Бесіда “Добро добром повертається”

Автор: вихователь ГПД Гордієнко Елла Олександрівна

Мета: навчити відтворювати послідовність подій у творі, аналізувати вчинки героїв; розвивати зосередженість, уміння контролювати свої емоції; виховувати доброзичливість, бажання робити добрі вчинки.

Обладнання: альбоми; олівці; аркуші з лініями.

ХІД БЕСІДИ

І. Організаційний момент

Станем разом в коло –

Скільки друзів, глянь довкола!

Подивіться, посміхніться

І за руки всі візьміться!

Тепло сердець ви передайте,

Радо друга привітайте.

ІІ. Вправа на розвиток когнітивної сфери

Ви отримали аркуші паперу, на яких зображені лінії.

Завдання: домалювати ці лінії таким чином, щоб утворилися сюжетні картинки.

Розкажіть своїм друзям, що ви зобразили.

ІІІ. Робота над темою бесіди

1. Слово вчителя

Сьогодні слухаючи казку, ви можете зображувати малюнком, піктограмою чи словом послідовність подій. Вам знадобляться альбом та олівці.

2. Читання казки «Добро добром повертається»

За морями-океанами глибокими та за горами високими, де сонечко пекуче, немов жарина, а дощі майже не випадають, була колись справжня пустеля: ані дерев тобі, ані кущів, хіба що росли колючі кактуси, та й то в оазисах, тобто у тих місцях, де було трохи вологи.

А з далекої України вирушили у кругосвітню подорож молоді українці. Океан розхвилювався, здійнялися високі хвилі, небо затягнули темні хмари, почався шторм. Люті хвилі викинули на берег сміливих мореплавців. Оселилися вони на тому острові.

І забуяло тут життя: виросли білокам’яні палаци, зазеленіли сади й парки, а з-поміж колючих дерев почали квітувати пишні кетяги калини, золотаві чорнобривці, синьоокий барвінок.

Працювали завзято люди. І вирішив дух пустелі допомогти людям і поселив маленьких, напрочуд красивих пташок.

Живилися вони тільки нектаром квіток. Устромлять свого довгенького тонкого дзьобика у квіточку, ковтнуть цілющу рослинку – та й полетять далі.

У своїх довгих дзьобиках розносили пташки насіннячко та цілющий пилок квітів по всьому острову. І на нових місцях зростали нові квіти, дерева й кущі.

Люди почали займатися на цій землі землеробством. Прокидалися рано-вранці, як-то кажуть, з третіми півнями, – і в поле: орали, сіяли, пололи і, звісно, збирали високі врожаї, адже той, хто добре трудиться на землі, той має достаток і в домі, і в коморі, і у хліві, й на столі.

Минуло багато років, і змінилася пустеля, і клімат на острові змінився. Утворилися нові ріки, землю поливали щедрі дощі, а для хлібороба вони бувають дуже бажаними.

Усе було добре на острові. Але сердите сонце, яке вважало себе володарем цієї землі, почало часто визирати із-за високих гір і аж розпухало від заздрощів:

• І чого то вони, ті земляни, так радіють, і чому вони такими багатими стали?! – щораз вигукувало розгніване сонечко. – Я ось покажу їм, як радіти та веселитися! У пустелі споконвіку я господарюю!

А чи знаєте ви, що заздрощі – то велика вада, яка нікого не красить, і нікому добра не додає?

І вирішило сонце вигнати трударів, знищити їх працю. Воно сердито піднялося над землею і стало посилати свої гарячі промені на землю. На допомогу йому прийшли сірі пилові хмари та сильний суховій. І квітуча земля знову стала перетворюватися на пустелю. Висохли ріки, озерця, струмки. Перестали цвісти квіти і наповнюватися нектаром. Обезсилили пташки, хотіли летіти у інші краї, але не могли летіти, падали грудкою на гарячу землю. І кинулися люди на допомогу своїм друзям. Пішли вони з дарами до духа пустелі й попросили вказати їм місце, де є підземна вода. Коли вони поверталися додому, то побачили, як з-поміж пісків угору потяглася вербова гілочка. А наш народ знає, що це дерево проростає там, де є вода. І люди на тому місці викопали криницю. Потім із кольорової глини виліпили чудові квіти, що наповнювали солодкою водою. Безсилі пташки випивали по краплині води, високо підіймалися в небо і співали людям пісню подяки.

Але лихо ще не минуло. Почався голод, адже нового урожаю потрібно чекати майже рік. Людську скорботу помітили пташки-трудівниці. Добре пам’ятали вони добро, яке зробили для них селяни, і захотіли віддячити добродіям. Полетіли вони зграйкою у поле. Там стояв стіг торішньої соломи. Своїми дзьобиками перебрали трудівниці кожну стеблинку і повернулися в село – кожна із золотими пшеничними зернятами. І засіяли люди ниву. А із золотої соломи почали викладати різні візерунки, виготовляти солом’яні капелюхи, кошики, вазочки. Ці речі люди відносили у інші землі, де за них вимінювали хліб і до хліба.

Звісно, вдячні люди виплітали з соломки своїх улюблених пташок, які змінили життя і їх краї на краще. Вони оживали й оселялися у кожній домівці, оберігаючи її від лиха і стихій.

Золотих і барвистих, виготовлених із соломи пташок, дарували як найдорожчий подарунок, як символ дружби, працелюбства, щастя і добробуту. А люди милуються крилатими крихітками і згадують, що добро добром повертається.

3. Колективне складання плану казки

План

1. Поселення людей на пустельному острові.
2. Результати праці людей і пташок.
3. Пекельне сонце.
4. Учинок людей.
5. Подяка птахів.

Фізкультхвилинка

Нумо, із-за парти встанем,

У віконечко поглянем.

Ось поставим руки в боки

Й пострибаємо навскоки.

Вліво, вправо нахиліться

І навшпиньки підніміться.

Руки вгору, руки вниз,

Кругом себе повернись.

Крок вперед зроби швиденько

І за парту сядь тихенько.

4. Малювання ілюстрацій до кожної частини казки (робота в групах)
5. Вправа «Відгадай, хто я» (на розвиток уяви й артистичних здібностей)

• А зараз – нове завдання для вас. На моєму столі – малюнки і записи. По черзі ви обиратимете якусь картку, а потім намагатиметеся зобразити намальоване або написане. Решта учнів повинні відгадати, що ви зображували.

IV. Підсумок бесіди

• З яким кольором у вас викликав асоціації початок казки? Основна частина? Кінцівка?
• Що означає заголовок казки «Добро добром повертається»? Наведіть приклади зі свого досвіду, коли справджувався цей вислів.
• Ідіть по життєвій стежині, даруйте людям радість, творіть добро – і воно повернеться до вас сторицею.