Музично-пізнавальна гра-казка для дітей старшого дошкільного віку

“Пригоди Сніжинки-Краплинки”

Автор: Вихователь-методист Шумійчук Катерина Миколаївна

Мета:

Пізнавальний розвиток:

• розширити знання про навколишній світ і явища природи;
• поглибити знання про деякі властивості води;
• закріпити знання про неживу природу;
• виховувати бажання дітей займатися дослідницькою діяльністю;
• заохочувати дітей до пізнання нового, незнаного;
• виховувати дбайливе ставлення до довкілля, бажання займатися дослідницькою діяльністю;
• дати дітям знання про сніжинки, як вони утворюються, як тануть, про різноманітну їх форму;
• закріпити вміння спостерігати за формою сніжинок, вдосконалювати знання про те, що сніжинки тануть;
• виховувати дбайливе ставлення до довкілля.

Соціально-моральний розвиток:

• формувати вміння оцінювати певну моральну ситуацію й висловлювати свою думку щодо неї;
• вчити дітей разом з дорослими пізнавати світ;
• розвивати допитливість, самостійність, самовладання;
• розвивати спостережливість, уважність, самостійність, розсудливість.

Емоційно-ціннісний розвиток:

• виховувати емоційну сприйнятливість, чутливість;
• формувати вміння відгукуватися на емоційно насичене середовище;
• розвивати музичний слух та відчуття ритму;
• формувати у дітей музичні здібності в доступній ігровій формі;
• створювати умови для формування інтересів дітей;
• розвивати співочі уміння і музично-ритмічні рухи;
• збагачувати досвід емоційних переживань дітей, формувати позитивний «емоційний фонд»;
• формувати початок музичної культури, сприяти формуванню загальної духовної культури.

Попередня робота:

• дослідно – експерементальна робота з водою;
• ігри «Чарівна дзиґа», «Де мої дітки?», «Звук тягнеться довше»;
• впізнавання пісні по музичній фразі, «музичні сходинки»;
• бесіди;
• перегляд мультфільмів, презентацій.

Обладнання та матеріал: сніжинка та краплинка з картону, картинки із сезонними пейзажами (по 3-4 малюнки до кожної пори року).

Хід гри – казки:

1. Музично-дидактична гра «Музичний м’яч»

Діти стоять колом. Під музику передають м’яч. Ведуча дитина або говорить або краще співає:

Ти котись, веселий м’ячик,

Швидко – швидко по рядах.

Заспіває той, у кого

М’ячик спиниться в руках

(Можна співати на укр. нар. мелодію «Я Лисичка, я сестричка»)

У кого зупинився м’яч, той співає будь-яку пісню, вивчену на заняттях, а потім стає ведучим.

2. Розповідь вихователя:

Вихователь: Діти, сьогодні ми з вами розмовлятимемо про пори року. А щоб було цікавіше, мандруватимемо разом із маленькою Сніжинкою.

3. Показ сюжетних картинок.

Вихователь: Коли це буває? Узимку, влітку чи восени?

(Цей метод використовується також у розповіді про інші пори року).

Вихователь: Знайдіть з-поміж інших картинок тільки з зимовим пейзажем. Чому зима біла? А який він, сніжок? Теплий чи холодний?

(Відповіді дітей).

4. Сюрпризний момент.

Вихователь: А ось і наша Сніжинка (показує). Вона говорить дуже тихенько, бо її тільце з тендітної льодяної плівки, тому я промовлятиму за неї. Сніжинка хоче розповісти вам про свої пригоди, які сталися з нею протягом усього року.

Прийшла зимонька-зима. Холодна і біла. Сонячні промінці вже не гріли, як раніше, а з неба падали й падали легенькі сніжинки. Але вони не просто спускалися на землю, а весело кружляли в дружному таночку. Послухайте, діти, як танцювали-кружляли грайливі сніжинки, й покажіть пальчиками їхні рухи.

5. Грамзапис «Звуки природи»

(Діти обертають п’ястями рук – роблять вправу «ліхтарики»)

Вихователь: Хлопчики й дівчатка глянули у вікна своїх домівок і побачили, як гарно стало навкруги. Дерева, кущі й уся земля вкриті пухким білим снігом. Він так і манить до себе й немовби закликає: «Помилуйтеся мною і пограй­те». Тож діти тепленько вдяглися й вибігли надвір. Вони весело тупали та бігали по сніговому килимі, кидалися сніжками.

( Діти, під музичний супровід, пальцями обох рук імітують «присолювання» та біг, «ліплять» долонями сніжки.)

Вихователь: Але зима все ж таки минула. Знову пригріло сонечко, і від його тепла Сніжинка та її сестрички розтанули. Вони перетворилися на краплинки й, зібравшись у гурт, потекли-подзюркотіли по лужку прудкими струмочками. Водичка, сама нагрівшись під сонцем, відігріла й напоїла землю, і на ній з’явилися зелена травичка, білі й жовті, сині та фіалкові весняні квіти. Подув легенький вітерець.

(Діти швиденько перебирають пальцями у повітрі, рухають руками в різних напрямках.)

Вихователь: А що то за маленькі жовтенькі клубочки-сонечка розбіглися по всій галявині? (Діти відповідають). Правильно, це кульбабки. Що можна з ними робити? Так, милуватися, нюхати, плести з них віночки й прикрашати голівки. А ще можна готувати з квіток та листя вітамінний салат і напій. Коли ж кульбабки відцвітуть, їхні голівки стануть білими й пишними. Тоді можна дмухати на них, і насінинки – парашутики, відриваючись від голівки, розлітатимуться навсібіч. Цікаво, хіба не так?

Вихователь: Заспіваймо про це пісеньку й попрацюймо пальчиками.

(Діти розчепірюють (вертикально) пальці однієї руки й вказівним пальцем другої обводять довкола кожного з них.)

6. Музично – дидактична гра «Оркестр»

Діти беруть музичні інструменти, обирають хто який хоче і грають на них як їм хочеться.

(Після цього пропонується послухати справжній оркестр.)

Вихователь: По весні настало тепле літечко. Було сонячно й тепло, і діти поїхали відпочивати на дачу. Вранці вибігли вони на лужок і – замочили ніжки. На травичці виблискували дрібні й холодні крапельки води. Це Сніжинка – Краплинка та її сестрички, які вже були струмочком, стали росинками.

(Діти стискають пальці в кулачки й швидко розпрямляють їх, немов промінці.)

Вихователь: До трав і цвіту прилітали метелики, бабки та жучки. Вони вмивалися чистою росою, пили її й снідали пахучим квітковим соком. А ось якесь диво сіло мені на долоню. Воно чорняве, блискуче й жваве, з вусиками та твердими крильцями. Відгадали, хто це? (Відповіді дітей). Так, це жук. Послухайте, що з ним сталося, й порухайте пальчиками.

7. Пісенька про Жука

(Діти розкривають долоні внутрішнім боком догори, стискають кулачки, підносять їх до вух, потім знову розкривають долоні й погойдують ними)

Вихователь: Під теплими промінцями сонця роса висохла, перетворилась у пару й піднялася високо вгору. Наша Сніжинка – вона ж і Краплинка, Росинка, Паринка – та всі інші скупчились у хмарку. Налетів вітер, похолоднішало, й хмарка заплакала дощем: крап, крап…

(Діти стукають пальцями обох рук по стегнах, ніби накрапає дощ, та підспівують.)

Вихователь: По літі надійшла осіння пора, й лісові звірята почали готуватися до зими. Білочка збирала горішки та складала їх у дупло. Зайчик лаштувався змінювати свою сіру шубку на білу, щоб Лисичка не помічала його на снігу. А ось і він сам! Ану, покажіть зайчика пальчиками.

8. Звучить пісенька про Зайчика

(Діти трохи згинають вказівний та середній пальці правої руки й «стрибають» ними, як зайчик. Потім вигнутою долонею лівої руки спираються на підняті вгору пальці правої руки, зображуючи гриба, й плямкають губами (за текстом).)

Вихователь: Раптом стало ще холодніше, і з неба полетіли білі сніжинки. Одна з них сіла Зайчиськові прямо на носа. Той упізнав її, засміявся, й вони обоє знову весело закружляли у таночку.

(Повторюється музика про Зайчика).

Вихователь: Попрощаймося, діти, з нашою Сніжинкою, бо для неї розпочинаються нові мандри.