Організація парної та групової роботи на уроках англійської мови у початковій школі.

Автор: вчитель англійської мови Козакова Ліліана Анатоліївна

У матеріалі розглянуто переваги та недоліки парної та групової роботи та наведено деякі рекомендації щодо використання цих видів роботи на уроках англійської мови у початковій школі.

Організація парної та групової роботи на уроках англійської мови у початковій школі.

Парна та групова робота значно збільшують кількість та тривалість учнівського мовлення: 15-20 школярів розмовляють одночасно, замість 1-2. Парна та групова робота дозволяють учням вільно використовувати мову, а також заохочують їх до співпраці. Оскільки контроль з боку вчителя практично непомітний, діти можуть допомагати один одному у вивченні мови.

Робота в парах та групах змушує учнів зосереджуватися і брати активнішу участь у виконанні завдання. Коли будь-який вид роботи проводити з цілим класом, то виконання завдання зазвичай домінують кілька сильніших учнів, а решта школярів швидко втрачають інтерес. Крім того, діти менше хвилюються, працюючи сам-на-сам з товаришами, ніж коли вони стоять перед цілим класом. А отже парна та групова робота можуть допомогти сором’язливим дітям, які бояться висловитись перед аудиторією.

Групова робота є навіть динамічнішою за парну, оскільки виникає можливість взаємодії з більшою кількість людей, а отже – більша імовірність дискусії. Існує також більше шансів на те, що принаймні один з учасників групи зможе вирішити проблему у разі її виникнення.

Проте, парна та групова робота мають і певні недоліки:

1) Шум. Очевидно, що парна та групова робота у великому класі спричинятиме шум, і цьому не можна зарадити. Але учням зазвичай цей шум не заважає, а також він є свідченням того, що діти працюють.

2) Помилки. У процесі парної та групової роботи вчитель не може контролювати правильність мовлення учнів, та йому і не слід цього робити. Кількість помилок можна зменшити за допомогою ретельної підготовки до виконання завдання, а також провівши перевірку після його завершення (попросити кілька пар або груп продемонструвати виконання завдання, і, при необхідності, виправити помилки).

3) Важко контролювати процес. Вчитель практично не контролює того, що діти роблять у процесі парної та групової роботи. Щоб ситуація у класі не вийшла з-під контролю слід: давати чіткі інструкції стосовно того, коли почати, що робити і коли закінчити роботу; ставити перед учнями конкретні завдання, виконання яких не триває надто довго; проводити такі види роботи регулярно, щоб учні добре знали, що їм слід робити.

Приклад : Likes and dislikes.

Task: Ask what your friend likes and doesn’t like.

Ask about: food, sport, school subjects.

Спочатку вчитель показує, як виконувати завдання.

1) Поясніть завдання і продемонструйте, які питання можна задати і як на них відповідати:

T: Now you’re going to talk about things you like and things you don’t like. Look at the task. What questions can you ask? What about food?

P: What food do you like?

T: Good. What answer can you give?

P1: I like chocolate.

P2: I like ice cream.      Etc.

2) Задайте декілька запитань учням у класі, щоб показати, якої розмови ви від них очікуєте:

T: What kind of sport do you like, Lena?

P: I like swimming.

T: Swimming. Can you swim well?

Потім попросіть двох учнів скласти подібний діалог, щоб решта класу послухали.

3) Поділіть клас на пари.

T: Now you’re going to work in pairs. Ready? Ask and answer the questions. First one person asks all the questions then change round. Start now.

4) Учні працюють у парах. Вчитель обходить клас, щоб упевнитись, що всі діти працюють. Але не слід виправляти помилки, тому що це перериватиме роботу.

5) Коли більшість пар завершили роботу, зупиніть виконання вправи. Розпитайте кількох учнів про те, що сказали їхні товариші:

T: Lena, tell me about Olya. What does she like?

P: She likes ice cream and tennis. She plays tennis every day. And she likes Music.

Рольова гра.

Одним з цікавих для дітей варіантів парної та групової роботи є рольова гра. Рольова гра – це спосіб внести у клас ситуації з реального життя. Коли ми пропонуємо дітям рольову гру, ми просимо їх скористатися своєю уявою. Учні можуть уявляти:

• роль: тобто вони вдають із себе іншу людину (вчителя, продавця, лікаря)
• ситуацію: вони вдають, що виконують якусь дію (наприклад, купляють тістечка у крамниці);
• і роль і ситуацію (наприклад, лікар дає поради пацієнтові).

Рольова гра дає учням можливість вправлятися у мовленні у найрізноманітніших ситуаціях. Але ситуації, які ми пропонуємо дітям мають, наскільки це можливо, знаходитись у межах їх життєвого досвіду, особливо для молодших школярів. Відповідними ролями можуть бути: люди, з якими діти зустрічаються у щоденному житті (батьки, брати, сестри, вчителі, продавці у крамниці, лікарі тощо), персонажі підручника чи інших книжок, або герої кінофільмів чи мультфільмів. Відповідними ситуаціями будуть знову ж таки ситуації, знайомі дітям із щоденного життя: покупки, відпочинок з друзями, візит до лікаря тощо.

Працюючи з молодшими школярами, починати слід з діалогів, які діти вивчають у ролях і демонструють у парах. Наприклад,

A: Good morning. Can I help you?

B: Yes, please. I’d like an ice cream.

A: Here you are.

B: How much is that?

A: 45p. Thank you.

B: Good bye.

A: Bye.

Наступним кроком, після того як учні вже вивчили діалог, вони можуть пропонувати  купити інші речі – шоколад, цукерки, пляшку лимонаду тощо. Ціни, звичайно ж, треба також змінити. Крім того, дітям слід сказати, що коли вони працюватимуть у парах, то можуть називати будь-які речі, не згадані раніше, і за бажанням можуть додавати свої коментарі.

У справжній рольовій грі діти самі придумують свої слова, а отже повинні мати достатній лексичний запас для виконання завдання. Про їхні ролі вчитель може повідомити дітей усно, а якщо діти вже вміють читати, краще дати їм картки з ролями.

At the cake shop.

Виправлення помилок.

Коли діти виконують імітативні, підстановчі, трансформаційні вправи та вправи з усіма видами опор (вербальних та невербальних, слухових та зорових) і роблять помилки, їх слід негайно виправляти.

Проте коли діти працюють самостійно,  їм надається можливість сказати те, що вони хочуть. І хоча мовні засоби зазвичай обмежені завданням, підручником чи вчителем, головним при виконанні цих завдань є зміст. Тому не потрібно виправляти помилки під час виконання завдання. Краще занотувати те, що на думку вчителя слід виправити, і опрацювати матеріал після завершення роботи.