mail@urok-ua.com
Магазин UROK-UA.com

Виховний захід. Подорож Україною “Моя країна – Україна” для початкових класів.

Автор: вчитель початкових класів Скиба Тетяна Павлівна

Screenshot_12Мета даного заходу: розширити відомості учнів про нашу країну. Розвивати інтерес до історичного минулого нашого народу. Виховувати любов до Батьківщини, до рідного краю, повагу до людей хліборобської праці.


 

Подорож Україною «Твоя країна Україна»

Мета. Розширити відомості учнів про нашу країну. Розвивати інтерес до історичного минулого нашого народу. Виховувати любов до Батьківщини, до рідного краю, повагу до людей хліборобської праці.

Обладнання. Класна кімната прикрашена вишивками, рушниками, плакатами:

  1. Мій край чудовий – Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина.

Чарівна пісня солов’я.

  1. Край, де ми народились,

ростем, живемо,

Височинівкою ніжно

Із любов’ю звемо.

  1. «Життя твоє, дитино, починається від рідної хатини».

Макет передньої частини автобуса, іграшковий потяг та ін.;

Хід уроку

 І Організаційна частина.

Дитина.

Любі друзі!

Хоч маленькі,

Ми вже добре знаєм,

Що звемося українці

Й українських предків маєм.

Дитина.

Бо родитись українцем

Це велика честь і слава.

Рідний край свій полюбити

Найважніша з усіх справа.

Учитель.  Діти, відгадайте загадку.

Красивий, щедрий рідний край.

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься...(Україна).

Учитель.    Дорогі друзі! Сьогодні  ми здійснимо уявну подорож по Україні. Ми з вами знаходимось у нашому класі, в загальноосвітній школі І-ІІ ступенів села Височинівка. А Височинівка в Україні.

А яка ж вона наша країна? Треба самому подивитись тоді й зрозумієш. А як? По-всякому можна: найкраще, звичайно, пішки по країні пройти. Тоді все й побачиш. Можна на автомобілі, поїзді чи теплоході проїхатись. Теж непогано. Ну а якщо швидше хочеться, можна на літаку. Але в нашому краї немає залізниці, немає аеропорту. Тому, я думаю, ми будемо подорожувати автобусом, який СТОВ Фрунзе придбало для підвозу школярів.

Давайте зайдемо до нашого уявного автобуса, займемо свої місця і розпочнемо подорож. А екскурсоводом буду я – ваша вчителька Тетяна Павлівна.

Учениця.

Радуйся, земле, свято в нас, свято!

Подорожуватимуть понад Деркулом

Хлопці й дівчата.

Земле марківська, рідний наш краю,

Кращого в світі мабуть немає.

З рідного краю

Ми подорож свою починаєм.

Учень.

Край, де ми народились.

Де ростем, живемо.

Височинівкою ніжно

Із любов’ю звемо.

Екскурсовод. Ось ми проїжджаємо вулицями рідного села. Центральною є вулиця Шкільна. На ній розташована наша школа, три крамниці, пошта, правління СТОВ Фрунзе, ФАП, дитячий садочок «Сонечко»,  їдальня. А також є вулиці  Миру, Перемоги та провулок Шевченка.

Учень.

На землі великій

Є одне село:

Гарне, неповторне.

Красне, як калина.

І живуть тут люди

Добрі, працьовиті.

Учениця.

По традиції від роду

Хлібороби вирушають в путь.

І за кожну золоту зернину

На роздолах неозорих нив

Бій ведуть у рідній Височинівці

Капітани хлібних кораблів.

Екскурсовод. Під час збирання врожаю борознять поля сучасні комбайни «Славути», Ньюхоленд. За їх кермом досвідчені комбайнери: Шпак В.О., Підопригора В.П., Клименко В.М,  Тарасенко М. І., Скиба В. Т., Вороновський С.О..

Імена цих комбайнерів неодноразово очолювали   районну Дошку пошани. А Скиба В.Т. та Клименко В.М. займали перші місця і в області. Скиба В.Т. нагороджений орденом «Трудової слави» та медаллю «За заслуги перед Луганщиною III ступеня».

Екскурсовод. Позаду залишається село таке рідне нам всім, про яке випускниця нашої шкоди Зінченко Тетяна склала вірш «Село моє, для мене ти єдине» (Вчитель читає вірш)

Село моє, для мене ти єдине

Красою квітів, балок і полів

І тим яскравим, ніжним пишним цвітом

Що ним вітають навесні садки.

Єдине ти – дитинством безтурботним

І мріями дитячими,

І ніжністю, і розумінням вчителів

Що нам були мов другії батьки.

Село моє, для мене ти єдине

Тими біленькими хатинками

І товариським вірним сміхом

Що піднімав вмить настрій нам усім,

Єдине ти порадами від тата

І стежкою повз мамине вікно

Коханням першим, радістю і щастям

І нашим прагненням робити всім добро.

Екскурсовод. По обидва боки від дороги розкинулись безмежні поля. На деяких з них зеленіє озима пшениця.

Марківщина – золота чарівна сторона. Земля рястом уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди. Щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

Учениця.

Люблю тебе, моя Вітчизно мила.

Твої поля і небо голубе,

Бо ти дала мені малому крила.

Та як же не любить мені тебе!

Екскурсовод. Ось видніються будівлі Марківки. Марківка почала своє існування дуже давно. Більше 300 років.

А починалося все так. Кріпачка Кулина виросла працьовитою, дужою і вродливою. Робота так і кипіла в її руках. Та задумала пані видати її заміж. Не схотіла Кулина йти заміж за нелюба, вдачі була крутої, рішучої. І пішла вона на світанні куди очі дивляться.

Не день, не два йшла Кулина. Стомились ноги, захотілося пити. Ноги самі привели її до невеличкої річки. Напившись чистої води, вона сіла відпочити.

Наближався вечір, але Кулина все сиділа – несила була їй підвестися. В ті далекі часи пролягав через нашу місцевість Чумацький шлях. Ось і їхав ним волами в Крим чи з Криму чумак Марко. Та чи поламалась вісь у колесі. Чи сподобались наші кучеряві верби, зупинився тут Марко на ночівлю. Тут і зустрівся він з Кулиною на березі Деркула. Так вже сталося, що чумак далі не поїхав. Стали вони дружно жити. Росло і поселення. Невдовзі у чумака Марка вже росло троє синів. Так щиро кохала свого чоловіка дружина, що усім своїм синам дала ім’я Марко: Марко-добрий, Марко-розумний, Марковеселий. З того часу поселення стали звати Марківкою.

Марківка – селище міського типу. Розташовано у верхів’ях річки Деркула. Воно належить до найстаріших поселень Слобідської України. У 1923 році Марківка стає райцентром.

Найбільшим підприємством є Марківський сироробний завод, і славиться Марківка своїми сирами не тільки на Україні, а й далеко за її межами.

Учениця.

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина.

Степом котиться

Диво-луна.

Це моя Марківщина,

Це моя Батьківщина

Що, як тато і мама одна.

Учень.

Пролягають дороги

У зелені діброви.

Що ростуть на початку села.

Річка Деркула тут протікає

Марківщину вмиває

Щоб була наймиліша вона.

Екскурсовод. Далі наша дорога пролягає до столиці нашлї держави. До міста Києва. А щоб швидше плинув час у дорозі ми з вами проведемо невеличку розминку «Твоя країна – Україна».

Наша країна називається…….

Столиця України – місто……

Найбільша річка -…………

Моря України-……

Гори України -…………….

Екскурсовод. А дорога до Києва далека. За кермом у потязі машиніст. А в вагонах працюють провідники. Ось провідник нашого потяга пропонує нам відпочити і поласувати традиційним чаєм. ( Провідник розносить чай)

Екскурсовод. Перед нами розкинулось місто.

Учень.

Воно відоме в світі.

Каштани в ньому квітнуть.

Будинки тут високі.

Дніпро тече широкий.

Ворота золотії

Стоять мов чародії.

Учениця.

Віддавна це столиця,

Столиця-білолиця.

Ну, хто з вас з догадається,

Як місто називається?..

Учениця.

У нашім ріднім краї

Над красенем Дніпром.

Київ розцвітає

На щастя і добро.

Екскурсовод. Головна частина міста стояла на горі. Навколо міста з трьох боків підступав ліс. Із четвертого боку був високий берег Дніпра. Ліс опускався по схилах глибокого і довгого яру, який перехрещувався з другим яром і тому називався «Хрещатим». Від його назви пішла назва центральної вулиці Хрещатик.

І сьогодні Київ зачаровує людей красою золотоверхих храмів, архітектурою мостів, будинків. Найкрасивіша вулиця Києва – Хрещатик. Широкий, просторий з зеленими алеями каштанів.

Учень.

Ми – українці – велика родина.

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квіти в садочках, червона калина.

Рідна земля для нас всіх Україна.

Робота з підручником с.94

Читання статті «Україна – незалежна держава» (читає підготовлений учень)

– Про що йдеться у статті?

– Що означає слово держава?

–  Коли святкують День незалежності?

IV. Підсумок уроку.

Екскурсовод. Ось і закінчилась наша подорож. Ми подорожували від рідного села до столиці нашої країни. І повертаємось знову до рідної домівки. І мені б хотілось прочитати такі рядочки:

Може, десь земля є краща й вища,

А над нею небо золоте.

Та мені найкраща та, де вишня,

Та, де вишня мамина цвіте.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок. Рейтинг публікації: 0 з 5)
430

Магазин UROK-UA.com

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 коментарів

  1. «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер повіє, туди воно й котиться. Людина має пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, рідну мову, культуру.
    Захоплюючий виховний захід провела Тетяна Павлівна. Мандрівка від порогу школи, від рідного села до районного центру через поля і степи до столиці України. Впевнена, що учням було дуже цікаво й захоплююче у цій віртуальній мандрівці. Спасибі, колего, за продумано підібраний матеріал та цікаву публікацію.

  2. Мені сподобалася подорож рідним селом, де діти дізналися багато цікавого про свій край та людей. Протягом усієї виховної години спостерігається звязок із минулим і теперішнім рідного краю.На місці вчительки я б добавила у обладнання презентацію або фотоматеріали.

  3. Знання свого історичного коріння є основою та необхідною умовою патріотичного виховання, усвідомлення своєї ролі в суспільному житті. Розвитку інтересу до історичного минулого нашого народу і служить даний виховний захід, що дає можливість дітям побачити своє село по – новому, прослідкувати за його розвитком впродовж тривалого періоду. Без сумніву цікава та необхідна робота, спасибі автору.

  4. Матеріал пізнавальний, цікавий, повчальний. Тетяна Павлівна знайомить дітей з історичним минулим нашого народу, виховує любов до Батьківщини. Читала з задоволенням. Спасибі.

  5. Цікаво пройшла подорож Україною! Вона дала можливість розширити знання учнів про Україну, своє село – свою маленьку Батьківщину, адже іноді ми можемо багато знати відомостей про інші країни, світ загалом, а не знаємо інформації про той край, де проживаємо. Спасибі велике екскурсоводу за те, що використовує місцевий матеріал випускниці даної шкоди Зінченко Тетяни, яка склала вірш «Село моє, для мене ти єдине», за любов до Батьківщини, до рідного краю, повагу до людей хліборобської праці. Творчого Вам натхнення. З повагою.