Конспект виховного заходу “Аlma mater”

Автор: викладач математики Шестопал Оксана Василівна

Творчий підхід до організації виховного заходу присвяченого любові до рідного навчального закладу.

Мета:

Виховна:

– прищеплювати любов до ПНПУ ім. В.Г. Короленката гордість за нього і його випускників;

– виховувати почуття особистої відповідальності за престиж, славу та майбутнє свого університету;

Розвивальна:

• розвивати пам’ять, усне зв’язне мовлення студентів;
• сприяння згуртуванню колективу;
• розвиток позитивних особистісних якостей студентів;

                                                    Навчальна:

– збагатити знання студентів про історію ПНПУ, його відомих випускників та інших визначних людей, пов’язаних з нашим університетом;

– показати  нерозривний взаємозв’язок кожного студента та університету в цілому.

Види діяльності: ціннісно-орієнтаційний та пізнавальний.

Форма проведення заходу: усний журнал (з елементами бесіди).

Місце проведення : ауд. 237, вул. Остроградського

Матеріально-технічне забезпечення:

• Портрети відомих вчених пов’язаних з історією Університету та картки з іменами,  датами їх життя
• Портрет В.Г. Короленка
• Монети (подарунки за правильні відповіді)

Особливості підготовки:

1. Заздалегідь повідомити тему виховного заходу студентам, розповісти специфіку проведення, запропонувати студентам взяти активну участь у підготовці.
2. Ретельно продумати весь хід проведення виховного заходу, розробити розгорнутий план та сценарій.
3. Безпосередньо перед проведенням заходу перевірили оформлення та справність матеріально-технічного забезпечення.

 Участь студентів у підготовці:

– староста групи Галаган Марина разом з подругою Гордєєвою Валерією написала ессе «Я частинка тебе, рідний ПНПУ»

– Аліна Бандур приготувала повідомлення про М. Остроградського

– Шеріпбаєв Сергій підготував виступ про біографію В.Г. Короленка

План

         І.Організаційний аспект (3 хв)

         ІІ. Перебіг заходу ( 55 хв)

1. Розповідь про історію ПНПУ імені В.Г. Короленка
2. Гра-співставлення відомостей про видатних випускників університету
3. Ессе «Я частинка тебе, рідний ПНПУ»
4. Відвідування пам’ятника В.Г. Короленку в холі першого поверху, виступ студента з доповіддю про біографію письменника.
5. Екскурсія найкоротшою вулицею Полтави
6. Відвідування пам’ятника М. Остроградському, виступ студента з доповіддю з біографії видатного математика.

         ІІІ. Підсумки (2 хв)

Хід проведення:

Куратор: Доброго дня шановні студенти, без 5-ти хвилин випускники одного з найстаріших та найшанованішого ВУЗу Полтавщини. Сьогодні ми зібрались подивитись що визнаєте про альма-матер і можливо доповнити ці знання новими.

Тож перше запитання: коли було засновано університет?

Полтавський національний педагогічний університет є одним із найстаріших вищих навчальних закладів України. Його створено 1 липня 1914 року, коли за імператорським указом у Полтаві засновано учительський інститут.

З тих днів пройшло багато часу, і основними наступними подіями в житті ПНПУ були:  1919 року інститут реорганізовано в педагогічний, 1921 – в інститут народної освіти, 1930 році – в інститут соціального виховання, а 1933 – знову в педагогічний інститут, якому 28 грудня 1946 року присвоєно ім’я В. Г. Короленка. Постановою Кабінету Міністрів України № 448 від 9 грудня 1999 року на базі Полтавського державного педагогічного інституту створено Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. 25 листопада 2009 року указом Президента України Полтавському державному педагогічному університету надано статус національного.

Як кожен інший навчальний заклад наш ВНЗ багатий своїми випускниками. Тож давайте згадаємо тих хто прославив ПНПУ у віках.

Студенти відповідають.

Добре, багатьох ми згадали.  Але є люди, які відіграли дуже важливу роль у істрії нашого університету, їм навіть встановлені меморіальні дошки на старому корпусі.. Тож зараз  і побачимо чи цікавляться наші студенти історією вузу чи дивляться по сторонах, чи знають імена та роки життя видатних людей.  Я пропную вам заграти в гру. На дошці розміщені портрети відомих діячів, ваше завдання співставити портрети з іменами, записаними на аркушах (в довільному порядку лежать на парті). Для цього один зі студентів вийде до дошки.

Добре з цим завданням справились, тепер завдання ускладнюється. Тепер необхідно співставити портрет з ім’я та роки життя кожного з діячів. Для цього у мене для вас заготовлені певні підказки. У конвертах лижать аркуші з підказками, по одному студент дістає підказку і з допомогою неї співставляє роки життя та ім’я видатної людини.

Підказка 1: Роки життя Антона Семеновича досить легко запам’ятати. Кількість сотень, десятків і одиниць з записі його року народження однакова, так само і в році смерті, але на 1 більша.

Підказка 2: Василь Олександрович прожив 52 роки.

Підказка 3: Кількість десятків у році народження і році смерті у Г.Г. Ващенка на 1 менше ніж відповідна кількість одиниць у записі.

Підказка 4: Щепотьєв В.О народився в один і той же рік що й Макаренко А.С.

Підказка 5:

Василь Миколайович прожив на 6 років більше за Сухомлинського В.О.

Добре і з цим ми чудово справились.

Попередньо, коли ми тільки домовились про цю зустраіч Марині Та Валерії було дане завдання написати ессе. Тож до вашої уваги пропонується еесе на тему «Я частинка тебе, рідний ПНПУ». Зачитує Галаган Марина.

Куратор показує портрет В.Г. Короленка

Скажіть, чи знаєте ви хто ця людина і як вона пов’язана з нашим рідним університетом?

Відповідь студентів

Так, правильно, тому пропоную спуститись  до холу першого поверху і підійти уважно роздивитись пам’ятник В.Г. Короленку.

Біля погруддя виступає студент Шеріпбаєв Сергій з повідомленням про цікаві факти з життя В.Г. Короленка

Письменник народився в Житомирі, в родині повітового судді. На Житомирщині минули його дитячі та юнацькі роки. Дитинство майбутнього письменника було багатобарвним. В шкільні роки Володю Короленка приваблювали музика і мистецтво, історія, філософія, але найбільше – література. Справжнім відкриттям для нього стали твори О.Островського, М.Некрасова, І.Тургенєва…

По закінченні Ровенської гімназії Короленко вступив до Петербурзького технологічного інституту, а потім перейшов до Петровської землеробської та лісової академії. Та тут почався важкий період в житті молодого Короленка.

Прагнучи продовжити освіту, Короленко вступив до Петербурзького гірничого інституту. Однак і цей навчальний заклад йому закінчити не вдалося. За підозрою у революційній діяльності, без слідства і суду, навесні 1879 року його вислали у місто Глазов Вятської губернії. Проте важкі випробування долі не зламали дух цієї мужньої людини, не знищили волю до боротьби. З допитливістю етнографа й увагою художника вивчав В.Короленко побут і життя жителів глухих сибірських країв, записував якутські пісні та легенди. Враження і спостереження тих років лягли в основу цілого ряду оповідань і нарисів, які складають значну частину творчого доробку письменника.

Початком літературної діяльності В.Г.Короленка вважається 1879 рік, коли на сторінках петербурзького журналу “Слово” з’явились “Епізоди з життя шукача”. А справжнім тріумфом стала повість “Сліпий музикант” (1886).

Упродовж 1896-1900 рр. родина Короленків жила у Петербурзі. Володимир Галактіонович працював редактором журналу “Русское богатство”. У 90-х роках ХІХ ст. письменник багато подорожує. Він відвідує Крим, Поволжя, Кавказ, Південний Урал. Але б де не жив Володимир Галактіонович, його завжди тягнуло до рідного краю. Він любив Україну за дивовижну красу її природи, любив український народ за його працьовитість, співучість, нездоланну жагу до волі. Володимир Галактіонович палко захищав від переслідувань царської влади українську культуру і мову, всіляко підтримував прогресивних українських письменників.

Обкраденою, пригнобленою й безправною, але нескореною — такою побачив він Україну, коли повернувся до неї 1900 р. Понад двадцять років письменник мешкав у Полтаві. Як принциповий прибічник українських селян, він брав участь в організації їх захисту під час судових процесів на Харківщині й Полтавщині, влаштованих у зв’язку з так званими аграрними заворушеннями в Україні. 1905 року було завершене будівництво дачного будинка у Хатках Миргородського повіту, поблизу Великих Сорочинців, де В. Короленко отримував пошту. 1906 р. ознаменувався небезпечною для В. Короленка боротьбою в пресі з радником Філоновим — керівником каральної експедиції в містечку Великі Сорочинці та в інших населених пунктах Миргородського повіту. Прямолінійні різкі відповіді письменника на всі інсинуації чорносотенної преси дали цикл нарисів, відомих під назвою «Сорочинська трагедія».

На могилі письменника в парку «Перемога» (Полтава) встановлено надгробок з портретом письменника.

Скажіть будь ласка, а хто знає офіційну адресу нашого університету?

Відповідають студенти. м. Полтава, вул. Остроградського, 2 .

Так , правильно ми зараз з вами знаходимося на вулиці Остроградського. Це нам не чужа людина, рідний по духу видатний математик.                А кому пам’ятник встановлено перед корпусом №3? Відповідають студенти (Остроградському). Тому я пропоную далі наш захід перенести на  вулицю Остроградського. Що ви знаєте цікавого про цю вулицю? Чи звичайна вона  чи є щось особливе?

Найкоротшою вулицею обласного центру вважають вул. Остроградського. Вона завдовжки 150 м. Пролягає в центрі Полтави, від вул. Монастирської (колишня Радянська) до вул. В”ячеслава Чорновола (колись частина Куйбишева). На ній розташовані три будівлі — навчальні корпуси педагогічного університету.

Вулицю так назвали 1951 року на честь математика, академіка зі світовим ім’ям Михайла Остроградського. Він народився в селі Пашенна Кобеляцького повіту. Зараз це село Пашенівка Козельщинського району.

До 1951-го вулицю називали Інститутською, адже навчальний заклад на той час мав статус інституту

У 2001 році біля корпусу № 3 педагогічного університету встановлено пам’ятник Михайлу Остроградському на честь 200-річчя від дня народження математика

Давайте блище підійдемо до пам’ятника велиому математику. Що цікавого вам про нього відомо?

Відповідь студента Аліни Бандур. Повідомлення з біографії М. Остроградського.

Остроградський Михайло Васильович (1801–1862) – видатний український математик, спеціаліст з аналітичної і небесної механіки, математичного аналізу і математичної фізики, гідромеханіки і балістики. Він досяг вершин світочів математичної думки і ще за життя, – що в історії буває надзвичайно рідко, сучасники визнали його генієм.

Михайло Остроградський, нащадок старовинного козацького роду, народився 1801 року в селі Пашенна (зараз – Пашенівка) Полтавської губернії.

Молодий Остроградський мріяв стати військовим, але навчання у Харківському університеті вирішило долю майбутнього вченого-математика. 1820 року Остроградський їде продовжувати навчання до Парижа, де на нього звертає увагу сам П’єр Симон Лаплас, творець «небесної механіки». Вже у 1825 році, не приховуючи свого захоплення, Лаплас писав: «Остроградський наділений великою прозорливістю і є прекрасним знавцем аналізу нескінченно малих величин…». У Парижі він слухав лекції видатних французьких математиків А. Ампера, О. Коші, П. Лапласа, С. Пуассона, Ж. Б. Фур’є тощо, під їх керівництвом Остроградський почав свій шлях у математику.

Перелік друкованих робіт вченого налічує понад 100 публікацій. Більша частина наукових праць Остроградського належить до його улюбленої дисципліни – аналітичної механіки. Він працював у різних напрямках цієї науки: теорії тяжіння, теорії коливань пружного тіла, гідростатики та гідродинаміки, загальної теорії удару. Його праці вирізняються нестандартністю рішення, оригінальністю, глибиною думки. Він зробив значний внесок у розвиток математичної фізики, математичного аналізу, теоретичної механіки, теорії чисел, алгебри, теорії ймовірності, балістики. Важливих результатів досяг Остроградський  у галузі математичного аналізу. Вчений знайшов формулу зв’язку інтегралу по об’єму з інтегралом по поверхні, відому в науці як «формула Остроградського». В усіх його роботах головна увага концентрувалася не на вирішенні окремих задач, а на встановленні узагальнених теорій.

Критерієм цінності наукової роботи Остроградський завжди вважав практику. Небагато можна назвати видатних математиків світу, чиї теорії так широко використовувалися б на практиці, як ідеї Остроградського. Наукові досягнення Остроградського високо цінували сучасники, він був почесним членом багатьох академій наук світу. Його було обрано академіком Імператорської академії наук у Петербурзі і почесним доктором Віленського і Гельсінгфорського університетів, у 1834 році – членом Американської, у 1841 році – Туринської, у 1853 році – Римської та у 1856 році – членом-кореспондентом Паризької академій наук.

Михайло Остроградський був прекрасним педагогом. Вищі спеціальні навчальні заклади вважали за честь мати його у себе професором.

Видатні дослідження Остроградського, багаторічна плідна педагогічна діяльність і створення найпередовішої наукової школи принесли йому заслужену славу найвидатнішого математика свого часу… Слава Михайла Остроградського була такою гучною, що коли молоді науковці виїжджали за кордон вчитися, то їм бажали: «Ставай Остроградським».

Серед творінь великих подвижників від науки праці Михайла Остроградського ще довго залишатимуться не почесними архівними експонатами, а дійовим інструментом пізнання глибинних закономірностей природи.

У 2001 році ЮНЕСКО внесла Михайла Остроградського до переліку видатних математиків світу.

Підведення підсумків: Так, виявилось, що ви добре знаєте історію нашої альма-матер, сподіваюся ви примножите список видатних випускників

Полтавського національного педагогічного

університету імені В. Г. Короленка!