Батьківські збори для 8 класу на тему “Щоб дитина навчалась”

Автор: вчитель зарубіжної літератури Петровська Ірина Олександрівна

Тема: Щоб дитина навчалася

Мета: підвищення педагогічної культури батьків з питання допомоги дитині в навчанні; інформування батьків про причини зниження успішності та пізнавального інтересу школярів; визначення рівня уваги, яку батьки приділяють своїй дитині; виробити спільні шляхи підходу до вирішення «складних ситуацій».

Хід зборів:

І. Організаційний момент

Чому б ти не навчався, ти навчаєшся для себе.

/ Гай Петроній Арбітр, давньоримський поет /

ІІ. Вступне слово вчителя

В наш час дітям доводиться засвоювати багато інформації. Це відбувається щодня і накопичується, немов снігова куля. Кожному з нас відомий вислів «Навчання – світло». Хотілося б додати, що навчання – це ще і благо, що робить людину мудрішою, добрішою, багатшою і духовно і матеріально. Однак я погоджусь з В.О.Сухомлинським, який стверджував, що «через те, що навчання в нашому суспільстві стало не лише загальнодоступним, а ще й обов’язковим, в очах багатьох молодих людей воно перестало бути благом». Більш того, для багатьох дітей воно не лише обтяжливе, але є покаранням, а виконання домашнього завдання – каторгою.

До того ж не слід забувати і про психологічні особливості підліткового віку. Психологи визначають, що основним видом діяльності для малюка є гра, для школяра – навчання, а для підлітка – спілкування. Восьмикласники, більшою мірою, приходять до школи саме за спілкуванням, а не для отримання нових знань.

Як зробити так, аби навчання стало бажаним і привабливим, як допомогти дитині в навчанні, націлити її на отримання знань?

Є категорія батьків, які легковажно ставляться до того, як їхня дитина виконує домашні завдання. Зазвичай контроль з боку батьків за виконанням домашнього завдання закінчується разом з навчанням в початковій школі. Доводиться часто чути подібні висловлювання: «Навіщо його перевіряти? Дорослий вже, нехай сам і думає», «Зараз інша програма, я нічого в цьому не розумію». Добре, коли дитина сама справляється, а якщо ні?

Психологи вже давно довели, що відповідальний підхід дітей до виконання домашнього завдання сприяє не лише навчанню, але й розвитку навичок, без яких не обійтися не тільки у школі, а й у житті: організованість, готовність до вирішення проблем, увага, пам’ять, вміння сформулювати задачу, наполегливість і дисциплінованість.

Скільки б не було дитині років, вона потребує батьківської допомоги. Але, як же бути тим батькам, що працюють, що завжди зайняті справами? Сама нехитра відмовка про власне незнання матеріалу не привід усуватися від допомоги своїй дитині, особливо, якщо це старшокласник. Зовсім не обов’язково володіти теорією матеріалу, що вивчає ваша дитина, ви не повинні розв’язувати за неї задачі і виконувати вправи. Головне, що ви можете зробити для своєї дитини – підтримати морально, створити необхідні умови. Одним словом, не самоусувайтеся в процесі виховання і навчання своєї дитини.

Виконання школярами домашніх завдань – обов’язкова частина навчання. Безумовний обов’язок батьків полягає у тому, щоб налагодити процес приготування домашніх завдань. Дитина має відчувати відповідальність за те, що робить, тому що воно є запорукою успіху в навчанні і житті.

Виховання почуття відповідальності невіддільне від вміння доводити розпочату справу до кінця.

Важливим є ще один момент. «Перш за все, в учневі потрібно бачити людину, а не сховище знань, які необхідно засвоювати, засвоювати і засвоювати. Знання лише тоді стають благом, коли вони народжуються зі злиття внутрішніх духовних сил людини і світу, який пізнається… Місія вихователя полягає в тому, щоб відкрити дітям незрозуміле, пробудити прагнення пізнати», – гадаю, що ці слова В.О.Сухомлинського повинні бути адресовані не лише вчителям, але й батькам.

Тому, якщо ваша дитина не справляється зі шкільною програмою і не виконує домашніх завдань, не вішайте одразу на неї ярлик ледаря і не панікуйте: «Я не знаю, що мені з нею робити». Для початку спробуйте розібратися в причинах, які призвели до даної ситуації.

Причини можуть бути наступні:

1. Об’єктивні труднощі, нерозуміння конкретної теми. Може бути й таке, що вони витікають з відносин педагога та дитини: діти неохоче займаються предметом (навіть якщо він їх цікавить) тому, що не симпатизують викладачу. В найчастіших випадках увага дитини відвернута на сторонні речі, звідси – неуважність при отриманні нових знань та неможливість відтворити їх.
2. Бажання привернути до себе увагу дорослих. В родинах, де батьки в побутовому поспіху недодають дітям елементарного людського тепла, це єдиний спосіб привернути до себе увагу.
3. Розпещеність: надмірна опіка може призвести до диктату зі сторони дитини.
4. Страх невдачі, який заважає дитині зосередитися. Подібна ситуація складається, якщо батьки чи вчитель карають дитину за неуспішність. Може статися так, що дитина буде пов’язувати покарання з навчанням, в результаті чого її загальноосвітні знання будуть недостатніми.

ІІІ. Аналіз успішності за І семестр навчального року

(у порівнянні з успішністю за попередній навчальний рік)

ІV. Аналіз анкет школярів

Анкетування «Вивчення мотивації і ставлення до навчальних предметів» (див. Додаток 1) проводиться з учнями напередодні зборів для виявлення деяких причин зниження успішності.

V. Анкетування батьків і бесіда за результатами анкет «Батьки-діти».

Мета: зіставивши свій результат і результат дитини, батьки зможуть з’ясувати для себе, чи достатньо вони приділяють уваги своїй дитині.

Саме активна присутність батьків в житті дітей дає останнім відчуття безпеки і впевненості в собі. Такі діти товариські, винахідливі, здатні розібратися в різноманітних суспільних ситуаціях.

Якщо батьки занадто вимогливі, не дають дитині самостійності, то діти втрачають віру в себе, в них з’являється невпевненість, що призводить до труднощів у відносинах з оточуючими, до труднощів в навчанні.

Коли батьки взагалі не цікавляться життям своєї дитини, вільно або мимоволі ухиляються від спілкування з нею, дитина може потрапити під вплив перших ліпших «авторитетів», що призведе до конфліктів у школі, до непорозуміння вдома, до зниження успішності та зникненню інтересу до навчання.

Можна зробити висновок, що школа, безумовно, несе відповідальність за виховання дітей, але все ж-таки головним виховним середовищем є сім’я: саме від стосунків батьків і дітей залежить поведінка дитини і, звичайно ж, бажання вчитися. Визначивши причини проблеми, потрібно шукати шляхи її вирішення.

VІ. Поради батькам

Немає пігулки, котра вилікувала б од усіх хвороб одночасно. Так само і з процесом виховання. Але безвихідних ситуацій не буває. Що робити, якщо примусити дитину вчитися вкрай складно? Потрібно відшукати таку мотивацію, щоб дитини забажала виконувати запропоновану роботу, щоб не тільки результат, але й сам процес виконання роботи для дитини був приємним. Заохочуйте свою дитину за гарно виконане домашнє завдання, хваліть її, радійте її результатам, пов’язаним з позитивною оцінкою. Формуйте у дитини культуру розумової праці, цікавтеся, яку додаткову літературу можна використовувати для якісного виконання домашніх завдань. Консультуйтеся з вчителями-предметниками, якщо бачите, що ваша дитина відчуває труднощі у підготовці домашніх завдань.

Немає єдиного правила для всіх і на всі випадки життя. Кожна дитина унікальна, унікальними є і ваші з нею стосунки. Філософ Руссо говорив: «Діти нехай роблять те, що хочуть, а хотіти вони повинні те, чого хоче педагог». Якщо ми хочемо, щоб у наших дітей не виникало проблем з успішністю, не з’являлося небажання вчитися, то не лише вчителі, але й батьки постійно мають удосконалювати знання про свою дитину. Це запорука успіху. Батьки краще від усіх знають свою дитину і швидше можуть прийти на допомогу, якщо у неї з’являться проблеми в навчанні. Тільки самі батьки, детально проаналізувавши ситуацію, що склалася, зможуть зрозуміти, чим викликане небажання вчитися.

Рекомендації для батьків:

• Виведіть дитину на розмову про те, що вони вивчають у школі. Скажіть їй, що її нелюбий предмет був вашим найулюбленішим. Попросіть її показати в підручнику тему, яку вона вивчає у школі, і порівняйте з тим, як її викладали раніше, у час вашого навчання у школі (заодно зрозумієте, наскільки добре ваша дитина володіє матеріалом параграфа). Доведіть власним прикладом, що складні нерівності розв’язувати цікаво, або ж просто виробіть певну схему розв’язання.
• Слідкуйте за тим, аби дитина вчасно лягала спати. Сумне видовище на уроці – дитина, що не виспалася.
• Нехай дитина бачить ваш інтерес до завдань, які отримує, до книг, які приносить зі школи.
• Читайте самі, нехай дитина бачить, що вільний час можна проводити не тільки біля телевізора.
• Якщо у сина чи доньки в школі конфлікт, намагайтеся його владнати, але не обговорюйте з дитиною всі його подробиці.
• Не говоріть погано про школу і не критикуйте вчителів в присутності дітей.
• Вчіть дитину висловлювати думки письмово: обмінюйтеся записками, занотовуйте враження про певні події.
• Приймайте, по можливості, участь в житті класу і школи. Дитині це буде приємно.
• У психологів є поняття «тактильний голод». Це дефіцит батьківської любові. Притисніть, поцілуйте, поторсайте своє дитя. Можливо, ці відчуття послугують стимулом вирішення проблем.
• Скористайтеся порадами Д.Карнегі «Дев’ять способів, як змінити людину, не наносячи їй образ і не викликаючи в неї обурення»:
  • Починайте з похвали і щирого визнання достоїнств дитини.
  • Звертайте увагу на помилки, але робіть це в непрямій формі.
  • Перш ніж критикувати іншого, визнайте свої власні помилки.
  • Задавайте запитання замість наказів.
  • Дайте можливість дитині врятувати власне обличчя.
  • Хваліть дитину навіть за незначний успіх і будьте при цьому щирими.
  • Створіть дитині добре ім’я, щоб вона стала жити у відповідності до нього.
  • Користуйтеся заохоченнями так, аби недолік, який ви бажаєте виправити, мав вигляд легко поправного, а справа, якою ви хочете захопити дитину, легко виконуваною.
  • Робіть так, аби дитині було приємно виконувати те, що ви їй доручаєте.

VІІ. Заключне слово вчителя

Ми маємо переконати дитину в важливості стати людиною обізнаною і працьовитою, здатною до красивих вчинків, в тому, що в неї є всі можливості реалізувати себе. Педагоги і батьки – союзники в цій роботі. Сподіватимемося, що наші спільні зусилля дадуть необхідний результат, а успіхи у вихованні позитивно вплинуть на успішність дітей. Давайте вчитися бути гарними батьками.

Класний керівник роздає пам’ятки батькам (Додаток 2)

VІІІ. Індивідуальні запитання класному керівнику

ІХ. Рішення батьківських зборів

• Рекомендувати батькам проводити більше часу з дітьми і спільно розробити програму дій по вирішенню проблем, що виникли.
• Не забувати про постійну співпрацю дітей, батьків і педагогів.

ДІАГНОСТИКА

«Вивчення мотивації і ставлення до навчальних предметів»

За допомогою «Методики незакінчених речень» можна дізнатися думку школярів про школу, уроки, ставленні до навчальної діяльності.

1. Зранку я прокидаюся з думкою:

а) «Ура! Сьогодні буде історія»! (математика, література…)

б) «Сьогодні можна бути відсутнім на історії» (математиці, хімії…)

в) «Я хворий і до школи не піду, а значить і поганої оцінки з історії не буде» (хімії, фізики…)

2. Я приходжу до школи для того, щоб:

а) дізнатися щось нове, цікаве;

б) займатися такими цікавими речами, як… (читання, обчислення…);

в) зустрітися з такими гарними вчителями, як…;

г) поспілкуватися з друзями;

д) весело провести час;

е) не засмучувати батьків.

3. Домашнє завдання я завжди готую так:

а) абсолютно самостійно;

б) звертаюся за допомогою до дорослих;

в) під контролем батьків;

г) від випадку до випадку;

д) взагалі не готую.

4. Для того, аби добре вчитися, потрібно:

а) мати інтерес до предмета;

б) мати здібності до предмета;

в) добре працювати на уроці;

г) мати гарні стосунки з вчителем;

д) вміти списувати.

5. Коли я отримую погану оцінку, то:

а) стараюся одразу її виправити;

б) стараюся виправити її на наступному уроці;

в) стараюся виправити її найближчим часом;

г) нічого не роблю.

ТИПИ СТАВЛЕННЯ ШКОЛЯРА ДО НАВЧАННЯ

Позитивно-творче ставлення характеризується вмінням ставити цілі і долати труднощі при реалізації перспективних цілей. Навчальна діяльність школяра характеризується допитливістю, розумінням значущості вивчення всіх шкільних предметів, пошуком нестандартних способів вирішення навчальних задач, переходом до творчої діяльності; високими результатами в навчанні.

Позитивно-ситуативне ставлення характеризується відносною стійкістю мотиваційної сфери школяра. Але в залежності від ситуації навчально-пізнавальні і емоційні мотиви можуть змінюватися. В навчальній діяльності з’являються елементи творчості, самостійний пошук нових способів вирішення навчальних задач. Результати навчальної діяльності відрізняються деякою нестабільністю (поряд з відмінними і гарними оцінками зустрічаються і задовільні).

Індиферентне ставлення характеризується невисоким рівнем розвитку допитливості і інтересу до навчання; перевагою одних навчальних предметів іншим; розумінням цілей, які ставить вчитель.

Негативне ставлення характеризується бідністю мотивів школяра; пізнавальні мотиви вичерпуються інтересом тільки до результату; не сформовані вміння ставити навчальні цілі і долати труднощі; емоційне ставлення до навчання негативне. Результати в навчанні – низькі.

Пам’ятка для батьків