Адаптація молодих спеціалістів у педагогічній практиці та робота наставника з ними

Автор: Заступник директора з виховної роботи, вчитель математики Борщенко Світлана Миколаївна

Стаття є універсальною для педагогів-керманичів, які займаються адаптаційною роботою з молодими спеціалістами. Розглядаються педагогічні та психологічні чинники у шкільній практиці. Проводяться приклади адаптаційних заходів та даються конкретні рекомендації. Незалежно від того, що досвід подано на базі корекційної школи, матеріал базується і на загальних чинниках проблем адаптації молодих колег у загалльноосвітніх закладах.

Адаптація молодих спеціалістів у педагогічній практиці та робота наставника з ними

  У системі роботи науково-методичної діяльності допоміжної школи одним із нагальних завдань є забезпечення об’єктивних та необхідних умов для творчого самовираження молодих спеціалістів, їх адаптація та проходження етапів розвитку.

Здатність молодого педагога втілити свої професійні здобутки, спеціальні знання, які він отримав під час навчання у вищому навчальному закладі – є прямим наслідком сприятливих умов для педагогічної діяльності у школі. Адже поглиблення та розширення отриманих знань – це процес безпосередньої діяльності у стінах практикуючого навчального закладу. У нашому випадку – допоміжної школи. Специфіка якої, вимагає від молодих спеціалістів, ще й особливих знань корекційної педагогіки. Шлях самовдосконалення молодого педагога полягає у вивченні здобутків провідних педагогічних ідей, отримання знань через читання, а звідси – вивчення наукових видань. Але в той же час новоспечений спеціаліст в більшості випадків не здатен опанувати, а звідси і практично реалізувати задекларовані нововведення.

Навчальна та виховна робота молодого спеціаліста є прямим наслідком того, в якому педагогічному колективі йому доведеться працювати. А звідси, які умови та методичну підтримку йому буде створено. Бо найкраща вузівська підготовка та найнепохитніші особистісні якості можуть бути знівельовані пагубним впливом низького рівня професійності педагогів, що будуть в подальшому його майже щоденним оточенням. Ні про яку ініціативність чи творчу активність в такому випадку не може бути і мови. Рутина губить молоді душі без погляду на геніальність.

Метр педагогіки, А.С. Макаренко, зазначав, що «справжнім учителем-вихователем можна стати після кількох років роботи в хорошому творчому педагогічному колективі».

Тому період адаптації молодого вчителя є чи не найголовнішою умовою. Наша праця з молодими спеціалістами протягом декількох років, підтверджує, що адаптаційний процес у навчанні та вихованні новачків-педагогів – зумовлений якістю підтримки та допомоги, на чолі якої, перш за все, адміністрація, а далі, обов’язково вчителі-наставники. І в окрему умову виноситься – ставлення усього шкільного колективу педагогів до новачка-колеги.

Звернемося до трактування терміну «адаптація» у науковій літературі. Тим більше, що за шаблон вивчення варто брати лише визначені семантичні та психологічні опори. Отже,

Адаптація (лат.adapto — пристосовую) – пристосування, процес пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища; пристосування будови і функцій організмів до умов навколишнього середовища (у фізіології — короткочасна адаптація, у біології — довгострокова , протягом життя); соціально-психологічна адаптація є пристосуванням індивіда під групові норми, й навпаки — інтереси соціальної групи до окремого індивіда даної групи.

Молоді вчителі – випускники педагогічних закладів, навіть, за непоганої підготовки, з питань методики та теорії –  «плавають» у поняттях практичних. І це – нормально, адже досвід шліфується роками, адаптуючись під умови конкретного викладача. Що у зв’язку з цим є актуальним… Роздріб адаптаційних умов на внутрішні та зовнішні. А саме… Далі буде подано дві групи, завдяки об’єктивності яких, ми будемо акцентувати увагу на:

1. Внутрішні чинники адаптації;
2. Зовнішні адаптаційні чинники.

Таблиця нижче, внесе ясність у розмежування.

Таблиця внутрішніх та зовнішніх чинників адаптації молодих педагогів в умовах сучасної школи:

Випускники педагогічних закладів, мають професійну підготовку, що є достатньою і блискучою в теорії. Та щодо знань в питаннях методики чи життя колективу учнів, догляд за шкільною документацією, навички роботи з батьками, ефективне планування своєї діяльності, розробка подальших заходів та вивчення новаторського досвіду – мають збідненість у практичному досвіді. Тому потребують саме в перші роки діяльності, найвищої кваліфікації здобутку. Важливо, щоб наставники допомогли полум’ю молоді не вдатися до сумнівів. Байдужість адміністрації чи прозоре та легковажне ставлення її до талановитих задатків молодого колеги, далі – невиправдана примхливість старших колег і їх вимогливість, можуть загасити всі бажання, навіть, просто працювати. А далі, і розвинути байдужість до творчого зростання. У практичній діяльності щодо адаптації молодих колег ми застосовуємо різноманітні заходи, що об’єднують безліч педагогічних методів. Саме такі, що допомагають комплексно  підійти до адаптаційного процесу. Для прикладу, серед заходів – рольова гра – бесіда «Приємно познайомитись!» За якої молодий спеціаліст розповідає про себе і в той же час – відповідає на раніше підготовлені запитання колег. Як правило, таку гру-бесіду  слід планувати заздалегідь. Внісши в розклад найближчих зборів колективу. Без затягування в часі від того дня, коли новачок-колега приступив до роботи. Основною умовою  повинне бути те, щоб запитання, які підготовані колегами раніше, залишалися для того з ким проводиться захід – таємницею. У такий спосіб досягається щирість відповідей і розкриття молодого колеги, як цілісної особистості. Запитання, для прикладу, практикуються такі: «Чому ви стали педагогом?», «Яких висот у педагогічній діяльності мрієте досягти?», «Розкажіть про своє хобі чи цікавинку», «Як ставитеся до керівництва класом?», «Чи є у Вас педагог-ідеал?». Як було неодноразово підмічено, наприкінці таких бесід-зустрічей – стосунки між колективом і вчителем-новачком теплішають. Адже скутість та зажатість, які могли б тримати душу молодого спеціаліста у тисках довго – проходять значно швидше. У часовому вимірі – така бесіда займає близько години. А ефект від її проходження – тримається  роками.

Щоб не допустити негативних адаптаційних фактів, ми, велику увагу приділяємо на перший погляд, малості, дрібничці – це привітання молодого педагога: щира посмішка директора, хороші погляди вчителів. І гарним є досвід, що кожен з колег завжди може надати допомогу, щиру та дієву пораду, непохитну підтримку.

У першій розмові з молодими вчителями намагаємося зрозуміти їх нахили, вподобання, бажання, життєві інтереси. Дієвою практикою є крок наставництва. За якого, адміністрація залучає найдосвідченіших колег, які знатимуть, що молодому вчителю потрібні постійна товариська допомога й щира підтримка. Спочатку робота наставника з підшефними зводиться до довірливої бесіди. Бесіди, коли вивчаються позитивні та негативні моменти в його підготовці.. Далі відбувається знайомство  початківця з обладнанням шкільного методичного кабінету, а далі – матеріалами шкільної бібліотеки. А якщо це вчитель іноземної мови, то разом з класоводами – і це дуже цікавий досвід – даємо живу характеристику класів, у яких він буде працювати.

Під час педагогічної ради молодому колезі просто даруємо методичну літературу, дидактичний  та роздавальний матеріал, розроблених нашими вчителями.

Молодого спеціаліста на виконання основних завдань, варто орієнтувати в:

• умінні застосовувати теоретичні знання, набуті у ВНЗ, у конкретній практиці;
• набутті навичок практичних;
• нашарування практичних методів виховної роботи з дітьми;
• опанування розмаю методів навчання та усвідомлення передового досвіду; застосування сучасних засобів навчання; використання новітніх форм і методів навчання, нестандартних педагогічних здобутків та технологій.

За становлення молодого вчителя як спеціаліста відбувається вдосконалення знання з психології і педагогіки, а також, методики викладання навчального предмета. До того ж, вправно проводиться виховна робота. Особливо детально досліджуються шляхи майбутнього та нинішнього планування навчально-виховного процесу у школі. І прискіпливо та особливо закладається у планах, навчально-виховна робота у підшефному класі. Правильно, з дотриманням методичних вимог,  розробляються конспекти поурочних планів. Варто наголосити, що позакласна робота будується у відповідності до життєвості виховної роботи у школі. Тобто, з опорю на план. Навчальна робота молодого спеціаліста теж керується певними вказівками, за використання різноманітних методів.  Та форм, і прийомів, що мотивують активну пізнавальну роботу учнів. Це відбувається так… За педагогічної підтримки колег він обирає й розробляє методичну тему, вивчає наочні та технічні засоби навчання, поряд з комп’ютерними здобутками, які є не лише у школі. Так відбувається розкриття новаторських шляхів з наступним використанням їх у своїй повсякденній навчальній роботі та виховній практиці.

Молодий спеціаліст – фахівець на практиці, відвідує,  не тільки уроки педагога-наставника, а й уроки інших досвідчених колег, якими жива у традиційному новаторстві наша школа. У цьому велику допомогу йому надає адміністрація школи.

Наголосимо, що ефективною формою роботи, є «колегіальна підтримка». Питання до обговорення беруться такі, що накопичилися. Визначаються спочатку найактуальніші, потім – середньої важливості. І ті, що можна не встигнути…  обговорити. Обговорення у такий спосіб не є тяжким, а навпаки, має дієвість. Адже всі висловлюють свою думку та погляд у розкритті змісту того чи іншого питання. Під час обговорення завжди виникала палка та творча дискусія. Молоді спеціалісти повинні залучатися до колективного обговорення якогось уроку. А для цього є значимою практика відкритих уроків для новачків- педагогів. При чому це не повинні бути відкриті уроки для всіх. Жетон проходу на урок старшого наставника повинен бути лише для колеги-новачка. Чому? Так буденність досвідчених колег буде подарована лише йому.

Поряд з вищесказаним, цінною формою практичної  адаптації – є ділові та рольові ігри. Для прикладу, одна з таких – «Батьки та діти» – вічна проблема.

Виноситься головне питання, якою є ваша порада батькам у наступних подіях?

Ситуації, що пропонуються для обговорення:

Читати – це нецікаво. А вихователь, примушує читати багато разів. Та ще й свариться, коли моє читання – повільне і з помилками.

Мені не треба багато читати, щоб стати дорослим. Я не розумію, що читання дає дорослим людям.

Я не знаю, які книжки можуть бути цікавими для мене.

Я намагаюся читати правильно та, хвилюючись, заїкаюся. Коли заїкаюсь, помиляюсь. З мене сміються. Це боляче.

Під час проходження та опрацювання педагогічних задач-ситуацій,  відбувається запобігання недолікам та хибним рішенням. Які на практиці – стають нульовими. Особливо важливим є навчити об’єктивно та вірно складати психолого-педагогічну характеристику учнівського колективу. Це допоможе в диференційованому підході до кожного учня та врахуванні вад, на які недужа дитина. Більше того, так легше налагодити контакт молодого і ще не зовсім досвідченого вчителя з класом у короткі строки.

Протягом усього періоду наставництва ми допомагаємо молодому вчителеві зрозуміти та усвідомити, що поступальний шлях на педагогічній ниві – вічний. І праця, і ще раз – праця – на всіх рівнях – є єдиною непохитною умовою успіху скорого професійного становлення

На завершення варто зізнатись, що творча та наполеглива робота з молодими спеціалістами, є приємною в наставництві. Бо тримає сучасну педагогічну практику на рівні вартому наступництва, не даючи згаснути багаторічному досвіду.  Коли спостерігаєш, як колишній новачок впевнено повчає старших колег чи проводить відкритий навчально-виховний захід на вершині педагогічної майстерності – це і є щастя адаптаційної роботи. Що завжди бережує до окриленого зміцнення майбутніх гуру педагогіки в корекційній школі.

Література:

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. — К.: Либідь, 1997. — 375с.
2. Історія педагогіки / За ред. М.С. Гриценка. — К., 1993.
3. Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки. — Тернопіль, 1994.
4. Макаренко А.С. Педагогічні твори / М./ 1983р./ Т1.
5. Макаренко А.С. «Про виховання» /М/ 1988р.