Конспект і презентація до уроку із зарубіжної літератури на тему: Середньовіччя як доба, її хронологічні межі та специфічні ознаки в історії європейських і східних літератур. Вплив релігії, філософії на літературу і культуру в добу Середньовіччя. Основні жанри середньовічної літератури на Заході та Сході

Автор: вчитель зарубіжної літератури Фокша Наталія Іллівна

Тема. Середньовіччя як доба, її хронологічні межі та специфічні ознаки в історії європейських і східних літератур.

Вплив релігії, філософії на літературу і культуру в добу Середньовіччя.

Основні жанри середньовічної літератури на Заході та Сході.

Мета: поглибити розуміння епохи Середньовіччя, культури і традицій середньовічного суспільства; визначити хронологічні межі епохи; узагальнити і розширити раніше вивчений матеріал з історії, культури, музики і літератури Середньовіччя; пояснити специфіку розвитку європейського і східного Середньовіччя ; розкрити провідні теми та жанри середньовічної літератури ; розвивати навички дослідницької діяльності, вміння готувати повідомлення на задану тему; виховувати інтерес до середньовічної літератури та культури.

Обладнання: Мультимедійна презентація ( 33 слайдів): експозиції про добу Середньовіччя, її риси, стилі, скульптуру, живопис, літературні жанри, таблиця «Що мені відомо. Про що довідався на уроці», відео «Культура Середньовіччя»

Тип уроку: урок – прес-конференція.

Хід уроку

(Слайд 1).

І. Підготовка до сприйняття навчальної теми.

Слово вчителя.

Тисячолітній період розвитку середньовічної літератури надзвичайно важливий в історії духовної культури людства. З початком нового періоду формується інше світобачення. Відбуваються складні процеси ідеологічного протистояння, що перш за все характеризується неприйняттям культурних цінностей античних часів і водночас засвоєнням художнього досвіду тієї епохи.

Сьогодні ознайомимося з літературою Середньовіччя, помандруємо у просторі й часі із сонячної Еллади на Схід. Спробуємо розібратися , чи дійсно Середньовіччя займає якесь середнє, «провальне» місце між двома блискучими епохами – античністю та Відродженням. І якщо першою і третьою епохою ми захоплюємся, то Середньовіччя характеризують як період засилля релігії, розквіт інквізиції, постійні гоніння на відьом. Єдина більш менш «світла пляма» – Благородне лицарство. Тож спробуємо зрозуміти, що таке Середньовіччя.

(Слайд2).

Валерій Брюсов так писав про Середньовіччя в сонеті «Середні віки»

Дух знанья жил, скрыт в тайном эликсире,

Поя целебно мутный мрак веков.

Пусть жизнь была сплошной борьбой врагов

Пусть меч звенел в бою и на турнире, –

 

Искал алхимик камень мудрецов,

Ум утончался в преньях о вампире,

Познать творца пьггался богослов, –

И мысль качала мировые гири.

 

Монах, судейский, рьщарь, менестрель, –

Все смутно видели святую цель,

Хоть к ней шли не по одной дороге.

 

В дни ужасов, огня, убийств, тревоги,

Та цель сияла, как звезда: она

Во все века жила, затаєна.

II. Оголошення теми, мети та епіграфа уроку.

Учитель. Ми починаємо ознайомлюватися з епохою Серед­ньовіччя. Що ви можете про неї сказати? (Очікувані відповіді ) Робота по таблиці (випереджальне домашнє завдання ) (Слайд 3).

Що мені відомо	Про що довідався на уроці

• Мені здасться, що Середньовіччя — це країна лицарів, які мріють про прекрасних дам, шукають їх, звеличуючи й обе­рігаючи.
• Лицарі круглого столу, король Артур мені також подо­баються, але ж вони побожні до незмоги!
• Середньовіччя в мене асоціюється з монастирем. Лише щось: ти — єретик, тебе спалюють на вогнищі.
• Середньовіччя — це нескінченні феодальні війни, які виснажували народи.
• У жорстоку епоху Середньовіччя норманські барони завоювали Ангіію, про це ми читали у творах В. Скотта.
• Середньовіччя – це епохо Хрестових походів.
• Середньовіччя – це розквіт інквізиції, гоніння на відьом.

— Суцільні лицарі, війни, завоювання. Люди або працюють, або в церкві. Наука не розвивається. Світ «застиг», «зупинився». Справжні «століття темряви».)

Учитель. Послухаємо учнів, які готували випереджальні повідомлення. Ви дізнаєтеся нову інформацію, і, можливо, ваші думки зміняться. Ви посперечаєтеся, а в суперечці народиться істина.

Проблемне запитання : «Що ж таке епоха Середньовіччя? Це століття темряви чи світла?

Робота в групах

Визначим «сходинки» нашої подорожі, які ми повинні подолати, щоб дістатися вершини. Слайд 4

• Періоди середньовічної літератури.
• Місце Середньовіччя в курсі всесвітньої історії.
• Релігія в культурі західного Середньовіччя.
• Корпоративність, панування колективізму в епоху Серед­ньовіччя.
• Низька культура побуту, бруд, антисанітарія середніх віків.
• Жінка в середні віки.
• Середньовічна архітектура.
• Середньовічна література Західної Європи.
• Середньовічна література Сходу.
• Середньовіччя: століття темряви чи світла?

Сходинка 1 «Періоди середньовічної літератури» Слайд 5

Учень-«літературознавець» 1. В історії людства настала нова доба, яка називається Середньовіччя. Цей термін уперше ввели в ужиток італійські гуманісти на межі XV—XVI ст., уважаючи Середньовіччя часом глибокого занепаду європей­ської культури.

Проте середні віки—це важливий етап становлення світової культури. Саме вони стали тим підгрунтям, на якому утворилися самобутні культури Сходу і Заходу. Це епоха розквіту арабської, ірано -таджицької, китайської та японської літератур.

Середньовічну літературу народи Європи умовно поділяють на три періоди:

І. Раннє Середньовіччя (III—X ст.).

ІІ. Зріле (високе) Середньовіччя (X—XIV ст.).

III. Пізнє Середньовіччя (XIV—XV ст.).

Слайд 6

Учень-«літературознавець» 2. «Золотою сторінкою» сві­тової літератури в період Середньовіччя стала творчість митців Сходу, яка подарувала світові плеяду енциклопедично освічених, усебічно розвинених велетнів думки: філософа і лікаря Авіценну, астронома й математика Абу-Рейхана Мухаммеда Біруні, філософа, математика, поета Омара Хайяма. Найголовніше, що їх об’єднує, — це палка зацікавленість людиною: її життям, почуттями, проблемами, знаннями, духовними пошуками.

Слайд 7

Сходинка 2 «Місце Середньовіччя в курсі всесвітньої історії»

Учень-«історик» 1. У V—X ст. Європа була «вируючим котлом». Виникали й руйнувалися нові міста, держави, наро­ди переселялися з місця на місце. Формування феодального суспільства відбувалося вкрай повільно і важко. Майже завмерла торгівля—покупців було мало, а купці зазвичай ставали жертвами розбійників або завойовницьких армій. Усе було нестабільно, у будь-яку мить людину могли взяти в рабство. У Європі настав голод, недоїдання стало нормою. Людожерство охоплювало цілі області, матері вбивали і їли власних дітей. Епідемії викошували міста і села. Виявилися забутими всі технічні досягнення античності. Знаряддя праці, запозичені від римлян, не вдосконалювалися, ремесла зводилися нанівець.

Учень-«історик» 2. Але найстрашнішим був моральний занепад. Володарі, які відчували себе цілком безкарними у своїх володіннях, чинили над підданими найжорстокіші свавілля. Людям відрубували пальці на руках, палили обличчя розпеченим залізом, чекали , поки загояться рани, і катування відновлювалося. Верховне керівництво церкви перебувало під владою самих пороків, що і світська влада. У Римі папи змагалися за владу буквально зі зброєю в руках, вривалися до храмів і вбивали своїх суперників.

Учень-«історик» 3. Середньовіччя — це часи жорстокості, насильства, грубості. Серце холоне від публічних страт через повішання, обезглавлювання, спалення на вогнищі, четвертування, биття батогом, виколювання очей, оскоплення, ув’язнення закутих у кайдани в’язнів у темних підземеллях без будь-якої надії на звільнення. Про яке християнське милосердя тут можна говорити?

Сходинка 3 «Релігія в культурі західного Середньовіччя Слайд 8

Учень-«релігієзнавець» 1. У ранньому Середньовіччі за умов руйнування державності церква тривалий час відігравала головну роль у суспільному житті. Однак долучення до світського життя призводило до морального падіння в середовище духовенства, особливо чернецтва. Навіть у проповідях нерідко засуджувалися представники духовенства, які показували погані приклади парафіянам.

 Слайд 9

У зв’язку з цим не можна не зупинитися на темі торгівлі індульгенціями, яка процвітала в католицькій церкві. Церква мала право продавати повне або часткове відпущення грехів. Папа Боніфацій VIII, якого Данте помістив до пекла проповідував

принцип: «Треба продавати в церкві все, що завгодно купляти простакам». Що ж продавалося і за якою ціною? Оцініть розцінки папської канцелярії.

«Якщо клірик скоїть плотський гріх із черницею, племінницею, хрещеною донькою, то винний одержить відпущення грехів за 67 ліврів»; «Священик, який позбавив невинності жінку повинен сплатити 2 ліври 8 су»; «Відпущення простого вбивства, яке вчинив мирянин, розцінюється в 15 ліврів 4 су»; «Той, хто побажав купити відпущення всілякого можливого в його житті випадкового вбивства, повинен заплатити 168 ліврів 14 су.»

Коментарі зайві… Це «темна сторінка» в історії західного Середньовіччя, тож недаремно однією з вимог Реформації було скасування торгівлі індульгенціями.

Слайд 10

Учень-«ре.ігієзнавець» 2. Не можна лише «темнити» Середньовіччя. Релігійність надихала середньовічну людину. Вона прагнула до високих ідеалів, моральної чистоти, духовної досконалості. Середньовічна людина жила на дуже невпорядкованій землі, страждаючи від воєн, утисків, хвороб, голоду, але дивилася в небо. Не всі священики і ченці думали про гроші і задоволення. Епоха Середньовіччя увійшла до історії завдяки іменам значної кількості святих. Яка ж це темрява^? Середневічне мистецтво осяяне світлом істини з неба (собори, молитви, гімни, ікони), але водночас воно бачило і земне життя (міська література). Це дивовижний і неповторний «сплав небесного і земного.

Слайд 11, 12

Сходинка 4 «Корпоративність, панування колективізму в епоху Середньовіччя»

Учень-«історик» 1. Середньовічна людина належала не собі, а різним формам об’єднань, корпораціям. Середньовічні корпорації — це спілки васалів, лицарські і чернецькі монастирі, міські комуни, ремісничі цехи, релігійні братства, професійні об’єднанні, купецькі гільдії, студентські земляцтва, університетські

корпорації. Бути поза корпорацією означало виключення із суспільства. Яка ж первісна мета корпорацій? Забезпечення своїх членів роботою і заробітком по справедливості.

Слайд 12

Учень – історик 2. Сім’я, родичі — це для середньовічної людини реальне багатство. Про заможність людини свідчить кількість родичів, адже після померлого ти отримуєш право на певну частку спадщини.

Родинні зв’язки враховувались у військовій справі. Полководці намагалися розташувати військо так, щоб родичі чи земляки билися поруч. Саме завдяки міцності родинних зв’язків у загонах армії Ричарда Левине Серце було завдано поразки війську султана Саладина — одного з найдосвідченіших полководців.

Середні віки – це не лише глибока релігійність, це корпаративність, колективізм, родинність. То які ж це століття? Темряви чи світла?

Слайд 13

 Сходинка 5 «Низька культура побуту, бруд, антисанітарія середніх віків»

Учень – історик 1 За словами французького історика І. Тена «Середні віки жили на купі гною». Середньовіччя – це епоха досить неохайних людей. У Західній Європі майже не було лазень. Лицар зізнається в одному вірші, що носить своє воїнське убрання, не знімаючи, сім років, його тіло зробилося «чорнішим від вугілля» (можливо, це наслідок якоїсь обітниці). Середньовічні дами, оспівані лицарями, рідко милися. З історичних джерел відомо про лицарів, які не одружувалися, боячись, що їхні дружини можуть заразити мисливських псів блохами й іншими комахами. Цвинтарі були у межах міста, каналізація відсутня, помиї і нечистоти виливаються на вулицю. Звичайні супутники Середньовіччя — епидемії, хвороби, пожежі. Епідемія чуми 1342 року стала відправним моментом сюжету «Декамерона».

Учень – історик 2. Середня тривалість життя невелика, у середньовічній Європі небагато людей доживали до 35—40 років. Більшість дітей не доживала до 10 років. Проказа — звичайне явище. Живцем гниюча людина з погляду Середньовіччя отримувала свою хворобу як кару Господню. Носова хусточка і виделка навіть в аристократичному колі – це предмети розкоші. Поганий запах немитого тіла просто не помічається. Навіть у придворних дам руки не були бездоганно чистими, адже вони милися холодною водою без мила.

І ви стверджуєте, що це століття світла?

Сходинка 6. «Жінка в середні віки» Слайд 14

Учень – літературознавець За всіх відмінностей між античністю і Середньовіччям у цих епох є одна загальна озна­ка – це становище жінки. Середньовіччя, незважаючи на культ Прекрасної Дами, – це епоха здебільшого чоловіча. Християнські богослови довго сперечалися, чи є в жінок душа, і на Вселенському соборі 585 року вирішили, що вона є. Але права жінок обмежувалися постулатом Блаженного Августина: «Жінка не може ані вчити, ані свідчити, ані судити, ані тим більше наказувати»

Середньовіччя – епоха жінконенависництва. Існувала навіть «література про злих дружин»: «Що є дружина? Сітка, дияволом створена. Зваблює лестощами, світлим обличчям, язиком співає, словами чарує, багатьох нищить. Це джерело згуби, сміртоносна біда, душам згуба, цвіт диявольський, стріла сатанинька, звір неприборканий»

Слайд 15

Учень-«історик». Це чоловічий шовінізм. Жінки проявили себе і в середні віки. Серед святих—дуже багато жінок. Видатни­ми жінками були Елеонора Аквітанська, дружина Людовика VII, Генріха II, матір Ричарда Левине Серце, учасниця Хрестових походів, «королева трубадурів».

Матильда Тосканська — найосвіченіша жінка свого часу, професійно володіла списом, мечем, пікою.

Жанна д’ Арк, яка змінила хід Столітньої війни. А знаменита Ярославна, королева Франції! Часто жінки були освіченішими, ніж чоловіки, мали свої школи. Відомі випадки, коли вірші безграмотних середньовічних поетів записували жінки. Усупереч думці про недосконалість жінок вони прославили середні віки.

Сходинка 7 «Середньовічна архітектура» Слайд 16

Учень-«архітектор». Архітектура західноєвропейських держав не мала нічого спільного з античністю. Умовно процес середньовічного будівництва можна поділити

на два періоди: романський (VI—XII ст.) та готичний стиль (XIII—XV ст.).

Термін «романський» називається так тому, що споруди цього часу були здебільшого кам’яні і побудовані за римським способом, на відміну від дерев’яних будівель. Романський стиль відповідав вимогам неспокійного часу — добі феодальних війн, загарбань. Усі ці загрози вимагали створювати будівлі, які за певних умов могли стати фортецями. Суворі й понурі вежі, високі й масивні мури, важкі склепіння, невеликі вікна, що іноді нагадували бійниці. Замки — місце, де ховалися від нападників мешканці навколишніх сіл. Церкви, собори, монастирі були теж ніби фортеці. Плани культових споруд мали форму хреста. Стіни майже не розписані, лише в добу зрілості романського стилю стіни храмів були розмальовані зображеннями святих.

Слайд 17

Слово «готика» виникло в добу Відродження. Готика є справжньою «кам’яною симфонією» за висловом В. Гюго. Легкість, каркасність конструкцій, багато скла, менш масивні стіни, різнокольорові вітражі, стрілчасті арки, вузькі і високі башти та колони, фасад, прикрашений скульптурами — усі ці елементи підкреслюють вертикаль, спрямованість до неба, що є головною ознакою готичного стилю.

Слайд 18

Собор Паризької Богоматері (Нотр -Дам де Парі), присвяче­ний Діві Марії, матері Ісуса Христа, — це один із найпрекрасніших витворів готичного мистецтва.

Сходинка 8 «Середньовічна література Західної Європи» Слайд 19

Учень-«літератор» 1.Церква створює літературу, що схва­лює подвиги аскетизму, мучеництва за віру. Характерним для цього періоду є жанр «житіє», які описують відлюдників, які вирушають у пустелю, добровільно зазнають катувань. По­ширюються також «видіння», тобто розповіді людей, що немовби побували в потойбічному світі. У них описуються фантастичні картини райських насолод і пекельних мук. Водночас із церковною літературою, яка писалася здебільшого латиною, протягом Середньовіччя розвивається світська літера­тура, яка є далекою від похмурого, аскетичного світосприйняття. Її темою була людина зі своїми земними радощами й бідами.

Слайд 20

Учень-«літератор» 2. Найціннішою спадщиною середньо­вічної літератури був епос—поеми про героїв-воїнів, захисників своєї країни і народу. Епос віник у формі сказань, які тривалий час існували в усній формі.

Слайд 21, 22

Виконавців сказань називали у Франції жонглерами, у Німеччині -— шпільманами. Зазвичай це були акробати-фокусники, які розважали народ на дорогах і площах. З часом поети переробили ці сказання і записали їх у вигляді великих поем.

Учень-«літератор» 3. У період з XII до XV ст., коли розвивалися міста і торгівля, а воїни-феодали об’єднувалися в лицарські ордени та відбувалися Хрестові походи, при дворах феодалів створювалась пишна й витончена культура: лицарі навчалися музики, мистецтва писати вірші. У цей час виникла нова лицарська, або куртуазна (придворна), література. Лицар­ська лірика оспівувала любов лицаря до «дами серця». Заради її кохання лицарі «переживали» різні пригоди, билися з велет­нями і чудовиськами.

Учень-«літератор» 4. У міській літературі, на противагу захопленню військовою звитягою й куртуазною галантністю лицарів або аскетизмом святих, понад усе цінувалась розваж­ливість, кмітливість, здоровий глузд, спритність і сміх («Роман про Лиса» Франсуа Війона). Міська література відзначалася повчальністю. У ній відобразилась твереза розсудливість, прак­тицизм, життєва стійкість городян. Широко використовуючи засоби гумору й сатири, вона вчила, висміювала, викривала. Значного розквіту вона досягла у Франції. Найбільш популярними жанрами міської літератури були віршована новела, байка чи жарт, яким були властиві реа­лістичні ознаки, сатирична загостреність, трохи грубуватий гумор.

Сходинка 9 «Середньовічна література Сходу» Слайд 23

Учень-«літератор». Середні віки відзначалися значним культурним розвитком народів Сходу, що дістав назву «золотого віку» арабської та ірано -таджицької літератур. Літе­ратура «золотого віку» писалася двома мовами — арабською і фарсі. У ній оспівували радощі життя, любов до людини, захоплювалися жінками.

Сходинка 10 «Середньовіччя: століття темряви чи світла?» Слайд 24

Учень-«історик». Середньовічне духовенство часто пиша­лося своєю неосвіченістю. Один із римських церковників стверджував: «Намісники й учні Петра не бажають мати своїми наставниками ані Вергілія, ані Теренція, і жодного іншого з усієї скотської породи філософів».

Слайд 25

Учень-«літературознавець». Зачекайте, але саме в епоху Середньовіччя з’явилися університети — Паризький, Кемб­риджський, Оксфордський.

Слайд 26

Коли з’явився культ книги, якщо не в середні віки? Антична культура — це культура усного слова. Фігура людини, яка схилилася над книгою, сприймалася як фігура раба-переписувача. Символ античності — оратор, який проголошує свою промову стоячи, він вільно говорить, тому це красива людина. Середні віки — це релігія книги. Її читають, слухають, переписують, зберігають Переписування книг — це дуже поважне заняття. Багато святих зображуються з книжкою в руках. Це темрява? Це неуцтво? Так, середні віки створили культ книги!

Слайд 27, 28

Учитель. Ви прослухали повідомлення творчих груп Підіб’ємо підсумки, дамо відповідь на проблемне запитання «Що ж таке епоха Середньовіччя? Це століття темряви чи світла?

• Середньовіччя — це епоха крайнощів. Людина або грішна або свята, або хороша, або погана.
• Середньовіччя — це країна лицарів, які мріють про прекрасних дам.
• Середньовіччя — це часи жорстокості, насильства, грубості.
• Середньовіччя — це епоха диспутів у соборах, монастирях , університетах.
• Середньовіччя — це нескінченні феодальні війни, які виснажували народи.
• Середньовіччя — це епоха Хрестових походів.
• Це епоха великої напруженості думки, епоха пошуку істини.
• Середньовіччя — це епоха розвитку архітектури, музики, театру.
• Це епоха культу книги.
• Це епоха видатних жінок, які прославили середні віки.
• Середньовіччя — це розквіт інквізиції, гоніння на відьом.
• Середньовіччя — це торгівля індульгенціями.
• Середні віки «жили на купі гною». Це епоха бруду і антисанітарії.
• Середні віки — це глибока релігійність, колективізм. родинність, культ сім “ї
• «Золотою сторінкою» літератури в період Середньовіччя стала творчість митців Сходу.
• Середньовіччя — це епоха темряви і світла одночасно. Ми живемо в інші часи, ходимо іншими шляхами, але й в нашому житті є дуже багато від середніх віків

Утворення грона «Людина Середньовіччя» Слайд 29

• Підкорена богом.
• Непохитна у вірі.
• Мудра.
• Гармонійна.
• Захоплена книгою.
• Жорстока.
• Груба.
• Замкнута.
• Неохайна.
• Сповідує кодекс лицарської честі.
• Відважна.
• Освічена.

Учитель. Якою повинна стати людина майбутнього? (Вона повинна увібрати все те розумне і прекрасне, що створило людство дотепер. Хочеться, щоб вона була такою самою гар­монійною, як людина античності, непохитною у своїй вірі, як середньовічна людина, нестримна й вільна у творчості, як лю­дина Відродження, інтелектуально глибока, як людина доби бароко, розумна й сильна, як людина XIX ст., комунікабельна й відкрита, як люди нашого покоління.)

VI. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Актуальне інтерв’ю»

Учитель. Подорож завершено. Залишається лише обміня­тися враженнями.

• Що цікавого ви почули про епоху Середньовіччя?
• Що вас найбільше вразило на уроці?
• Чи можна вважати, що наша подорож була не лише цікавою, а й корисною?

VIІ . Домашнє завдання.

1. Заповнити таблицю
2. Прочитати статтю підручника про життя і творчість Лі Бо. Головне занотувати в зошити.
3. Прочитати поезії Лі Бо, приготувати виразне читання 1-2 мініатюри.
4. Творчим групам підготувати історичну довідку про Конфуціанство та його вплив на культуру, зокрема літературу Китаю.

Презентація до уроку

Завантажити презентацію на диск