Сценарій відкритого виховного заходу для учнів початкових класів

“Добра родина – славна Україна”

Автор: вихователь Філевич марія Степанівна

Звучить пісня “Роде наш красний”

         Читці ( на фоні пісні)

1. Україна – вона у всьому, що оточує нас.Все рідне й близьке кожному з нас. І червона калина, що росте на подвір”ї, і рушничок, вишитий старенькими бабусиними руками.
2. Україна – це земля наших батьків, предків.
3. Пам”ять поколінь… Це ж жива історія українського народу.
4. Адже з родовідної пам”яті, з любові і поваги до членів родини ви-

ростає любов до народу, до рідної мови, до землі, де ти народився і живеш.

Звучить колискова А Малишка “Спи, засни, моя дитино”

                            ( Діалог дітей з батьками)

Хлопчик. Тату, хто ми без міцного зв”язку з минулим?

Дівчинка. Без пам”яті про вічне тепло батьківської руки, маминого серця?

Батько. Зі знання свого родоводу починається Людина.

Бабуся. А корені кожного з вас починаються з батьківської домівки

Мама. З голосу материнської душі над колискою. І той голос, мов, заповіт,вкарбовано в наші серця навічно.

Діти. Мамо, бабусю, заспіваєте, як бувало, над колискою…

( Співають матері з бабусями.

                            Виходять діти з квітами.)

1-а дитина.

         Спасибі Вам, хороші наші бабусі, дідусі, татусі й мами,

Що ви тут сьогодні з нами.

2-а дитина.

Спасибі Вам, рідні, за щастя ясне,

Що дали ви світу дитятко своє.

3-я дитина.

         Спасибі Вам за роботу,

За руки ваші й турботу!

4-а дитина.

         І вся весела дітвора

ВАм зичить щастя і добра!

         ( На столики у вази ставляться квіти. Звучить композиція. Діти сідають біля своїх батьків.)

1-й ведучий. Незвичайне, величне у нас сьогодні свято у ці весняні теплі дні. Це символічно. Адже в цей час все живе починає з новою силою про-

буджуватись, воскресає природа, земля. А дивлячись сьогодні на ці милі,

юні голівки дуже хочеться, щоб і в їхніх душах, серцях пробуджувалась,

розвивалась доброта, душевна теплота, духовність.

2-й ведучий. Швидко плине час. Ще швидше виростають діти. Клопоти. Будні. Вже не повернути тих радісних хвилин, коли твоя дитина вимовила

перше слово, зробила перші кроки.

1-й ведучий. Час іде. Діти стають дорослими.Заводять сім”ї.

2- ведучий. Сім”я… Важко переоцінити роль сім”ї у вихованні високих моральних якостей дитини. Моральні цінності української родини – це ва-

ше велике національне надбання.

1-й ведучий. Сім”я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. Хочеться , щоб ця річка була повноводною і широкою, аби велика наша родина українська булащасливою і красивою.

         ( Всі співають пісню ” Роде наш красний”, заспівують ведучі)

2-й ведучий. На нашім родиннім святі ми щиро вітаємо сім”ї

1-й ведучий. Бережуть в цих сім”ях коріння роду, гарно виховують своїх

дітей, онуків,люблять народну пісню, поезію, танець.

Сьогодні ми славимо і величаємо вас!

( Виходять діти)

1-а дититна.

Вклонімося бабусі своїй рідненькій,

Що як бджілка щодня устає раненько.

2-а дитина.

Уклонімося щодня дідусеві низько,

Бо турботи його для мене близько.

1-а дитина.

Уклонімося щодня матусі ще нижче,

Бо серденько її до мого ближче.

2-а дитина.

Уклонімося батькові щодня низенько,

Бо серденько його до мене близенько.

                   ( Обнімають своїх рідних)

2-й ведучий. Бачу, що діти хочуть розповісти про те, що їм рідне.

         ( Діти читають вірш І Гнатюка “Наша хата”)

1-а дитина.

Я люблю свою хату і подвір”я , й садок,

Де сонця багато і в жару, і в холодок.

2-а дитина.

Тихо й затишно , квіти коло хати ццвітуть

І невтомно все літо бджоли коло хати гудуть.

1-а дитина.

Все для мене тут рідне…стіни білі, як сніг,

І віконце привітне, і дубовий поріг.

2-а дитина.

Рідна казка про гнома, рідна стежка і сад…

Всюди… добре, а вдома, краще, кажуть, стократ.

1-й ведучий. З любові дітей до батьків, до рідної оселі, до пісні, до казки починаються патріотичні почуття і любов до України.

2- ведучий. Наш видатний співвітчизник В.О.Сухомлинський стверджував: ” Усім”ї шліфуються найтонші грані людини, громадянина,

людини трудівника, людини культурної особистості, у сім”ї закладається коріння, з якого виростають потім гілки і плоди.”

1-й ведучий. Кожна родина – це окремий світ, з його болями , тривогами. Адже життя кожного з нас – це ненаписана книжка.

2-й ведучий. Сьогодні наша зустріч – це одна із тих сходинок до нашого зближення, до родинного єднання.

         ( Звучить тихо пісня на слова І Котляревського

                            ” Де згода в сімействі “)

1-й ведучий. Хто підмурок в сім”ї тримає? Хто закладає фундамент довговічності для родини? Безперечно мати й батько, між якими існує злагода і гармонія, любов і взаєморозуміння.

         2-й ведучий. Цей ідеал родинного щастя точно охарактеризував

поет І Котляревський: “Де злагода в сімействі, де мир і тиша, там люди щасливі, блаженна сторона.”

Давайте, любі родини, заспіваємо цю ніжну, блаженну пісню.

                            ( Співають)

         Де злагода в сімействі, де мир і тишина,

         Там люди щасливі, блаженна сторона.

         Їх Бог благословляє, добро їм посилає,

         І з ними вік живе.

                                               ( тричі)

         1-й ведучий. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і народ збагачується малими сім”ями, родинами, дружніми, працьовитими.

2-й ведучий. А щоб роду не було переводу, він має жити багато, багато літ і коріння роду треба берегти, як у пісні співається “З роду в рід життя кладе мости, без коріння саду не цвісти”.

Може, наші дідусі й бабусі нагадають нам цю пісню?

( виконується один куплет із цієї пісні)

1- ведучий. Чимало професій на світі і всі вони потрібні.

2-й ведучий. Головна посада на землі – це бути порядним сім”янином.

1-й ведучий. Але немає більш необхідної, ніж батьківство.

( Надається слово порядному сім”янину)

2-й ведучий. Адже бути батьком, матір”ю дорогими і улюбленими – це не природна якість.Цього треба вчитись.І ви одержите найвищу насолоду,

коли вам син чи донька зможуть сказати на весь голос: “Люблю свою маму!”, “Люблю свого татка!”

1-а дитина.

Як мені вас не любити, рідний тату й нене,

Тож ви мене згодували й дбали про мене.

2-а дитина.

Тож ви мене згодували щирими руками

Й нема дорожче на світі від тата й мами.

3-а дитина.

Батько розуму навчає, мати приголубить.

Ніхто мене так на світі, як вони, не любить.

4-а дитина.

Дай, Боже, щоб я виріс, в школі добре вчився,

Щоб я батькові і неньці добре відплатився!

Читець.

Погляньте на мамині руки, які вони добрі, ласкаві.

Тебе забавляють, ростять, щоб дні тобі слались щасливі,

Витруть вам сльозинки – краплі, вгамувать біль уміють,

Руки мамині – кораблик, що не тоне серед хвиль.

Під простим небозводом з ними хороше іти.

Руки мамині – це сходи, щоб завжди угору йти.

1-й ведучий.

Тож голівоньки вихрясті, в час розваг, навіть у снах,

Пам”ятайте: ваше щастя в добрих маминих руках!

( Батьки прогощають всіх тістечками, компотом, цукерками, тістечками, яблуками, тощо.)

2-й ведучий. Кожна родина має свої обереги, своїх берегинь, що бережуть рід від лиха, від всього злого.Берегині, обереги роду – це дідусі,

бабусі – найстарші, наймудріші люди в роду.З давніх-давен в сім”ях так велося: слово-порада старших – то був закон для дітей.

1-й ведучий. Серед нас присутні наші дідусі, бабусі, які теплоту батьківської любові, естафету родинних справ передають своїм дітям.

Свою любов передаютьвам, онукам!

2-й ведучий. У народі кажуть, що для батька й матері дитина найрідніша,

а коли з”являються онуки, то вони наймиліші. Це й зрозуміло, бо онуки для дідуся й бабусі – символ молодості, життя і продовження роду. Адже

буде дитина – буде й родина.

1-й ведучий. Щаслива та сім”я, де є онуки, дідусь і бабуся.

1-а дитина. Ми – щаслива сім”я, бо в мене є бабуся й дідусь.

2-а дитина. Як говорить народне прислів”я: “Хто бабусю й дідуся має, той потіху знає”

3-я дитина. “Бабуся як скаже, так і зав”яже”.

4-а дитина. Важко перерахувати, яку б роботу не могли виконати наші бабусі і дідусі! Все в них виходить.

( Виходять дівчатка і хлопчики)

1-а дитина. Безліч в бабусеньки з нами турбот,

Треба зварити нам борщ і компот.

2-а              Шапочку теплую треба зв”язати,

Пісню веселую нам заспівати.

3-я              Хто ж як не дідусь розкаже нам казочку про ведмедя-хвалька!

4-а              Щоб у вас, бабусю,дідусю не боліли ручки,

То ми вам поможем, ваші рідні внучки.

2-й ведучий. З давніх-давен наш український народ славився дотепним словом, веселим гумором.

Для вас, любих, діти підготували сюрприз.

Гумористичні сценки

                        Погана вихователька.

– Тату, мама не вміє виховувати дітей…

– Як?

– А так ! Вона, наприклад, вкладає мене спати, коли мені зовсім не хочеться, а будить тоді, коли дуже хочеться спати…

Рано встав

– Не розумію, як ти міг натворити стільки дурниць за один день? – каже

мати Петрикові.

– А я ж сьогодні рано встав !

Вагома причина

– Петрику, твій братик зустрічає мене коло воріт і цілує… а ти чому не береш з нього приклад? – запитує мама сина.

– Тому що я не розбив ведику люстру у світлиці…

1-а дитина.

Кажуть, нашими устами завше істина глаголить.

Тож послухайте, дорослі, наші радощі і болі.

2-а дитина.

Я звичайно розумію, нас багато у Вітчизни,

Вистача їй роботи, ну і клопотів звісно!

3-а литина.

Та почуєм ми чимало, бо є й дається нам багато,

Наші примхи щохвилини не вдоволить жоден тато!

4-а дитина.

Щоб росли ми чесні й чисті, як брати і сестри щирі,

Щоби світ оцей чудесний нами радувавсяв мирі.

5-а дитина.

Як зростемо гожі, вернемось до мами й тата,

Щоб за все, за все на світі всім шану трепетно віддати!

Батько. Дорогі наші діти! Ми, ваші батьки, мріємо, щоб ви виросли справжніми людьми. Ми віримо в вас! Адже в кожного з вас є хороша

родина, оселя, де вас вчимо гарно жити, поважати людей, бути чуйними до ближніх своїх, до своїх друзів, де вчимо допомагати один одному, лю-

бити один одного.

Мати. Діти, ви повинні знати, що у нашогонароду є своя доля, своє

життя, своя історія. Миповинні зберегти усе.

Дерево гине без коріння.У нас, українського народу, є теж коріння – це його традиції, звичаї, пісні.Забудемо своє минуле – висохне коріння нашого народу. Зберегти про них пам”ять – наш обов”язок, як перед минулим, так і перед майбутнім поколінням.

Вам, наші діти, коріння роду берегти!

Бабуся. Ми віримо, що нашому роду не буде переводу!

1-й ведучий. Нехай у царстві батьків і дітей наших передаються з покоління в покоління працелюбність і достаток, довіра й подяка, добрий звичай і спомин про великі діла.

2-й ведучий. Добігає наша зустріч до кінця. Ми здружилися, поріднилися. Ви побачили своїх дітей, внуків, їхні захоплення, вміння. Які ми цікаві, сильні, талановиті разом!.

Хай щастям і сміхом повниться повниться наш дім!

Дай, Боже, всім вам, рідні, многих, добрих, щасливих літ!

( Виходять всі діти)

Діти.

Дорогі наші рідні бабусі, дідусі, мами татусі!

Хай в житті вам радість буде!

Розквітає як той цвіт.

1-а дитина.

Хай роки йдуть, а чоло не сивіє,

Онуки ростуть, а душа молодіє.

2-а дитина.

Хай щстям і сміхом повниться ваш дім.

За ласку й турботу низький вам уклін!

3-я дитина.

Живіть нам, рідненькі, живіть нам на світі –

І будемо ми всі любов”ю зігріті.

4-а дитина.

Бо поки є діти, є сонце,

Доти пташина, цвіт під віконцем.

5-а дитина.

Доти краса, доти поміч, розрада.

Всі. Живіть нам рідненькі, сто років на радість!

Ведучі. Тож хай вашому роду не буде переводу!

А заключним акордом нашого свята хай буде пісня

” Виростеш ти, сину!”

( Діти виконують пісню)