mail@urok-ua.com

Конспект уроку з української літератури в 11 класі на тему: « П. Г. Тичина. «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як липа шелестить…», «О, панно Інно…»

Автор: вчитель української мови та літератури Мусієнко Любов Анатоліївна

Screenshot_11Урок засвоєння нових знань має на меті познайомити одинадцятикласників із ранньою творчістю П. Г. Тичини; розкрити основні мотиви лірики, показати глибину, щирість, чистоту почуттів ліричного героя; простежити вплив взаємозв’язку виражально-художніх засобів на емоційне сприйняття читачем ранньої лірики поета.
Використання на уроці інтерактивних методів (випереджувальні завдання, робота у творчих групах, «Рольова гра», інсценування, ґронування, «Мікрофон», сенкан) сприяють активізації творчих здібностей учнів у процесі навчально-пізнавальної діяльності.
Урок побудований на засадах особистісно зорієнтованого навчання, спрямований на формування та розвиток творчих здібностей учнів.
Рекомендовано для вчителів української мови та літератури, студентів педагогічних навчальних закладів.


 

Тема уроку. П. Г. Тичина. «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як липа шелестить…», «О, панно Інно…»

Мета уроку: дати загальну характеристику ранньої творчості П. Тичини, розкрити основні мотиви лірики, показати глибину, щирість, чистоту почуттів ліричного героя; простежити вплив взаємозв’язку виражально-художніх засобів на емоційне сприйняття читачем ранньої лірики П. Тичини;

розвивати уяву, фантазію, творчі здібності учнів;

виховувати естетичні смаки, високу культуру почуттів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет П. Г. Тичини, альбом «Життя й творчість у портретах, ілюстраціях, документах», підручник, тлумачний словник, панно М. Жука «Біле і чорне», портрет  П. Коновал.

Епіграф до уроку:  Переповнений любов’ю,

Я одкрив кохання книгу.

П. Тичина

Проблемне питання. Чи вдалося П. Тичині відкрити «кохання книгу»?

Елементи ОЗОН: аутотренінг, цілевизначення, само- та взаємооцінювання, рефлексія.

Методи та форми роботи: випереджувальні завдання, робота у творчих групах, «Рольова гра», інсценування, ґронування, сенкан.

Хід уроку

І. Установчо-мотиваційний блок. 

  1. Психологічна настанова щодо вивчення теми. Внутрішня мотивація навчально-розвивальної діяльності учнів.

– Доброго дня! Діти, сьогодні в нас із вами непроста робота. Ви маєте продемонструвати, що знаєте й умієте. Цілком природно, що ви хвилюєтеся. Побороти переживання вам допоможе аутотренінг. Подивіться, будь ласка, на дошку й подумки повторіть за мною.

Я

розумна, творча особистість.

Я

вчуся, бо хочу знати.

Заплющіть очі й про себе промовте: «Я все знаю, я все вмію, я все можу!»

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Представлення теми та очікуваних результатів. Цілевизначення й планування навчальної діяльності.

  1. Активізація пізнавальної діяльності.

Учитель. Рання творчість П. Тичини незвичайна. У ній, як писав відомий літературознавець Микита Шумило, вражає «несподіване прозріння зору, слуху й самого серця, перед нами ніби відкрилося творіння світу». Справді, гармонійне поєднання музики, барв, звуків природи, сонця виділяє цього поета з-поміж інших.

Сьогодні, діти, ми здійснимо дослідження ранньої творчості П. Г. Ти-чини, розглянувши його поезії.

Епіграфом до уроку я взяла слова, що належать поету:

Переповнений любов’ю,

Я одкрив кохання книгу.

(учні записують тему уроку та епіграф у зошити)

Працювати на уроці будемо за таким планом.

План уроку

  1. Розквіт таланту поета в молоді роки.
  2. Джерела, із яких беруть початок витоки творчості П. Тичини.
  3. Поезії збірки «Сонячні кларнети» – незрівнянний сплав звуків та музики.
  4. Загальна характеристика збірки «Сонячні кларнети».
  5. Аналіз поетичного твору «Арфами, арфами…».
  6. «Ви знаєте, як липа шелестить…» – зразок пейзажної лірики.
  7. Автобіографічна основа вірша «О, панно Інно…».

– На уроці ми будемо неодноразово звертатися до авторитетної думки літературознавців, біографа, мистецтвознавця, журналіста та лінгвіста. Окрім того, у нас є читці, дві творчі групи (учні одержали до уроку випереджувальні завдання).

Знаючи тему уроку, ознайомившись із планом, попрошу вас визначити цілі уроку.

Після проведення уроку учні повинні

знати:

  • джерела поетичної творчості П.Тичини;
  • загальну характеристику ранньої творчості поета;
  • основні мотиви лірики; 

уміти:

  • виразно читати поезії;
  • висловлювати думки, робити висновки;
  • визначати мотиви та аналізувати поезії;
  • інсценізувати в ролях («Рольова гра»);
  • оцінювати результати своєї роботи та однокласників;
  • уміти давати власну оцінку творчості П. Тичини.

Проблема уроку. Протягом уроку визначити, чи вдалося П. Тичині відкрити «кохання книгу»?

ІІІ. Надання необхідної інформації.

         Учитель. Кажуть, поет починається, як і річка, із джерела. Павло Тичина своєю першою збіркою «Сонячні кларнети» увійшов в українську літературу як весняна повінь – безмежна й безберега. Чи мав він своє джерело? Так! Це волелюбний рідний край, напоєна мудрістю й силою древня загадкова Чернігівська земля, чарівна мова земляків, які говорили, як співали, сплітаючи воєдино мову й мелодію.

У народі побутує думка, що поети розцвітають раз на віку. Якщо це так, то Тичина розцвів у молоді роки. Його збірки «Сонячні кларнети» (1918), «Замість сонетів і октав» (1920), «Плуг» (1920), «В космічному оркестрі» (1921), «Золотий гомін» (Вибране, 1922) – це справді висока поезія.

IV.Сприйняття та усвідомлення нового матеріалу. 

         Учитель. Що ж було основними джерелами поетичної творчості Павла Григоровича Тичини? Щоб почути відповідь, прослухаємо інтерв’ю (метод «Рольової гри»), де наш журналіст поспілкується з поетом.

Отож завітаймо в минуле до талановитої людини, одного з найкращих українських поетів, щоб збагнути  його мистецький задум, уподобання.

  1. «Рольова гра» ( інтерв’ю журналіста з П. Г. Тичиною)

– Павле Григоровичу, розкажіть, будь ласка, звідки беруть початок витоки Вашої поетичної творчості?

– Скажу, без сумніву, із дитинства. Усі діти в нашій сім’ї від природи мали унікальний слух, були дуже голосистими, співучими. Із семи років кожен із синів допомагав батькові в церкві, співав у церковному хорі.

Мій батько мав талант педагога. Годинами я маленьким сидів на печі й слухав, як батько розповідав дітям урок. Так, сидячи на печі, я й читати навчився, а ще батько був музично обдарованою людиною: мав тонкий слух і гарний голос.

Багато казок і пісень знала мати. Вона мала також гарний голос. Вечорами збиралася сім’я, батько грав на гармонії, а всі співали.

– Де Ви здобули початкову освіту? Літературознавці кажуть, що любов до музики й художнього слова прищепила вчителька. Чи це, справді, так?

– Початкову освіту я здобув у Новобасанівській сільській школі, де вчила мене та моїх братів і сестер добра й незабутня Серафима Морачевська, яка, за порадою дяка, у своїм помешканні заснувала аптеку, а в школі вела хор. Саме вона й прищепила мені любов до музики й художнього слова.

За час навчання в Чернігові, спочатку в бурсі, а пізніше в семінарії, я співав у хорах, грав на музичних інструментах, був регентом хору, складав музичні твори, досконало знав теорію та історію музики. На початку двадцятих років керував робочим хором у Києві. Музика й пісня були супутницями мого життя.

– Павле Григоровичу! Скажіть, на які роки припадають перші спроби пера?

– Перші вірші з’явилися десь у тому ж році, коли не стало батька (1906), але це була не творчість, а наївне переслідування Т. Шевченка, намагання й собі потужити над жіночою долею.

– Кажуть, що Ви, як і молодий Шевченко, прагнули обрати фах художника.

– Так, дійсно… За малюванням мене й побачив М. Коцюбинський, помітив, познайомився зі мною, довідався, що я пишу вірші, запросив до себе в гості. Там у присутності інших поетів-початківців я прочитав вірш «Розкажи, розкажи мені, поле…», до сліз зворушив М. Коцюбинського, який радісно сповістив присутнім: «Поет між нами».

– Як вплинула на Вас, Павле Григоровичу, така реакція відомого письменника?

–  Для мене це було несподівано, але мало позитивний вплив: «Це мене піднесло, обнадіяло, надало багато нових сил і заохотило до роботи над собою». За порадою М. Коцюбинського я надіслав кілька своїх віршів до редакції журналу «Літературно-науковий вісник».

–  Ваша перша збірка «Сонячні кларнети» вийшла друком у 1918 році. У віршах її поєдналися дві музи – Музика й Поезія з братом Живописом. Павле Григоровичу, коротко охарактеризуйте цю збірку.

– До збірки «Сонячні кларнети» я включив 44 найкращі свої твори, які умовно можна поділити на три тематичні групи. До першої групи належить лірика з пейзажними й любовними мотивами. Це музичні, граційні, живописні вірші. Друга група – вірші про народне горе, спричинене Першою світовою війною. І третя група тематично поєднується з другою: Україна й революція.

– Дякую, Павле Григоровичу, за цікаве інтерв’ю.

         Учитель. «Сонячні кларнети» – одна з найкращих, найпоетичніших збірок поета, яка вражає гармонійним поєднанням музики, барв, звуків природи, сонця. Це справжній гімн життю, пісня ніжності, радості й суму. Вишукані, ніжні й тонкі, барвисті й мелодійні вірші зачарували весь світ. Вони – незрівняний сплав звуків, музики, точного художнього малюнка.

  1. Робота у творчих групах.

         Літературознавець 1. Молодий П. Г. Тичина вірно й віддано служив Красі. Його збірка «Сонячні кларнети» здивувала й зачарувала читача. Та це й не дивно, бо в Храм  Вселенського Мистецтва йому, як нікому до нього й по ньому, удалося зробити невидимими стіни між залами, де представлені Живопис, Музика, Поезія.

Критик Л. Новиченко зазначав, що «… цю чудову за своїм «золотим» мажором пісню юності, – цей широкодзвоний, ніби й справді на арфі виконаний пеан весні» можна назвати епіграфом до збірки «Сонячні кларнети».

         Лінгвіст. Пеан (або пеон) – спершу хоровий гімн на честь перемоги або в честь бога Аполлона. Сучасні літературознавці цьому терміну надають 2 різних значення, а саме: пеан – ліричний жанр, пісня на честь перемоги, пеон – чотирискладова стопа (пізніше – віршова стопа з 4 складів).

  1. Виразне читання поезії «Арфами, арфами…»

         Літературознавець 2. Ця поезія є гімном Весні – щасливій порі року, коли в природі відновлюється життя й вона набирається нової сили.

Оспівуючи весну в поезії «Арфами, арфами…», П. Г. Тичина порівнює її з юністю людини. Весна – найкраща пора року, коли все прокидається від зимового сну, оживає, радіє, коли гаї озиваються арфами, співають золоті жайворонки, весна закосичується квітами-перлами.

Твір сповнений радісного вітання життя, у ньому певною мірою виявляється вітаїстична філософія поета.

Цей вірш вражає не тільки гармонійністю звуків, а й чарівними живописними картинами, змальованими талановитим митцем: кольори виграють, міняться різними барвами, ніби вимальовують почуття юної закоханої душі.

         Лінгвіст. Вітаїзм (термін, уведений Миколою Хвильовим) – життєствердний пафос.

  1. Бесіда з учнями.
  • Яким настроєм пройнятий вірш?
  • Як сприймає ліричний герой пробудження природи?
  • За допомогою яких художніх засобів автор досягає милозвучності, виразності, гармонійності твору?
  • Як образотворчі засоби фольклору використані в поезії?
  1. « Ґронування».

– Які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте слово «весна». Створіть «асоціативне ґроно».

Screenshot_12

         Учитель. Довірливо-запитальне «Ви знаєте…» ми говоримо не кожному. А коли й говоримо, то якось утаємничено й неголосно, щоб зберегти інтригу миті, оту одну з багатьох, що з них зіткане людське життя.

  1. Виразне читання поезії «Ви знаєте, як липа шелестить…» напам’ять.

         Учитель. Аналіз поезії «Ви знаєте, як липа шелестить…» зробить літературознавець.

         Літературознавець 3. Ця поезія належить до жанру пейзажної лірики. Як відомо, ліричні пейзажі – це своєрідна форма художнього пізнання людської душі. Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…» – пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні зразки, де картини природи пов’язуються з душевними настроями, а події людського життя часто змальовуються як певна паралель до явищ природи. Ось і в цій поезії єдність пейзажного образу й ліричного настрою відчутна досить сильно. Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі. Картини природи й людські почуття чергуються.

Ви знаєте, як липа шелестить                                               Пейзажний етюд.

У місячні весняні ночі? –

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить…                                              Переживання ліричного героя.

Риторичні запитання («Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?», «Ви знаєте, як сплять старі гаї?»), риторичні окличні речення («А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї!») привертають увагу до краси весняної ночі, готують слухача до сприйняття наступної картини.

  1. Бесіда з учнями.
  • Чудовий ноктюрн, погодьтеся. У вас небагато часу, щоб висловити почуття й враження від цієї поезії. Чим вона вас схвилювала? Поділіться враженнями.
  • Чи можна створити живописне полотно за цією поезією? Якими б кольорами ви передали красу місячної весняної ночі?
  • Які художні засоби використовує автор, щоб переконливо висловити свої почуття?

         Лінгвіст. Ноктюрн – одночастинний музичний твір наспівного, ліричного мрійливого характеру, певним способом пов’язаний із художніми образами ночі.

  1. Перевірка домашнього завдання (індивідуальне завдання для творчої групи 1: написати ноктюрн).

         Учитель. Любі друзі! Розглядаючи поетичну спадщину П. Г. Тичини, ми не можемо оминути інтимної лірики. Його вірші «О, панно Інно…» та «Ви знаєте, як липа шелестить…» давно стали українськими народними романсами й досі виконуються під гітару молоддю. Перед тим, як перейти до розгляду поезії «О, панно Інно…», слід розповісти про його коханих. Про першу любов автора «Сонячних кларнетів» відомо небагато. Є тільки коротка згадка про те, що під час навчання Павла в Чернігові в нього була якась Ляля. На її честь він прибрав собі псевдонім Лялич і так назвав автора великого музичного твору, що виконувався в одному з соборів Чернігова в 1912 чи 1913 році. Ніхто зі слухачів і не здогадувався, що композитор Лялич – це сам Тичина.

Найбільше з коханих Тичини як ліричній героїні інтимних віршів пощастило Поліні Коновал. Вона надихала поета на геніальну лірику. Саме їй присвячені десятки віршів, написаних у 1913-1915 роках.

  1. Інсценізація уривка з біографічної повісті С. Тельнюка «Павло Тичина» 

    Автор. Якось Павло Тичина прочитав у товаристві свій вірш «Арфами, арфами…». Усім він сподобався, тільки одна дівчина, на ймення Поля, сказала:

    Поля. А я знаю подібний у Вороного – «Блакитна панна».

Має крилами весна запашна,

Лине вся в прозорих шатах,

У серпанках і блаватах…

Сяє усміхом примар

з-поза хмар

Попелястих, пелехатих…

    Автор. Павло також знав цей вірш… І зрозумів, що Поля хоче натякнути, ніби його, Тичинин, вірш неоригінальний чи навіть запозичений. Знітився, не знав, що відповісти… Втрутилась Інна – сестра Полі.

    Інна. У вас, Павле, зовсім інша музика, зовсім не той настрій… Микола Кіндратович милується весною, як, пробачте, добродушний дідок – молодою дівчиною. Він намагається описати її ще кращою, ніж вона є… А у вас – весна ваша ровесниця, як ось Поля чи я. І ви говорите те, що бачите й відчуваєте…

    Автор. Павло мовчки дивився на дівчат і думав про Полю. Гарна, миловидна, запальна… Він розумів, що вона йому дуже-дуже подобається. А от чи він їй? Він ще не знає, що буде далі… А далі буде так. Він із Полею стрічатиметься не раз. Покохає її щемно-безнадійно. Читатиме вірші, говоритиме про музику, але Поля чогось не договорюватиме…

         Учитель. Цьому моменту в житті П. Тичини художник Михайло Жук присвятив своє загадкове панно «Біле і чорне». Зараз надамо слово мистецтвознавцю.

         Мистецтвознавець. На першому плані – дві постаті: темноволосий юнак в античному одязі й русява дівчина зі схрещеними на грудях руками. Хлопець насолоджується чарівними звуками сопілки. Задума й стриманість на ніжному личку юнки. Його півпостать охоплюють широкі чорні крила, а її – білі. Створюється таке враження, що вони повільно рухаються до нас.

Навколо юнака й дівчини буяють квіти. Ближче до нього – соняшники, чорнобривці, жовті гвоздики (спектр теплих кольорів), а біля неї – віоли, синьоха лазарева, татарська гвоздика (холодні тони).

Портрет юнака написаний із двадцятилітнього Павла Тичини, а дівчини –  із Поліни Коновал (доньки чернігівського поета й драматурга І. О. Воро-ньківського), яка була першим юнацьким коханням поета. Художник знав історію нещасливої любові свого учня… Переконавшись, що дівчина його не любить, перестраждавши й перемучившись, Тичина напише вірш «О, панно Інно…» і подарує сестрі Поліни.

  1. Виразне читання напам’ять поезії «О, панно Інно…»

         Біограф. Дослідники творчості П. Тичини доклали чимало зусиль, щоб розгадати, хто ж була вона, та панна Інна, до якої так зворушливо звертається поет у своїй чи не найбільш популярній поезії. Це той випадок, коли ім’я жінки, яка стала героїнею поетичного твору, увінчується через те, що твір став класичним.

За найбільш достовірною версією, Інна й Поля – рідні сестри – доньки чернігівського краєзнавця й літератора Івана Коновала, який приятелював із М. Коцюбинським і через те входив у коло людей, із якими міг спілкуватися семінарист П. Тичина.

У Поліни Коновал була сестра Ганна (Нюся), яку за тодішньою модою уже в дорослому віці неофіційно перейменували в Інну. Ця Нюся-Інна палко й жертовно любила Тичину, навіть освідчилася йому в коханні, але ж не могла замінити собою сестри. Вірш «О, панно Інно…», очевидно, був написаний за гарячими слідами розриву з Поліною й після освідчення Інни.

Покинувши Чернігів, Тичина не поривав зв’язків з Інною та Полею. У щоденниковому записі, зробленому ним у квітні 1920 року, читаємо: «Померла Нюся. З сухот. Оттепер уже для мене Поля зовсім не існує. В Нюсі я довго любив Полю». Поля зрадила Павлу, виявилася духовно далекою від молодого Тичини, та кохання в чутливого поета так просто не минає. Іноді, зустрічаючись із Нюсею, він угадував у ній сестру, і тоді призабуте кохання поверталося знову…

         Учитель. «Вічна загадка любові…» (ліричний етюд). Саме так звучало ще одне домашнє завдання.

  1. Виступи учнів творчої групи 2.

V.Робота над проблемою твору. 

– Діти, повернемося до проблемного питання, яке ставили на початку уроку й спробуємо дати на нього відповідь.

VI.Рефлексія навчальної діяльності учнів.

  1. Узагальнююча бесіда (метод «Мікрофон»).

–  Чи досягли цілей уроку?

–  За що я вдячний (-на) П. Г. Тичині?

–  Чи сучасна творчість П. Тичина сьогодні?

  1. Складання сенкану до теми «П. Г. Тичина»

Сенкани до теми «П. Г. Тичина»

  1. Тичина.
  2. Неперевершений, величний.
  3. Вражає, знайомить, вчить.
  4. Майстер поетичного слова й почуттів.
  5. Геній.
  1. Поезія.
  2. Патріотична, інтимна, пейзажна.
  3. Чарує, возвеличує, захоплює.
  4. Майстер звукових та зорових образів.
  5. Митець.

VIІ. Оцінювання.

Заповнення карток само- та взаємооцінювання. На основі цих записів учитель виставляє свою оцінку за урок.

VIІІ. Підсумкове слово вчителя.

         Учитель. П. Г. Тичина залишив в українській літературі неперевер-шені зразки інтимної лірики. Його поетичні мініатюри розкривають красу людських почуттів у найвищих її виявах. Хотілося б, щоб ви сприйняли їх не просто як пересічну поезію зі шкільної програми, а як справжній духовний скарб, що збагатить ваше серце й душу.

ІХ. Повідомлення домашнього завдання.

  1. Вивчити напам’ять одну із розглянутих на уроці поезій.
  2. Група А. Дослідити зорові та слухові образи в поезіях П. Г. Тичини.

Група Б. Ідейно-художній аналіз поезій, розглянутих на уроці.

  Література

  1. Білецький О. Павло Тичина. 1960 // Павло Тичина: Життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях / Упоряд. Грунічев В. І., Шаховський С. М. – К., 1974. – С.52.
  2. Жила С. М. Аналіз ранньої творчості Павла Тичини у взаємозв’язку з суміжними видами мистецтв // Журнал «Дивослово». – 1995. – №4.
  3. Соболєв І. І. Вивчення творчості Павла Тичини в школі. – К.: Радянська школа, 1983.
  4. Тимофєєв Л. І., Тураєв С. В. Словник літературознавчих термінів. – М., 1974.
  5. Тичина П. Твори. – К.: Молодь. – К., 1990.
  6. Хропко П. Українська література. Підручник для 10 класу. – К.: Освіта. 1998.
  7. Шумило М. Ритми сонця і серця // Співець єдиної родини: статті. Спогади, художні твори про П. Г. Тичину. – К., 1981. – С.129.
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок. Рейтинг публікації: 0 з 5)
608

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 коментарів

  1. Урок дуже насичений та багатогранний. Конспект зручний, по ньому з самого початку легко орієнтуватися . Надзвичайно вміло поєднано вивичення біографії, творчості і водночас розкрито почуття поета.

  2. Павло Тичина -геніальний,але глибоко трагічний талант.Він любив життя у всіх його проявах і навчав цього почуття читачів.Цей урок-це свято для душі.Просто поета треба зрозуміти душею ,що і зробила
    Любов Анатоліївна,і вклонитися митцю за його серце і талант.Дякую!

  3. На даному уроці словесник використала елементи особистісно зорієнтованої технології навчання. Вдало підібраний епіграф, який надає емоційного налаштування на творчу співпрацію, а проблемне питання спонукає десятикласників мислити активно, цілеспрямовано. Сподобалась рольова гра, робота у творчих групах. Урок продуктивний. Дякую.

  4. Урок української літератури – це урок з життя, саме тут підіймаються цікаві проблемні питання, як і в даному конспекті “Чи вдалося П. Тичині відкрити «кохання книгу»?”, обговорюються ситуації, дії людей. Це дає можливість учням задуматися, а як же я поведу себе на місці героя. Дуже сподобалася розробка уроку. Використано багато різноманітних форм роботи, заслуговує на увагу і психологічна настанова щодо вивчення теми, це є гарним налаштуванням дітей на роботу. Успіхів Вам на педагогічній ниві. Дякую.

  5. Чудовий зразок уроку, спрямованого на особистісно зорієнтоване навчання та розвиток творчих здібностей учнів. Структура уроку добре продумана заздалегідь, а тому учні мають час на підготовку творчих індивідуальних завдань, мають можливість сформувати власне вирішення проблеми, піднятої на початку вивчення теми. «Рольова гра» ( інтерв’ю журналіста з П. Г. Тичиною) забезпечила активізацію пізнавального інтересу, а інсценізування та гронування дали свідоме та глибоке засвоєння лірики Тичини. Урок надзвичайно насичений та емоційний, тільки б на всі ідеї вистачило часу…Спасибі за творчість, наснаги Вам.