Досвід роботи на тему “Особливості динаміки силової підготовки школярів середніх класів під впливом занять фізичними вправами”

Автор: вчитель фізичної культури Пороховніченко Раїса Миколаївна

Дана робота стане в нагоді молодим спеціалістам при розробці уроків з виявлення особливостей динаміки силової підготовки школярів середніх класів під впливом занять фізичних вправ на уроках фізичної культури.

---

 

Вступ

Передовий досвід ведучих вчителів і спеціалістів комплексних наукових досліджень заклали міцний фундамент сучасної наукової концепції фізичної культури в загальноосвітніх школах. Показником підготовки учнів виявляється діапазон і міцність рухових умінь та навичок, а також рівень розвитку фізичних якостей.

Систематичні заняття фізичними вправами мають яскраво виражений змагаючий початок. Дані види вправ мають неприривні умови ефективного розвитку і проявлення фізичних та психологічних якостей учнів. У структурі підготовки школярів виділяють відносно самостійні сторони, тобто своєрідні  специфічні признаки, а саме: технічні, фізичні, тактичні і психологічні.

Фізична підготовка        характеризується можливостями функціональних систем організму, а також рівнем розвитку основних фізичних якостей при ведучій ролі силових здібностей: швидкості, сили, витривалості, спритності і гнучкості. Направленість фізичної підготовки тісно пов’язане з специфікою спортивної діяльності, вибором задачі і методів підготовки, величиною і характером навантаження, режимом роботи і відпочинком.

Знання основ і методичних здібностей виховання силових здібностей виявляється можливим уявленням ефективної професійної діяльності вчителя.

Дана наукова проблема в зв’язку з вищевикладеним є актуальною.

 Мета моєї роботи:  виявлення особливостей динаміки силової підготовки школярів середніх класів під впливом занять фізичних вправ на уроках фізичної культури.

Розділ Ι. СТАН ПИТАННЯ ЗА  ДАНИМИ  ЛІТЕРАТУРНИХ  ДЖЕРЕЛ.

1.1    Сила як фізична якість

У процесі активної взаємодії людини на оточуюче середовище, зважаючи на наявність у нього особливого “м’язового” почуття, складається перше враження про силу.

У філософських концепціях давніх греків поняття сили виражало думку про існування єдиної причини всього багатого руху тіла – від “насильного” переміщення неживих тіл до “одностороннього” рухання обмежених створінь.

У механіці під силою розуміють фізичну характеристику руху взаємодії  різних  тіл. У спортивній педагогіці силу розглядають як важливе   рухливе   явище,   особливість   організму   людини – це   розвиток максимальної м’язової напруги.

Сила як фізичне явище – здібності перетворювати зовнішню напругу, або протидіяти йому посередньо м’язової напруги (2, 8, 15, 19, 22, 24, 25).

Виявляють місцеву і загальну силу (25). Місцева сила –  сила окремих частин тіла або м’язової групи, загальна – сила людини в цілому. Місцева і загальна сила при однаковому рівні тренування людини знаходиться в тісному зв’язку від ваги тіла. У зв’язку з цим в практиці розподілять значення абсолютної і відносної сили. Абсолютна сила – це максимум зусиль, які може проявити людина. Значення відносної сили:

Fобс.

Fвід. =   m

де m – вага тіла спортсмена, показана в кг.

Частіше всього сила виявляється в русі або в так званому динамічному режимі. Інколи зусилля спортсмена рухом не супроводиться.У цьому випадку мова йдеться про статичний або ізометричний режим роботи м’язів. Змішані  називають такий режим праці м’язів, який динамічними і статичними силами за характером в динамічному режимі виділяють 3 різновидності:

• Вибухова сила – проявлення сили з максимальним прискоренням стрибків метання.
• Повільна сила – проявлення сили з малим прискоренням.
• Швидка сила – проявлення сили з великим прискоренням.

Як правило,  до силових здібностей відносять також і силову витривалість (2, 4, 6, 8, 9, 15, 22, 23, 24, 31), яка характерна здібністям зрівнювати довго і багаторазово виконуючі силові вправи. Характерною особливістю силової підготовки у всіх видах спорту проявляється те, що силові якості повинні розвиватися в тісному комплексі між собою і другими фізичними якостями (2, 8, 9, 16, 19, 24).

За  Хіллом, найвища напруга виявляється при швидкостях, які розвивають учні  понад 1\3 максимального навантаження. Переміщення у спорті відносяться до різних виявлень в залежності “сила – швидкість”. При цьому треба вважати, що в умовах швидких рухливих величин сили зменшуються з нарощуванням швидкості і навпаки. Між силою, яка виявлена  в умовах крайніх швидких рухів і максимальній ізометричній силі, не має ніякого зв’язку. Здійснення в процесі виховання на одну із фізичних якостей ми впливаємо і на останні. Характер і величина цього впливу залежить від двох причин прийнятих навантажень і рівня фізичної підготовки займаючих. У дітей з низькою фізичною  підготовкою вправи потребують проявлення переважно однієї фізичної якості, поступово розвиваючи значні вимоги до інших. Наприклад, для новачка біг на 100 метрів буде випробуваням не тільки швидкості, але сили, витривалості та вправності. З розвитком фізичної підготовленості паралельний ріст фізичних якостей спиняється. Забезпечити відповідно між рівнем розвитку фізичних якостей, техніки узагальненням спортивних рухів, функціональної підготовки дозволяється сприянням вживання в процесі тренування принципу напруги. Раціональне чергування вправ у різноманітних режимах м’язів спостерігається переважно під час тренувальних процесів праці в різній  напрямках, які набуті при оптимальних умовах  розвитку силових якостей (2, 4, 6, 8, 22, 24).

1.2    Фізіологічні основи проявлення силових здібностей

Опорно-руховий аппарат складається зі скелету, м’язів і зв’язок. М’язи, прикріплені до кісток, скорочуються, переміщують їх, забезпечують ті чи інші їх розташування відносно один до однного.  Різниця скелету, м’язової системи, і середніх органів взаємообумовлі і  зв’язані з диханням. Узагальненість регуляторної здібності рухових функцій залишається в диференційованих клітинах рухового аналізу. При праці м’язів встановлюється умовно рефлекторний зв’язок з центром аналізаторів і центрами, регулюючими працю внутріншніх органів. Рухливі здібності розвивають рухливого аналізатора і його майбутнє узагальнення. (12, 13, 28)

Будь-які рухи, пов’язані з силовими проявленнями м’язової структури, сила скорочувань м’язів залежать, в першу чергу, від кількості нейромоторних одиниць, які приймали участь у скорочуванні. Проявлення сили находиться у взаємозв’язку з частко роздротованністю. Повторення кількості  однакових вправ підвищує частоти роздратувань до явних  меж, збільшує силу м’язових скорочувань,  здібність до максимальної напруги виявляється числом волокон у м’язах і раціональними здібностям зворушувань. (3;8; 9; 14; 28)

Сила м’язів дитини, яка займається фізичною культурою, пропорційна поперечнику. Чим більший поперечний перетин м’язів, тим більшу силу вона може досягнути. У свою чергу, під впливом фізичних навантажень у виявленому режимі, збільшується поперечник м’язів і росте м’язова сила.

Сила м’язів залежить від способу прикріплення її до кісток. М’язи з  великою  площею  опори  мають  великі  силові  можливості.   Важливо також і місце прикладання сили: чим далі від точки опори і ближче до точки прикладання сили тяготіння прикріплюються м’язи, тим більшу силу вона може розвивати. Ці природні данні використовуються при відборі спортсменів для спеціалізації в тих чи інших видах спорту. (19,26,27)

Виявлення ваги м’язів залежить і від пози. За даними Тріскера, у деяких випадках в залежності від зміни пози м’язів може повністю змінити свою функцію. Наприклад, за даними Донского, приводяться м’язи стегна залежно від пози може виконувати функцію згинання і розгинання.

У тренувальному процесі необхідно переключатися з одного виду вправ на інші. Як правило, вправи з акцентом на працю нижніх кінцівок чергуються з вправами з акцентом на роботу верхніх кінцівок або м’язів спини. Швидкий темп вправ повинен змінюватися повільніше. Дослідження Леликова показали, що найбільші результати при розвитку сили м’язів повільніший темп, потім іде середній і швидкий. Найкращі результати досягають при комбінованому виборі темпу виконання вправ. Працездатність збільшується, якщо в тренуванні застосувати вправи послідовності.

Процес втомлення і встановлення в час фізичних вправ, в тому разі і в праці з направленістю на розвиток сили в різних органах і м’язових відділах організма, мають різні швидкості, що дозволяють говорити про їх гетерохронності.

Функціональний потенціал органу може знизитись не тільки у результаті хронічного встановлення, але й від довгого зниження ваги або надмірного затягування фази відпочинку. Це особисто явно виявлено у системах, які мають завищені функціональні можливості, прикладом цього може слугувати  нервово-м’язова система.

Втомлення вважають тимчасовим зворотнім становищем організму, тобто зниженням працездатності. Будь-які рухи можуть бути вивчено за просторовим, силовим і тимчасовим параметрами.

М’язова сила вимірюється звичайно в ізометричних умовах,  якщо м’язи тільки напружуться, не змінюючи своєї довжини. А саме в цих умовах для вимірювання м’язів напруги використати динамометр.

Звичайна інформація про величину м’язої напруги, поступає від рецепторної напруги,  вона погано усвідомлюється. Лише досвідчені спортсмени тонко відчувають величину м’язових зусиль і тому в стані  керувати ними.

Сила м’язів визначається  її поперечником,  величиною, яка відповідна м’язовій   вазі   тіла.   Останні   явища   є важливим   фактором   вікового збільшення тяги тіла. Тому приріст м’язової сили у дітей може бути наслідком лише вікового збільшення   у вазі.

Однак сила м’язів частіше виявляється в ауксотонічних умовах, коли м’язи не тільки напружуються, але і скорочуються.

При стануванні навантаження статичного характеру м’язи набувають морфологічних особливостей, що дає перевагу власних м’язів статичного типу діяльності. При опануванні навантажень динамічного характеру змінюється властивість  м’язів. Отже, морфологічні зміни як і біохімічні, це пристосовуючі зміни, які відповідають більш удосконаленому виконанні визначних функцій. Різниця складу лише в тому, що біохімічні зміни розвиваються раніше ніж морфологічні.

Регулярне примінення швидкісних і особливо швидкісно силових тренувальних навантажень призводить до збільшення “червоних” волокон, розмірів і кількості мітохондрій, збільшенню активності ферментів гліколітичного і дихаючого циклів, що утворює сприятливі умови для розвитку фізичних якостей, в тій справі і сили.

1.3 Властивості виховання сили в середньому, шкільному віці.

Данні фізіологічної характеристики сили являється вікова динаміка. Вік 12-15 років для підлітків найбільшої рухливої активності відмічена в показниках темпів розвитку фізичних здібностей, знаючи, що сила дітей і підлітків з віком збільшується і інколи до 17- 19 років досягає рівня дорослих. Це пояснюється тим, що до данного віку хлопці досягають високої степені фізичного розвитку, мають добре розвинену нервово-м’язову систему. (2; 9;11)

Таблиця 1

Вікові зміни деяких силових показників по Вайцеховському.

Вік	Дінамометрія правої кінцівки (кг)	Станова сила (кг)
11-13	22-24	72-84
13-15	24-36	84-111
16-17	36-46	111-144
17-19	46-50	144-158
19-21	50-55	158-168
21-25	55-58	168-175

Все більше цікавить науковців  вікова динаміка відносної сили. За деякими даними цей показник у підлітків 13-14 років, дякуючи їх низькій особистій вазі, нерідко рівняються до показників дорослих. Отже, це одна з важливих причин, яка пояснюється дійсним досягненням у ранньому віці високих спортивних досягнень у ряді видів спорту, в тому числі з фізичних  вправ.  ( 2; 7; 16)

Особлива складність в методиці спеціальної фізичної підготовки проявляється  в тому,  що на практиці не завжди враховується вікові або так названі сенситивні періоди сили. Не реалізовані в цьому віці вимоги для розвитку сили в майбутньому призводять  до важкого виконання вправ. (5; 6)

Якщо рівень фізичної підготовки не достатній, можливі спортивні проблеми. Це особливо важливо для находження на заняттях фізичними вправами.   (6)

Практика показала, що успіхи оволодіння технікою фізичних вправ в більшості залежить від рівня розвитку основних фізичних якостей, які знаходяться в зваємозв’язку і проявляються при м’язовій діяльності. Фізіологічному взаємозв’язку заключена в функціональній діяльності нервово- м’язового апарату.  (9; 11; 13)

Вправи, направлені на виховання сили, виконуються в швидкому і повільному темпах, особливо з малими і середніми отяготіннями в визначенні 20-60% від максимальних зусиль юного спортсмена. Вправи повинні бути різноманітними і втягувати в роботу різні групи м’язів. Кількість застосованих вправ при вихованні сили не повина перевищува 2-4 раз, кожні вправи виконуються 4-8-12 разів  у зв’язку від віку і рівня фізичного розвитку.

Основний метод, який приміняється для виховання сили, –  це повторний; засоби – вправи з зовнішнєю напругою, вправи з отяготінням, вправи з урахуванням тренажерної техніки, резинових амортизаторів.

Величина отяготіння: 8-9 років -1/2  власної ваги тіла, 12-13 років – 2/3 власної ваги тіла,  14-15   років  –  3/4   власної   ваги  тіла.   Лише   в   16   років   раціонально отяготіння рівняється вазі . (5; 16)

Напруга на заняттях фізичними вправами може бути власна вага займаючих; сила реакції опори (провляється при відштовхуванні), напруга оснащення (резинові амортизатори, еспандери)) або партнер; різні нестандартні установи; силові розвиткові вправи з гантелями; набивними м’ячами, гирями та інше.   (14; 16)

Розділ 2. Задачі, методи і організація досліджень.

2.1 Задачі досліджень

В ході роботи я поставила і вирішувала слідуючі задачі:

1. Визначити рівень    фізичної    підготовки    хлопців    середнього шкільного віку.
2. Дати порівняльну характеристику і оцінити динаміку фізичної підготовки школярів 5-7 класів.

2.2 Методи дослідження

Для рішення поставлених задач враховані слідуючі методи:

1. Аналіз літературних джерел

2.Метод контрольних заліків.

3.Метод математичної статистики.

2.2.1   Аналіз літературних джерел

При написанні  дослідницької роботи мною були вивчені джерела спеціальної наукової і науково-методичної літератури. Це дозволяє глибоко вивчити питання з проблемою виховання фізичних якостей, визначити коло задач досліджень і оволодіти експериментальними методиками.

2.2.2   Метод контрольних досліджень

Контрольні дослідження допомагають виявити рівень розвитку деяких фізичних якостей, оцінити ступінь технічної й тактичної підготовки випробовуваних; зрівняти підготовленність,  як деяких займаючих, так і цілих груп; виявити перевагу і недоліки  використовуючих засобів, методів навчання і форми організації.

Контрольні   дослідження   проводились   за   допомогою   контрольних вправ та  тестів. Визначена     система досліджень контрольних вправ-називається тестуванням. (1; 21)

Контрольні фізичні вправи – це стандартизовані за змістом, формами і умовами виконання рухових дій, які необхідно приміняти з метою визначення фізичного стану учнів, які займаються в даний період навчання. Контрольні вправи можуть застосовуватись,  як звичайні фізичні вправи .

У дослідженнях, як правило, застосовують не одну контрольну вправу, а декілька. Це дозволяє більш точніше визначити рівень підготовленості дитини.

2.2.3. Методи математичної статистики.

Для оцінки і аналізу результатів досліджень, отриманих цифрових матеріалів  надається статистична обробка.

При цьому середня більшість визначеної сукупності показників, які показує формула:

2.2.Організація досліджень.

Праця носить експериментальний характер. Дослідження проводились   на   базі  Криворізької загальноосвітньої І-ІІІ ступенів   школи   №94.    У дослідженнях прийняло участь 100 школярів середніх класів, які за станом здоров’я віднесених до основної медичної групи, в тому числі: 50 хлопчиків, навчалися в 7 класах. Заняття з  гімнастики згідно навчального і робочого плану проводились в першому семестрі навчального року. Всього з 10 листопада по 29 грудня 2012 року було проведено 14 занять.

Згідно програми на уроках гімнастики широко враховувались акробатичні вправи, опорні стрибки, вправи в висі і триманні на перекладині та брусах, лазіння по канату, розвиткові вправи з предметом та ін.

Для оцінки рівня силової підготовки хлопців середнього шкільного віку на початку і в кінці першого семестру мною проведено спеціальне тестування. В якості контрольних вправ використала:

Тест 1. Стрибок у довжину з місця. Виконувалось три спроби. У залік ввійшли кращі результати. Довжина стрибка визначалась візуально по спеціальній розмітці з точністю до 5 см.

Тест 2. Кистєва дінамометрія. Сила м’язів згинання кістки визначалась з тиском дитячого кісткового динамометрія. Виміри проводились в положенні стоячи ноги нарізно, пряма рука в стороні. Давалось три спроби. У залік йшов кращий результат, показаний лівою і правою рукою нарізно.

Тест 3. Підтягування на перекладині виконувалось із вису на прямих руках, хватом зверху до торкання підбородком грифа. Розмахування і використання допомоги не потребувало. У залік йшла максимальна кількість повторення вправи без пауз в положенні вису.

Тест 4. Для оцінки сили м’язів брюшного пресу школярі виконували піднімання прямих ніг до положення гострого кута в висі на гімнастичній стінці на максимальну кількість повторень.

Тест 5. Згибання і розгинання рук в упорі лежачі на гімнастичній лаві. Вправи виконувались у вільному темпі, ритмічно, з повною амплитудою тримання прямого положення тіла.

Таким чином підібрана мною система залікових вправ дозволяє достатньо повно судити про силові якості досліджень всіх основних м’язових груп.

Розділ ІІІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЮВАННЯ

Ювенільні і дифенітивні результати тестування суворо фіксувались і для   зручного    майбутнього   аналізу,   були    підтверджені    методикою статистичної    обробки.   Середні   результати   досліджень   показані   в табличному вигляді.

Таблиця 2

Силова підготовка хлопців середнього шкільного віку   (5 класи)

результати	тести	Стрибок в довжину з місця	Кінцівкова динаміка (кг)		Підтягування в висі (кількість разів)	Піджимання ніг (кількість разів)	Згинання та розгинання рук (кількість разів)
			ліва	права
дефінітивні		149,9	7,9	10,6	4,6	11,7	14,7
	G	13,3	2,9	4,44	4,44	8,0	7,6
	V%	8,9	36,6	42,0	97,0	68,6	51,4
	m	1,9	1,13	0,64	0,64	1,14	1.08

5 клас

результати	тести	Стрибок в довжину з місця	Кінцівкова динаміка (кг)		Підтягування в висі (кількість разів)	Піджимання ніг (кількість разів)	Згинання та розгинання рук (кількість разів)
			ліва	права
ювенільні		156,6	7,5	11,2	11.8	14,9	15,4
	G	17,8	2,9	4,0	4,4	8,0	8,2
	V%	11,4	38,6	35,6	91,5	63,1	53,5
	m	2,34	0,41	0,57	0,63	1,14	1.18

Табличні дані наочно свідчать, що спостерігається деяка зростаюча динаміка середніх результатів. Однорідність досліджень за  позниками     тестування в основному дуже низька та в окремих випадках  досягає 91,5-97,0% (підтягування на перекладині). Однорідність у зоні високих значень виявилась лише за результатами стрибків в довжину з місця (V=8.9-11.4%).

Оцінювання   динаміки   дослідження   даних   необхідно за співставленням    достовірних   випадків  ювенільних  і  дифінітивних  значень.   Проведемо необхідні розрахунки при р=0,99. У нашому випаду (n=50) за  таблицею Стьюдента t=2,679.

Таблиця 3

Достовірність різниць ювенільних і дифінітивних значень тестувань

(5 класи)

тести	1 ліва	2 права	3	4	5	6
t	2,11	0,35	0,77	0,31	0,63	0,43
t=2, 679	Різниця недостовірна

Перейдемо   до   аналізу   даних   дослідження   силових   здібностей школярів, учнів 7 класів.

Таблиця 4

Силова підготовка хлопців середнього шкільного віку

(7 класи)

результати	тести	Стрибок в довжину з місця	Кінцівкова динаміка (кг)		Підтягування в висі (кількість разів)	Піджимання ніг (кількість разів)	Згинання та розгинання рук (кількість разів)
			ліва	права
ювенільні		205,2	28,72	32,5	7,02	20,42	20,36
	G	20,0	5,33	5,6	2,67	8,0	6,2
	V%	9,8	18,6	17,1	38,0	39,2	30,5
	m	2,86	0,76	0,8	0,38	1,14	0,89

 

результати	тести	Стрибок в довжину з місця	Кінцівкова динаміка (кг)		Підтягування в висі (кількість разів)	Піджимання ніг (кількість разів)	Згинання та розгинання рук (кількість разів)
			ліва	права
ювенільні		212,8	28,64	32,32	6,94	20,82	20,66
	G	20,0	4,9	4,44	2,9	9,1	6,9
	V%	9,4	17,2	13,7	41,8	43,7	33,4
	m	2,86	0,7	0,64	0,41	1,3	0,99

Під впливом уроків з гімнастичною направленістю в учнів 7-х класів (хлопці) спостерігається  визначений приріст результатів за великим тестовим показником. Середній показник досліджень в підтягуванні і кистьовій   дінамометрії   декілька   знижені.    Однорідність   досягнень декілька вищі ніж у п’ятикласників, але і тут перевага низька. Висока однорідність зберігається лише при виконанні стрибка в довжину з місця (V=9.4-9.8%).

Оцінемо    достовірність    різниці    результатів     ювенільного    та діфинітивного тестування семикласників.

Таблиця 5

Достовірність різниць ювенільних і дифінітивних значень тестувань (7 класи)

тести	1	2		3	4	5
		ліва	права
t	1,88	0,18	0,18	0,14	0,23	0,23
t=2, 679	Різниця недостовірна

Недостовірність різних даних досліджень і підсумків тестування силових здібностей досліджень свідчить про низький розвиваючий ефект шкільних уроків з гімнастики. Це скоріше за все пов’язано з  слабим матеріально-технічним оснащенням спортивної бази, відсутністю якісного контролю за виконанням домашніх завдань по фізичному вихованню та іншим причинам. Глибокий аналіз цього потребує спеціально організованих наукових досліджень.

Переходимо тепер до порівняльної характеристики силових здібностей підлітків різного віку.

Наведемо в табличному виді данні про завищення результатів проявлення силових здібностей у семикласників в рівнянні з данними школярів п’ятикласників.

Таблиця 6

Приріст результатів силових проявлень у школярів на заняттях

гімнастикою(%)

приріст	тести	1	2		3	4	5
			ліва	права
%		135,9	381,6	287,5	142,8	164,2	134,3

Найбільшим чином результати силових проявлень виросли за показниками сили згинання кісті. Дуже перебільшує показники п’ятикласників в силі м’язів брюшного пресу. Істотно перевищені результати у семикласників і за усіма іншими тестовими показниками.

Оцінимо достовірність різниці в силовій підготовці хлопців, учнів середніх класів.

Таблиця 7.

Певні вікові різниці силових здібностях учнів 5-х і 7-х класів за  результатами тестування:

тести	1	2		3	4	5
		ліва	права
t	14,67	26	24,51	2,74	4,71	3,43
t=2, 679	Різниця недостовірна

Вища достовірність вікових рівнянь підлітків середнього шкільного віку в прояві силових здібностей за нашими висновками може бути дослідженням лише вікової прибавки, залежної в більшій мірі від морфологічного фактора і в меншій мірі від фактора педагогічного.

 

Висновки

На основі данної спеціальної літератури і  проведенного досліду можна зробити певні висновки:

Вік 12 – 15 років для підлітків найбільше рухливо активний і характерезується високими темпами приросту силових здібностей.

Застосовувана мною методика тестування дозволяє говорити про рівень силових проявлень всіх  основних м’язових груп.

За даними власного дослідження спостерігається деяка позитивна динаміка середніх результатів силової підготовки дослідження середини кожного із вікових груп. Отже, при цьому різниця ювенільних і діфінітивних значень недостовірна. Це свідчить про те, що заняття фізичними вправами проведеними  відповідно до програмних вимог не забезпечить необхідний розвитковий ефект і методику занять фізичними вправами, дана форма роботи у школі потребує удосконалення.

Висока достовірність вікових різниць підлітків у виявленні силових здібностей може бути дослідженням вікової прибавки та залежить у більшій мірі  від морфологічного фактора і в меншій  –  від фактора педадогічного.

Використана література

1. Ашмарін Б. А. Теорія і методика педадогічних досліджень з фізичного виховання.
2. Вайцеховський С. М. Книга тренера.
3. Васільєв І. Г. Деякі закономірності розвитку і проявлення м’язової сили в різних умовах.
4. Верхошанський Ю. В. Основи спеціальної силової підготовки в спорті.
5. Волков Л. В. навчити і виховувати юного спортсмена. Вороб’єв А. Н. Тяжкоатлетичний спорт.
6. Еретик А. А. Сучасний метод виховання силових якостей фізіологічними вправами.
7. Заціорський В. М. Фізичні якості спортсмена. 1990
8. Зімкін Н. В. Фізіологічна характеристика сили, швидкості і витривалості. 2000
9. Козловський Ю. І. Швидкісно- силова підготовка бігунов на середні і довгі дистанції. 1980
10. Матвєєв Л. П. Основи спортивного тренування. 2003
11. НачинськаС. В. Математична статистика. 1985. Новіков А. Д. Фізичне виховання. 1999
12. Озолін Н. Г. Сучасна система спортивного тренування. 1950
13. Вороб’єв А. Н. Спортивна метрологія. Підручник для студентів ІФК, 1992 .

14.Теорія і методика фізичного виховання. 1992

15. Теорія спорту. Підручник для ІФК. 1992

16. Важка атлетика. Підручник для ІФК. 1988

17.Укран М. Л. Методика тренування гімнастів. 1951

18. Яковлєв Н. Н. Біохімія спорта.1994

19. Фольборт Г. В. Вибрані праці.1992