Поради психолога батькам першокласників

ЗАПОВІДІ БАТЬКАМ

Психологи зробили висновок, що є слова і вирази, що начебто й необразливі, однак, якщо часто повторювати їх, здатні дратувати не менше, ніж очевидний чи брутальний крик, навіть якщо сказані вони спокійним тоном. Є інші слова, які люди, зазвичай, соромляться говорити, хоча ті здатні нейтралізувати образи й промахи, поліпшувати настрій.

Десять «заборонених» звертань до дитини

1. Скільки разів тобі повторювати?..
2. Я сказала — зроби…
3. Ти що, не розумієш?..
4. У всіх діти, як діти, а ти…
5. За що мені таке покарання?..
6. Не лізь, якщо не можеш зробити…
7. І в кого ти тільки такий вдався?..
8. Невже тобі важко запам’ятати?
9. Я безліч разів говорила, що…
10. У моєї подруги дитина — просто ангел, а в мене…

Десять «потрібних» звертань до дитини

1. З’ясуймо разом…
2. Як ти вважаєш?..
3. Мій любий…
4. Це ти добре придумав…
5. Таке тільки ти міг придумати…
6. Я не сумнівалася, що ти в мене найрозумніший…
7. Я так вдячна долі, що ти в мене є…
8. Упевнена, що ти зможеш…
9. Я завжди знала, що моя дитина найкраща…
10. У мене дитина — просто ангел, а ось у моєї подруги…

Покарання «ЗА» та «ПРОТИ»

Не поспішайте покарати! Намагайтеся впливати на дитину проханнями (що відповідають її віковим можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити. Удаватися до покарань варто лише в крайньому випадку. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно вплинути на психічний та фізичний стан здоров’я дитини. Тож перш ніж удатися до такої виховної мірй, зважте всі «за» та «проти».

Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам’ятка.

1. Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров’я дитини.
2. Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона отримала напередодні.
3. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона заслужила вже після того, як завинила.
4. Не карайте дитину із запізненням, краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправдатися.

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
2. Не існує поганих і хороших емоцій, тому дорослий, взаємодіючи з дитиною, постійно повинен застосовувати доступні їй рівні організації емоційної сфери.
3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Зазвичай, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.
4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.
5. Не слід під час занять із важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це можливо зробити в повсякденному житті, а штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово розв’язує проблему.
6. Не слід вчити дитину стримувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямувати, виявляти свої почуття.
7. Необхідно враховувати не модальність емоцій (негативні чи позитивні), а їх інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
9. З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло мистецтва, поезії, літератури, музики чи танців.
10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, до своєї самооцінки.