“Я – Особистість”. Виховна система школи

Автор: Заступник з ВР. Учитель української мови Дем’яненко Любов Пилипівна

Даний матеріал – опис досвіду роботи заступника директора з виховної роботи щодо створення й реалізації виховної системи шкільного колективу.

---

Виховання найкращих моральних заповідей для того, щоб із дитини виробилася людина в найкращому значенні слова, найкраще фізично й інтелектуально пристосована до умов життя. Софія Русова

Коли батьки приводять свою дитину до школи, на що вони сподіваються? Насамперед, щоб школа бачила в їхній дитині особистість і зробила все для її розвитку.Запорукою цього є дієва виховна система.

Нарешті ми знову повертаємося до того, від чого колись відхрещувались: сучасна школа не може бути виключно осередком навчання. Для цього в самому суспільстві надто слабкими є механізми виховання через традицію, норму, закон і наслідування зразків. Звідси – усім фахівцям, дотичним до проблеми виховання підростаючого покоління, слід глибше усвідомити, що школа є і в найближчому майбутньому залишатиметься найважливішим інститутом виховання , розвитку та соціалізації. Знанням необхідне ціннісне обрамлення, а розвитку – етична рамка. Усе, що відбувається з дитиною на уроці й поза ним, має бути пронизано ціннісним ставленням і виводити її на вибір, позицію і вчинок.Саме на те, як це слід робити в системі й професійно, націлюють Основні орієнтири виховання учнів 1-11 кл. у загальноосвітніх навчальних закладах,затверджені наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 р. №1243. Однак у сучасній виховній практиці домінує погляд на виховання як на процес подолання негативних тенденцій у розвитку особистості та засіб перевиховання, а не розвитку позитивних властивостей і якостей дитини. А насравді це підхід укоріненого ставлення до учня як об’єкта виховання та ігнорування його ролі як суб’єкта діяльності. Окрім того, у дитячому й підлітковому середовищі проявляється ряд негативнтх явищ, таких, як ціннісна дезорієнтація, дефіцит духовно-моральних ідеалів, знецінення досягнень попередніх поколінь, відчудження молоді від суспільно корисної праці. На фоні зазначених тенденцій у системі освіти продовжують загострюватися такі проблеми виховання:

– зниження виховної та соціалізуючої функції освіти на тлі поширення ставлення до освіти як « освітньої послуги»;

• нечіткість визначення мети, постановка нереальних цілей, надлишкова зосередженість на організації дії на шкоду реалізації ціннісного змісту виховання;
• прагнення до кількісної фіксації і статистичного оформлення резуьтатів на шкоду їх якісному аналізу;

– спотворення методик виховання, деградація форм виховної діяльності: КТС без колективного планування та аналізу, соціальні проекти без самостійної ініціативи дітей, учнівське самоврядування без передачі учням сфери відповідальності для її освоєння тощо;

– переважання заходів, що проводяться дорослими для дітей, над справами, спільно організованими дорослими та дітьми;

– дефіцит форм, методів, технологій з формування культури вибору світоглядних, моральних, політичних ідеалів, формування потенціалу громадянської дії у підлітків та молоді;

– неузгодженість дій різних суб’єктів виховання ( освітніх інститутів, сім’ї, дитячих та молодіжних об’єднань, ЗМІ, органів влади та громадських організацій);

– незрілість дитячо-дорослих спільнот в освітніх установах;

– низький рівень розвитку інфраструктури виховного процесу, дефіцит ресурсного забеспечення .

Необхідність вирішення зазначених вище проблем вимагає консолідації зусиль усіх здорових сил суспільства, оновлення змісту і форм виховної діяльності, переходу до відкритих демократичних моделей і гуманістичних систем виховання.

На превеликий жаль, досі спостерігаються стандартизація виховного процесу, підміна системної виховної діяльності аморфним набором виховних заходів, переважання в педагогічній практиці повчального виховання (монолог із боку педагога, невміння адаптуватися до рівня інтересів учнів, низька культура спілкування і взаємовідносин учнів і педагогів).

З цього приводу відомий психолог Г. Костюк зазначив, що «…до невдач призводить те виховання, що зводиться до сукупності «заходів»,ігнорує внутрішні потреби, думки, почуття і прагнення вихованців, через які воно тільки й може здійснити свої цілі».

Спостереження за виховною діяльністю школи засвідчує: в сучасному масовому вихованні змін майже не відбувається. Виховання, як і раніше, здійснюється за напрямами, кожен з яких має свій окремий зміст ( правове, екологічне тощо), реалізується у формі виховних заходів, які носять в основному розвивальний характер, тільки називається все це по-іншому: не напрям, а програма чи виховний проект, не захід, а шоу, презентація тощо. У такому розважальному вихованні немає місця життєвим потребам дітей, з якими вони залишаються наодинці.

Відчуження виховання від дитини проявляється в порушенні прав дитини в школі, у недостатній увазі й повазі індивідуальності дитини, у авторитарному стилі керівництва, невмінні педагогів надати допомогу дитині у вирішенні проблем життєвого та професійного самовизначення, пошуку та осягнення смислу власного саморозвитку та розвитку своєї індивідуальності. Вихователі, які звикли дивитися на дитину як на об’єкт педагогічного впливу, не довіряють їм, мають сумніви в їхніх здібностях самостійно й відповідально вирішувати свої життєві проблеми. Недовіра породжує неповагу до дитини, спокусу впливати на неї авторитарними методами, зробити її не стільки активною, самостійною, скільки слухняною й покірною. Педагоги, які найбільше цінують у дітях слухняність і покірність, придушують найменший прояв активності та самостійності, зазвичай не розуміють, якої великої шкоди вони завдають. Діти, які привчені лише спостерігати й слухати, стають соціально пасивними, безпорадними перед викликами сьогодення. Для багатьох педагогів пріорітетом, самоціллю залишається засвоєння учнем навчального предмету, а не успішність його подальшої життєдіяльності.Значна частина педагогів не вміє узгоджувати інтереси класу та індивідуальні інтереси учнів. Тому значна кількість учнів почувається самотніми, відчувають душевний дискомфорт унаслідок відсутності відвертих, довірливих взаємин з однолітками, невизначеності соціальної позиції в класному колективі, не сформованості ціннісних орієнтацій у сфері спілкування.

Оновлення змісту виховання повинно забезпечити досягнення виховних результатів, які б відповідали сучасним соціальним очікуванням. Це означає, що виховна система сучасної школи має бути спрямована на становлення життєвокомпетентної, життєстійкої, життєздатної людини. Отже, найважливішою складовою виховного процесу постає ресурсна забезпеченість дитини щодо свідомої побудови власного життя згідно з теорією та практикою життєтворчості.

Показниками критеріального забезпечення ефективності виховного процесу можуть виступати:

• здатність вихованця до свідомого визначення напрямів свого розвитку;
• міра відповідального ставлення особистості до життя, її здатність до самоорганізації власного розвитку;
• уміння будувати своє життя за власним проектом;
• набуття необхідного соціального досвіду, навичок внутрігрупового життя, оволодіння засобами спілкування;
• уміння визначати оптимальні шляхи фізичного, соціального, духовно-морального, інтелектуального та особистісного розвитку;
• набуття навичок саморегулювання почуттів, спроможність долати труднощі, уміння вирішувати повсякденні проблеми, здатність оптимістично сприймати життя.

Варто наголосити, що домінантою у виховній діяльності з учнями має стати сприяння набуттю останніми навичок соціальної компетентності, які дозволять дитині адекватно виконувати норми й правила, прийняті в суспільстві, ефектно вирішувати проблеми повсякденного життя. Тому в процесі виховання важливо зробити акцент на опануванні такими навичками, як:

• емоційно-вольові: самоконтролю, гартування волі, керування стресами, мотивації успіху;
• інтелектуальні: самоусвідомлення та самооцінки, аналізу проблем та прийняття правильних рішень, критичного й творчого мислення, усвідомлення життєвих цінностей, визначення життєвої мети та планування майбутнього, самовдосконалення;
• соціальні: упевниної та відповідальної поведінки, ефективного спілкування, протистояння негативному впливу оточення, розв’язання конфліктів, лідерства.

У зв’язку з цим надзвичайно зростає важливість технологічної інструментовки виховної діяльності, ефективним прикладом якої є створення у школі дієвої виховної системи, яка поширюється на цілісний навчально-виховний процес, інтегруючи виховання, навчання та розвиток дітей. Ця система дозволяє:

• удосконалювати самопізнання учня: дитині корисно знати, які ситуації для неї є найвідповідальнішими, здатними забезпечити їй сомореалізацію й успіх,а яких, навпаки, необхідно уникати;
• надавати учневі допомогу у такому життєвому й професійному самовизначенні, яке б відповідало індивідуальним рисам його особистості;
• сприяти задоволенню потреб учня, що випливають з ідивідуальних рис його особистості;
• створити умови, які б полегшували розкриття творчих можливостей учнів і сприяли б їх розвитку;
• відмовитися від примушування учня до дій, що не відповідають його індивідуальності;
• надавати учневі можливість обирати спосіб життєдіяльності, найбільш адекватний для нього з огляду його індивідуальних рис;
• заохочувати учнів до самооцінки, внаслідок якої вони краще пізнають себе, свої можливості та сфери, які потрібно розвивати;
• створити ситуацію успіху учнів у діяльності;
• організувати рефлексивну діяльність учнів;
• управляти процесом самоосвіти та самовиховання учнів;
• відчути себе єдиною командою, яка працює на єдиний, але особистісно значущий для кожного результат.

Відтак стрижневими ідеями виховної системи школи постають культуротворення, виховання компетентної особистості, здатної до критичного мислення, самовиховання, творчого застосування набутих знань і досвіду з метою особистісного зростання й суспільного поступу.

Основу реалізації виховання може скласти система пріорітетних, актуальних проблем, що можуть послужити приводом до проектної діяльності в галузі виховання:

• сприяння реалізації ініціативи « Школа майбутнього»;
• розвиток мережі виховних систем шкіл сприяння здоров’ю та шкіл життєвої компетентності;
• оновлення змісту й методики виховання;
• становлення й розвиток системи превентивного виховання у школі;
• створення нових моделей управління розвитком виховання;
• створення й розбудова виховного простору;

– формування іноваційного педагогічного мислення усіх учасників організації виховання. Виходячи з цього, найбільш загальним критерієм оцінки якості виховання слід вважати динаміку особистісного зростання школярів:

• динаміку засвоєння ними основних соціальних норм;
• динаміку розвитку їхнього позитивного ставлення до базових суспільних цінностей (Людина, Сім’я, Батьківщина, Земля, Світ, Знання, Праця, Культура);
• динаміку накопичення особистістю досвіду самостійного здійснення соціально значущої дії.

Вивчивши й проаналізувавши сучасні теоретично-наукові джерела, систематизувавши власний досвід, розуміємо, що сьогодні конче потрібно його вдосконалити й описати.

Основи виховної системи «Я – Особистість», що в принципі функціонує в нашій школі й, безумово, потребує розвитку й вдосконалення, визначилися під час багаторічної роботи педколективу над виховною проблемою «Вдосконалення форм і шляхів роботи учнівського самоврядування – пріорітетний напрямок громадянського становлення особистості» Сьогодні ця система буде успішно працювати при умові, якщо всі учасники навчально-виховного процесу будуть розуміти й перейматися проблемами сучасного учня.

 ЗМІСТ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ                                                                

Мета й завдання виховної системи                  

Метою виховної системи «Я – Особистість» є випускник школи, здатний до соціально активного життя й реалізації себе в майбутньому. Тому перед педагогічним колективом школи постають такі завдання:

1. Організація життєдіяльності учнівського, педагогічного та батьківського колективів з позиції здорового способу життя на засадах розуміння єдності людини й природи, залежності здоров’я людини від стану довкілля.
2. Створення умов для самореалізації особистості учня у межах учнівського самоврядування.
3. Створення умов для формування взаємодовіри та взаєморозвитку між всіма суб’єктами навчально-виховного процесу – вчителями, учнями, батьками, місцевою громадою – на засадах норм міжособистісної та міжкультурної взаємодії та толерантності.
4. Створення умов для формування правової культури особистості, основ громадянськості. 5. Створення умов для розвитку духовного потенціалу особистості на засадах особистісно-орієнтованої педагогіки.

Принципи діяльності виховної системи

1. Визнання цінності дитини як особистості, її прав на свободу, щастя, захист і охорону життя, здоров’я.
2. Створення умов для розвитку творчого потенціалу дитини, надання їй допомоги у життєвому самовизначенні, повноцінній самореалізації.
3. Визначення змісту, методів та форм педагогічного впливу на особистість відповідно її віку, родинного становища, своєрідості характеру, індивідуальних особливостей сприйняття соціального оточення.
4. Реалізація принципів демократизму, рівності, партнерства у суспільно-суб’єктних відносинах батьківської, учнівської, вчительської та сільської громад.

Синтез цих принципів дає змогу забезпечувати цілісний підхід до різноманітних методів, форм та видів пізнавальної й розвивальної діяльності, що, в свою чергу, дає можливість сформувати в школярів мислення, яке зорієнтоване на стале майбутнє та відповідні смисложиттєві цінності й пріорітети.                                   Безумовно, обов’язковими у виконанні поставлених завдань є системність, доступність, зв’язок із життям й оптимальність у виборі форм та методів педагогічного впливу.

СТРУКТУРА ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ

Схематично структуру виховної системи школи «Я – Особистість» сьогодні можна зобразити так (див. схему. Додаток 1). Із неї видно, що ценральним структурним елементом виховної системи є учень. Саме він є, з одного боку, об’єктом виховного впливу, з іншого – суб’єктом і безпосереднім учасником діяльності виховної системи.

ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ

Методичне об’єднання класних керівників

Виховні функції у школі виконують усі ланки навчально-виховного процесу, їх взаємодія дає змогу створити єдине виховне середовище, яке спрямоване на «Формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал (Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів). Ключова роль у цьому належить класному керівнику. Всі класні керівники 1-11кл. об’єднані у методичне об’єднання. Класний керівник має бути яскравою, інтелігентною, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань; прагнути до втілення людського ідеалу, до постійного вдосконалення, духовного зростання. Тому становлення такої особистості має забезпечити внутрішкільна методична служба як складова частина всієї методичної роботи в школі. Діяльність МО в нашій школі спрямована на оволодіння класними керівниками педагогічною культурою, яка передбачає знання теорії й методики виховання школярів, уміння аналізувати, прогнозувати й проектувати виховний процес та його результати, на підвищення професійного рівня педагогів та їх майстерності. Окрім того, МО здійснює річне планування виховної роботи в школі й класних колективах, координує зайнятість учнів у позаурочний час, а також узгоджує дії школи, батьків та громадськості.

Засідання МО відбувається згідно з планом роботи. Форми й методи проведення їх різноманітні: ділова гра, круглі столи, творчі звіти, відкриті виховні години тощо.

На базі МО працює постійний семінар для класних керівників «Класний керівник у системі виховання». Питання, винесені на обговорення, – результат діагностичних досліджень, проведених у кінці минулого навчального року (анкета «Сучасний класний керівник»).

РАДА ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛОЧИННОСТІ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

Рада профілактики злочинності та попередження правопорушень серед неповнолітніх здійснює правопросвітницьку та превентивну роботу серед учнів, батьків та населення. Її основними завданнями є :

• облік учнів, схильних до порушень дисципліни й порядку, до агресії, нетоталітарної поведінки в школі, поза школою, у спілкуванні з оточенням;
• розробка та здійснення різних форм діяльності, спрямованих на профілактику й попередження дитячої злочинності, особливо на учнів, що перебувають на внутрішкільному обліку та обліку в службі сім’ї й молоді;
• поширення та пропаганда правових знань серед неповнолітніх, їх батьків та громадськості;
• створення в школі атмосфери неприпустимості будь-яких проявів антигромадської, протиправно поведінки.

Координацію та контроль за функціюванням Ради здійснює безпосередньо заступник директора з виховної роботи та адміністрація школи.

БАТЬКІВСЬКИЙ ВСЕОБУЧ. БАТЬКІВСЬКИЙ КОМІТЕТ ШКОЛИ

Одним із завдань виховної системи школи є створення умов для формування взаєморозвитку й взаєморозуміння між всіма суб’єктами : учні – вчителі – батьки – громада – у виховному процесі. Тому метою батьківського педагогічного всеобучу постає необхідність дати батькам основи педагогічних знань для успішного виховання дітей, допомогти їм стати носіями й пропагандистами педагогічної культури.

Зміст роботи школи з батьківською громадськістю включає такі основні блоки:

• вивчення соціального статусу батьків і сімей , складання соціального паспорту класу й школи;
• підвищення рівня психолого-педагогічних знань батьків (батьківський педагогічний всеобуч, індивідуальні педагогічні консультації тощо);
• залучення батьків до створення кращих умов навчально-виховного процесу (спільні творчі справи, допомога в створенні й зміцненні матеріально-технічної бази класів і школи, спільні з учнями батьківські збори тощо) ;
• участь батьків в управлінні школою (участь у засіданні батьківських комітетів класів і школи, батьківської ради, батьківських зборах).

Традиційно кожні батьківські збори класні керівники починають з батьківського навчання за попередньо визначеною темою, із залученням спеціалістів. Теми кожен класний керівник підбирає й готує самостійно, враховуючи особливості й потреби класу, відповідно до рекомендацій МО класних керівників та згідно з річним планом виховної роботи. Також класні керівники постійно отримують в допомогу в роботі з батьками роздруковані проспекти та різні методичні матеріали.

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА СЛУЖБИ ЯК СУБ’ЄКТИ ВИХОВАННЯ

Без тісного зв’язку з громадськими організаціями Гутянської селищної ради та установами й службами Богодухівської райдержадміністрації, які мають безпосереднє відношення до виховання підростаючого покоління , результативність виховної системи буде низькою. Тому адміністрація Гутянської ЗОШ уподовж багатьох років має тісні зв’язки з виконкомом Гутянської селищної ради, Гутянською амбулаторією сімейної медицини, Гутянським будинком культури, Гутянською та Первухінською бібліотеками. Значною є й співпраця з відділами сім’ї й молоді, кримінальної міліції в справах дітей , відділом освіти Богодухівської райдержадміністрації, Центром дитячої та юнацької творчості, Центром зайнятості, Богодухівською музикальною школою. З більшістю цих установ складені плани спільних дій, які успішно впливають на результативність діючої виховної системи.

ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ЗАВДАНЬ

Організаційно-змістовим компонентом виховної системи повинен бути чіткий механізм організації виховної роботи, інтеграції виховного та навчального процесів та контроль за виховним процесом з боку адміністрації.

Реалізація завдань здійснюється за визначеними у річному плані формами виховної діяльності, кожна з яких чітко окреслена з позицій свого пріорітету в той чи інший період навчального року. Пріорітетним методом виховного впливу в новому 2016/2017 н. р. повинен стати метод проектів як засіб створення творчої, дієвої, розвивальної амосфери для всебічного розвитку особистості учня в школі. Для втілення цього методу в життя школи у попередні роки проведена велика підготовча робота. Переважна більшість класних керівників мала змогу переконатися в тому, що проект дає можливість активізувати діяльність кожного учня і підвищити його самооцінку, розуміння кожним учнем того, що від нього залежить рейтинг класу в критеріях оцінки життєдіяльності (див. Додаток 2).

КОНТРОЛЬ ЗА ФУНКЦІЮВАННЯМ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ

Контроль за виконанням річного плану виховної роботи, а відповідно й виховної системи школи здійснюється згідно з циклограмою внутрішкільного контролю за організацією виховної роботи, яка складається відповідно до річних планів школи, класних керівників, результати якого знаходять відображення у наказах по школі, аналітичних довідках, інших робочих документах (див. Додаток 3).

Отже, досягти очікуваних результатів у вихованні можливо лише при дієвій виховній системі. І вона створюється, формується й розвивається зусиллями всіх учасників навчально-виховного процесу та направлена на становлення особистості учня школи.

Додаток 1

Схема. Виховна система Гутянської загальноосвітньої школи I-III ст.

Критерії оцінювання та порядок розрахунку рейтингу класів «Від участі до перемоги»

Критерії оцінювання		Бали
Навчальні досягнення
Рейтинг класів за рівнем навчальних досягнень
Наявність відмінників у класі		+5 балів за кожного відмінника -5 балів за «початковий» рівень
Відвідування		1 місце – 5 балів 2місце – 4 бали 3 місце – 2 бали 4 місце і т.д. – 1 бал
Середній бал навчання		1 місце – 5 балів 2місце – 4 бали 3 місце – 2 бали 4 місце і т.д. – 1 бал
Участь у олімпіадах		Районні: 1 місце – 10 балів 2місце – 9 балів 3 місце – 8 балів Участь – 5 балів Обласні : 1 місце – 20 балів 2місце – 18 балів 3 місце – 15 балів Участь – 10 балів
Участь у МАН		Районні: Участь – 20 балів Обласні : 1 місце – 20 балів 2місце – 18 балів 3 місце – 15 балів Участь – 10 балів
Участь у конкурсах у межах навчальних програм		1 місце – 8 балів 2місце – 6 балів 3 місце – 4 бали участь – 2 бали + 2 бали за кожного учасника районних конкурсах +4 бали за перемогу в районних конкурсах (4 бали- І місце; 3 бали – ІІ місце; 2 бали –ІІІ місце.)
Участь класу у загальношкільних заходах
Відкритий виховний захід з ініціативи класу		Районний -15 балів Шкільний – 10 балів Класний- 5 балів
Участь у діяльності учнівського самоврядування		5- 10 балів
Охоплення гуртками		1 бал за кожного учасника
Конкурси, виставки, змагання			1 місце – 8 балів 2місце – 6 балів 3 місце – 4 бали участь – 2 бали участь районних етапах: +2 бали за кожного учасника +4 бали за перемогу (4 бали – І місце; 3 бали ІІ місце; 2 бали – ІІІ місце)
Акції			2 бали за кожного учасника
Зустрічі з ветеранами, випускниками, шановними й знаменитими людьми і т. д.			5- 10 балів
Участь у спортивних змаганнях
Шкільні спортивні змагання	Перемога – 5 балів Нічія – 3 бал Участь – 1 бал
Районні спортивні змагання	По 2 бали за кожного учасника (за перемогу) По 2 бали – за нічію По 1 балу– за участь
Участь у позакласних та позашкільних заходах
Екскурсії	По Україні – 7 балів По області – 5 балів По району – 3 бали По селищу – 1 бал
Відвідування: театру; виставки, музею кінотеатру;	5 балів 3 бали
Робота прес-служби та редколегії класу: участь у випуску загальношкільної газети; випуск класної газети;	5 балів   1 – 5 балів
Чорні мітки (порушення «Морального кодексу учня Гутянської ЗОШ»)
спізнення на урок; невідвідування школи без поважних причин; порушення вимог до шкільної форми; недотримання вимог до зовнішнього виду учня; вживання нецензурних слів; тютюнопаління на території школи; приниження гідності учасників навчально-виховного процесу; користування мобільним телефоном під час навчально-виховного процесу	Мінус 0,5 за учня Мінус 1 за учня   Мінус 1 за учня   Мінус 1 за учня   Мінус 2 за порушення   Мінус 1 за порушення   Мінус 3 за порушення     Мінус 0,5 за порушення

Додаток 3

Контрольно-аналітична діяльність з виховної роботи

Презентація

Завантажити презентацію на диск