mail@urok-ua.com

Виховний захід “Мова моя солов’їна” для учнів 3 класу

Автор: Вихователь ГПД 3-Б класу Ірина Мураль

Screenshot_8Які прекрасні слова були сказані учнями нашого ліцею! Як добре, що вони люблять рідну мову і гордяться тим, що вони є українцями. На кожній виховній годині на патріотичну тематику, я завжди наголошую, що вони наше майбутнє, цвіт Батьківщини, що вони мають зростати справжніми патріотами єдиної, соборної України. Цінність рідної мови передається батьками з покоління в покоління, тому справжнім дитячим обов’язком – спілкуватись рідною мовою, берегти її та цінувати, тому що стан рідної мови залежить від кожного з нас.
Учні 3-Б з відповідальністю поставились до виховного заходу, використовуючи акторську майстерність та з виразністю декламували вірші. І очікуваний результат: багато яскравих емоцій і усвідомлення важливості рідної мови.

Мета: поглибити знання учнів з української мови, розвивати уважність, кмітливість, спостережливість; виховувати любов до рідної мови, прагнення її вивчати, виховувати  інтерес  та  любов  до  українського  слова.

Хід виховного заходу:

Вихователь:

          Україна – Батьківщина наших предків, тут живуть наші рідні батьки, тут живемо ми. Тут закладений фундамент козацької держави, що сягає корінням сивої давнини. І де б ми не знаходились, ми завжди серцем відчуємо голос рідної землі, захвилюємось до сліз, почувши рідну мову…

Без мови не може існувати народ, його культура. Це дорогоцінний подарунок, який ми отримали від долі: вона увібрала в себе гомін пташок, шелест трав, у ній відображені традиції та побут народу, наш характер і наша єдність.

 Мовний атракціон

Вихователь:  Спробуємо добрати риму до рядків.

Досить гратися, Андрійку,

Поклади на стіл …лінійку.

По долині жук повзе,                                    

На спині жука… везе.                                    

Облизала кішка ніжку                                

І пішла ловити… мишку.                            

Собі мама купила праску,                           

А мені новорічну…маску                            

Попросив Андрійко , Юру:                         

–  Принеси мені…бандуру.                         

Вихователь: Гра «Знайди загублену літеру».

Буква в слові загубилась –                              Кинула шишку на мене зозуля.

Нісенітниця створилась.                                  В мене на лобі з’явилася куля .

Вас прошу: допоможіть,                                  Наш Данилко лісоруб:       

Помилку скоріш знайдіть.                                Він спиляв старенький зуб.

Рік пішов гуляти в сад.                                       Я вночі забравсь на гірку

Не дійшов, бо повз назад.                                 І побачив в небі дірку.

Лисичка знає назубок                                        

Смачненьку казку «Колосок».                         

Соловей затьохкав влітку,                                 

Як побачив гарну клітку.                          

Мені і брату дякувала баба,                                

Що ми учора розпиляли краба.                        

(Вірші І.Січовика)

Ведучий 1             У нас у класі є сьогодні свято!

                                 Ми рідну мову будем величать,

                                 Свою чарівну, рідну, колискову.
                                  Її завжди ми будемо любить.

                                                         ****

Ведуча 2                 Люблю я країну, що звуть Україна,

                                  і пишну калину й зелену вербу.

                                  І пісню чарівну, оту солов’їну,

                                  Що часто я чую в своєму саду.

                                  Люблю я простори: зелені й казкові,

                                  Й тихесенький шепіт води.

                                  І «Ку-ку» зузулі і крики ворони,

                                  Чудові пташині пісні.

                                                      ****

Учень.                      Українсько мово, мово-пречудова!

                                  Що я часто чую в рідному краю,

                                  Нею розмовляю і пісні співаю,

                                   Прославляю рідну мовоньку мою.

                                  Забувати не треба, мову цю співучу!

                                  Нею розмовляли, ще наші діди,

                                  І дерева в лісі, і трава у полі,

                                  На вкраїнській мові шепчуть колоски!

                                                   ****

Учень.                      Мовонько рідна, співуча моя!

                                  Тобою гордиться вкраїнська земля,

                                  Мову цю ніжну знає й маля,

                                   Нею спілкуюсь завжди і я!                  

Вихователь.

        Нашу вишневу Україну не можна уявити без верби і калини, зелених гаїв, без вишитих рушників, без чарівної пісні, яка зачаровує кожну людину         

І зараз давайте  заспіваємо пісню Ірини Шабан «Україна  – це моя земля».

Незнайко

Я хлопчик невгадайко,

В школі звуть мене Незнайко,

Якщо відповідь не маю,

Кажуть діти: «Він не знає!»

Я в ліцей ваш завітав,

Щоб хтось мені про рідну розказав.

Хлопчик-українець:

 – Не сумуй, Незнайку, ти можеш залишитись з нами. Про чудову, рідну мову тобі можуть розказати наші учні з ліцею № 171 «Лідер». Разом з ними ти поринеш у світ чарівної казки і зрозумієш, чому наша Україна стала нам рідною домівкою, нашою Батьківщиною, а українська мова – найкращою.

Інсценізація казки «Рідна мова»

 Учениця 1 (слова автора).

           Багато літ назад, вже і ніхто не пам’ятає, в країні, де не затихали пісні, де панували людська щирість і любов, жила чарівна дівчина. В неї було дуже гарне ім’я – Українська мова. Була вона доброю, завжди приходила всім на допомогу. Стомлені працею люди, які зустрічались на її шляху, милувалися її дивовижною усмішкою, яка приносила у їх сумні душі надію і любов. Коли Бог розподіляв таланти між країнами, то дав їй не тільки прекрасну вроду, але й розумові здібності. Промовить добрі слова і наче діаманти розсипле поміж людей. Любила вона наш народ, розказувала про історичну давнину України, співала українські пісні, говорила, що Батьківщина у них одна.

Українська мова (дійова особа).

       «Ви зростаєте на чудесній землі, яка зветься Батьківщиною, тут ви вперше почули материнську мову, зробили перші кроки по рідній землі, промовили перше слово  – мати. Бережіть нашу Неньку-Україну, бо це найцінніший скарб, який ви отримали від предків».

Учень 2 (слова автора).

        Найкращими її друзями були маленькі пташки, лісові звірятка та різнокольорові метелики.  Для пташків вона завжди знаходила крихти хліба, а із звірятками бігала наввипередки по травах. А ще вона була дуже працьовитою: біля будиночка завжди красувалися доглянуті клумби, де так любили кружляти метелики. Довгими вечорами Українська мова вишивала рушники, співаючи:

Два кольори, мої два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори, мої два кольори,
Червоний – то любов, а чорний – то журба.

Учень 3. (слова автора).

       З нею наш народ розвивався. Але прийшло лихо, чужинці, які завжди заздрили Україні захотіли її захопити, а Українську мову знищити.

Чужинець (дійова особа).

– Дівчино, ми прийшли на твою землю, щоб забрати її в тебе і вигнати твій народ. Ми завоювали півсвіту, але ми не бачили такої країни, як твоя.

Українська мова (дійова особа).

 – Змилуйтесь над нами. Ми не можемо її покинути, це наша Батьківщина, це земля наших предків. Тут ми народились, тут ми споконвіку живемо,  і кожен день набираємось сили від рідної землі!

  Чужинець (дійова особа).

        Ми нічого слухати не хочемо. Нам потрібна ця держава! Про людей, які живуть тут, ходять легенди, мовляв, ніхто не може так боротись за свою країну, як вони. Ці люди з легкістю віддають життя за неї. Не маючи зброї, вони виборюють свободу словом і правдою.  За допомогою неї, ми станемо сильніші, могутні і багаті. 

Українська мова (дійова особа).

      –Ох! Чому поневолення чужих земель приносять вам таку велику радість. Чому ви руйнуєте, те що не будували? Чому відбираєте те, що вам не належить. Чому сієте сльози, там, де панує тихе щастя? Чому?

Учень 4 (Слова автора).

      Почалась війна і чужинці загарбали Україну, заборонили розмовляти рідною мовою. Український народ помандрував по світу, щоб врятувати мову. Але на чужині вони були зайвими, тому почали відрікались від рідної мови.

Учень 5 (Слова автора).

          Українська мова вирушила з частиною українців на чужину. В кожній країні просилася до будинків, але ніде її не чекали.

Українська мова (дійова особа) .

        «Тут живуть мої рідні, до них зайду, відпочину від важкого шляху, розпитаю про їхнє життя на чужині. Може вісточку їм прислали з далекої України».

 Учень 6 (Слова автора).

       Але так ніхто і не прийняв. Рідні діти розмовляли чужою мовою і пішла Українська мова чужим краєм. Аж раптом бачить чудовий біленький будиночок, а навкруги ростуть мальви та соняшники. Зраділа вона, подумала, що це тут українці живуть. Але раптом почула голос, що тут теж розмовляють іншою мовою:

Хлопчик.              

«Іди, дівчино, тісно тобі буде з нами».

Учениця 7 (Слова автора).

       По личку дівчини покотилась сльза. Каже Українська Мова:

        «Мене ніде не чекають? Чому? Де я відпочину з важкої дороги?».

Учениця 8 (Слова автора).

       А тим часом українці перемогли загарбників і дівчина повернулася до України. А як добре там було! Навкруги пахло медом, це бджілки кожного дня без відпочинку працюють! На полях гралось з вітром золоте колосся.

Пташки на деревах співали різні пісні. І дівчина сказала:

       «Душа моя, була оповита сумом, поки я була далеко від тебе, Україно моя! Нема ріднішої землі, ніж ти! Всюди так чудово, дихаєш на повні груди, набираєшся сили від природи».

Учень 9 (Слова автора).

      Заснула Українська мова, і сниться сон, що ангелики біля неї кружляють.

І тут вони стали перед дівчиною і всі гуртом сказали:

 (Ангелятко 1).

           «Наших людей знищували різними способами і вивозили за межі рідної землі на чужину, на вірну смерть. Але Україні ти дуже потрібна.Тому що ти прекрасна, чудова, найрідніша для них і недарма у світі тебе вважають однією з милозвучних мов. Твої слова прирівнюють до слів соловейка, від них хочеться людині піднестись до небес».

Учень 10 (Слова автора).

          Від цього часу український народ беріг свою мову, розмовляв нею,  І нікому не давав знущатись з неї. А дівчина надалі співає чарівних пісень і сіє навкруг свою щиру любов і доброту.

****

Незнайко.   Я все зрозумів! Наша мова одна із найдавніших у світі. Вона могутня, глибинна, співуча. Нам її передали наші діди і батьки, і ми повинні берегти цей найцінніший скарб.                                                                    ****

Учень.                  Велична, щедра і прекрасна мова!

                             Прозора, чиста як гірська вода,

                               То України диво барвінкове,

                               Багата мова й вічно молода!

                               Вона, як тиха пісня колискова,

                               Приходить в серце нам із ранніх літ!

                               То мова —  ніби пташка світанкова.

                               Що гордо лине у стрімкий політ!

                                               ****

Учениця.               Сьогодні я ще в школі вчусь:

                               Добром світитись завше буду.                              

                               Я слову рідному клянусь:

                               Його ніколи  не забуду.

Учень.                    Тож рідну мову вчи і прислухайся,

                                До того, як вона звучить!

                                І розмовляти, так старайся,

                              Щоб всім її хотілось вчить.

 

Підсумок    

         Які прекрасні слова були сказані учнями нашого ліцею! Як добре, що вони люблять рідну мову і гордяться тим, що вони є українцями. На кожній виховній годині на патріотичну тематику, я завжди наголошую, що вони наше майбутнє, цвіт Батьківщини, що вони мають зростати справжніми патріотами єдиної, соборної України. Цінність рідної мови передається батьками з покоління в покоління, тому справжнім дитячим обов’язком – спілкуватись рідною мовою, берегти її та цінувати, тому що стан рідної мови залежить від кожного з нас.

        Учні 3-Б з відповідальністю поставились до виховного заходу, використовуючи акторську майстерність та з виразністю декламували вірші. І очікуваний результат: багато яскравих емоцій і усвідомлення важливості рідної мови.

Screenshot_10Screenshot_11Screenshot_12

Ось так, проходив наш виховний захід!

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(5 оцінок. Рейтинг публікації: 4.6 з 5)
671

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 коментарів

  1. У Вашій роботі приваблює те, що поєднано як літературна композиція так і ігрова форма, яка дуже подобається учням початкової школи. Взагалі захід цікавий і змістовний, а найголовніше те , що діти задіяні і активно приймають в ньому участь. Дякую Вам!

  2. В виховному заході робиться акцент на багатостраждальне і тяжке минуле України, її незламний дух і найбільший скарб народу – українську мову. В доступній формі (для дітей – казка) розказується, чому слід берегти своє національне надбання – мову.

  3. Цікавий, пізнавальний виховний захід. Емоційно налаштований, мотивований початок заходу – це мовний аукціон. Велике виховне значення має інсценування казки: підготовка до заходу, робота над виразністю, дикцією вчить учнів організованості, умінню правильно говорити, виховує любов до рідної мови.