Українознавчий аспект вивчення зарубіжної літератури у 5-7 класах

Автор: вчитель зарубіжної літератури Анхім Зоя Володимирівна

Літературна освіта в Україні сьогодні отримала почесну місію – засобами надбань українського та зарубіжного письменства сприяти формуванню громадянина України, який усвідомлює свою приналежність до світової спільноти та в той же час протистоїть глобалізації світу. Дана робота – спроба окреслити напрямки роботи вчителя з урахуванням українознавчого аспекту вивчення зарубіжної літератури у 5-7 класах і підібрати змістове та методичне забезпечення уроків.

---

 

Вступ 

Актуальність теми. Сучасний світ кидає все більше викликів людському суспільству. Інформаційність (вміння володіти інформацією, видобувати її з різних джерел та за допомогою різних засобів, вміння користуватися нею) , високотехнологічність (стрімкий розвиток новітніх технологій), мультикультурність (співіснування в єдиному просторі різних культурних утворень), трансформаційність (здатність швидко змінюватися), глобалізація (об’єднання людей, націй, відкриття кордонів задля досягнення спільних цілей) – все це призводить до нівелювання багатьох цінностей, вироблених віками, до втрати національного, своєї ідентичності, до світоглядних і культурних конфліктів, до втрати вічних пріоритетів, якими в усі часи керувалося людство.

Це яскраво підтверджує  сьогоднішня суспільно-політична, духовна криза в Україні, яка ставить під загрозу існування не лише держави, а й нації загалом.

Тому, на думку О.М. Ніколенко, варто і нам долучитися до процесу формування нового мислення, який уже з десяток років триває у цивілізованих країнах, – мислення третього тисячоліття, ознаками якого є:

• повага до людей різних культур, рас і національностей;
• усвідомлення спільної відповідальності за долю світу у ХХІ столітті;
• формування вміння вчитися протягом життя і швидко адаптуватися до змін соціокультурного і мультикультурного середовищ;
• опанування іноземних мов, духовних здобутків інших народів, розширення культурних зв’язків з представниками різних країн;
• глибоке відчуття і збереження «свого», «рідного». [11, с.4-6.]

Ці ознаки є дотичними до характеристик соціально-педагогічної моделі випускника сучасного загальноосвітнього закладу, в якій відображається кінцева мета загальної середньої освіти – «формування громадянина України, підготовленого до життя в сучасному суспільстві, здатного навчатися впродовж усього життя, оперувати й управляти інформацією, приймати виважені рішення, ефективно взаємодіяти з людьми, усвідомлювати свою роль у державі і світі, адекватно реагувати на проблеми та виклики часу і нести відповідальність за власні вчинки, досягати творчої самореалізації»[11, с. 3-6].

Введений в дію новий Держстандарт базової і повної середньої освіти (2011р.) проголосив, що «визначальним для системи вітчизняної загальної середньої освіти є українознавче спрямування всіх освітніх галузей». [5]

Це знайшло відображення і в Концепції літературної освіти (2011р.), і в новій програмі із зарубіжної літератури(2012 року зі змінами 2015), в якій визначено головну мету вивчення цього предмета в школі – «прилучення учнів до здобутків зарубіжної літератури та культури, розвиток творчої особистості (читача), формування в неї гуманістичного світогляду, високої моралі, естетичних смаків, а також якостей громадянина України, який усвідомлює свою належність до світової спільноти.» [9]. А серед завдань виділяється одне з ключових для сучасної держави – «виховання любові до української мови і літератури як органічного складника світової культури, прагнення до збереження рідної мови, національних традицій і цінностей в умовах глобалізації світу» [9].

Концепція національно-патріотичного виховання, затверджена в 2015 році, ще раз підкреслила важливість вивчення навчальних дисциплін з використанням українознавчого матеріалу. Зокрема, в методичних рекомендаціях щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах (додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р. № 641) в розділі «Зарубіжна література» зазначено, що варто «акцентувати увагу на ролі України в житті і творчості митців зарубіжної літератури […], показати учням особливості втілення української теми в їхніх творах. Інформувати про літературні музеї України та інших країн, здобутки українських письменників та перекладачів творів зарубіжних авторів, багатство української мови й літератури на тлі світової культури.» [7], адже це сприятиме національній самоідентифікації учнів.

Дослідження в цьому напрямку наукової та методичної літератури показало, що питання вивчення зв’язків зарубіжних письменників з Україною або її регіонами, розробки ними у своїй творчості української теми, особливості перекладацьких шкіл та їх здобутки розробляється ще з кінця ХІХ – початку ХХ століть. Так відомі українські і зарубіжні історики, народознавці, літературознавці, педагоги Г. Сковорода, К. Ушинський, М. Грушевський, М. Драгоманов, С. Русова, В. Антонович, І. Франко вважали, що література як художнє словесне відображення людського життя може повноцінно вивчатися за умови історично об’єктивного аналізу змісту твору “на ґрунті тієї громади”, в якій творив письменник [2]. Окремі аспекти розглядалися Я. Протопоповим, М. Ломоносовим, В. Бєлінським, М. Добролюбовим, М. Чернишевським, Максимом Горьким, М. Піксановим, які досліджували взаємозв’язки творчості письменника з певним краєм і вважали, що правильному трактуванню творчості письменника сприяє всебічне знання краєзнавства. У методичній науці теж порушувалося питання вивчення літератури у тісному зв’язку з епохою (В. Водовозов, В. Стоюнін, В. Острогорський, Г. Гуковський, В. Неділько, Є. Пасічник), дехто з зазначених науковців розробив окремі питання методики літературного краєзнавства – його об’єкта, джерелознавчої бази, форм роботи тощо. Сучасними дослідниками методики викладання зарубіжної і української літератур (Л. Мірошниченко, Ж. Клименко, В. Снєгірьовою, С. Сафарян, М. Гордою, А. Лисенко, Ю. Ковбасенком, Г. Токмань, Л. Удовиченко та ін.) також розглянуто певні аспекти окресленого питання. Проте найкраще опрацьоване це питання у дослідженнях І. М .Волинець, яка не лише вивчила етапи становлення літературного краєзнавства, а й визначила  його напрями та психолого-педагогічні засади вивчення літературного краєзнавства старшокласниками, критерії рівня знань та розробила систему вивчення літературного краєзнавства та його методологічну основу. Але, як зазначає дослідниця, це більшою мірою стосується вивчення питання під час уроків зарубіжної літератури та в позакласній роботі з учнями 9- 11 класів, і дуже мало напрацювань у роботі з учнями 5-8 класів. [2, с. 3]

Отже, актуальність і важливість окресленої проблеми, її суспільно-педагогічне значення, недостатня розробленість, аналіз можливостей зарубіжної літератури як навчального предмета для успішного розв’язання досліджуваної проблеми зумовили тему курсової роботи – «Українознавчий аспект вивчення зарубіжної літератури у 5-7 класах».

Мета – вивчити змістове наповнення і визначити методику використання матеріалів українознавчого спрямування в процесі вивчення зарубіжної літератури у 5-7 класах

Завдання для реалізації поставленої мети:

• здійснити аналіз стану досліджуваної проблеми у практиці викладання шкільного курсу зарубіжної літератури;
• окреслити психолого-педагогічні засади, які є оптимальними для проведення уроків зарубіжної літератури українознавчого спрямування у 5-7 класах і є сприятливими для ефективного саморозвитку і літературної освіти учнів;
• дослідити українознавчий потенціал навчальної дисципліни шляхом аналізу програми для 5-6 класах та визначити основні напрями роботи вчителя в цьому контексті;
• визначити основний зміст та методичне забезпечення вивчення матеріалів українознавчого характеру відповідно до окреслених напрямів роботи та специфіки викладання зарубіжної літератури у 5, 6,7 класах.

Об’єкт дослідження – процес вивчення зарубіжної літератури у 5-7 класах загальноосвітніх навчальних закладів.

Предмет дослідження – українознавче спрямування уроків зарубіжної літератури у 5-7 класах (зміст, форми і методи роботи).

В ході дослідження було використано 17 джерел: документи нормативно-правового забезпечення літературної освіти в Україні, дослідження методистів та науковців у галузі літературного краєзнавства та його елементів, посібники з методики викладання та методичні статті вчителів- практиків.

Робота складається зі вступу, двох розділів з двома підпунктами кожен, висновків, списку використаної літератури з 17 джерел.

Розділ 1. Теоретичні засади вивчення зарубіжної літератури в українознавчому руслі

Стан розробки проблеми українознавчого спрямування уроків зарубіжної літератури у науковій та методичній літературі

В різні роки на позитивне значення краєзнавства у вихованні та навчанні дітей вказували вчені і педагоги: Г. Ващенко, О. Духнович, С. Рудницький, Г. Сковорода, В. Сухомлинський та інші. [16]

В Україні, як стверджує у своїй роботі В. Бенедюк [1, с. 30-31.], різні прояви вивчення рідного краю простежуються ще з часів Київської Русі, де учні вивчали географію та історію в тісному зв’язку з краєзнавчим матеріалом.

На  початку – у середині. ХVІІ ст. відомі історики В.Н. Татищев, М.В. Ломоносов, С.І. Ремізов, П.І. Ричков почали збирати відомості про місцеві культурно-історичні цінності.

Починаючи із другої половини ХVІІІ століття Г.С. Сковорода вивів власну систему педагогічних принципів, при цьому керувався «… ідеями про могутність розуму спрямовану на пізнання світу» [13, с. 110-118.]. На думку Г.С. Сковороди, «…найціннішим у вихованні є підготовка людини до усвідомлення … не стільки речей, скільки образів» [Пуха І. Деякі питання теорії навчання в спадщині Г.С. Сковороди//Пед. ідеї Г. Сковороди. К.: Вища школа.-1972, с. 110-118.]. Цей принцип він довів практикою власного життя, адже схильність до мандрівок та усамітнення, свідчать про те, що найближче оточення, люди рідного краю спонукають до роздумів про людину, її місце у суспільстві.

Про важливість “місцевого колориту” в художніх творах у ХІХ ст. говорили В.Г. Бєлінський, М.О. Добролюбов, М.Г. Чернишевський (40-і роки), М.О. Некрасов, Н.С Лесков, Д.Н. Мамін-Сибіряк, Н.В. Успенський (60-і роки), Г.І. Успенський, В.Г. Короленко (70-і роки), М. Горький (90-і роки).

У другій половині ХІХ століття високо оцінив роль близького оточення у вихованні дітей К. Ушинський. У своїх працях він зазначав, що «прекрасний ландшафт має великий виховний вплив на розвиток молодої душі» [15, с. 383-391.]. Вчений наголошував, що це природно, коли діти навчаються, спостерігаючи за оточуючими предметами, це заохочує до подальших досліджень. О. Духнович спираючись на досвід зарубіжних педагогів відстоював зближення навчання з життям та запровадженням елементів краєзнавства в освітній процес.[ 10, 213с.]

На початку ХХ століття С. Русова виступає прихильником краєзнавства, як засобу виховання. Як педагог вона виступає проти шаблонного навчання, а вихід вбачає у сфері пошуку творчого підходу до реалізації задуманого. На її думку «ніщо так не впливає на дітей , як екскурсії, під час яких краса природи… глибоко вражає дитину, закладаючи перші свідомі почуття любові до рідної прекрасної країни». [16]

Починаючи з 60-х років ХХ ст., питанню теорії та методики використання краєзнавчих матеріалів у курсі вивчення рідної літератури приділяли увагу російські й українські методисти (Є. Пасічник, Н. Милонов, М. Янко, О. Фесенко, Г. Самойленко, А. Лисенко та ін.). Вони  ототожнювали поняття “літературне краєзнавство” з поняттям “література рідного краю”, а предметом його дослідження було визначено “діяльність місцевих письменників і літературних об’єднань, гуртків, а також перебування в регіоні вітчизняних і зарубіжних письменників, відображення краю в художній літературі”[ 14, с.44]. Дане визначення, на думку української дослідниці ХХІ століття І.М. Волинець, є дещо звуженим, оскільки у процесі вивчення зарубіжної літератури не варто обмежуватися лише вивченням зв’язків іноземних письменників з певним краєм, регіоном, варто приділяти увагу також діяльності зарубіжних письменників в період  їхнього перебування, тематиці творчості, відображенню образів-персонажів стосовно всієї території України [4, с. 62–64.]

З розвитком і розбудовою нашої суверенної держави виникли об’єктивні умови для відродження традицій краєзнавства, значно підвищився інтерес до відновлення історичної пам’яті народу, становленні його національної свідомості, вихованні гідності і справжнього патріотизму. З уведення перших програм із зарубіжної літератури у 1995-1998 роках стало зрозуміло, що це питання залишається важливим. У програмі за редакцією К Шахової серед головних завдань вивчення зарубіжної літератури значилось: «… дати уявлення [ …. ] про національну своєрідність та загальнолюдську цінність включених до курсу літературних творів у зіставленні з рідною літературою» [12, с.2. ]. Але, як вважає Л. Мірошниченко, «система викладання світової літератури у взаємозв’язку з рідною літературою сприятиме глибшому розумінню учнями світового літературного процесу,  […] вводитиме їх у лабораторію художнього перекладу, а також розширить можливості формування всебічно розвиненої особистості.» [8, с.41, 43]. Дослідження в цьому напрямку науковця Волинець І.М. показали, що «змістову складову шкільного курсу зарубіжної літератури, що розкриває світовий літературний процес у тісному зв’язку з Україною за певними напрямами, має предмет досліджень, а також сприяє розвитку особистості кожного школяра, підвищенню ефективності засвоєння ним навчального предмета» [3] варто називати літературним краєзнавством.  Досліджувати взаємозв’язки зарубіжних письменників з Україною в аспекті літературної краєзнавчої діяльності старшокласників під час вивчення зарубіжної літератури варто за такими напрямами:

І. Життєвий і творчий шлях, доробок зарубіжних письменників, які мали безпосередні зв’язки з Україною, а також літературно-краєзнавчі пам’ятки, присвячені митцям, які:

1) народилися і проживали в Україні, але за об’єктивних причин їхня творчість належить іншій літературі – російській, єврейській, австрійській тощо (Шолом-Алейхем, Анна Ахматова, М. Булгаков, П. Целан  та ін.);

2) перебували  або жили в Україні, що знайшло відображення у їхній творчості (О. Пушкін, А. Міцкевич, В. Маяковський, Р. М. Рільке, В. Короленко та ін.);

3) Україна мала вплив не стільки на творчий, скільки на життєвий шлях (О. де Бальзак  та ін.).

1. Життєпис і творчість зарубіжних митців, опосередковано пов’язаних з Україною:

1) Україна (українська тематика, персонажі, фольклор) знайшла відображення у їхній творчості (Дж. Байрон,  П. Меріме та ін.);,

2) мали особисті та ділові стосунки з українцями, українськими діячами культури, перебуваючи за межами нашої країни (Й. Гете, Гі. де Мопассан та ін.).

ІІІ. Відображення українського національного колориту (історичні події, явища, факти, відомі особистості, культура, світобачення, традиції, побут, мова тощо) в інокультурних творах та інших матеріалах зарубіжних письменників.

Останній з напрямів дослідниця виокремила з огляду на положення праць Ж. Клименко, А. Лісовського, С. Пультера, С. Сафарян,  М. Черкезової, З. Кирилюк та інших дослідників про країнознавчий і етнокультурний підходи до вивчення творів зарубіжної літератури, що передбачає ознайомлення з побутом, історією, традиціями, національно-культурними компонентами комунікації того народу, література якого вивчається. [3]. Окрім того, проаналізувавши праці учених М. Милонова, Є. Пасічника, Г. Самойленка, О. Ісаєвої, Волинець І.М. виділяє джерела літературної краєзнавчої діяльності старшокласників у процесі вивчення шкільного курсу зарубіжної літератури:

– творчі джерела – рукописні матеріали письменника;

– епістолярна література: щоденники митця, записні книги, листи, переписка тощо;

– періодика;

– архівні матеріали;

– фотоматеріали  та інші, пов’язані з письменником, його творчістю;

– матеріали, пов’язані з краєм, відтвореним у доробку письменника (описи місцевості, пам’ятки  тощо);

– краєзнавчі матеріали, що стосуються певної історичної епохи, пов’язані з письменником чи його творчістю (мемуари та розповіді очевидців, матеріали музею, описи та інше);

– літературні та історичні пам’ятки;

– фонди бібліотек;

– літературні та історичні ресурси мережі Інтернет (каталоги, літературні та історичні бази даних, електронні бібліотеки, періодичні видання, форуми та конкурси);

– навчальні комп’ютерні програми із зарубіжної літератури та інших предметів, що містять краєзнавчу інформацію. [ 3].

Волинець І.М. вважає, що «найбільш ефективним використання краєзнавчих матеріалів у процесі вивчення зарубіжної літератури є у старших класах, коли учні знайомляться з світовим літературним процесом системно, […] що знання в цьому віці перетворюються в систему знань, що є основою формування в них наукового світогляду й переконань.» [ 4, с. 62–64.]].

Потенціал курсу зарубіжної літератури у 5-7 класах щодо українознавчого спрямування

Але нинішній процес реформування літературної освіти ставить нові вимоги. Нова Концепція літературної освіти серед ключових принципів визначає принцип використання знання різних мов і перекладів та принцип компаративістики, які мають забезпечити вивчення зарубіжної літератури у взаємозв’язку з рідною, що «дозволяє розкрити загальні закономірності літературного процесу й водночас неповторну своєрідність творів різних народів) [Концепція літературної освіти// Всесвітня література в середніх навчальних закладах україни.-2011.-№4.- с.13-17.]. Положення Концепції знайшли відображення в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, зокрема, у введенні чотирьох змістових ліній: емоційно-ціннісної, літературознавчої, культурологічної та компаративної, які були реалізовані у програмі із зарубіжної літератури для 5-9 класів (2012 року із змінами 2015) за ред. О.М. Ніколенко. Окрім того, виділено три етапи літературної освіти відповідно до вікових особливостей учнів та принципів відбору текстів, а також побудови програм та методик.

І вже на першому етапі (це 5-7 класи) – прилучення до читання- серед ключових завдань – настанова на збереження українських культурних цінностей в умовах глобалізації (як і для наступних етапів): « … сприяти формуванню моральних якостей школярів засобами літератури, їхньої національній самоідентифікації, розумінню значення української мови та іноземних мов в опануванні здобутків світової культури…».  Тобто, уже на уроках літератури в 5-7 класах прослідковується звернення до краєзнавчих матеріалів.

Як засвідчує аналіз програми, учням запропоновано чимало творів, у яких яскраво звучить тема України: «Ніч перед Різдвом» та інші твори М. Гоголя, «Сліпий музикант» В. Короленка,  твори Шолом-Алейхема, билина «Ілля Муромець і Соловей Розбійник», твори буковинських поетів А. Маргула-Шпербера та І. Вайсгласа та ін. Акцентується увага на зв’язках письменників з Україною:  Джеймс Олдрідж, Р. Шеклі, Р. Бредбері, Олександр Грін, О. Пушкін та ін. Окрім того, до програми введено нові рубрики «Елементи компаративістики» та «Україна та світ», в яких розглядаються:

• типологічно подібні образи (5 кл: Іссумбосі і Хлопчик-Мізинчик, Фарбований Шакал і Фарбований Лис; 6 кл: поетичне переосмислення сюжетів Езопа в українських байках та ін.)
• розвиток традицій українського фольклору у творчості письменників: М. Гоголя, В. Короленка та ін.;
• порівняння окремих елементів текстів українських і зарубіжних казок;
• майстерність українських перекладачів творів зарубіжних авторів, традиції української перекладацької школи (у кожному класі);
• українські літературні музеї (М. Гоголь, Шолом-Алейхем В. Короленко, О. Грін та ін.);
• традиційні образи українського і зарубіжного фольклору;
• українські вектори вивчення біографії митців: М. Гоголь і Україна, А. Чехов і Україна, В. Короленко і Україна тощо;
• такий суто український різновид поетичної творчості, як переспів (7 кл);
• український контекст не тільки класичних, а й сучасних творів (6 кл: сучасні українські твори про майбутнє, про дітей і для дітей тощо);
• українські видання творів (класичних і сучасних: наприклад «Аліса в Країні Див», нові видання творів М. Гоголя та ін.) [10, С.3-6]

Таблиця 1.1

Потенціал програми із зарубіжної літератури 5-7 класи:

українозначий аспект

5 КЛАС
Розділ	Зміст навчального матеріалу		Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
	Україна і світ	Елементи компаративістики
Вступ	Спільні для українського та зарубіжного фольклору (малих жанрів) теми, сюжети, образи.	Порівняння малих жанрів фольклору різних народів (на рівні окремих компонентів тексту).	розкриває зміст фольклорних творів (малих жанрів) різних народів; установлює подібність прислів’їв, приказок, загадок, пісень різних народів
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ	Типологічно подібні образи в зарубіжних і українських казках (Іссумбосі – Хлопчик-Мізинчик; Фарбований Шакал – Фарбований Лис та ін.).	Спільні елементи зарубіжних казок (теми, образи, особливості будови). Зіставлення оригіналів (фрагментів) зарубіжних казок з їхніми українськими перекладами (за умови володіння відповідною іноземною мовою).	порівнює українські та зарубіжні народні казки, установлює в них окремі спільні елементи (образи, сюжети, особливості будови та ін.); називає імена 2-3-х українських письменників–авторів літературних казок, їхні твори, а також імена 2-3-х українських перекладачів зарубіжних казок.
ПРИРОДА І ЛЮДИНА	Українські переклади  творів зарубіжних авторів  про природу.
СВІТ ДИТИНСТВА	Українські переклади  творів Марка Твена, Е. Портер		знає українських перекладачів творів Марка Твена і Е. Портер
СИЛА ТВОРЧОЇ УЯВИ	Переклади й видання книжок Льюїса Керролла.
СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА У КОЛІ ДОБРИХ ГЕРОЇВ	Сучасні книжки українських та зарубіжних письменників для дітей.		називає імена популярних сучасних письменників, їхні твори для дітей; розповідає про свої улюблені твори сучасної літератури, пояснює, чому саме вони привернули увагу

 

6 клас
ВСТУП	Традиційні образи українського й зарубіжного фольклору .		наводить 2-3 приклади традиційних і вічних образів (із фольклору, прочитаних літературних творів, різних видів  мистецтва);
МІФИ НАРОДІВ СВІТУ	Давні міфологічні уявлення українців (про створення світу, про природу, про добрі й злі сили).		називає провідні міфологічні теми (творення світу, діяння героїв та ін.) і мотиви (сонця, ночі, випробування та ін.), що виявляються у міфах різних народів; виявляє схожість давніх міфологічних уявлень українців і міфології інших народів.
МУДРІСТЬ БАЙКИ	Поетичне переосмислення традиційних сюжетів і образів Езопа в українських байках.		називає українські байки, у яких знайшли відображення сюжети й образи байок Езопа
ПРИГОДИ І ФАНТАСТИКА   Микола Васильович Гоголь (1809–1852). «Ніч перед Різдвом». Народні традиції та звичаї у творі. Тема кохання. Образи Оксани і Вакули. Роль фантастики в повісті. Елементи фольклору (традиційні образи – відьма, чорт, місяць та ін.; різдвяні символи; елементи казки).	М. В. Гоголь і Україна, музеї М. В. Гоголя в Україні  (Полтавщина). Музей Ч. Діккенса у Великобританії (Лондон). Висловлювання українських митців про творчість Ж. Верна, Ч. Діккенса, М. В. Гоголя.		розповідає про зв’язки М. В. Гоголя з Україною (окремі факти біографії), знає про музеї М. В. Гоголя в Україні (Гоголеве, Великі Сорочинці); виявляє національні традиції й звичаї, що знайшли відбиток у повісті М. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом», елементи українського фольклору у творі (традиційні образи, символи, елементи казки та ін.); коментує висловлювання українських митців про Ж. Верна, Ч. Діккенса, М. Гоголя;
ЛЮДСЬКІ СТОСУНКИ ЛЮДСЬКІ СТОСУНКИ     Володимир Галактіонович Короленко (1853–1921). «Сліпий музикант». Пошук головним героєм (Петро Попельський) свого місця у світі. Тема мистецтва. Петро Попельський та Евеліна. Образ  Максима Яценка, твердість його переконань, увага й повага до інших. Українська природа, народні  образи й традиції в повісті.	А. П. Чехов і Україна. В. Г. Короленко і Україна. Літературні музеї А. П. Чехова і В. Г. Короленка в Україні.		коментує окремі факти життєвої і творчої біографії митців;
ПОЕТИЧНЕ БАЧЕННЯ СВІТУ	Видатні українські перекладачі творів зарубіжних поетів.		називає імена видатних українських перекладачів творів зарубіжних поетів, демонструє майстерність їхніх художніх перекладів, барви української мови.
СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА ЗРОСТАННЯ І ВЗАЄМИНИ ЗІ СВІТОМ	Твори сучасних письменників для дітей і про дітей.		розповідає про свої улюблені твори сучасних письменників, виявляє в них актуальний зміст;
ПІДСУМКИ Узагальнення і систематизація навчального матеріалу.			знає авторів і українських перекладачів творів зарубіжних письменників, що вивчалися протягом року; усвідомлює взаємозв’язки української літератури з іншими літературами (на рівні окремих спільних рис міфології, жанрів (байка та ін.), тем (природа та ін.), образів (дітей та ін.) тощо).

 

7 клас
ВСТУП	Основні відомості про розвиток української   перекладацької традиції. Майстри художнього перекладу		знає витоки й основні етапи української перекладацької традиції, імена видатних українських перекладачів, котрі зробили значний внесок у культуру України, прилучення українців до світових здобутків;
БИЛИНИ І БАЛАДИ	А. Міцкевич і Україна. Музеї А. Міцкевича і пам’ятники письменникові в Польщі (Познань), Україні (Львів), Білорусі (Новогрудок).		називає перекладачів билин, балад, виявляє майстерність їхніх перекладів.
ІСТОРІЧНЕ МИНУЛЕ В ЛІТЕРАТУРІ	Висловлювання українських митців про В. Скотта, його вплив на розвиток історичного роману.
ДУХОВНЕ ВИПРОБУВАННЯ ЛЮДИНИ	Дж. Олдрідж і Україна. Українські переклади творів митців.	Порівняння оригіналів і художніх перекладів (фрагментів) творів митців	порівнює оригінали й художні переклади (фрагменти) творів митців (за умови володіння іноземною мовою); порівнює оригінали й художні переклади (фрагменти) творів митців (за умови володіння іноземною мовою)
ДРУЖБА І КОХАННЯ	Шолом-Алейхем і Україна. Літературні музеї Шолом-Алейхема і Олександра Гріна.		знає і розповідає про основні факти життя і творчості митців, їхні зв’язки з Україною, увічнення їхньої пам’яті в літературних музеях, пам’ятниках; порівнює оригінали та переклади віршів (за умови володіння іноземною мовою
ЛІТЕРАТУРНИЙ ДЕТЕКТИВ	Українські письменники – майстри детективного жанру.	Порівняння оригіналів і художніх перекладів	порівнює оригінали й художні переклади творів письменників (за умови володіння іноземною мовою).
СВІТОВА НОВЕЛА	Українські письменники – майстри новели.	Порівняння оригіналів і художніх перекладів новел О. Генрі, Г. Дж. Уеллса (окремих фрагментів творів).	виразно читає і переказує (близько до тексту) новели письменників; порівнює оригінали і художні переклади новел (за умови володіння іноземною мовою)
СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА Я І СВІТ	Бібліотеки України.		володіє інформацією про бібліотеки України (центральні, а також у рідному місті, селі), їхню структуру, організацію роботи (зокрема з використанням Інтернету)

Розділ 2. Методика використання матеріалів українознавчого характеру на уроках зарубіжної літератури у 5-7 класах

Вивчення творчості письменників, пов’язаних з Україною, та творів з українською тематикою.

Отож, можна виділити декілька напрямів роботи вчителя над змістом українознавчого аспекту вивчення зарубіжної літератури у 5-7 класах:

• Зв’язок письменника, подій його життя з Україною, відтворення його життєпису у музейних експозиціях;
• Українські мотиви у творах зарубіжних письменників;
• Українські переклади іномовних творів, відомі перекладачі, українські видання творів зарубіжних письменників;
• Порівняльний аналіз творів фольклору, перекладів і оригіналу, типологічно подібних образів, елементів сюжету, жанрових ознак творів української та зарубіжної літератури (компаративістика).

Програмою не передбачається окремих уроків на вивчення зв’язків письменників з Україною чи дослідження оригіналу і перекладу творів. Учитель сам виділяє час на вирішення таких питань або за рахунок годин резерву, або за рахунок уроків позакласного читання, або ж як елемент певного уроку, який передбачає вивчення окресленої тематики. Використання  українознавчого матеріалу на уроці зарубіжної літератури можливе на будь-якому етапі. Особливу увагу потрібно присвятити етапу мотивації, оскільки саме вона стає рушійною силою діяльності у молодшому підлітковому віці.

На етапі мотивації виучуваної теми уроку доречно використовувати:

• Вислови українських діячів культури про письменника або його твір;
• Цікаві факти з біографії письменника, які пов’язані з Україною;
• Вірші відомих українських поетів з подібними мотивами, з образами твору, віршами про даного письменника;
• Робота з ілюстраціями визначних місць чи пам’ятників, пов’язаних з письменником чи його твором;
• Презентація українських видань творів письменника чи перекладу в Україні виучуваного твору

Це варто робити у вигляді «Поетичної хвилинки»,  калейдоскопу фактів «Чи знаєш ти…», цитатної доріжки «Словами великих», книжкової виставки, електронної презентації з використанням фотоматеріалів.

Під час вивчення нового матеріалу уроку залежно від теми доречно використовувати такі форми і методи роботи, які б давали можливість учням взяти активну участь у дослідженні, зроблять їх «співтворцями відкриття».

Починаючи знайомство з будь-яким художнім твором, вчитель знайомить учнів з його творцем. І ближчим він стає, коли хоч трохи пов’язаний з нашою батьківщиною. Зрозуміло, що молодші підлітки вивчають лише окремі епізоди біографії письменника, тому доречним буде зупинитися саме на цій інформації.  Варіантів може бути декілька:

• традиційна розповідь вчителя з використанням електронної презентації чи фотоілюстрацій;
• перегляд відеоролику, створеного на основі доступних фотоматеріалів;
• мандрівка до віртуального музею письменника (за наявності якісного інтернет-підключення)

Під час вивчення творчості Короленка можна скористатися адресою – http://vmkor.ru/index.php?id=60;

М.В. Гоголя  – www.domgogolya.ru/gogol/gogol_places/

Олександра Гріна – http://grinlandia.narod.ru/mus/feo_museum.htm

• робота з його листами чи записами спогадів про перебування в Україні:

• читання і коментування уривку з твору, в якому описується Україна;
• робота з матеріалом підручника дослідницького характеру («Віднови текст», «Виправ помилку», «Знайди відповідь»)

До теми «Короленко і Україна»

«Доповни текст»: Спогади про Україну знайшли відображення у творах В.Г. Короленка. 13 років проживання у ____________ відбилися в оповіданнях «Вночі», ___________, ____________________. Повість «У поганому товаристві» – пам’ятка його перебування в ____________. Останні ж роки свого життя письменник провів у _____________, де зараз знаходиться один із музеї митця.(за підручником для 6 класу Є. Волощук).

До теми «Адам Міцкевич і Україна» 7 клас

«Знайди відповідь»: У якому з міст України працював учителем? Де познайомився з Гулаком-Артемовським? Де розташований найкращий пам’ятник поетові? Хто його автор? Назвіть перекладачів його творчості на українську мову? Знайди міста і познач їх на карті (за підручником для 7 класу Є. Волощук).

• робота з картою (створення маршруту для туриста, який хоче побачити Україну чи її міста очима певного письменника):

Рис.2.1 Чехов в Україні

Можна провести дослідження за картою і підручником – діти мають пояснити, як пов’язані з письменником вказані місця, аргументувати різну систему позначок, назвати, які міста пропущені.

• створення міні-проектів (це, звичайно, можливе у 7, рідше – в 6 класі, коли діти вміють працювати з програмами Microsoft Office, мають доступ до інтернету або вміють працювати з бібліотечними фондами). Краще, коли такі міні-дослідження є довготривалі, носять випереджальний характер, щоб у вчителя була можливість бути не просто консультантом, а й помічником учня, направляти, радити, вчити, працювати спільно.
• організація виставки творів письменника, виданих в Україні в різні роки;
• «Знайомство з посередником» (обов’язкова рубрика на уроці для вивчення нових імен перекладачів або поповнення інформації про вже вивчених). Діти часто губляться, доки усвідомлять, що ім’я після художнього тексту – це не ім’я автора, а ім’я перекладача, завдяки якому ми можемо читати іномовні твори. Тому починаючи з 5 класу, коли учні заводять літературний словничок, у ньому варто виділити місце для «Скарбнички», в якому записувати коротку візитку перекладача за планом:
• Ім’я, прізвище.
• Вид діяльності, окрім перекладацької. Цікаві факти.
• З яких мов перекладає.
• Які твори переклав.

Якщо ж цей перекладач уже зустрічався, пригадати відоме і дописати нову інформацію.

6 клас Чарльз Діккенс «Різдвяна пісня у прозі»

• Ольга Косач-Кривинюк
• Письменниця, етнограф, лікар. Сестра Лесі Українки
• Переклади з англійської, французької.
• Повість Ч. Діккенса «Різдвяна пісня у прозі».

7 клас Адам Міцкевич «Світязь»

• Марія Пригара
• Дитяча письменниця
• Переклади з польської.
• Балада А. Міцкевича «Світязь».

Невідривною від життєпису митця є його творчість, і завжди в ній знаходить відображення побачене, пережите. Тому українська тема, мотиви і образи червоною ниткою проходять крізь  творчі надбання тих митців, кому наша країна запала в серце.

Яскравим прикладом цього є вивчення повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом» у 6 класі. На вивчення твору виділено чотири години, які можна розподілити таким чином:

1 урок – «Великому українцю присвячується…» (вивчення ключових сторінок біографії Гоголя, які мали вплив на його творчість).

2 урок – «Українські джерела реального та фантастичного у творі» (українські звичаї та традиції, вірування, побут, мотиви українського фольклору, що знайшли відображення у творі). Під час уроку звертаємо увагу на схожість твору з казкою (викрадення місяця на початку твору, подорож Вакули з чортом до Петербургу – спосіб подолання відстані), на уявлення українців про нечисту силу (чортів, відьом, чаклунів) та способи їх подолання, на традиції святкування Святвечора, зокрема колядування, віншування господарів дому та їхніх дітей. Окрім того, варто звернути увагу, як тісно у Гоголя пов’язані реальне і фантастичне.

3-4 уроки – «Зображення національного характеру творі. Кохання Вакули та Оксани. Козацтво». Складові українського характеру розглядатимемо декілька складових: ставлення до Різдва, уміння веселитися; предмети національного одягу як зовнішній вияв душі (опис українського вбрання героїв твору, зображення героїв та авторське ставлення до них); гумористичне зображення життя села («женихи у мішках» у Солохи, вареники Пацюка); цінності духовні Оксани та Вакули; образи запорожців, їхнє ставлення до імператриці, вираження їх волелюбності, нескореності та лицемірності цариці.

Такі уроки вимагають роботи з текстом, коментованого читання твору, виявлення художних деталей та визначення їх ролі у творі, роботу учнів з додатковими джерелами інформації. Учень не просто виявляє важливе у творі, він шукає його вияви у сучасному житті, пов’язує з біографією письменника-автора.

Можна використати такі форми та методи роботи:

• Робота в групах: дослідження побуту, одягу, страв українців; визначення реального і фантастичного; традиції у творі.
• Рольові ігри (розповідь від імені героя)
• «Репортаж з місця подій» (переказ важливих епізодів повісті)
• Інсценізації або читання в ролях (Оксана перед дзеркалом, Оксана і Вакула, женихи в Солохи, козаки в імператриці, Вакула з черевичком у Чуба)
• «Гронування» (для узагальнення матеріалу): «Риси українського національного характеру», «Традиції Різдва у творі», «Міфологічні вірування українців».
• «Лабораторна робота»: дослідження багатства художнього світу повісті.
• Переказ ключових епізодів за ілюстраціями.
• Співставлення твору та його екранізації.

Робота з перекладом та оригіналом, елементи компаративістики на уроках зарубіжної літератури

Вже починаючи з 5 класу учні знайомляться з поняттями «переклад», «оригінал», «перекладач» – саме в цьому полягає своєрідність курсу зарубіжної літератури: навчальний матеріал вимагає систематичного використання прийому порівняння оригіналу і перекладу, зіставлення декількох перекладів одного твору, моделювання дій перекладача. І з кожним класом ця діяльність поглиблюється (за умови, що така робота проводиться і діти володіють, як і вчитель, мовою оригіналу). За час вивчення зарубіжної літератури сучасний учень має змогу познайомитися з цілою плеядою видатних українських перекладачів: Миколою Бажаном, Іваном Дзюбою, Сергієм Жаданом,  Григорієм Кочуром, Пантелеймоном Кулішем, Миколою Лукашем, Миколою Зеровим, василем Мисиком, Анатолем Перепадею, Андрієм Содоморою, Юрієм Покальчуком, Максимом Стріхою, Іваном Франком,  Костянтином Тищенком, Борисом Теном.

Плануючи урок з використанням порівняння оригіналу та перекладу варто враховувати ступінь володіння мовою оригіналу і самого вчителя, і учнів; враховувати можливості сприйняття учнями специфіки мови (слухова чи зорова) і лише тоді визначати характер роботи з текстом: безпосередній чи опосередкований. Безпосередній (учень на достатньому рівні володіє іноземною мовою) передбачає читання та розуміння автохтонного тексту, його порівняння з художнім перекладом; опосередкований (учень на початковому рівні володіє іноземною мовою, або взагалі її не знає) – слухання та зорове сприймання, елементи попереднього коментування та словникової роботи, інтерпретація образів, подій, явищ на основі власного національно-культурного світобачення.

Є три типи сприйняття художнього тексту: аудіально-смисловий (через читання оригінальних творів майстрами слова, вчителем чи самими учнями, коли розуміння смислу передається через інтонаційну виразність, мелодику мови), візуально-смисловий (доречно використовувати для мов, де є зорова складова сприйняття – китайська, японська; через сприйняття візуального образу, «картинки») та комбінований (поєднує можливості слухового та зорового впливу на розвиток художнього мислення юного читача). [ 17]

Так, у п’ятому класі під час вивчення поезії Гейне «Задзвени із глибини» обираємо опосередкований характер роботи з текстом оригіналу і перекладу комбінованого типу сприйняття і працюємо за алгоритмом:

• Знайомство з твором у контексті творчості Гейне.
• Прослуховування оригіналу у виконанні майстрів слова/вчителя німецької мови.
• Перші враження від твору. Словесне малювання уявної картини.
• Читання перекладу. Обмін думками про відповідність перекладу оригіналу.
• Створення підрядника/використання існуючого. Аналіз вжитих образів автором.
• Порівняння з художнім перекладом: спільне, відмінне. Робота над окремими виразами вірша, які допускають різні варіанти перекладу. (Таблиця 2.1)
• Багатство художнього світу. Дотримання форми вірша.
• Знайомство з перекладачем.
• Порівняння (за можливості) різних варіантів перекладу.
• В 7 класі можливе визначення виду перекладу, дотримання перекладачами системи віршування і т. д.

Таблиця 2.1

Вірш Г. Гейне «Задзвени із глибини» (оригінал-підрядник-переклад)

Frühlingsbotschaft Leise zieht durch mein Gemüt Liebliches Gelaute. Klinge, kleines Frühlingslied, Kling hinaus ins Weite. Kling hinaus bis an das Haus, Wo die Veilchen sprießen! Wenn du eine Rose schaust, Sag, ich lab sie grüben. Генріх Гейне

Підрядник Тихо в моїх почуттях Прекрасний дзвін. Співає пісню весняну, Співає з далини. Співає з далини, до будинку, Де квіти проростають. Якщо побачите троянду, Скажіть, я дозволяю, Нехай вона зростає.

Задзвени із глибини Тихої печалі, Мила пісенька весни, – Линь все далі й далі! Линь, дзвени, знайди той дім, В квітах сад зелений, І троянду перед ним Привітай від мене.   Переклад Леоніда Первомайського

Порівняння оригіналу та перекладу дає можливості розкрити багатство мови, як іноземної, так і рідної, простежити варіативність перекладів, породжених лексичним розмаїттям мови та майстерністю перекладача у володінні словом, а також підкреслити неповторність кожного народу в його етнокультурному світовідчутті.

Продовжуючи проблему порівняння художніх творів, бачимо, що програма передбачає порівняння спільних мотивів, образів, елементів сюжету творів різних авторів.

Уже з перших уроків зарубіжної літератури в 5 класі, знайомлячись із малими фольклорними жанрами, діти вчаться знаходити однакові за тематикою, за принципами побудови прислів’я і приказки різних народів світу і, в першу чергу, у порівнянні з українськими. Вдало вписується у канву уроку гра «Обери друга»– коли діти, розкривши значення виучуваних прислів’їв, підбирають їм відповідники з українського фольклору. Гра «Народ скаже, як зав’яже» дає можливість дібрати до певної змодельованої ситуації мораль у вигляді прислів’я чи приказки. І найчастіше діти називають рідні, бо вони весь час на слуху, а вже потім добирають відповідники зі світового фольклору.

Із знайомством з народною казкою діти вчаться порівнювати образи художнього твору. Так, під час вивчення індійської народної казки «Фарбований шакал»  шакала Чандараву маємо охарактеризувати у порівнянні з Лисом Микитою (І. Франко «Фарбований лис»). Щоправда, учні знайомі з останнім найчастіше з мультфільмів, бо з української літератури казка Франка вивчається пізніше, тому краще дати випереджальне завдання для прочитання тексту казки.  Для характеристики обираємо план (критерії порівняння):

1. Назва твору /автор, якщо є/.
2. Належність до певної літератури.
3. Збірка, до якої входить, час створення.
4. Персонаж, його місце у творі.
5. Ключові риси характеру, аргументовані вчинками.
6. Спільні елементи сюжету.
7. Мораль: підбір прислів’їв чи приказок, які охарактеризують персонажа, стануть уроком читачеві.

При зіставленні японської казки «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик» та української казки «Хлопчик – Мізинчик»  можна скористатися таким алгоритмом:

1. Назва твору.
2. Автор.
3. Головний герой.
4. Спільні риси головних персонажів.
5. Жанр твору
6. Різновид жанру, аргументувати.
7. Тема та ідея.
8. Національний колорит у казці.

У 6 класі можна порівнювати байки Езопа та переосмислення їх образів, тем у творчості Л.Глібова, визначаючи спільні та відмінні риси в сюжеті, образах, побудові, художньому багатстві творів.

У 7 класі  при вивченні балад  використати компаративний аналіз доречно до твору А. Міцкевича «Світязь» та балади Т. Шевченка «Лілея».

З кожним роком скарбничка поповнюватиметься все новими і новими сюжетами, образами для порівняння на різних рівнях сприйняття. Це може слугувати темою для окремого дослідження, як і будь-яке з окреслених вище питань.

ВИСНОВКИ

Літературна освіта в Україні сьогодні отримала почесну місію – засобами надбань українського та зарубіжного письменства сприяти формуванню громадянина України, який усвідомлює свою приналежність до світової спільноти та в той же час протистоїть глобалізації світу.

Зарубіжна література як шкільний курс від самих початків свого існування вивчає довела, що має всі можливості для досягнення цієї мети. Вчителі, науковці, методисти вже довгий час працюють над удосконаленням програм, підручників, методики з метою поповнення курсу матеріалами українознавчого спрямування, уведенням для вивчення творів з українською тематикою, подібними образами, мотивами, творчості письменників, які пов’язані з Україною.

Науково-методична еліта провела низку досліджень, які мають допомогти вчителю у практичній роботі. Цінними є для педагогів праці І.М. Волинець, яка розробила методологічну основу українознавчого спрямування вивчення  зарубіжної літератури у старших класах, виокремивши галузь літературного краєзнавства у шкільному курсі літератури.

Проте питання українознавчого аспекту у вивченні зарубіжної літератури у 5-7 класах залишається мало вивченим і методично розробленим. Аналіз програм засвідчує, що це питання на часі є дуже актуальним.  Адже тільки починаючи знайомство з новим курсом, діти відразу стикаються з поняттями, видами діяльності, які для них не просто нові, а й певною мірою складні.

Як і старшокласники, за новими програмами для учнів 5-7 класів можна виділити такі напрями вивчення зарубіжної літератури в українознавчому руслі:

• Зв’язок письменника, подій його життя з Україною, відтворення його життєпису у музейних експозиціях;
• Українські мотиви у творах зарубіжних письменників;
• Українські переклади іномовних творів, відомі перекладачі, українські видання творів зарубіжних письменників;
• Порівняльний аналіз творів фольклору, перекладів і оригіналу, типологічно подібних образів, елементів сюжету, жанрових ознак творів української та зарубіжної літератури (компаративістика).

Виокреслені напрямки роботи в рамках українознавчого аспекту і спроба підібрати змістове та методичне забезпечення уроків зарубіжної літератури показали, що кожен з напрямів –  це окреме науково-методичне дослідження, яке вимагає врахування вікових психологічних особливостей учнів 5-7 класів для розробки методичного викладання уроків чи елементів уроків такого спрямування, добору змістового наповнення, методів та прийомів мотивації навчально- пізнавальної діяльності дітей.

Дана робота є лише спробою узагальнити напрацьоване та визначити над чим варто працювати далі.

Презентація до уроку

Завантажити презентацію на диск