна тварина. Походить від дикого кролика.

Свійські кролі, як і їхні дикі предки, зберегли нічний спосіб життя. Живляться рослиною їжею: морквою, капустою, буряком, травою. Кролиця приводить до 10 кроленят і дає кілька приплодів на рік. Живуть кролі 6-7 років.

Собака – перша тварина, одомашнена людиною. Походить від різних видів вовків. Вона охороняє житло людини, стереже посіви і стада, і є просто вірним і відданим другом.

Собаки їдять м’ ясо (обов’язково – кістки), рибу, крупи, хліб, овочі. Самиця приводить 3-12 цуценят, сліпих, глухих і без зубів. Спочатку годує їх молоком. Живуть собаки 10-15 років.

Кіт – улюблена домашня тварина, незалежна і свободолюбна. Прилучили котів близько 5000 років тому ще у Стародавньому Єгипті. Один або два рази на рік кішка приводить 2-5 сліпих кошенят. Місяць годує їх молоком. Живуть коти до 10-15 років, якщо за ними добре доглядати.

Кінь – надзвичайно корисна для людей тварина. Походить від дикого коня Пржевальського. Коні швидко бігають, можуть долати великі відстані, добре стрибають у висоту і довжину. Коні мають гарний зір. За будь-якої погоди, вдень чи вночі, орієнтуються на місцевості. Їх використовують для перевезення вантажів і людей, для роботи на полях.

На 4-5 році самиця народжує одне лоша. Живуть коні 25-30 років.

Корова – тварина надзвичайно цінна для людей. Вона дає молоко – незамінний продукт харчування. Недарма її називають годувальницею. Походить корова від дикого бика – тура. Раз на рік корова приводить одне теля. Живуть корови 15-20 років.

Вівця – дуже невибаглива тварина.

Поїдають вівці траву, сіно, солому, а з ранньої весни до пізньої осені їх випасають. Від овець отримують багато різних продуктів. З них стрижуть тонку і м’яку вовну, з якої прядуть нитки. Вівця дає людям і продукти харчування: молоко, м’ясо, жир. Один раз на рік вівця приводить 1-3 ягнят. Живуть вівці 10-25 років.

Коза – тварина,яку в Україні розводять з давніх-давен у різних місцевостях. Забарвлення в кіз може бути різним – біле, чорне, руде, плямисте.

Коза дає різну продукцію – молоко, пух, вовну. З козиного молока роблять сири, масло, кефір та інше. Із пуху та вовни виготовляють теплі речі – ліжники, светри, шапки, шкарпетки тощо.

Живиться коза травою, гілками дерев, кущів, овочами. Один раз на рік коза приводить 1-3 козенят. Живуть кози 7-8 років.

Свиня – друга тварина, яку приручила людина. Предком свійських свиней є дикий кабан. Свійська свиня має добрий слух і нюх, легко звикає до відповідног о розпорядку. Її годують зерном, картоплею, коренеплодами, гарбузами, молоком, сироваткою тощо.

Свиня за рік приводить 10-12, а то й 20 поросят, які дуже швидко ростуть. Дорослі свині важать220-360 кілограмів. Дає свиня смачне м’ясо й сало.

Їжак – невелика тварина. Міцні колючі голки надійно захищають їжака від небезпеки: він швидко згортається у клубок.

Їжак – нічна тварина. Вдень він спить, а вночі виходить на полювання. У їжака добрий нюх, а зір і слух – погані.

Ці тварини їдять дуже багато, нагромаджуючи під шкірою жир, оскільки їжу на зиму не запасають. Здобиччю їжаків стають жаби, миші, змії, яйця птахів, комахи.

Із настанням холодів тварини залазять у гнізда – нори, які влаштовують під корінням дерев, і впадають у зимову сплячку.

На початку літа їжачиха народжує 3-6 сліпих і голих малят.

Заєць – лякливий та обережний звір. Його легко впізнати по довгих рухливих вухах, що свідчать про дуже добрий слух, та короткому хвостику. Задні ноги довші за передні, тому пересувається заєць стрибками. Перед сном ( а сплять зайці удень) стрибун заплутує свої сліди.

Хутро зайців сіре з рудуватим відтінком, взимку воно стає густішим і світлішим. Крім зайця-русака трапляється заєць-біляк. Він на зиму змінює хутро на біле, тільки кінчики вух залишаються чорними.

Влітку зайці їдять траву, а взимку – кору і гілки дерев та кущів.

Два – три рази на рік зайчиха народжує 3-8 зрячих малят, вкритих густою шерстю. Через 5-6 днів зайченята починають їсти травичку.

Лисиця – звір із рудим забарвленням, з гострою мордочкою, короткими лапами і довгим пухнастим хвостом. Лисиця добре бігає, стрибає і плаває.

Живе в норах, куди ховається від негоди і ворогів.

Якщо запитати, хто із звірів найхитріший, всі назвуть лисицю. Хитрощі проявляє тоді, коли їй загрожує небезпека, і на полюванні.

Основна їжа лисиці – гризуни. Проте, при нагоді, вона може вполювати молодого зайця, пташку, їсть ягоди, насіння. Добувати їжу лисці допомагають дуже добрі нюх і слух.

У березні-квітні лисиця народжує 3-7 сліпих попелясто-сірих малят, яких більше місяця годує молоком.

Білка – справжній повітряний акробат. Завдяки чіпким кігтикам вона легко лазить по деревах. Спритно перестрибувати з дерева на дерево їй допомагає довгий пухнастий хвіст. Він служить і кермом, і парашутом.

Білка – денний звір. Своє житло влаштовує в дуплах або між гілками дерев. Всередині гніздо вистилає мохом, сухою травою, листям і шерстю. В сильні морози дрімає там кілька днів.

Живиться насінням хвойних дерев, жолудями, горіхами, грибами, ягодами, яблуками. На зиму робить запаси.

Двічі на рік у білки з’явлється по 4-5 голих сліпих і безпорадних малят масою 6-9 грам кожне.

Козуля – струнка і граціозна тварина. Навесні у самців виростають невеликі прямі роги, які на кінцях розділяються на 3-4 гілки. Восени роги відпадають. Влітку забарвлення хутра козулі руде, взимку – сіре. Передні ноги у козулі коротші, ніж задні, тому вона пересувається стрибками. Стрибки досягають довжини 6 метрів.

Козулі поселяються в мішаних лісах із галявинами. Часто їх можна зустріти у невеликих лісах поблизу міст і сіл.

Живить ця тварина травою, гілками та листям дерев і кущів.

Один раз на рік козуля народжує 1-2 малят. У двотижневому віці вони вже починають бігати за матір’ю.

Дика свиня ( вепр) – масивна тварина на коротких ногах. Дорослі кабани дуже сильні. Захищаючись або нападаючи, своїми іклами вони здатні наносити страшні рани. За це їх у народі називають сікачами.

Дика свиня – всеїдна тварина. Живиться жолудями, горіхами, насінням, соковитою травою, слимаками, птахами і гризунами. На пошуки їжі виходить у ночі, а вдень відпочиває в непрохідних хащах.

У цієї тварини дуже добрий нюх. Якщо в лісі мало кормів, то дикі свині виходять на поля і поїдають картоплю, кукурудзу та інші культурні рослини.

У квітні-травні на світ з’являється 3-5 і більше смугастих вепренят.

Ласка – найменший на Землі хижак. Довжина її тіла з головою 15-25 см, а маса – 40-100 г. Ця лісова тваринка дуже часто селиться поблизу людського житла. Влітку хутро ласки рудого кольору, а взимку – білого.

Ласка – надзвичайно спритний хижак. Полює вона переважно вночі. Миші – основна здобич ласки. Завдяки малим розмірам свого тіла, вона легко проникає в нори гризунів. Своє гніздо ласка влаштовує в норах знищених нею польових мишей, під корінням дерев і серед каміння.

З кінця весни до осені ласка народжує 4-9 сліпих малят.

Молодці діти а тепер даваєте відгадаєте назви рослин , опис яких я буду читати від їх імені.

ВОЛОШКА

Я росту в житньому полі. А якщо і трапляюся в іншому місці, то це означає, що тут колись було хлібне поле або дорога до нього. Зв’язок із житом пояснюється тим, що у стародавні часи мене завезли в Україну з зерном із далеких країн.

Назва мого роду походить від імені міфічної істоти кентавра Хірона, який вважався одним з найкращих лікарів. Видова назва з латини означає «синя». А ще звуть мене васильок, сердечна трава, польова троянда.

Добута з моїх квіток синя фарба застосовується у живописі.

Зі мною порівнюють очі людей: «У нього очі, наче волошки в житі».

КОНЮШИНА

Я – багаторічна рослина заввишки 40-70 сантиметрів з трійчастими видовженими листками. Світлі смужки на моїх листочках потрібні для тривалішого випаровування вологи. А ще світліша поверхня повільніше охолоджується. Я маю рожеві квіточки, зібрані в суцвіття-голівки. Росту вночі за рахунок накопичених за день речовин. Відчуваю наближення бурі. Тоді згортаю своє листячко.

У всіх країнах світу назва мого роду в перекладі з латині означає «три листки», а видова – «лучна» – вказує на місце де я росту.

Я – одна з найкращих кормових трав, бо маю велику кількість вітамінів. Тому дуже поживними для молодих тварин є мої пагони.

МАК

Про мене знають з давніх-давен,бо археологи знаходять моє насіння при розкопках. В Україну я потрапив із зерном пшениці з далеких країн. Моя квіточка цвіте лише два дні, а потім пелюстки опадають. У коробочці утворюються насінини. Вони дуже дрібні й легко викидаються з неї навіть при незначному розгойдуванні вітром. Їсти моє насіння не можна, бо воно отруйне.

Назва мого роду в перекладі з латини означає «справжня дитяча каша». Раніше сік маку додавали в їжу,щоб дитина добре спала.

Молодці! Діти а ви знаєте на Волині оберігається природа? Звичайно вона оберігається скрізь. Але для її збереження було створено природоохоронні території – Шацький державний природній національний парк. Також для відновлення і збереження рідкісних видів рослин і тварин них заносять до Червоної книги України.

А тепер діти розгадаємо декілька загадок.

1. Не дід, а з бородою,

Не бик, а з рогами,

Не корова, а доїться.

(КОЗА)

2. Хоч не шию я ніколи,

А голок в мене доволі.

(ЇЖАК)

3. Стоять у луз сестрички,

Золотенькі очі, білі вії.

(РОМАШКА)

4. В земляній сиджу коморі,

А коса моя на дворі.

(МОРКВА)

5. Маленьке, кругленьке,

Зачепи – плакати будеш.

(ЦИБУЛЯ)

6. Синьоока чарівниця

Часто в полі

В нас вертиться;

Де вінки вона спліта,-

Пшениці рідкі й жита.

(ВОЛОШКА)

7. Косий біс поскакав в ліс. (ЗАЄЦЬ)
8. Під кущами, під ялинами котиться клубок з голками.(ЇЖАК)
9. Повзун повзе голки везе.(ЇЖАК)
10. Голодна – мукає, сита – жує, всім дітям молока дає. (КОРОВА)
11. За горами, за долинами ходять свита і кожух. (ВІВЦЯ)
12. І вдень, і вночі у кожусі на печі. (КІТ)
13. Собою не птиця, співати не співає, а хто до хазяїна йде – знати дає. (СОБАКА)
14. Прийшла кума із довгим віником на бесіду із нашим півником, скопилила півня на обід і замела мітлою слід. (ЛИСИЦЯ)

Молодці. Я сподіваюсь ви дізнались багато нового і цікавого і будете берегти природу. За ваші знання отримуєте подаруночки. До побачення.

Презентація до виховної години “Подорож рідним краєм”