Захистимо дітей від сексуальної експлуатації

Автор: Практичний психолог Гриджук Надія Олександрівна

Дана робота спрямована на ознайомлення учнів з поняттям та видами сексуальної експлуатації, а також методами захисту від цього жахливого явища

---

 

Перегляд анімаційного кліпу «Скажіть, кому ми довіряємо?»

Як вивважаєте, про що ми будемо з вами говорити сьогодні?

На сьогодні кількість дітей, що стали жертвами комерційної сексуальної експлуатації (КСЕ) в світі, достеменно не відома. Згідно з заявою ЕСРАТ International (Міжнародна організація по боротьбі з дитячою порнографією), наразі просто не існує достовірних методів для визначення їхньої кількості. Причини відсутності надійної статистики різні. Наприклад, усе ще не розроблена загальна методологія оцінки числа дітей, яких експлуатують; не існує універсальних визначень того, що таке експлуатація. У випадку з дитячою порнографією, дитина може і не знати, що її експлуатують, а повідомлення про злочин може так і не надійти до правоохоронних органів. Інші форми експлуатації залишаються не відзначеними через різні соціальні фактори в оточенні дитини.

Не існує загального визначення комерційної сексуальної експлуатації. Деякі дослідження визначають термін «комерційний» як грошовий обмін, який повинен відбутися для того, щоб бути кваліфікованим як сексуальна експлуатація. З іншої точки зору, будь-який обмін, чи то грошовий чи в натуральній формі, вважається КСЕ.

Комерційна сексуальна експлуатація дітей (КСЕД) є одним з основних порушень прав дітей. Вона включає в себе сексуальні домагання зі сторони дорослої людини та винагороду в грошовій чи іншій формі дитині чи третій

особі (або групі осіб). Дитина розглядається як сексуальний комерційний об’єкт.

Комерційна сексуальна експлуатація є однією з форм примусу та насильства по відношенню до дітей та вважається примусовою працею й сучасною формою рабства. КСЕД принижує гідність дитини та становить загрозу життю.

У сучасній світовій злочинній практиці склалася ціла система торгівлі дітьми та їх втягування в комерційну сексуальну експлуатацію. У КСЕД можуть брати участь як окремі особи, невеликі групи (наприклад, сім’я, знайомі), так і великі групи, кримінальні структури. Вони використовують дітей для задоволення «особливих» сексуальних запитів клієнтів, в основному чоловіків, які шукають «гострих відчуттів». Бідність чи прагнення «легкої» наживи – не єдині причини існування КСЕД. Економічна нерівність, несправедливі суспільно-економічні стосунки, нещасливі сім’ї, відсутність або недостатність освіти, прогресуюче серед дітей бажання мати «модні» речі, міграційні процеси з сільських регіонів в міста, з бідних країн до розвинених, статева дискримінація, безвідповідальна сексуальна поведінка дорослих, специфічні національні або релігійні традиції, військові конфлікти, корупція та відсутність або невідповідність законів, недотримання існуючих законів – усе це фактори, які прямо чи побічно сприяють існуванню комерційної сексуальної експлуатації дітей, роблять їх беззахисними перед цим злочинним явищем.

Комерційна сексуальна експлуатація дітей криє у собі цілий комплекс серйозних небезпек для їхнього фізичного і психічного здоров’я, ставить під

загрозу саме їхнє життя. Право дітей на щасливе дитинство, на гідне, продуктивне та корисне життя при цьому цілковито нехтується. КСЕД в останні десятиріччя набула характеру багатоликої у своїх проявах проблеми світового масштабу. Глобальний світовий секс-ринок втягує мільйони дітей і дає його організаторам величезні прибутки.

Які форми сексуальної експлуатації вам відомі?

Існує три основних та взаємопов’язаних форми КСЕД: проституція, порнографія та торгівля людьми в сексуальних цілях. Ці форми найбільш розповсюджені, однак існують також інші, такі як секс-туризм та ранні шлюби.

Представники урядів 159 країн спільно з НУО, ЮНІСЕФ та іншими організаціями ООН взяли на себе зобов’язання з глобального партнерства у боротьбі з КСЕД.

Дитяча проституція – це використання дитини в наданні сексуальних послуг з метою отримання оплати чи іншої винагороди у будь-якій формі. Діти можуть перебувати під контролем посередника, який здійснює угоду та слідкує за її виконанням, чи під контролем самого експлуататора, який домовляється безпосередньо з дитиною. Діти також можуть бути втягнуті у проституцію, коли вони займаються сексом в обмін на задоволення своїх основних потреб – в їжі, житлі, безпеці – або в обмін на такі послуги, як хороші оцінки в школі чи додаткові гроші на кишенькові витрати. Ці дії можуть відбуватися у різних місцях: у барах, клубах, будинках, готелях або просто на вулиці.

При аналізі проблеми дитячої проституції варто враховувати не те, що діти роблять вибір на користь заняттями проституцією, щоб вижити чи придбати дрібниці, а те, що обставини, соціальні структури та приватні особи спричинюють такі ситуації, в яких дорослі зловживають вразливістю дітей та

сексуально експлуатують їх. Термін «дитина-проститутка» або «малолітній секс-працівник» передбачає, що дитина в певний спосіб обрала ці заняття своєю професією. Однак таке трактування є невірним, оскільки дорослі, зловживаючи владою та бажанням отримати прибуток, створюють попит на дітей як на сексуальний об’єкт, призводять до існування «дитячої проституції» та роблять дітей жертвами насильства та експлуатації.

Дитяча порнографія – це різновид комерційної сексуальної експлуатації, який буде детально розглянуто в розділі, пов’язаному з проблемою інформаційно-комунікаційних технологій.

Торгівля дітьми – це здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, переховування або одержання дитини шляхом погрози силою чи її застосування або інших форм зловживання владою чи вразливістю становища або шляхом підкупу, у вигляді платежів чи вигод, для одержання згоди особи, що контролює дитину. Діти можуть бути продані декілька разів.

Вони є предметом продажу в міжнародній торгівлі, яка приносить мільярди доларів прибутку та залишається безкарною. Торгівля дітьми може відбуватись із застосуванням сили, примусу чи обману або без них, тому що діти не здатні дати свідому згоду бути експлуатованими. Дітей продають для сексуальної експлуатації, примусової роботи, трансплантації органів та нелегального усиновлення. Однак, усі діти-жертви торгівлі людьми стають особливо вразливими до сексуального насильства та експлуатації, тому що віддалені від підтримуючих структур, таких як сім’я та громада.

Не існує точних даних про кількість дітей, втягнених у торгівлю людьми. Це складно, перш за все, тому, що торгівля людьми – процес прихований та складний для оцінки, не існує загальновизнаної методології для підрахунку жертв торгівлі людьми. Торгівля дітьми в межах однієї країни (внутрішня торгівля) менш розповсюджена у порівнянні з міжнародною торгівлею, хоча внутрішня торгівля із селищ у міста теж здійснюється. Наприклад, восени 2010 року на території Автономної Республіки Крим виявлено міжрегіональну злочинну групу торговців живим товаром. Втягуючи в заняття проституцією 15–17-річних дівчат, вихідців із малозабезпечених сімей, які приїхали до Сімферополя в пошуках роботи, злочинці організували діяльність із надання сексуальних послуг. Работоргівці знайомилися з дівчатами-підлітками, запрошували пожити в спеціально орендованих квартирах, а пізніше під загрозою фізичної розправи примушували їх надавати сексуальні послуги. Усі гроші забирали собі. Щоб приховати сутенерство, рекламу про надання сексуальних послуг, ціни й номери телефонів дівчат вони розмі щали в соціальних мережах в Інтернеті.

Дитячий секс-туризм – комерційна сексуальна експлуатація дітей людьми, які переїжджають з однієї місцевості в іншу з метою сексуальних відносин.

Часто вони подорожують з більш багатої країни в менш розвинуту, однак дитячі секс-туристи можуть подорожувати і в межах власної країни чи регіонів.

Дитячі секс-туристи можуть належати до будь-якої з перерахованих категорій: самотні чи в шлюбі, чоловіки чи жінки, багаті туристи чи подорожуючі з обмеженим бюджетом. Деякі злочинці (ґвалтівники, педофіли) умисне шукають дітей, однак більшість з них є так званими «випадковими» особами, які переважно не надають переваги сексу з дітьми, але користуються ситуацією.

Анонімність, доступність дітей та віддаленість від моральних та соціальних обмежень, які в буденному житті керують вчинками, – все це може призвести до проявів насильства. Дитячі секс-експлуататори часто виправдовують свої дії тим, що секс з дітьми є прийнятним в культурі даної країни, або тим, що вони допомагають дітям, передаючи їм гроші чи речі. Місця призначення дитячих секс-туристів можуть змінюватись, в залежності від того, скільки зусиль держава докладає для профілактики даного явища. Варто зазначити, що туризм не є причиною дитячої сексуальної експлуатації, однак експлуататори використовують послуги, які надають туристичні кампанії, готелі, курорти, ресторани, авіалінії та інші транспортні кампанії.

Ранній шлюб – це шлюб за участю дітей та підлітків віком молодше 18 років.

Такий шлюб може розглядатись як різновид комерційної сексуальної експлуатації, коли дитину отримують та використовують з сексуальною метою в обмін на речі чи оплату в грошах або натурою. Типово, в таких випадках, батьки чи члени сім’ї віддають дитину для укладання шлюбу, щоб отримати яку-небудь вигоду чи можливість утримувати сім’ю. Хоча ранні шлюби укладаються і з хлопчиками, і з дівчатками, більш розповсюджена практика видавати дівчат заміж за значно старших за віком чоловіків. Ранні шлюби ставлять під загрозу права дитини, включаючи право на освіту, здоровий розвиток та свободу слова. У багатьох випадках, опинившись у шлюбі, неповнолітній може втратити статус «дитини» і той захист, який передбачає національне законодавство.

Існують причини, з яких ранні шлюби не втрачають популярності й досі. Страх перед ВІЛ-інфекцією спонукає чоловіків в багатьох країнах шукати молодих партнерів. У випадках гострих злиднів ранній шлюб розглядається як спосіб економічного виживання. Ранній шлюб також іноді розглядається як спосіб гарантувати захист молодим дівчатам. Деякі діти укладають шлюб за примусом своїх батьків чи сім’ї, інші занадто малі, аби прийняти зважене рішення. В окремих випадках шлюби за примусом відбуваються шляхом насильницького викрадення. У деяких країнах ранні шлюби пов’язані з релігійною традицією, але часто це – завуальована форма дитячої проституції. Так, в Індії молоді дівчата (девадасі) «віддаються заміж» за божество Хінду в надії, що боги благословлять сім’ю та дадуть краще життя. Девадасі надають сексуальні послуги священикам та членам вищих каст. За деякими повідомленнями, багато з них з часом продаються в борделі. Подібна практика існує в Непалі, де такі дівчата називаються «деукі». У наш час ранні шлюби відновились в країнах Центральної Азії (в Таджикистані, Киргизстані). Дівчат 13–16 років примусово віддають заміж за калим, а фактично – обмінюючи їх на продукти, речі, гроші та інші вигоди. Дівчата стають другими, третіми дружинами літніх чоловіків, не мають жодних прав і потерпають від насильства в сім’ї.

Нерідко дітей – жертв сексуального насильства – залучають до перелічених видів комерційної сексуальної діяльності й навіть роблять співучасниками організаторів.

Як ви вважаєте, хто підвергається сексуальному насильству?

Узагальненого портрету дитини, яка ризикує бути задіяною в комерційній сексуальній експлуатації, не існує Можна виділити наступні групи дітей, які належать до груп ризику КСЕД:

• Сексуальне насильство над дiтьми діти, які живуть і працюють на вулиці. Життя на вулиці змушує дітей займатися жебракуванням, торгівлею, в тому числі краденими речами й наркотиками. Окрім того, таких дітей часто залучають в сексуальну індустрію;
• діти, які виховуються в сім’ях з низьким рівнем достатку. У даній ситуації пошук засобів для існування іноді стає обов’язком чи необхідністю дитини. В результаті формуються специфічні цінності: отримання грошей у будь-який спосіб стає пріоритетом;
• діти-сироти, які проживають в дитячих будинках, притулках. Часто діти, які проживають в подібних закладах, наділені обмеженими можливостями: інтелектуальними, фізичними, економічними. Через це вони можуть бути легко задіяні в КСЕД;
• випускники дитячих будинків. Досить часто у випускників не сформовані навички самостійного життя, саме тому вони можуть стати жертвами зловмисників: позбутись житла чи засобів до існування. Це може слугувати фактором втягування в комерційну сексуальну експлуатацію;
• діти, відірвані від сім’ї в силу різних причин (наприклад, навчаються
• далеко від дому чи ті, чиї батьки знаходяться постійно в роз’їздах). Такі діти не знаходяться під контролем батьків і не отримують допомоги та підтримки у складній ситуації;
• діти-біженці, нелегальні мігранти. Як правило, сім’ї біженців не мають житла та засобів до існування на новому місці проживання. У них виникають труднощі з отриманням правової підтримки, оскільки знаходяться на території країни нелегально. Тому діти з таких сімей проводять багато часу на вулицях, змушені займатись жебрацтвом та надавати секс-послуги;
• діти, батьки яких займаються проституцією, зловживають алкоголем чи втягнуті в кримінальну діяльність. Діти, які ростуть в таких сім’ях, з раннього дитинства опиняються в середовищі, яке деформує їх ціннісні орієнтації та сприяє втягуванню в КСЕД;
• діти, які зловживають алкоголем та наркотиками. Регулярне вживання наркотичних речовин змінює ціннісну структуру особистості; прийнятним стає будь-який спосіб отримання прибутку. Постійна необхідність придбання алкоголю та наркотиків змушує дитину шукати швидкі способи заробітку, у тому числі КСЕД;
• діти, які перебувають в конфлікті із законом. У багатьох із них порушується зв’язок із соціальними інститутами, перш за все, з сім’єю та школою, а це призводить до того, що контроль над ними можуть отримати кримінальні структури.

Як можна втягнути дітей до комерційної сексуальної експлуатації? 

Схеми втягнення дітей до комерційної сексуальної експлуатації

Існують відпрацьовані схеми втягнення неповнолітніх до окремих видів сексуальної експлуатації. Їх можуть використовувати друзі дитини, її дорослі знайомі, вчителі, іноді навіть батьки. Серед них найбільш поширеними є наступні:

• втягування через закоханість – цілеспрямовані розбещувальні дії по відношенню до дитини з метою втягування у КСЕД. Існують вербувальники, які спеціалізуються на цьому. Вербування відбувається наступним чином: чоловік (вербувальник) розпочинає любовні відносини з неповнолітньою дівчиною й через певний проміжок часу просить фінансової допомоги, оскільки у нього раптово виникають серйозні проблеми. Дівчина готова заради цього чоловіка на будь-що, і йому вдається переконати її, що єдиний спосіб заробити необхідну суму – це проституція;
• система втягнення через модельний бізнес. Професія моделі позиціонується як престижна та високооплачувана. На сьогодні існує багато модельних агентств та шкіл, в яких працюють неповнолітні юнаки та дівчата. Ці агентства обіцяють працевлаштування, участь у показах мод тощо, що не завжди виконується, а іноді є засобом залучення до секс-індустрії. Частина агентств пропонують роботу за кордоном, що може стати формою виклику за кордон з метою сексуальної експлуатації. Окрім того, моделі (як правило, дівчата) можуть залучатись до «елітних» форм проституції (служби ескорту тощо);
• рекрутинг дітей в порнобізнес дорослими вербувальниками. Організатори порнобізнесу шукають дітей на вулицях (наприклад, в традиційно «дитячих» місцях розповсюдження вуличної проституції). Окрім того, вербувальники можуть шукати «моделей» у невеликих містах чи селищах. Як правило, організатор пропонує дітям чи їхнім батькам можливісті прибутку для дитини у великому місті та певну суму в якості авансу;
• вербування в секс-індустрію ровесниками. Серед вуличних дітей розповсюджена практика втягнення в порнобізнес своїх ровесників: самі діти, які беруть участь в зйомках, пропонують ровесникам «легко» заробити гроші. Дійсно, заробітки дітей відносно високі й можуть перевищувати середню місячну заробітну платню українця. Іноді дитина, яка привела на зйомки ще одну особу, отримує винагороду від виробника порнографії чи сутенера;
• шлюб жінки, яка має неповнолітніх дітей, з іноземцем. Окремі іноземні громадяни цілеспрямовано вступають у шлюб із жінками, які мають дітей, з метою їх подальшої сексуальної експлуатації;
• сексуальне насильство над дитиною зі сторони родичів та знайомих.

Чи дійсно насильниками виступають люди, яких дитина не знає?

Серед дорослих насильників переважають люди, яких дитина добре знає:

• батько, вітчим, знайомий, друг родини, вчитель тощо. Ці дорослі можуть шантажувати дитину, яка стала жертвою насильницьких дій, та примушувати її до надання сексуальних послуг за винагороду. Також насильство може включати в себе створення порнографічних матеріалів, часто без наживи, але з подальшим розповсюдженням;
• втягнення в КСЕД батьками. Окремі батьки самостійно домовляються та продають дитину організаторам КСЕ. Наприклад, підписують угоду про передачу дитини під опіку дорослій людині, якщо передбачається виїзд за кордон;
• втягнення через пропозицію виїзду за кордон з метою навчання, роботи чи одруження. В сучасній Україні життя за кордоном досить міфологізоване. Широко розповсюджені міфи про багате та успішне життя на Заході, й окремі діти прагнуть переїзду в іншу країну, вважаючи його реальним шансом вирішити багато проблем. Для цього вони звертаються у шлюбні агенції чи агентства з працевлаштування, використовуючи інтернет-ресурси, що пов’язано зі значним ризиком втягнення неповнолітніх в торгівлю з метою сексуальної експлуатації. При цьому:
• використовується фальсифікація запрошень та інших документів;
• усиновлення дитини іноземцями.

Усе більш розповсюдженим стає комерційне усиновлення дитини. В окремих випадках керівники дитячих закладів встановлюють контакт із потенційним іноземним усиновлювачем безпосередньо, оформлюючи усиновлення за винагороду.

А які на вашу думку існують причини сексуальної експлуатації?

Причини комерційної сексуальної експлуатації дітей

Комерційна сексуальна експлуатація базується на звичаях, які є традиційною частиною деяких культур, а глобалізація й новітні технології породжують пласт інших проблем. Найпоширенішими причинами КСЕД є наступні:

• Суспільна думка. Соціальні стереотипи, які напряму сприяють або заохочують КЕД. Неадекватне розуміння дитинства, дитячої сексуальності, дитячого розвитку, сексуальної поведінки, розподілу влади та сексуальних ролей між чоловічою та жіночою статтю та сексуальною мораллю.
• Традиції та звичаї. Існують традиції та звичаї, які роблять дітей вразливими перед сексуальною експлуатацією. У деяких країнах КСЕД замаскована як релігійна практика. Так, наприклад, в Гані молоді дівчата, переважно 10 років, віддаються місцевим представникам культу для спокутування гріхів, які нібито скоїли члени сім’ї дівчини. За таких умов дівчина стає власністю священика й повинна надавати сексуальні послуги, а також виконувати інші накази. Окрім того, в певних соціальних структурах, таких як касти, існує соціальна стигматизація щодо людей, наприклад, донька проститутки повинна сама займатись проституцією.
• Дискримінація на основі етнічної приналежності. Етнічні меншини часто є вразливими перед експлуататорами, які користаються їх неофіційним статусом чи приниженням. Так, наприклад, багатьом дітям з племен, які проживають в горах Північного Таїланду, відмовляють в отриманні громадянства Таїланду, що обмежує їх можливості в освіті та законному працевлаштуванні. Таким чином, вони стикаються з ризиком стати жертвами торгівлі людьми чи сексуальної експлуатації.
• Бідність створює умови, які підвищують вразливість дитини перед сексуальною експлуатацією та обмежують можливості сім’ї надати безпечне середовище для виховання та розвитку дитини.
• Безвідповідальна сексуальна поведінка та міфи. Багато чоловіків цінують досвід позбавлення дівчат невинності через вступ у шлюб чи без нього. Разом з тим, існують розповсюджені помилки та міфи, які стосуються сексуальних відносин з дівчатами та дітьми. У багатьох країнах Азії та Африки чоловіки вірять, що статевий зв’язок з незайманою дівчиною захистить їх від інфікування ВІЛ та іншими супутніми захворюваннями або навіть вилікують їх. Інші вважають, що секс з незайманою повертає молодість, підвищує потенцію, призводить до покращення здоров’я, довголіття, успіху в бізнесі.
• Сирітство. За даними ЮНІСЕФ, близько 15 мільйонів дітей у віці до 18 років залишились без обох батьків. Залишившись без піклування дорослих, такі діти досить вразливі до сексуальної експлуатації
• Домашнє насильство над дітьми та відсутність належного піклування. Фізичне насильство дома робить дітей вразливими перед сексуальною експлуатацією у зв’язку з відсутністю захисту зі сторони дорослих. Змушені покинути домівку, діти ризикують піддатися тиску з боку ровесників, відчаю чи страху.
• Надзвичайні ситуації та стихійні лиха викликають дезінтеграцію традиційних звичаїв, руйнування структур соціальної підтримки, нерівні грошові відносини між тими, хто надає допомогу, й тими, хто її отримує. Діти, які опинилися в злиднях, страждають та незахищені, тому вони можуть стати жертвами кримінальних елементів чи тих, хто надає гуманітарну допомогу.
• Військові конфлікти. Так само як при екстремальних ситуаціях, в хаосі, який створює військовий конфлікт, при евакуації чи переїзді дітей часто розлучають з батьками та опікунами. Разом з тим, тисячі дітей вербуються в державні військові сили, міліцейські загони та військові опозиційні структури, де дівчата-солдати часто стають жертвами зґвалтувань та інших форм насильства.
• Життя та робота на вулиці. Діти вулиці є в більшості міст світу. Опинившись на вулиці, в незнайомих умовах, без належного захисту батьків, дорослих, вони стають особливо вразливими та можуть бути втягнені до проституції з метою виживання.
• Усиновлення. Цей процес є одним зі способів захисту дитини, позбавленої батьківського піклування, і повинен бути кінцевим результатом професійного багатостороннього процесу для забезпечення кращих інтересів дитини. Однак іноді на практиці термін «усиновлення» може приховувати передачу дитини для сексуальної експлуатації.
• Неадекватні закони та корупція. У багатьох країнах не існує комплексної законодавчої бази для попередження злочинів, на сексуальному ґрунті по відношенню до дітей, проведення розслідування, карного переслідування порушників, захисту та надання допомоги дітям в процесі реабілітації.
• Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Усі молоді люди, які є користувачами ІКТ, стикаються з небезпекою.

Основними причинами поширення в Україні дитячої проституції та порнографії, а також торгівлі дітьми, експерти називають:

1) економічні (недостатній матеріальний рівень родин, що спричинює втягнення дитини до проституції, порнографії, торгівлі як джерела доходу

для дитини та/або для всієї родини);

2) психологічні (наслідування, психологічне насильство, що часто передує проституції, порнографії, торгівлі людьми; проблеми спілкування);

3) соціальні (соціальна відмежованість сім’ї, школи, оточення; на слідки сексуальної революції, недосконалі й неефективні програми стате вого виховання; суспільні стереотипи);

4) причини законодавчо-правового характеру (недосконалість законодавчої бази, відсутність чіткого розмежування повноважень органів виконавчої влади щодо роботи як із жертвами, так і з насильниками).

Кількісної оцінки цього явища в України немає. Останню спробу підрахувати жертв КСЕД в Україні зробило представництво ЮНІСЕФ в 2009 році. На їх замовлення Центр соціальних експертиз Інституту соціології НАН України провів соціологічне дослідження «Проведення комплексної оцінки масштабів продажу дітей, дитячої проституції та порнографії в Україні». Автори дослідження зазначають, що в зв’язку зі складністю та латентністю проблеми оцінка масштабів поширення в країні дитячої проституції та порнографії, торгівлі дітьми є дуже суперечливою і неоднозначною. Така неоднозначність обумовлена чинниками суб’єктивного й об’єктивного характеру, починаючи від особистісних експертних підходів до оцінювання, психоемоційних станів опитуваних батьків/опікунів та дітей, і за вершуючи особливостями доступу інтерв’юерів до дітей-респондентів  (часом пов’язаних із забороною їх опитування).

Отже, КСЕД є однією з найгірших форм дитячої праці та найсерйознішим порушенням прав дитини. З розвитком нових інформаційно-комунікаційних технологій ризик використання дітей в КСЕ істотно зріс. Спрощення можливостей перетину кордону для західних туристів, цікавість до країн СНД також криють небезпеку використання дітей з метою сексуальної експлуатації.

Ця проблема вимагає постійного моніторингу й подальшого всебічного вивчення. Спільні зусилля науковців та практиків повинні стати основою для розробки законів і ефективних заходів з метою обмеження й подолання цього

ганебного явища – КСЕД.

Перегляд відеоролика «Застережись від сексуальної експлуатації»