В. О. Сухомлинський. Сто корисних порад вчителю

Автор: вчитель початкових класів Іванова Лілія Федорівна

1. Оголошення теми.

– Добрий день, шановні колеги! Гарного настрою вам і здійснення очікувань і сподівань від сьогоднішньої зустрічі. Перш ніж ми почнемо працювати за нашою темою «В. О. Сухомлинський – молодому вчителю. Сто корисних порад», (СЛАЙД №1) яку ви бачите на екрані, мені дуже б хотілося , щоб ми ближче познайомилися один з одним. Це допоможе нам більш ефективніше попрацювати на сьогоднішньому занятті. Перед початком нашого заняття кожен з вас має змогу вибрати собі листочок «чарівної осені». Ті листочки, які ви обрали – різнокольорові. Так от: ті хто обрав листя зеленого кольору – вже багато чого знають з цієї теми, вони сміливо можуть йти обраним шляхом. Ті хто обрав червоний колір – щось чули, хочуть знати набагато більше дізнатися більше, жовтий – знають, але не впевнені.

– Пам’ятайте , від того якими ви будете сьогодні залежить результативність нашого заняття.

2. Знайомство.

 – Тому, прошу вас об’єднатися в «чарівне коло». Ви запитаєте: «Чому саме «чарівне»? Тому що воно відкриє нам сьогодні не одну таємницю, а може це буде і не таємниця, але таке, про що нам, вчителям, варто пам’ятати все своє життя. А щоб це було не просто коло, а міцний дружній колектив – подивіться на колегу зліва, посміхніться йому і простягніть йому руку, потім на сусіда праворуч і зробіть те саме, а далі всі разом заспіваємо веселу пісеньку, виконуючі за словами рухи:

В этом зале все друзья ———– разводим руки в стороны.
И раз, два, три.
Мы , и вы, и ты, и я ———– показываем на соседей, на себя.
И раз, два, три.
Повернись к тому, кто справа, ———– смотрим вправо.
Повернись к тому, кто слева ———– смотрим влево.
Мы теперь – друзья! ———– пожимаем руки.
Улыбнись тому, кто справа ———– улыбаемся.
Улыбнись тому, кто слева ———– улыбаемся.
Мы теперь – друзья! ———– машем приветствие, пожимаем друг другу руки.

– Дуже добре, дякую вам. Тепер в нас дійсно дружнє коло, і якщо ми міцніше потиснемо один одному руку, ми відчуємо, як тече струм від наших теплих сердець, бо б’ються вони в нас частіше тільки від того, що ми вчителі. Епіграфом до нашого заняття мені хотілося б взяти слова самого В.О.Сухомлинського. (Слайд № 2)

“…виховання – це передусім, чуйне, вдумливе , обережне доторкання до юного серця.
Щоб володіти мистецтвом доторкання до серця, треба багато читати й думати. Кожна прочитана вами книжка має якось увійти у вашу майстерню виховання як новий тонкий інструмент. ”

3. Вступ. Оголошення плану роботи над темою

У кожному місті і містечку, в селі або в селищі є школа, а в ній вчителі. Але, на жаль, не кожен з них може назватися педагогом. Про те яким повинен бути вчитель ви уже багато разів чули і знаєте ще з часів навчання, обговорювали на попередніх заняттях. А от на сьогоднішньому заняті ми більш дізнаємось про те, що ж таке педагогічна праця, як із маленької , ще нерозумної дитини зробити особистість. Ось на ці та інші запитання відповів видатний педагог, письменник Василь Олександрович Сухомлинський в своїй праці «Сто порад учителеві». Ця людина жила в минулому сторіччі. Кожен новий день збільшує часову відстань від того періоду, коли він жив і творив. Та , як це завжди буває, ідеї та справи видатних людей із плином часу не тільки не старіють, а стають ближчими, зрозумілішими і необхідними новим поколінням. Творча спадщина видатного педагога, його ідеї витримали перевірку часом і довели свою життєздатність.

Готуючись до сьогоднішнього заняття я перегорнула чимало літератури, багато чого прочитала . Говорити з цієї теми можна часами, але, на жаль, час дуже обмежений. Звісно всі 100 порад ми сьогодні не в змозі розібрати, але на деяких з них ми зупинимось.

А працювати будемо так. Ми утворимо групи ( за бажанням), кожна група отримає завдання в якому сама повинна буде винайти ту чи іншу пораду великого педагога.

Опрацювавши текст, ви повинні обґрунтувати свою відповідь(може зачитати якусь тезу) і виписати пораду на пелюстці соняшника.

4. Обговорення порад.

Почати обговорення порад Сухомлинського мені хочеться з найголовнішого на що звертає нашу увагу педагог. Чи маємо ми покликання саме до такої «особливої професії, яку не порівняти ні з якою іншою справою.»

(сл..№3) На мою думку вартісною є порада 1.спробувати себе у ролі вчителя ще в підлітковому віці. Але так сталося , що ми вже обрали собі цей шлях, тому варто, мабуть, розібратися в собі і, знов таки за порадою (сл..№4) В.Сухомлинського, 2. зрозуміти, чи любимо ми дітей, чи є в нас покликання до педагогічної праці, чи здатні ми дихати з ними одним повітрям, чи є в кожного з нас та іскорка «дитинства», яка ставить нас врівень з маленькою дитиною, яка надає нам можливість зрозуміти і прийняти дитину такою, якою вона є . (сл..№5) І як, знов таки, наголошує Сухомлинський «Раджу вам, молодим, перевірте себе, якщо праця не дає вам радості, йдіть із школи, влаштуйте себе в житті правильно, знайдіть улюблену справу. Інакше роки праці стануть для вас пеклом.»

Надалі, колеги, я надаю слово вам.

(Робота в групах)

Завдання до обговорення:

 І група – порада №3. «…якою б кипучою, невгамовною працею не були наповнені роки молодості, в цю пору завжди можна знайти час для того, щоб поступово, крок за кроком нагромаджувати наше духовне … інтелектуальне багатство й педагогічну мудрість вихователя.

… Роки потрібні для того , щоб навчити себе бачити світ, бачити людину. ..

… Мої книжки – це мої вчителі життя, до них я щодня звертаюся із запитанням: як жити? Як бути взірцем для моїх вихованців? …

… Пам’ятайте, що виховання – це перед усім чуйне, вдумливе, обережне доторкання до юного серця. Щоб оволодіти мистецтвом доторкання до серця, треба багато читати і думати.

… Чим більше ви вивчаєте й спостерігаєте досвід своїх старших колег, тим необхідніші вам самоспостереження, самоаналіз, самовдосконалення, самовиховання. На основі самоспостереження, самоаналізу у вас народжуватимуться власні педагогічні ідеї».

 Висновки: (сл. №6 ) Постійно розвиватися, вивчати досвід.

• Ставши педагогом треба постійно розвиватися. Тут, власне , першими помічниками в нашій праці є книги, які завжди мають бути поруч з нами. Не можна уявити собі вчителя який не має власної бібліотеки. Звісно, крім художньої літератури, в ній повинні бути книги про психологію особистості, а також ті, які допоможуть нам зростати на професійному рівні. Обов’язковими, на мою думку, повинні бути нормативно правові документи стосовно нашої посади. А ще творення таких видатних людей як В. О. Сухомлинський, Ш.О. Амонашвілі і , звісно, наш сучасний педагог О.Я.Савченко та інші. (сл. № 7) Але не варто спиратися тільки на книги: корисним буде вивчення досвіду старших колег, спостереження за їх роботою. І чим більше ми будемо спостерігати, вчитися у колег, тим більш значущим буде ставати наш особистий, власний досвід.

ІІ група – порада № 4.

«…Ви переступили поріг школи, вирішили присвятити своє життя вихованню людини… Пам’ятайте – ви один із скульпторів, що творять людину майбутнього. І скульптор особливий, не схожий на інших. Виховання – творення Людини – ваша професія.

• …Інший скульптор – то сім’я. Але вам необхідно бачити хто і як доторкається до вашого творіння, щоб не було фальші , тобто, іншими словами, …треба розбиратися, що і від кого залежить у великотрудному процесі виховання.
• …Ніколи не намагайтеся розподіляти обов’язки: ось за це відповідаєте ви, сім’я, а за це ми – школа. Людська особистість твориться не по частинах: вухо виліпив один, лоб – другий, ніс – третій. Такого в нашій складній і важкій справі не буває. За розумове виховання відповідає не тільки школа, дуже багато може і повинна робити й сім’я для того, щоб наше спільне дітище було розумним, мудрим, таким , що тонко розуміє і глибоко відчуває. …»

Висновки: (сл. №8) Взаємодія батьків і вчителя

 Вчитель мусить проводити роботу з батьками і корегувати їх вплив на дитину. «У дитинстві закладається людський корінь. Жодної людської рисочки природа не відшліфовує – вона закладає, а відшліфовувати нам – батькам, педагогам,…». (сл. № 9) Їх завжди повинен зв’язувати такий, якби мовити «веселковий місток» по якому в питаннях виховання вчитель і батьки повинні рухатися в одному напрямку.

ІІІ група – порада № 5

 «Наша праця проходить у світі дитинства – ось про що не можна забувати ні на хвилину. …Треба вжитися у світ дитинства; якщо хочете в кожному вчителеві повинна сяяти й ніколи не гаснути маленька іскорка дитини.

… Життя дитячого серця щогодини несе нам задоволення чи незадоволення, радість і прикрість, смуток і замилування, подив і захоплення, ласку і гнів. У тому широченному діапазоні, що його дає нам світ дитинства, є приємні і неприємні мелодії, які радують і які засмучують. …Пам’ятайте, що немає серед дітей…зловмисників, а якщо заявляються інколи такі – один на тисячу, на десять тисяч осіб, – то творить їх зло, а виліковують добро, людяність… Немає в дитини такого, що вимагало б від педагога жорстокості. …Не дозволяйте собі травмувати дитячі душі.

…взаємна доброзичливість учителя і дітей – це ті найтонші нитки , які єднають серця і завдяки якій… людина розуміє людину без слів, людина відчуває найтонші порухи душі іншої людини.»

 Висновки: (сл. №10) . Не травмувати дитячі душі

 Поважне ставлення до людської гідності, людської особистості учня є, говорячи словами В.Сухомлинського, найважливішим педагогічним інструментом, оскільки дає змогу зберегти всі гарні людські якості, що були закладені у дитині від народження – доброту, людяність, невгамовність, і не дає змоги розвинутися поганим властивостям – безвольній мовчазній покірності, безсердечності, жорстокості. Це не мудрість і не майстерність, якщо вихователю доводиться тричі повторювати свої слова, щоразу підвищуючи голос, і, закінчити на високій ноті, грюкнути кулаком по столу. Це не влада, а безсилля. Пам’ятайте, ознака сили – доброта. (сл. №11) І саме власним прикладом, творенням добра можна виховати гуманну, добру людину. Кожна дитина , вважає педагог, повинна бути щасливою, і в цьому їй має допомогти школа.

ІV група – порада № 6.

«Виховний бік навчання розкривається, на моє тверде переконання, передусім у тому, що , образно кажучи, в стрункому оркестрі основ наук кожний учень знаходить свій улюблений інструмент і свою улюблену мелодію. Немає інтелектуальної повноти, духовного багатства життя особистості без закоханості в конкретний предмет, у конкретну галузь наукових знань.

…Пробуджуйте свідомість байдужих. Не може бути, щоб у дитини ні до чого не виявився інтерес. …кожен педагог має випробувати всі свої інтелектуальні інструменти.

…Уміння правильно визначити, на що здатний кожен учень у даний момент, як розвивати його розумові здібності в подальшому, – це надзвичайно важлива складова частина педагогічної мудрості.

…У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здатні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборювання труднощів, бажання вчитися.

…Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривши сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці.

…Успіх у навчанні – це, образно кажучи, стежка, що веде до куточка дитячого серця, в якому горить вогник бажання бути гарним. Бережіть цю стежку й цей вогник. »

Висновки: (сл. №12) Дати радість успіху в розумовій праці.

Збереження й виховання почуття власної гідності кожного учня залежить від того, як уявляє учитель його особисті успіхи в навчанні. Не можна вимагати від дитини неможливого. Будь – яка програма з будь – якого предмету – це певний рівень, коло знань, але не жива дитина. До цього кола, цього рівня кожна дитина йде по різному. Одна дитина вже в 1 класі може дуже гарно прочитати, зробити висновок, розв’язати задачу, інша ж це саме зможе зробити у 2 класі, а то і в третьому. Треба винайти такі шляхи, урізноманітнити свою працю, таким чином, щоб зрозуміти як конкретно реалізувати програму в розумовій праці кожного учня, щоб кожна дитинка почувалася не зайвою на уроці. (сл.№13) Мистецтво та майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб, розкривши сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці.

За такого підходу всі учні просуватимуться вперед – звісно одні повільніше, інші швидше. А це означає, що в навчанні має бути індивідуалізація – і в змісті розумової праці (в характері завдань), і в часі. В оцінці, що її дістає дитина за свою роботу, вона бачить власну працю, напруження зусиль; навчання приносить їй моральне задоволення, радість відкриття. Взаємна доброзичливість учителя і учня при цьому поєднується із взаємним довір’ям. Учень не бачить в учителеві строгого контролера, а в оцінці – палицю.

 (сл. №14) Не можна також не згадати думку В. О. Сухомлинського про те, що ми , вчителі, повинні вірити у своїх вихованців. Бо без віри в них нічого не вийде. Ми повинні затямити , що поганих учнів не буває, є погані вчителі. Треба докласти усіх зусиль, щоб через певну кількість років, наші учні стали гідними людьми, і ми з вами могли відчути гордість, що в цьому є і наша заслуга. Ось в цьому є ще одна специфічність педагогічної професії – кінцевий результат своєї роботи вчитель помічає тільки через роки. Тому ми не маємо права на помилки. (сл.№15) «Брак» в нашій спеціалізації не приймається, бо ми працюємо дуже з «крихким матеріалом» – одне невірне рішення – будемо збирати уламки розбитих дитячих сердець. У своїх вчинках ми маємо бути мудрими і розсудливими, щоб не поранити юну душу вихованця. (сл.№16) “ Вчитель повинен знати , що відбувається в душі кожної дитини, з чим вона прийшла до школи, – щоб не допустити жодного болючого дотику до вразливого дитячого серця .” Ще одна важлива риса педагога – щирість. Про неї не можна забувати, бо діти дуже чутливі і здатні відчути фальшиві нотки у нашій душі. Ми не маємо права бути злорадними, бо це може озлобити дитину, налаштувати її проти нас, проти цілого світу. Тому треба бути дуже обережними.

(сл.№17) Ще одна з неоціненних порад великого педагога: « По – батьківські , по – материнські бажайте дитині добра – перегородить злу дорогу до дитячого серця, закрийте серце дитини від зла». Тобто тут ми розуміємо, що повинні ставитися до вихованців, як до власних дітей. Бо в справжнього учителя чужих дітей не буває. Це твердження втілює в собі всі ті якості вчителя, які ми обговорювали вище. І підсумовуючи мені, все ж таки кортить задати вам запитання словами видатного педагога:

• Яким повинен бути творець – майстер, що створює людину? Хто він, учитель? (сл.№18)

4. Вправа «Дискусійна карусель». (Робота в парі)

Спростувати , або підтвердити твердження:

(сл. №19 – №26)

– Учитель – лікар, художник, музикант, скульптор, диригент, мудрий філософ, творець… Хто? Чому?

Висновки: – Так хто ж , він, учитель? Він не робить кар’єри… Він приходить у школу учителем і іде у тому ж званні. Так, він – актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому, він лікар, але його пацієнти не завжди хочуть лікуватися. То де йому взяти сили для щоденного натхнення? Тільки в усвідомленні ВЕЛИЧІ своєї справи.

І , щоб зробити висновки до нашої дискусії за цим питанням я хочу знов звернутися до невичерпного джерела В.О.Сухомлинського. А саме до його притчі «Про мудрого вчителя».(сл.№27)

– Слухання притчі (на фоні музики).

– Обговорення її змісту:

– Чому саме третьому юнаку вчитель сказав, що він уже не учень, він – учитель? (висловлювання колег)

Тому, як стверджує великий педагог, що саме цей юнак побачив в очах маленької дитини чого вона прагне, які в неї потреби, він побачив маленьку людину. Так от, ми маємо справу з найскладнішим, безцінним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від нас, від нашого уміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить його життя, здоров’я, розум, характер, воля, його місце і роль в житті, його щастя. І для того , щоб зрозуміти це, «…ми повинні перевтілитись, стати в якійсь мірі дитиною – тільки за цієї умови нам доступна буде мудра влада над людиною-дитиною». (сл.№28) «У кожній дитині – образ Творця, але Творцю потрібен помічник, який побачить у ній цей образ. Без вихователя дитина людиною не стане, бо виховувати саму себе не зможе.» Пам’ятайте, що дитина – це дзеркало життя не тільки своїх батьків, а й учителів. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство вчителів.

5. Підведення підсумків

Вправа «Кошик». Кожен з присутніх молодих колег повинен зібратися в далеку уявну професійну подорож. Перед вами кошик, в який ви покладете речі необхідні для вашої успішності, як педагога, професійного та особистісного розвитку. « Речі» – якості , побажання справжньому вчителю.

Нехай цей кошик не буде для вас тягарем впродовж всієї вашої професійної діяльності. Всі побажання , які сьогодні були озвучені здійсняться. Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє наших дітей було прекрасним. Пам’ятайте, «продовжуючи себе в своїх вихованцях, ми творимо не тільки людину. Ми творимо самий час. Дух часу, взаємовідносини між людьми – все це залежить від того, які ми з вами, від того, якою є школа, що їй народ ввіряє своє майбутнє.» Любові та взаєморозуміння вам, успіхів у роботі і щастя від безмежної вдячності дітей! Віддаваймо свої серця дітям, як то робив і заповів нам В. О. Сухомлинський!

---

Презентація

---

Література

1. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. В 5 томах. Том 2.

2. В. О. Сухомлинський. Розмова з молодим директором . – К.: Рад. шк., 1988. – 284 с.