Сценарій свята Осені та Врожаю
“Овочевому роду нема переводу”

Автор: вчитель біології Гайдук Віра Іванівна

Мета:

• поповнити та систематизувати знання дітей про овочеві культури рідного краю;
• ознайомити  їх  з  походженням, поширенням, а також застосуванням у житті людини;
• виховувати любов і пошану до рідного краю, рідної землі, до традицій українського народу.

(Клас святково прибраний осінніми листочками і вишитими рушниками. На дошці висять малюнки  дітей  про  осінь, ілюстрації-малюнки про овочеві культури. На столі, перед дошкою, стоїть стіл накритий скатертиною. На  столі  розміщені: гарбуз, буряки, морква, диня, огірки, квасоля, біб та картопля. Учні в українських костюмах.)

(Лунає осіння мелодія.)

Ведуча 1.  За порогом – світ багатий,

Україна – його мати,

У барвистім дивосвіті

Є дерева, трави й квіти –

Всі здоров’ю запорука,

Це підтвердила наука.

А квасоля, бараболя,

І морквиця й буряки

З них готуєм ми борщі,

І сирими споживає,

Вітамінів набираєм.

До них в гості завітаєм,

Про рід їхній запитаєм,

Вникнем в їх жалі й турботи.

Нумо, швидше до роботи!

Ведуча 2.  Ласкава осінь вже прийшла,

Дари нам щедрі принесла,

Щоб вся країна, кожна хата

Була щаслива та багата.

Вчитель. Народне  прислів’я  говорить: „Як  листя  жовтіє, то  поле смутніє”. І  справді, з  приходом осені наші поля стають смутними, їх ніжно вкриває опале листя, готуючи до зимово-го сну. А скільки врожаю є зібраного з наших українських  земель, адже землі наші  є родючі, а люди – працьовиті.

Згадуючи  дитячий  вірш Олени Пчілки „Ходить  гарбуз по городу”, ми завітаємо у світ рослин, і  дізнаємось про їх походження, поширення, а також їхнє застосування у житті людини. Ми з ними кожен день, але мало про них знаємо.

Учень 1.    Древній славний наш гарбуз,

Серед овочів він – туз,

Дітей в нього – не злічити,

Згодні і нам пособити.

Не завадять і слова –

Гарбуз всьому голова!

А на свята Різдвяні

Колядники не одні

В гарбуз селять гурт свічок,

Виселивши „діточок”, –

І вертеп, як сонце ясне,

Бо вже свічка не погасне.

З гарбуза – смачні цукати,

Можете поласувати.

Ось такий то наш гарбуз,

Серед овочів він – туз.

Учениця 1. Гарбуз – однорічна рослина з повзучими стеблами, що має великі овальні  чи круглі плоди.

Розкрутивши зелен-вус,

на паркан поліз гарбуз,

репетує у саду:

– Ой, рятуйте, упаду!

Учениця 2. В літню днину пречудову,

Я підслухала розмову

Гарбузової ґаздині,

Що минулим живе й нині.

Повідаю до словечка,

А то спогадів – вервечка:

– В сиву давнину араби

До моєї прапрабаби,

Мов до сонечка звертались,

На щедроти сподівались:

Вона з Божої, бач, волі

З Архангелом в ореолі

Залишила Райський сад,

Щоб на Землі дати лад.

Як з’явилась на Землі,

Тут спохвату королі

Запросили у палати,

На стіл стали подавати,

Як то кажуть, на десерт –

Й похвали набралось вщерть.

Та не для їх похвали

Диню з Раю привели.

Почала шукать дорогу

До людей, і в їх городі

Поселилась навіки,

Годувала їх і ліки

Подавала в м’якуші –

Солоденько на душі.

Від прабабки без мороки

Я засвоїла уроки.

А от почестей не маю,

Може, їх не помічаю?

Учень 2.    Літня спека, не достигли

Ні яблука, ні грушки,

Отож, ми гуртом побігли,

У город по огірки.

А вони, опецькуваті,

Розляглися на грядках,

А малесенькі носаті

Ще ховаються в листках.

Оглядаю пильним оком

Кожнісінький огірок,

Боюсь спинить ненароком

Не прожитий ним ще строк.

Довгоносий огірочок

Похрумкує на зубах –

І сік тече, мов струмочок,

І у горло й по щоках …

Учениця 3. Огірок – овочева городня рослина гарбузових, із сланким стеблом і довгасти-ми зеленими плодами.

Дуже хитрі огірочки –

поховались під листочки.

Огірочки ми збираєм,

під листочки заглядаєм.

Гарбуз, диня та огірок відносяться до родини Гарбузові. Ці овочеві культури були завезені до нас з інших країн світу: гарбуз – з Америки, огірок і диня –  з Південної Азії. Всі вони мають плоди багаті на воду і різноманітні речовини, які необхідні  людині. Так, зокрема, гарбузи  вирощують для одержання каротину, з якого отримують вітамін А, що надзвичайно важливий для нормального розвитку людини і тварин.

Учениця 4. Ріст в Сергійка невеликий

І бліденькі в нього щічки,

Бо в город не заглядає,

Овочів не споживає.

А Катруся, як тополя

На роздоллі серед поля.

Очі в неї, мов зірниці,

Щічки – ярі полуниці.

Кажуть, з овочами дружить –

То й щаслива, і не тужить.

А зеленая косиця,

Славнозвісная морквиця,

Смачні страви їй готує,

Сил для цього не шкодує:

Сік медовий, запіканку

Подає їй до сніданку;

На обід – рагу, котлети,

Чи з начинкою рулети;

Пудинг й запашний омлет

Приготує на десерт.

Страв із неї, кажуть, тьмуща:

Працьовита ж і тямуща.

Учень 3. Городня рослина з пірчасторозсіченими листками й довгастим потовщеним коре-неплодом, а також – коренеплід цієї рослини оранжевого кольору, що вживається в їжу.

По стежині через ліс

мокру моркву заєць ніс.

А чому та морква мокра?

І кому він моркву ніс?

Морква мокра від водиці,

бо обмита у криниці.

Для одержання каротину використовують коренеплоди  моркви, яка  належить  до  родини  Зонтичні. Вітамін, який  містить  морква, відноситься   до  жиророзчинних   вітамінів, тому  при приготуванні страв, моркву слід обсмажувати в маслі, інакше від неї користі не буде.

Учень 4.    В літочисленні старому,

У краях, що за морями,

Довелося не одному

Мати справу з буряками.

Та навіялось повір’я,

Що буряк – причина сварки.

І до нього недовір’я

Проникало в усі шпарки.

Спливли часи недовіри …

Й заморському молодцю

Навстіж двері ми відкрили:

Захотілося ж борщу,

Та і чай підсолодити,

І печиво, і узвар …

Солоденьке люблять діти,

Постача ж – буряк-трудар.

Учениця 5. Поширеною у нас рослиною є буряки, що належать до родини Лободових. Це не тільки харчова і кормова  рослина, а й одна з основних  культур у світі, з якої одержують цу-кор. Походить буряк із Середземномор’я, де ще й сьогодні можна зустріти його дикорослих ро-дичів. Спочатку  буряк вирощували лише як салатну рослину, тільки з ХVI сторіччя його почи-нають вирощувати як кормову, а з XVIII сторіччя – як цукрову культуру.

Учениця 6. Хто задумався із вас,

Про прадавній отой час,

Як не було і в помині

Про картоплю, що є нині.

Бараболя в шані й славі

Не в одній живе державі,

Уособлює достаток

І родючість у придаток.

Бараболині магнати

Чемно кликали в палати,

Коли їли і пили,

Її клали на столи.

Та лишила всі палаци,

Золоті підноси-таци,

Увійшла в бідняцьку хату,

Стала славно панувати.

Безумовно, картоплина,

У борщі – це не новина.

Першу скрипку вона має,

Всіх до столу привертає.

Чому першу – здогадайтесь,

Бараболі не цурайтесь:

Їжте смажену, печену,

І тушковану й варену.

І у світі не дарма

Другим хлібом є вона.

Учень 5. Родина Пасльонових представлена в Україні переважно культурними рослинами, серед яких найвідоміша  картопля, родом з Південної  Америки. Ця  овочева  культура  зайняла важливе місце у кулінарії.

Картопля в Україну потрапила  за  часів Петра І  і відтоді  стала у нас  дуже важливою не тільки харчовою і кормовою рослиною, але й технічною сировиною. З картоплі одержують картопляне борошно (крохмаль), спирт. У багатьох країнах світу цю рослину називають другим  хлібом. Понад 300 різних страв виготовляють з її бульб.

Учениця 7. В’ялить провесна усіх –

І дорослих, і малих:

Мало, кажуть, речовин,

Що життю дають розгін.

А це – калій і білки,

Що здоров’ю свояки

І нікому не секрет,

Що тримає цей букет

Добре знана нам квасоля.

З заморського прийшла поля,

Поселилася в городі,

Людям стала у пригоді.

В переднівок навіть діти

Йшли до неї – й були ситі.

На прощання шпарагівки

Насипала у мищинки.

Щоб споживні були страви,

Наказала до приправи

Додавати і селеру,

І цибулю білоперу.

Та іще на іменини

З овочевої родини

Запросити всіх підряд,

То й в здоров’ї буде лад.

Учень 6. Квасоля є представником родини Бобових – це однорічна  рослина з тонким, час-то в’юнким  стеблом і овальним  насінням різного кольору, що містяться в стручках. Це  один із незамінних  продуктів  харчування, оскільки  містить в собі дуже цінні для людини  білки. Вона введена в культуру дуже давно і навіть у себе на  батьківщині, в Перу і Мексиці, не відома у ди-корослому стані. В Україні квасоля – дуже поширена харчова культура. Її використовують у на-ціональній кухні для виготовлення приправ до м’ясних страв, гарнірів. А хіба може  бути  смач-ним український борщ без квасолі?

Учень 7.    Коли встанем рано з ліжка

Нас веде кудись доріжка,

Ну звичайно у город,

Повен таємниць, пригод …

Ласощів тут, що й сказати!

Треба вміло про них дбати.

Тут – буряк, гарбуз, морквиця,

Наче справжня медівниця.

Біб у них є вартовим,

Перетне дорогу всім:

Хто на чуже зазіхає,

Сам трудитись не бажає.

На зеленому мундирі

Красуються квіти білі,

І на кожній пелюстині

Чорні плями, наче тіні.

Знаємо ми з книжочок,

І бабусиних казок,

Як ще древні єгиптяни

Вдивлялись в чорні плями

І вбачали у них лихо,

Що до часу сидить тихо,

А як згодом розійдеться –

Чекать добра не прийдеться …

Біб лишився вартовим,

Завітав у кожен дім.

Учень 8. Назву родини Бобові визначила  назва  плоду – біб. Характерною ж ознакою рос-лин цієї  родини є утворення  на  коренях  рослини  невеличких  розростань – бульбочок, в яких живуть бульбочкові  бактерії. Завдяки  співіснуванню з бульбочковими бактеріями, бобові  рос-лини збагачують ґрунт сполуками азоту. Після збирання врожаю бобових у ґрунті залишаються їхні підземні частини з високим вмістом азотовмісних сполук. Тому бобові застосовують у сіво-змінах як попередники пшениці, овочевих культур.

(Пісня „Ходить гарбуз по городу”)

Вчитель. Як ви вже зрозуміли, овочі займають важливе місце у харчуванні людини. Вони є основним джерелом вуглеводів, представленим  крохмалем, цукром, клітковиною та пектиновими речовинами. Овочі багаті на різноманітні вітаміни. Більшість овочів низькокалорійні. Найкалорійніша картопля, оскільки в ній є крохмаль.

Ось чому нам необхідно вживати овочі, які вкрай необхідні для нашого організму.