Бухенвальдський набат

до Міжнародного дня звільнення бранців Фашистських концтаборів

Автор: вчитель зарубіжної літератури Петровська Ірина Олександрівна

11 квітня 1945 року в Бухенвальді почалося повстання бранців. Дізнавшись про наближення союзних військ, вони захопили в полон 800 есесівців і солдат охорони та взяли в свої руки керівництво табором.   Було звільнено 20 тисяч людей, у тому числі 900 дітей.

Дуже скоро було звільнено і десятки тисяч людей, що трималися в інших фашистських таборах.

Постановою ЮНЕСКО при ООН у 1952 році було прийнято рішення затвердити 11 квітня – Міжнародним Днем звільнення бранців фашизму

Всього на території фашистської Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За зізнаннями самих есесівців, бранець, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

За роки другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів людей, з них 5 мільйонів – громадяни Радянського Союзу.

Не всі спочатку вірили, що Бухенвальд – це той самий Буковий ліс під Веймаром. Серце Тюрінгії, місце романтичних прогулянок і літературного натхнення Гете. На живописних пагорбах нацисти зводять табір смерті, рукотворне пекло для міжнародних ворогів рейха.

Він не просто концентраційний – він ще й витончена лабораторія. Полоненим тут відрубують кінцівки, а потім з хронометром відмірюють час, за який з організму зійде кров. На бранцях випробовують нові отрути, для медичних експериментів їх заражають екзотичними інфекціями. А під час обіду, забавки ради, навмання зачитують список із номерів (завтра цих людей заживо спалять у крематорії, а до печей вони мають з’явитися самостійно).

«Запрошували у камеру нібито для лікування, робили «лікувальний» укол – фенол. Або ж пускали бульбашку повітря… і все… смерть… крематорій…» – згадує колишній бранець Бухенвальду Микола Кюнг.

Номер 20955, брестський прикордонник Микола Кюнг, в Бухенвальді зустрів друзів по гарнізону. Вони познайомлять його з розвідниками, що таємно проникли в Бухенвальд, де шукали сина Сталіна – Якова Джугашвілі.

Разом вони готують повстання. З військових заводів навколо табору бранці виносять деталі і ночами збирають 96 гвинтівок, 106 ручних гранат, сотні пістолетів і навіть кулемет. Зброї на всіх не вистачає, але з надлишком відваги… Тепер згодиться усе. Охороні СС відважно пускають пил у очі в буквальному сенсі – засліплюють, кидаючи пригоршні піску.

«У мене в руках була лопата, і я в числі перших кинувся до головних воріт, на яких було написано «Кожному своє» – згадує бранець Бухенвальду льотчик Микола Кузнєцов.

Ворота, через які за історію Бухенвальда пройшло більше 200 тисяч бранців, а кожен четвертий був замордований, Кузнєцов не забуде ніколи, як не забуде і мешканців Веймара, яких за наказом американських військових привезли до Бухенвальду прямо в костюмах та лакованому взутті (від побаченого у таборі, вони просто втрачали свідомість).

З Бухенвальду Кузнєцов не полетів на своєму літаку, як часто бачив уві сні. Свою свободу він повернув у бою… а тому кожного року незмінно дістає з альбому пожовклі фотографії і до самого ранку пригадує той квітневий день, коли на бухенвальдському Аппельплац вже не потрібно було шикуватися для табірної переклички.

В нашій країні шанують пам’ять жертв нацизму. Колишні бранці через десятиліття згадують весну 1945 року і не приховують сліз… принести живі квіти до монументів замордованим у концтаборах вони вважають своїм обов’язком.