mail@urok-ua.com
Магазин UROK-UA.com

Гра – драматизація української народної казки “Рукавичка”

Автор: Вихователь Гаврилова Катерина Василівна

Вихователь Гаврилова Катерина ВасилівнаПрограмовий зміст:

Вчити дітей оволодівати пластикою рухів, виразною мімікою, жестами. Поповнювати і активізувати словник іменниками, дієсловами, прикметниками для означення дій персонажів, предметів, декорацій, характеризувати внутрішній стан і настрій персонажа, закріплювати чітку вимову слів та словосполучень. Стимулювати пам’ять, увагу, мислення. Розвивати уявлення про моральні якості людини. Виховувати в дітей інтерес до театрально-ігрової діяльності.

Ведуча:     

Привіт усім!

Це казочка прийшла,

Щасливу мить вам знову принесла!

Сьогодні казка у нас „Рукавичка”,

Хоч вона і невеличка,

Та все ж героїв тут багато,

Всі шлють привіт

(герої махають руками до діток і починається свято)

Залишаються дід, баба, собачка.

Дід із бабою жили,

Ще й собачку завели.

Коло лісу близько жили

В хаті дровами топили.

Баба:         

Діду, діду, не сиди,

А до лісу трохи йди.

Сухостою назбирай,

Заодно і погуляй.

Ведуча:     

Не дуже дідові хотілося із теплої хати йти у зимовий ліс.

Але, що робити? Баба наполягала, бо вже дрова закінчувались, а мороз ще добре тиснув, тож треба було палити і палити. От дід натягнув кожуха, взяв палицю, шапку, теплі рукавиці. В компанію взяв собі собачку та й подався до лісу. На душі так сумно-сумно було, от дід і подумав:

Дід:            

Дай-но трохи поспіваю,

Може, легше стане

І мороза налякаю,

Тиснуть перестане. (співає)

Я дідусь – роботящий,

Зовсім-зовсім не ледачий,

Зараз дрова пошукаю,

А не буде – нарубаю

І додому віднесу,

В хаті добре натоплю,

Нехай буде бабі тепло,

Бо інакше буде лихо,

І мені, і тобі,

Нам обом перепаде,

Коли баба нападе.

Собачка:

Гав – гав – гав.

Ти, дідусю, добрий,

Такий гарний, справедливий

І зовсім не вередливий.

Ведуча:

Дід скинув рукавичку і гладить собачку, а собачка лащиться, дід радіє, та й не зоглянувся, як рукавичка впала. А дід із собачкою пішли собі далі. Рукавичка лежала, лежала, холодно і самотньо їй стало. Та й перетворилась на хатку-рукавичку. Коли це біжить Мишка.

Мишка:

Дуже холодно мені,

Де б погріти лапки?

Заховалась, хоч на дні,

Бо немає теплої шапки,

А хто, хто у рукавичці?

Ага, ніхто не озивається…

Можу я зігрітись тут

Поки її знайдуть.

Ведуча:

Залізла у рукавичку та й сидить.

Зігрілась добре та й заспівала.

Мишка:

Ой, як тепло, ой, як добре,

Мені жити тут.

Заховалась мов у нірці,

І мене тут не знайдуть.

Ведуча:           

Коли це стрибає Жабка.

Трясеться бідна, не досить, що голодна, ще й холодно. Коли глянь – рукавичка.

Жабка:             

Гарна рукавичка тут лежить,

Може, зможу у ній жить?

Зараз ближче підійду

Чи живе хтось там, – дізнаюсь. (ходить заглядає)

А хто, хто у рукавичці?

Мишка:          

Я – Мишка – шкряботушка.

Жабка:            

Я – Жабка – скрекотушка –

Сюди прийшла сама,

А дуже тепла хатка?

Бо холод і зима!

Мишка:            

Заходь, заходь, подруженько,

Заходь, заходь, любенька!

Тут місця багатенько,

До того ще й тепленько.

Ведуча:             

Зраділа Жабка, що Мишка так гостинно її зустріла, ще й запросила в рукавичку. Пострибала в рукавичку. їх уже стало двоє. Живуть дружно, не сваряться, діляться всім, що мають. Коли це чують – сніг поскрипує.

Біжить Зайчик.

Зайчик:             

Я – Зайчик, я – Зайчисько,

Я трохи зголоднів,

Живу я дуже близько

– Сюди я не ходив.

Ой, що це таке?

А! Рукавичка! (підходить до рукавички)

А хто, хто в цій рукавичці живе?

Мишка:          

Я – Мишка – шкряботушка.

Жабка:

Я – Жабка – скреготушка.

Мишка і Жабка (разом):

А ти хто такий?

Зайчик:

Я – Зайчик – побігайчик,

Сюди прийшов не просто так.

Я пісеньки співать мастак.

Пустіть мене погрітись трішки,

Бо замерзли лапки, носик, вушка. (співає пісеньку)

ЯЗайчик, хлопчик гарний,

До того дуже вправний,

Я все вмію робити,

Щоб було добре жити.

Мишка і Жабка (разом):

Заходь до нас – будемо дружити.

Ведуча:

От Зайчик з радості стрибнув у рукавичку. Почалося справжнє веселе життя. Весело звірятам. Раді, дуже раді, що зустрілись разом. Проходить час, минає час, а Лисичка вже полює на вас.

Лисичка:         

Вже більше години б’ю ногами,

Хочу їсти, хочу спати.

Хоч би душу десь зустріти,

Хоч когось у лісі стріти!

О, рукавичка – ще й жива!

От такі у нас у лісі дива. (підходить до рукавички)

А хто, хто в цій рукавичці живе?

Мишка:

Я – Мишка – шкряботушка.

Жабка:

Я – Жабка – скреготушка.

Зайчик:

Я – Зайчик – побігайчик.

Звірята:

А ти хто така? І звідки йдеш? Може, до нас хоч на хвильку зайдеш?

Лисичка:          

Я – Лисичка – сестричка,

По лісі блукала

Вас давно, давно вже шукала.

Спасибі, що запросили

І мною не погордили.

Добру душу вашу повік не забуду,

Всім звірятам у лісі помагати буду.

Ведуча:

Зайшла Лисичка до рукавички, вже й тісненько їм стає, зате тепло. Дружно живуть, що мають, те й жують. А тут Вовк по лісі бреде.

Вовк:

Я – Вовк – сіромаха,

Я трохи невдаха,

Неважно я життя прожив,

Багато лиха наробив.

Тепер хочу вину свою залатати,

Щоб вільно по лісі гуляти.

Ага, ось тут шум і гам,

Отут постукаю я сам.

Може, мене хто пожаліє,

Може, душу мою зігріє. (підходить до рукавички)

А хто, хто тут живе?

Мишка: Я – Мишка – шкряботушка.

Жабка: Я – Жабка – скреготушка.

Зайчик: Я – Зайчик – побігайчик.

Лисичка: Я – Лисичка – сестричка.

Всі звірі: А ти хто?

Вовк: Я – Вовчик – братик. Прийміть мене!

Звірі: Заходь! Тільки більше шкоди не роби,

Дружно з нами ти живи!

Ведуча:

Зрадів Вовк, забіг у хатинку із рукавички, а у ній, як у вулику бджіл, і кожен зайнятий своєю роботою. Коли чують: хтось до рукавички добирається.

Ведмідь:

Спав я, спав, та ще й дрімав,

Поки січень вже настав.

Пробудився, думав тепло вже

І лісок мене тут жде.

Кабан:

Я люблю, коли навчають,

Всім покажу, хай запам’ятають.

Поважати треба всіх:

І дорослих, і малих.

Зараз в рукавичку я зайду

І урок їм проведу.

Ведуча:

Тільки зайшов у рукавичку Кабан, а рукавичка – трісь, трісь. А звідти звірята повистрибували і стала рукавичка маленькою. А в цей час дідові стало холодно в руки і згадав про рукавичку. Глянь, а її немає, та й повернувся назад шукати. Бачить: лежить рукавичка, а біля неї багато звірят. Згадав дід, що він не тільки мав погуляти, але і дров назбирати. Зажурився, та звірята прийшли йому на допомогу.

Лисичка:

Ти, дідусю, не переживай,

Краще з нами тут сідай,

Ми складем подяку.

Звірі (разом):

Ми всі вдячні дуже –

За твою рукавичку, любий друже,

В ній усі ми подружились

І добро творить навчились.

Зараз підемо у ліс,

Назбираєм дров цілий віз!

Буде тепло твоїй бабці,

Як нам у рукавичці – хатці.

Ведуча:

От так щасливо закінчилась наша казочка. Звірята допомогли дідові назбирати дров. Так дружно працювали, що сонечко аж замилувалось їх роботою, вийшло із-за хмар, послало свої ласкаві промінці – усмішки на землю і цим самим зігріло землю і всіх-всіх, хто на ній живе. Вже не потрібно було звірятам грітись у рукавичці, а дідові рубати дрова, щоб зігріти хату.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(3 оцінки. Рейтинг публікації: 4.7 з 5)
2943

Магазин UROK-UA.com

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 коментарів

  1. Катерина Василівна, спасибі за цікавий сценарій казочки. Вважаю, діти не залишилися байдужими до цієї гри. Театралізована діяльність дозволяє кожній дитині проявити власну активність, повністю розкрити приховані емоційні можливості, розкріпачити рухи, підвищити самооцінку, покращити пам`ять, збагатити словниковий запас, тобто виховати інтелектуально та духовно розвинену особистість. Все це чудово!

  2. Дуже цікавий сценарій казки, прописані всі ролі учнів, окремо виділені слова ведучої.Ця вистава розвиває в учнів акторські здібності,бажання до читання та цікавість до театру взагалі.Дякую Вам за креативність у роботі.

  3. Чудовий сценарій, чудові ролі!!! Матеріал сприяє вихованню в дітей інтересу до театрально-ігрової діяльності. Думаю Ваші вихованці – спрвжні актори))) Успіхів Вам!!!

  4. Чудове перевтілення української народної казки на новий лад. Такий підхід Катерини Василівни до створення сценаріїв дійсно сприяє розвитку інтересів до театрально-ігрової діяльності у дітей.

  5. Думаю, дітворі було дуже цікаво і ставити виставу за таким сценарієм і дивитися казочку. Вихователь дуже креативно підійшов до складання розробки.

  6. Казки люблять усі діти! Обов’язково використаю в своїй роботі з дітьми ІІ молодшої групи. Сценарій готовий, непотрібно навіть вносити свої поправки. Рекомендую іншим вихователям.