Переваги конструктивізму над традиційним підходом до освіти

Автор: вчитель української мови та літератури Чернюк Галина Володимирівна

Аналізуючи програми з деяких предметів, часто замислююсь над тим, що сучасна освіта спрямована на вивчення «вчорашнього дня». На відміну від традиційної освіти, конструктивізм передбачає випереджаючий характер освіти. Основною ідеєю цієї педаогічної філософії є те, що знання учні повинні отримувати не у готовому вигляді, а самостійно їх здобувати у сприятливих педагогічних умовах.

Також, як зазначає Н. П. Шаталова, соціальні, економічні та політичні зміни повинні супроводжуватися змінами системи освіти. Вона зазначає, що до постійної самоосвіти повинні бути готові як вчителі, так і учні, треба створювати умови для набуття широкої базової освіти, яка дозволяє швидко переключатися на суміжні галузі.

На думку Ж.Ж. Піаже: “Наукові знання – явище не статичне, це процес, більш конкретно, процес безперервного конструювання та реорганізації”. Він вважає, що процес руху до істини значно важливіший, ніж сама істина.

Зовсім по-іншому це питання висвітлюється в традиційному підході до освіти: «істину» учень отримує в готовому вигляді або від учителя, або з єдиного підручника. Конструктивний підхід до освіти, на думку Н.П. Шаталової, розглядає учня як повноправного учасника процесу навчання з власними поглядами та уявленнями про оточуючий світ, підкреслюючи цінність ориінальної точки зору учня.

Вчитель виступає  організатором навчальної і дослідницької діяльності, під час якої учні стають повноправними учасниками навчального процесу і самостійно здобувають інформацію, а не отримують навчальний матеріал від вчителя як абсолютну і непорушну істину.

Відрізняються і системи оцінювання та контролю у традиційному та конструктивному підході.  Ми звикли до того, що оцінку учень отримує за певну кількість правильних відповідей та як результат контрольної роботи. Конструктивісти ж вважають, що правильніше оцінювати увесь процес навчання: як дитина приклала зусилля до здобуття знань, які питання вона ставила, чи виправила свої помилки самостійно, її прогрес. Ось тільки не зовсім зрозуміло, якими критеріями оцінювання пропонують користуватися конструктивісти.

Цікавим є підхід Н.П. Шаталової до застосування фронтального та індивідуального виду роботи. Вона пропонує відходити від традиційної фронтальної роботи на уроці та індивідуальної вдома, використовувати роботу в малих групах, командах і парах. Думаю, це слушна думка, оскільки сучасний ринок праці вимагає фахівців, які вміють працювати у команді над вирішенням спільних завдань, над спільним проектом.

Отже, конструктивізм в освіті – це нове віяння часу, новий підхід до освіти, який потребує удосконалення, щоб мати можливість практичної реалізації в школі. Оскільки в іншому випадку навчання може носити стихійний і слабо контрольований процес. Також слід зазначити, що цей підхід орієнтований більше на вивчення предметів гуманітарного циклу, оскільки процес вивчення природничо-математичних дисциплін потребує певних базових знань і умінь, логіки у розв’язанні задач та доведенні теорем.