Деякі форми перевірки домашнього завдання на уроках математики в 5-7 класах (з досвіду роботи)

Автор: вчитель математики Крилова Людмила Павлівна

Форми та методи перевірки домашнього завдання з особистого досвіду вчителя математики

Початок уроку – це перш за все перевірка домашнього завдання і налаштування на отримання нових знань. Можна перевіряти домашнє завдання різними формами в тому числі використовуючи  ігрові форми.

1. Самоперевірка за зразком. ( на 2-му уроці з теми). Зразок розв’язання записано на дошці, або проектується на екран. Спочатку учні усно коментують розв’язування вправ при закритих зошитах. Потім працюють в діодах (сильніший учень – слабший учень), олівцем підкреслюють помилки, ставлять бали за домашнє завдання і записують нижче правильний розв’язок. При перевірці зошитів вчитель враховує роботу над помилками і правильність перевірки.
2. Взаємоперевірка за допомогою зразка. P.S. Слабший учень має можливість побачити як виконує роботу більш сильний учень, як оформлена робота.
3. Перевірка домашнього завдання консультантами. (підготовленими вчителем учнями). Консультанти за 3-4 хвилини переглядають зошити, можуть щось пояснити однокласнику, ставлять свій підпис олівцем. В разі необхідності доповідають вчителю про якісь проблеми у виконанні домашнього завдання.
4. Короткочасна перевіркова (7-8 хвилин) письмова робота, аналогічна домашнім завданням. Після обміну зошитів на екрані з’являється розв’язання і відповіді до вправ – учні їх усно коментують.
5. Перевірка-консультація. (коли задано на 4-5 уроках теми більш складні завдання). За запитаннями учнів коло дошки пояснюють консультанти. В разі необхідності це робить вчитель.
6. Опитування в діодах (парах). Усні відповіді на контрольні запитання в кінці тексту підручника. Учні 1-го варіанту «вчителі»; 2-го – «учні». Потім ролі змінюються. Учні відповідають один одному впівголоса, в зошит олівцем виставляються бали.
7. Усне опитування «Хочу запитати». На запитання в підручнику відповідають учні, кого називає опитуючий. Якщо відповіді нема, то відповідає той, хто запитує. Кожне наступне питання задає інший учень. І як підсумок заохочуються учнями кращі відповіді і на гірші вказується самими однокласниками.
8. Громадський огляд знань. На підсумковому уроці з теми питання учням (питання, розміщені в підручнику в кінці теми; учні готуються до уроку за цими питаннями) задають запрошені старшокласники (рідко батьки або класний керівник). За відповідь учні отримують фішки з «+», «-» або «±». Після уроку учні підходять з фішками і найбільш активні отримують бали. S. Кращий варіант коли всі учні встигнуть відповісти.
9. Усна теоретична розминка. Три учні викликаються до дошки вчителем або за їх бажанням. Учні з пройденої теми задають усні питання або невеликі вправи, усні вправи. Діти коло дошки відповідають по черзі. Після колективного обговорення однокласники оцінюють відповіді (окремі діти фіксують «+» та «-»).
10. Математична естафета. Для кожного ряду готуються однакові завдання I-II рівнів складності. По команді «На старт» учень розв’язує 1-й приклад, передає аркуш другому. Останній учень ряду приносить аркуш вчителю. На дошці (або екрані) даються правильні відповіді і учні ряду аналізують свої помилки. Можна такі завдання записувати на 3-х дошках і учні зразу будуть бачити як виконане завдання, де допущено помилку. Частіше ця форма використовується при перевірці формул, нескладних вправ.
11. Естафета взаємного опитування. Проводиться частіше після самостійної роботи перед контрольною. За останні 3 (6 парт) сідають кращі учні і за текстами дидактичних матеріалів перевіряють як готові учні до контрольної роботи. Пропонується розв’язати 1-3 вправи I та II рівнів складності. Часто доводиться консультантам надавати допомогу у розв’язуванні вправ. Решта учнів класу працюють колективно під керівництвом вчителя. В кінці уроку консультанти аналізують на які питання треба ще звернути увагу, що повторити. Можуть також запропонувати вчителю виставити тому чи іншому учню оцінки за старанність, певні успіхи. Консультантів учні обирають за бажанням, а кому потрібні такі перевірки – визначають діти або за рекомендацією вчителя.

Всі учні, як 5 так і 10 класу, люблять ігрові елементи. Для них це буде гра, а для вчителя – серйозні методичні прийоми.

Назвемо кілька з них:

1. Інтелектуальна розминка. Інтелектуальна розминка – це два-три не дуже складні питання для розміркування; основна мета такої розминки – налаштування дитини на роботу.

Приклад:
Учитель перелічує властивості паралелограма і пропонує учням визначити про яку фігуру йде мова.

2. «Вірю – не вірю». Цей прийом можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Кожне питання починається словами: «Чи вірите ви, що…». Учні повинні погодитися з цим твердженням чи ні.
   Приклад:
   Чи вірите ви, що -2 – раціональне число? Додатне? Дрібне? Ціле?
3. Бліц-опитування по ланцюжку. Перший учень ставить коротке питання другому. Другий – третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь – кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо конкретне. Кожен учень має право відмовитися від участі в бліц-турнірі. Тому, щоб процедура не зірвалася, учитель з’ясовує наперед, хто з учнів хотів би взяти участь у цій дії.
   Як варіант для перевірки домашнього завдання або на узагальнюючому уроці можна запропонувати влаштувати змагання між рядами на певний час.
4. Впізнай мене.
   В 5 класі вчитель коротко розповідає про одного з видатних українських математиків.

• Роки життя 1932 – 2004.
• Уродженець Чернігівської області.
• Організатор і автор збірників задач для математичних олімпіад.

Відповідь: Ядренко М.Й.

5. Лицарський турнір. Учень виходить до дошки і за пройденою темою ставить учителю наперед підготовлені питання, на які він хотів би отримати відповідь. У свою чергу вчитель ставить питання учню. Уся дія триває не більше десяти хвилин. Проведення турніру оголошується заздалегідь. Питання мають бути стислі, відповіді – короткі й по суті. Рефері може зняти неконкретне питання. Учні оплесками або відняттям руки (або проставляючи оцінки на аркуші) оцінюють дії учня й учителя.
6. Диктант для «шпигуна». Цей методичний прийом дозволяє розвивати зорову пам’ять тренує уважність і відповідальність за кінцевий результат. Він добре працює на уроках математики.
   Клас поділений на 5-6 команд. Текст диктанту теж ділять на стільки ж частин. Аркуші з текстом прикріплюються до стін якнайдалі від команди, для якої вони призначені. Кожний з членів команди стає «шпигуном». Він підходить до тексту (стільки разів, скільки йому потрібно), читає його, запам’ятовує, повертається до команди і диктує їм свою частину. Команди змагається, перемагає та група, яка закінчить роботу раніше і не зробить помилок (або зробить менше за інших).

Література

1. Воронцов В.В. Технология обучения // Педагогика / Под ред. П. И. Пидкасистого. – М.: 1996. – 168 с.
2. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. Посіб. Уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.Н.Н., 2002 – 136 с.
3. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. – М.: Народное образование, 1998. – 256 с.
4. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий. В 2 т. Т. 1. М.: НИИ школьных технологий, 2006. – 816 с.
5. Хуторской А.В. Современная дидактика. – С.-Петербург, 2001. – 553 с.
6. Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. – К.: Партнер, 1997. – 193 с.