Позакласний захід з англійської мови: “Екскурсія рідним селищем” (6-8 класи).

Автор: Вчитель англійської мови Дегтяр Олена Володимирівна

---

Екскурсія рідним селищем

Навчальні завдання:

• формувати вміння описувати місцевість англійською мовою;
• закріплювати та розширювати знання дітей про історію рідного селища;
• тренувати правильно відповідати на запитання в ході екскурсії, використовуючи різні типи речень, англійською мовою;
• продовжувати збагачувати лексичний запас дітей відповідно до теми «Моє селище»;

розвивальні завдання:

• розвивати пізнавальні інтереси дітей, спонукати їх цікавитися минулим та сьогоденням місця, де народилися;
• розвивати мислення, мовлення, уяву, увагу, пам’ять;

виховні завдання:

• виховувати любов до Батьківщини, до рідного селища, бажання берегти та примножувати його красу.

Хід екскурсії

І. План екскурсії

1. Попередня робота:

а) ознайомитися з інформацією про видатних людей рідного селища; [Електронний ресурс] Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE

%D0%BF%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0

[Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.oblrada.kharkov.ua/ua/kharkiv-region/do-you-know-the-kharkiv-region/11919-voni-z-krasnopavlivskoji-glibinki)

б) ознайомлення з історією створення Краснопавлівки;

([Електронний ресурс] Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=2937)

в) складання вчителем маршруту екскурсії.

2. Ознайомлення з інформацією про Краснопавлівку на англійській мові.
3. Дидактична гра «Селище – яке?»
4. Проведення екскурсії за складеним маршрутом.
5. Створення відеоролика. (Додаток А)
6. Створення листівки «KRASNOPAVLIVRA. SIGHTSEEIG TOUR ON FOOT». (Додаток Б)

ІІ. Матеріали до екскурсії:

1-а.  Краснопавлівка – селище міського типу, центр селищної ради Селище розташоване на залізниці Харків – Лозова, за 3 км від річки Орільки, за 30 км на північ від міста Лозова, за 120 км від обласного центру. Селище має свою символіку: герб, прапор і гімн, яку прийняли до 130-річчя заснування Краснопавлівки в 1998 році.

Окрасою нашого селища є його родючі землі, глибокі традиції та велика культурна спадщина. Проте справжнім багатством є наші жителі. Виробничники, митці, науковці – еліта усіх галузей, люди, які заслужили на повагу суспільства.

Хтось із великих людей сказав: «Усе минає, а слово залишається».

Зникають у безвісті держави, володарі, на порох розсипаються великі будівлі, вмирають дерева, пересихають ріки, гори перетворюються на купу каміння – все стає тліном і порохом. А написане слово залишається. Залишається і несе крізь віки голос людської душі. Це одне з найбільших див нашого світу.

Саме над цим дивословом наполегливо працював заслужений журналіст України, колишній головний редактор Харківської обласної газети «Слобідський край» Каулько Євген Іванович.

Народився він 1 лютого 1943 року в нашому селищі Краснопавлівка Лозівського району, Харківської області в сім’ї сільських вчителів.

Тяжкі були ті роки. Краснопавлівка окупована фашистами, які спалювали та знищували все навкруги. В оселю Каульків також потрапила бомба, а тому сім’ї тривалий час довелося замерзати у пристосованому приміщенні, часто-густо навіть без окрайця хліба. Але незважаючи на скрутне становище, яке склалося і тривало впродовж 1943–1947 років, мати, Антоніна Прокопівна, намагалася виховувати свого сина якомога краще. У родині Каульків зажди панувала злагода, взаєморозуміння, сімейний затишок. З дитинства мама прищеплювала Жені любов до книжок, рідної мови, вчила поважати старших, бути ввічливою і вихованою людиною. І все це мало вплив на хлопчика, який ще в п’ятирічному віці був записаний читачем до сільської бібліотеки. Жадоба до знань, палка любов до рідної мови вже з дитинства сформували у Євгена ті риси, завдяки яким пізніше він визначиться як особистість. У 1952 році дев’ятнадцятирічний Євген разом із мамою переїздить до Харкова. З роками Євген Іванович починає розуміти, які рідні до болю спогади про місце, де народився, де зробив свої перші кроки, де пізнав казковий світ слова.

З 1988 року Є. І. Каулько працює головним редактором в обласній газеті «Соціалістична Харківщина» (згодом – «Слобідський край»).

Очолюючи це видання, він зарекомендував себе ініціативним, вимогливим і компетентним керівником. Згуртував творчий колектив, багато зусиль докладав для того, аби так потрібне всім друковане джерело обласної інформації не міліло, а навпаки – життєдайно наповнювало кожного мешканця нашого краю «живою водою» оптимізму і добра. І його зусилля виправдалися. Зараз ваша газета користується авторитетом серед слобожан, її читають не лише в області, а й у державі, у країнах ближнього зарубіжжя, а також у США, Канаді Німеччині. За багаторічну сумлінну і плідну працю Євгену Іванововичу Каульку присвоєно Почесне звання «Заслужений журналіст України», він нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, багатьма грамотами; неодноразово Євген Іванович був переможцем рейтингу інформаційної та ділової активності «Піонери ІІІ тисячоліття», «Харків’янин року». У свої 60 свідомих літ Євген Іванович скаже: «Я вдячний краснопавлівській землі, щедрій і родючій на таланти. І я гордий з того, що народився саме там».

В усі часи Краснопавлівка щедро дарувала світу невтомних трударів, з нею тісно переплелися долі багатьох яскравих особистостей. Наш край став колискою, з якої виросли знамениті військові і хлібороби, люди різних професій, які стали його гордістю:

Віктор Антонович Садовничий – відомий математик і нинішній ректор Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, дійсний член Російської Академії наук, почесний доктор, професор і член 30 університетів і наукових об’єднань, автор сотень наукових робіт, володар найвищих наукових премій.

Галина Макарівна Гнатюк (дружина відомого українського співака Дмитра Гнатюка) – доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник інституту мовознавства академії наук України, лауреат Державної премії СРСР в галузі науки (за участь у створенні 11-томного словника української мови).

Віталій Семенович Скотаренко – кандидат технічних наук, уперше в Радянському Союзі розробив технологію, створив і запровадив у виробництво обладнання для виготовлення високоякісного горизонтального лиття. Має понад 30 винаходів, нагороджений Великою Золотою медаллю ВДНГ, Лауреат премії Ради Міністрів СРСР.

Микола Гаврилович Короткий – завідувач кафедри шкіряних та венеричних хвороб Російського державного медичного університету, член-кореспондент Російської Академії природничих наук, професор, доктор медичних наук.

Іван Лікандрович Мироненко – капітан дальнього плавання Чорноморського флоту.

Леонід Васильович Мироненко – полковник, командир військової частини.

Валерій Євгенійович Волошин – директор ТОВ « Інтерфлотпродукт».

Микола Миколайович Вітренко – старший викладач кафедри застосування електроенергії в сільському господарстві Харківського державного технічного університету сільського господарства.

Олександр Миколайович Гапура – полковник, заступник начальника міліції міста Харкова.

Віктор Хомич Павлов – заслужений будівельник м. Москва Російської Федерації, заступник генерального директора тресту «Москапбуд».

Володимир Миколайович Скрипак – підполковник, перший заступник директора міжнародної Асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю «Центр», відділення «Центр-Вінниця».

Юрій Васильович Литвин – «Заслужений журналіст України» колишній головний редактор газети «Голос Лозівщини».

До речі, автором герба та прапора є житель Краснопавлівки, вчитель Краснопавлівської школи № 1, Борис Іванович Петрашенко, слова і музику написав місцевий поет і композитор Валерій Сергійович Заводчиков.

Цей список можна продовжити. Про видатних земляків розповідає експозиція Краснопавлівського краєзнавчого музею.

Кажуть, що визначні особистості народжуються здебільшого у столиці, серед відповідного оточення. Приклад Краснопавлівки повністю спростовує таке твердження.

1-б. КРАСНОПА́ВЛІВКА – селище міського типу Лозівського району Харківської облас­ті. Краснопавлівській селищній раді під­­порядковуються села Браїлівка та Миронівка. Знаходиться за 3 км від р. Орілька (притока Орелі, бассейн Дніпра), за 120 км від обласного центру та за 30 км від райцентру. Площа становить  4,06 км² . Населення – 7784 особи (2001, складає 90,1 % до 1989), переважно українці.

Історія селища пов’язана з будівництвом Курсько-Харківсько-Азовської. залізниці (1868–69). У 1874 поблизу с. Краснопавлівка була за­­кладена станція. Згодом виникло невелике залізничне поселення, кількість жителів якого поступово зростала за рахунок переселен­ців з Курської та Полтавської губерній.  1886 –  було 62 двори, мешкало 347 осіб, діяли церква та школа, відбувався щорічний ярмарок. 1914 – було 55 дворів, мешкало 370 осіб, 1917 – відповідно 80 і 570. Під час воєнних дій 1918–20 влада неодноразово змінювала­ся. Жителі зазнали сталінських репресій. Від 12 жовтня 1941 до 15 ве­ресня 1943 (з перервою в лютому 1943) – під німецько-фашистською окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало 514 жителів, з них 208 загинуло. У боях за визволення Краснопавлівки у вересні 1943 загинув Герой Радянського Союзу М. Азєв (тут і похований). 1972 –1989 меш­­кало близько 8,6 тисяч осіб, 1999 – 7,9 тисячі.

1-в. Маршрут екскурсії:

ліцей – вул. Комунарська – музична школа – музей – НВК – залізнична станція – ліцей

2. KRASNOPAVLIVKA

My native settlement is Krasnopavlivka.

It is situated in Kharkiv region, Lozova district. It is 40 minutes ride from Lozova and 3 hours ride from Kharkiv.

Krasnopavlivka is an old settlement and has its own history. It was founded in 1868 – more than 140 years ago. Now the population of Krasnopavlivka is about 7 thousand people.

In the centre of the settlement you can see the Ethnic Museum which tells us about the history and famous people of Krasnopavlivka. There you can make very interesting excursions.

There are some monuments in our settlement:

the memorial complex in honours of the heroes of the Great Patriotic War (which stands in the Square of Peace);

the monument to the officer Azev (which is in front of school №1);

the monument to Unknown Soldier (which stands not far from the musical school);

the memorial sign to the 10th anniversary of the independence of Ukraine (which is on the Independence Square in front of Palace of Culture «Dnipro»).

There is a secondary school, a lyceum, a kindergaten, a post – office, a post of militia, a hospital, some chemist’s shops, many small and big shops and cafes. There are also some libraries for those who is interested in reading.

In our settlement there are two clubs: an old club in the centre and the Palace of Culture «Dnipro» in the micro district. There are many different circles of interests at school, in the lyceum and in the clubs. Children may sing songs, dance, attend drama circle, play computer game, go in for different kinds of sports such as football, volley-ball, basketball, gymnastics, wresting and some others.

There is also a musical school in the center of Krasnopavlivka where children learn to play different musical instruments such as the piano, the guitar, the violin, the accordion and some others.

The sportsmen and amateur actors of settlement often take the first places in different competitions and concerts which are held in our district and even in our region.

There is also a railway station in Krasnopavlivka which was reconstructed some years ago. You can make a trip to any place of our country and also abroad from our railway station.

The inhabitants of our settlement can attend the Orthodox Church on religious holidays, on Saturdays and Sundays.

I like my settlement very much and I am proud of it!

3. Дидактична гра «Селище – яке?»

–       Скажемо гарні слова-компліменти про наше селище Краснопавлівка, яке воно?

–       А звідки можна дізнатися про наше селище? (з книжок, газет, інтернету, почути по радіо)

А ще можна здійснити екскурсію, під час якої ви також виступите як екскурсоводи.

Додаток А

Фрагменти відеоролика, створеного під час екскурсії рідним селищем

 Додаток Б

Фотоматеріали для створення листівки

Додаток 3

Буклет